Червня (23 червня) — Блаженної Домни Томської

У християнському світі є люди — подвижники, які взяли на себе особливий вид або певний спосіб життя, що іменується юродством^ Православна традиція юродства базується на словах апостола Павла: «Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим» (І Кор., 3, 18).

Тут треба відмітити головне, що у юродивих під виглядом безладного і прямо таки божевільного життя свідомо йшла наполеглива, розумна і злагоджена боротьба з гріхом. Юродиві не боялися говорити правду у вічі сильним світу цього, навіть — царям, викривали людей несправедливих і тих, що забували правду Божу, радували і втішали людей богобоязливих і благочестивих. За подвиги самозречення Господь нагороджував юродивих дарами мудрості і прозорливості.

Якраз такою була блаженна Домна Карповна, стариця Томська і звершувала вона свій подвиг юродства у далекому Сибіру. Відомості про її подвижницьке життя збирав томський протоієрей Н. Митропольський і вони були опубліковані у «Томских епархиальних ведомостях» № 6 за 1883 рік.

Про досибірський період її життя відомо зовсім небагато. Сама про себе вона майже нічого не розповідала. Але якось, даючи настанови про скромність в одежі одній сільській матушці, вона розповіла, що в молодості наряджалась гарно, бо жила у панському домі, та невдовзі звідти пішла.

Дійсно, народилась вона на початку XIX ст. у дворянській сім’ї, але батьки її досить рано померли і вона жила у своєї тітки. Отримала добру освіту і навіть знала декілька іноземних мов. Пішла з дому, бо тітка хотіла примусово віддати її заміж. Своєю зовнішністю вона була дуже гарною і надто привабливою, але на все це не звертала ніякої уваги. Возлюбивши Господа і бажаючи заради нього зберегти свою цнотливість, вона прирекла себе на тяжкий і небезпечний шлях прочанства. Безперервні її мандри призвели до арешту у місті Полтаві за бродяжництво. Безперечно вона була українкою — про це свідчив навіть акцент її мови.

Отож, згідно з рішенням суду, під іменем Марії Сліпченко вона була вислана з Полтави до Сибіру. Спочатку це було село Іткуль Каїрського округу Томської губернії. Тепер Каїнськ іменується Куйбишевим і знаходиться у Новосибірській області Російської Федерації.

Якраз тут вона й прийняла подвиг юродства і стала зватися Домною Карповною. Не маючи постійного житла, жила там, де Бог подасть, нерідко просто під відкритим небом. Носила досить химерну одежу і вся вона складалась з різного розміру вузликів, що були навішані майже на голе тіло. У тих вузликах були зав’язані старі тряпки, мотузки, ремені, старе взуття, камінці, бите скло та багато іншого мотлоху. Зверху на тих вузликах висіли мішечки з хлібом, чаєм, цукром, ладаном, свічками, кислою капустою та іншим. Завжди з нею були кислі щі, молоко, квас та інша нехитра їжа. Така ноша була набагато важча за справжні кайдани і не вберігала Домну Карповну ні від вітру, ні від дощу чи морозу.

По тих вузликах, які служили їй і за чотки, вона звершувала молитви до Бога. Босою ніколи не ходила, бо завжди мала якесь зношене взуття. Підчас справжніх сибірських морозів одягала старезну шубу, але із-за тих вузликів, могла носити її лише як накидку.

Був випадок, коли єпископ Томський Порфирій (Соколовський), який дуже поважав Домну Карповну подарував їй зі свого плеча шубу архієрейську. Та недовго вона її носила, бо через пару годин віддала жебракам. На це преосвященний Порфирій сказав так: «Дурненька вчить нас розумників. От якби й ми додумались до такої любові до ближнього і до такого терпіння заради Христа.»

На початку 60 років XIX ст. Домна перебралася жити до Томська. Там вона любила співати духовні пісні на вулицях, усамітнювалася у храмах, коли не було в них прихожан, і слізно молилася. Коли ж у храмі людей було багато, юродствувала по справжньому: голосно розмовляла, переходячи з місця на місце, переставляла свічки, гасила їх, а ще й забирала до своїх вузликів. Любила молитися і в нічній пітьмі, підчас гавкання собак лунав її голос: «Пресвятая Богородице, спаси нас!», або «Всі небесні сили, Херувими й Серафими, моліть Бога за нас!» Знали її і бездомні кішки й собаки, прив’язаних вона часто відпускала на волю.

Не раз попадалася до поліцейських дільниць, а потім і у в’язницю. Томські купці і купчихи дізнавшись про це, надсилали їй гори булок, пирогів, та млинців. Найбільше з цього були задоволені в’язні, бо Домна все віддавала їм.

Крім безлічі доброчесностей на схилі літ Домна надбала від Господа ще й дар прозорливості. Саме вона провістила ім’я нового томського архіпастиря — Олексія.

Її земне життя завершилось 16 грудня 1872 року. Була похована у Томському Івано-Предтечинському жіночому монастирі. За часів безбожної влади її могилка була спустошена. Та в середині 90 років XX ст. на території бувшого монастиря була споруджена каплиця на честь блаженної Домни Томської і освячена 16 травня 1996 року. Жителі Томська ще й тепер називають її «Сибірською Ксенією Петербурзькою».

Загально церковне вшанування її пам’яті у сонмі Сибірських святих встановлене у 1984 році і звершується 10(23) червня. Але на місцевому рівні її пам’ять вшановується ще з 1916 року. Це завдяки тодішньому архієпископу Омському і Павлоградському Сильвестру (Ольшевському). Саме він, українець, уродженець Київської губернії, вніс її ім’я до Сибірського патерика. Сам-же у 1920 році прийняв мученицьку смерть і також канонізований у 2000 році.

Дата добавления: 2015-06-30