Укладення договору про послуги

У літературі можна зустріти різні визначення домовленості про співпрацю між соціальною агенцією та клієнтом: договір про послуги, контракт, угода.

Договір про послуги - робоча домовленість, яка заключається між клієнтом, соціальним працівником і іншими особами, які беруть участь у процесі надання допомоги.

Енциклопедія соціальної роботи, 1993

Контракт – це письмова угода між клієнтом та соціальним працівником як представником установи про ті послуги, які будуть надані, яка накладає відповідні обов’язки на сторони. Контракт символізує домовленість, взаємну згоду. Він має бути підписаний обома сторонами, укладатися в двох примірниках, один з яких надається клієнту.

Майкл Престон-Шут, 1996

Пропонується Виділяються такі типи договорів про послуги:

· первинний/основний, який заключається між працівником і клієнтом

· вторинний, який заключається між працівником чи клієнтом та іншими особами, залучення яких необхідне для досягнення мети, визначеної у первинному договорі.

Виділяється також:

· попередній договір, який охоплює фазу оцінювання потреб та початку виконання

· проміжний, який укладається, коли повної домовленості ще не існує, але потрібно виконати певну роботу

· основний, який укладається, коли поставлені чіткі завдання, усі моменти співпраці з’ясовані

· завершальний, який укладається по завершенні роботи, коли не бажано різко обривати контакт між сторонами.

Задля усвідомлення і прийняття власної відповідальності за вирішення проблеми клієнт має бути активно залученим до процесу обговорення положень договору. Пропонується не використовувати професійної термінології, щоб текст договору був зрозумілим клієнту.

Зазвичай, пропонується виділяти такі основні положення договору:

1. Предмет договору, мета і завдання співпраці.

2. Зобов’язання сторін, методи роботи.

3. Термін дії договору.

4. Умови та порядок розірвання договору.

5. Реквізити сторін.

Переваги укладання договору:

· фіксування основної інформації;

· гарантоване отримання послуг;

· гарантоване виконання завдань клієнтом;

· захист обох сторін від маніпуляцій з боку третьої сторони;

· підвищення самооцінки клієнта;

· підвищення контролю з боку клієнта;

· сприяння узгодженості дій.

Пропонується розглядати такі умови завершення дії договору:

1. Мета досягнута.

2. Сторони погоджуються звільнити одна одну від зобов’язань через безуспішність роботи.

3. Ситуація змінилася – договір став недійсним.

4. Клієнт відмовився від послуг.

5. Одна з сторін /обидві не виконали зобов’язань.

III. Виконання як етап роботи з випадком

Проведення моніторингу/оцінки на етапі втручання

Моніторинг - процес постійного накопичення і фіксації інформації для відстеження усіх ключових аспектів запланованої діяльності з метою коригування діяльності, забезпечення ефективного використання ресурсів, мінімізації негативних наслідків, визначення процесу виконання і закінчення запланованих змін.

За визначенням Міжнародної організації праці, моніторинг – це постійний чи періодичний аналіз діяльності що має на меті: оцінку поточних результатів, виявлення труднощів, визначення проблемних областей, надання рекомендацій для їх усунення.

Моніторингу властиве регулярне використання одного і того ж інструментарію з метою отримання відповіді на такі питання:

· Які послуги отримав клієнт?

· Які професійні записи ведуться?

· Чи у відповідності з планом допомоги здійснюються заходи?

· Які проблеми виникли під час реалізації плану допомоги?

· Яких заходів для усунення цих проблем було вжито?

Пропонується використовувати такі інструменти моніторингу:

· аналіз регулярних звітів за певний період (щомісячних, щоквартальних);

· здійснення й аналіз контрольних візитів до клієнтів;

· заповнення клієнтами й аналіз оціночних форм щодо послуг;

· аналіз щоденникових записів соціальних працівників;

· аналіз матеріалів супервізійних зустрічей фахівців.

Часто під час проведення втручання застосовується як оцінка, так і моніторинг. Наприклад, дані, зібрані під час моніторингу, можуть бути використані під час проведення оцінки. Моніторинг і оцінка можуть проводитися одночасно чи у різний час

Деякі фахівці вважають, що при проведенні оцінки розглядаються порівняно більш глибокі питання аналітичного характеру:

· Чому проведений захід не мав очікуваних результатів?

· Які наслідки були позитивними/негативними?

· Що варто змінити у плані догляду?

· Як змінився досвід клієнта? Чому він навчився?

· Якої додаткової підтримки потребує клієнт?

· Які додаткові ресурси варто залучити?

· Якими є стосунки між соціальним працівником і клієнтом? Чи сприяють/заважають вони роботі?

IV. Кінцеве оцінювання як етап роботи з конкретним випадком

Кінцеве оцінювання пропонується також називати оцінкою впливу. Цей етап роботи з конкретним випадком має на меті аналіз отриманих результатів, що передбачає отримання відповідей на важливі питання, які стосуються успішності усього процесу надання допомоги клієнту.

Пропонується під час кінцевого оцінювання отримати відповіді на такі питання:

· Чи є проблема вирішеною, мета досягнутою?

· Наскільки задоволений клієнт результатами роботи?

· Що він клієнт вважає своїм найбільшим успіхом?

· Якими є перспективи застосування клієнтом отриманого досвіду?

· Якою є практична значущість досягнутого з точки зору фахівців?

· Чи готовий клієнт завершити стосунки з працівниками соціальної служби?

· Як буде відбуватися завершення стосунків?

Найбільш застосовуваним методом оцінювання якості втручання є безпосереднє спілкування з клієнтом. Використовуються також заповнені клієнтами оціночні форми, у яких фіксуються підсумовуючі судження клієнтів про надану допомогу.

Соціальний працівник на етапі кінцевого оцінювання може також проаналізувати свій досвід за такими питаннями: Яких знань, навичок бракувало? Що вийшло з-під контролю? Як вирішувалися етичні дилеми? Чи не мали місця факти порушення професійних меж? Як позначилися стосунки між ним та клієнтом на якості виконаної роботи? Наскільки вдавалося координувати дії залучених професіоналів? Чому навчився з ведення випадку?

Завершення стосунків

1. Не має бути несподіванкою для клієнта.

2. Має бути приємним як для клієнта, так і для фахівців.

3. Має бути прийнятним з огляду на професійну етику.

Література

Дойл С. Работа с конкретными случаями // Практика социальной работы / Под ред. К. Ханвея, Т. Филпота. – К.- Амстердам: Ассоциация психиатров Украины, 1996. – С. 177 – 191.

Престон-Шут М. Письменные соглашения: контрактный подход к социальной работе// Практика социальной работы / Под ред. К. Ханвея, Т. Филпота. – К.- Амстердам: Ассоциация психиатров Украины, 1996. – С. 219-238.

Доуэл М., Марш П. Письменное соглашение. В кн. Ориентированная на решение задачи социальная работа.- К.: Асоціація психіатрів України, 1997.- С. 55-68.

Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – С. 126-146.

Соціальна робота. В 3-х ч. – Ч.2. Теорії та методи соціальної роботи / За ред. Т.В. Семигіної, І.М. Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – С. 136-146.

Мониторинг и оценка. Методические рекомендации. - К.: Международный Альянс по ВИЧ/СПИД, 2004. – 128 с.

Семигіна Т.В. Словник із соціальної політики. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2005. – С. 116, 134, 135.

Энциклопедия социальной работы. В 3-х т. - Т.1: Пер. с анг.- М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1993. – 480 с.

Соціальна робота з людьми, які живуть із ВІЛ/СНІДом: Метод. посіб. для проведення курсів підвищ. кваліфікації / Т. Семигіна, О. Банас, Н. Венедиктова та ін. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006.

Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / За заг. ред.: І.Д. Звєрєвої, Ж.В. Петрочко. – К.: Фенікс, 2007.

Оцінювання потреб клієнтів соціальних служб: методичні рекомендації для закладів та установ, що працюють із вразливими групами населення / За ред. Сідєльнік Л.Л..- К.: ТОВ «ЛДЛ», 2007.

Організація комплексного догляду та підтримки для ВІЛ-позитивних людей на базі громадських центрів / за ред. Т. Семигіної. – К., 2005.

Dearling A. Тне Social Welfare Word Book. – Harlow, UK: Longman, 1993. – 203 p.

Hepworth D. H. Direct social work practice: theory and skills. – 4^th ed. – Belmont Ca: Brooks\ Cole, 1993. – P. 365-391.

Дата добавления: 2015-06-27