Тема 10. Порушення провадження справи

Порядок подання позову й наслідки його порушення. Позовна заява: форма і зміст. Прийняття позовної заяви і підстави до відмови в її прийнятті. Відзив на позовну заяву.

Позов у господарському процесі є важливим процесуальним засобом захисту порушеного або оспорюваного права учасників господарського процесу. Для того щоб він виконував цю важливу роль, необхідно при поданні позову до господарського суду суворо дотримуватися певного процесуального порядку.

Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви. Подання позову є важливою процесуальною дією. Правом на звернення з позовом до господарського суду є встановлена законом можливість для кожної заінтересованої особи звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і законних інтересів в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Подати позов означає звернутися до господарського суду із заявою, яка повинна містити прохання до суду про розгляд спору про право. Поряд із цим для порушення справи недостатньо подати до суду заяву. Суддя повинен вирішити питання і винести ухвалу про прийняття заяви до провадження в суді, коли дотримано всі вимоги, передбачені законодавством.

Крім передумов права подання позову (за відсутності яких господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви згідно зі ст. 62 ГПК), існують ще певні умови, встановивши які, суддя приймає позовну заяву до провадження суду.

Отже, за наявності права у заінтересованої особи суддя, в силу закону, повинен перевірити, чи мали місце певні умови, дотримання яких свідчить про наявність у позивача права на подання позову і дає можливість звертатися до господарського суду із заявою — подати позов.

Існують умови, за наявності яких суддя не приймає позовної заяви і повертає її без розгляду. Ці умови свідчать не про відсутність у позивача права на позов (право на подання позову), а лише про те, що позовна заява не може бути прийнята до розгляду суду по суті доти, доки не будуть усунені підстави, які зумовили повернення заяви.

Згідно зі ст. 63 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо:

— позовну заяву підписано особою, яка не має право її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

— у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

— у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені у заяві обставини, не наведено обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми;

— не надано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

— порушено правила поєднання вимог або об’єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;

— не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

— не подано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

— до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

— не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше п’яти днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу, яку може бути оскаржено.

У будь-якому випадку потрібне усунення підстав, які стали приводом для повернення позовної заяви. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Таким чином, правові наслідки відсутності права на подання позову й відсутність умов його здійснення (реалізації) є такими:

— в першому випадку за відсутності права на подання позову, тобто за відсутності передумов права на подання позову суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви і повторного подання тотожного позову не може бути;

— у випадку відсутності умов здійснення права на подання позову позовна заява повертається позивачеві, що не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду з тотожним позовом у загальному порядку — після усунення допущеного порушення.

Подання позову в строки, які встановлені для захисту порушеного або оспорюваного права, в першу чергу пов’язане із дотриманням позовної давності (глава 5 Цивільного кодексу України). Позовна давність має не тільки матеріально-правове, а й процесуально-правове значення.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду господарським судом незалежно від закінчення строку позовної давності. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони. Закінчення строку позовної давності до пред’яв­лення позову є підставою для відмови в позові. Таким чином, мова іде про відмову в задоволенні матеріально-правової вимоги по суті, вимоги позивача до відповідача, якщо не буде відновлено пропущеного строку позовної давності, передбаченого законодавством. Згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу, якщо господарський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Відновлення строку давності означатиме не що інше, як можливість використання захисту в господарському процесі, щоб одержати захист порушеного або оспорюваного права. В цьому є не тільки матеріально-пра­вове, а й процесуально правове значення позовної давності.

Наявність одного приводу для порушення справи не є достатньою. Позовна заява подається до господарського суду з дотриманням певних правил. Правила подання позовної заяви включають положення про її форму і зміст (ст. 54 ГПК), передбачають направлення копій позовної заяви і доданих до неї документів іншим особам (ст. 56 ГПК). Норми ст. 54 ГПК вказують, в якій формі подається позовна заява до господарського суду; хто має право підпису позовної заяви; які відомості та в якому порядку мають бути вказані в позовній заяві.

Для прийняття справи до провадження господарському суду необхідно перевірити відповідність позовної заяви за її формою і змістом вимогам законодавства, а також встановити, чи є в наявності документи, які вимагає закон. Тому перевірка реквізитів позовної заяви і доданих до неї документів повинна відбуватися перед порушенням справи і прийняттям позовної заяви до провадження господарського суду.

Дотримання належної форми позовної заяви і відповідність його змісту вимогам закону мають суттєве значення для підготов­ки судової справи до розгляду, а також для наступного правильного та швидкого розгляду його в засіданні господарського суду.

Позовна заява подається обов’язково в письмовій формі й підписується повноважною особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином — суб’єк­том підприємницької діяльності або його представником. Якщо позов підписано представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Закон потребує суворої відповідності позовної заяви вимогам, що вказані в ст. 54 ГПК, відповідно до якої позовна заява повинна містити:

— найменування господарського суду, до якого подається заява;

— найменування сторін, їх поштові адреси;

— найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

— документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

— зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій
оцінці (ціна позову повинна бути визначена згідно з правилами ст. 55 ГПК), суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

— зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

— виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

— відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

— перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Вказані реквізити позовної заяви обов’язкові. Поряд із цим у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. Закон окремо вимагає, щоб позивач, прокурор чи його заступник при поданні позову надіслали сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає (ст. 56 ГПК).

До позовної заяви додаються документи (ст. 57 ГПК), які підтверджують:

— вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору у випадках, передбачених законодавством, з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, — копія претензії, докази її надсилання відповідачеві, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);

— відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

— сплату державного мита у встановлених порядку й розмірі;

— сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

— обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акту недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ. що підтверджує повноваження представника позивача.

Суддя господарського суду одноособово вирішує питання про прийняття позовної заяви. Він повинен прийняти до провадження господарського суду позовну заяву, подану з дотриманням вимог, передбачених законом.

Суддя може прийняти позовну заяву тільки за наявності певних підстав. Стаття 62 ГПК містить перелік підстав до відмови в прий­нятті позовної заяви. Він є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

у провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав або є рішення цих органів з такого спору;

позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Наявність указаних підстав свідчить про відсутність у позивача права на подання позову. Отже, незважаючи на подання позовної заяви, господарський процес не може бути порушено, і суддя господарського суду відмовляє в прийнятті позовної заяви за відсутністю у позивача права на подання позову.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору (його заступнику), якщо вони є заявниками, не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали.

Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Відмова в прийнятті позовної заяви виключає можливість повторного звернення в господарський суд по даному спору.

Встановивши, що позовна заява може бути прийнята до провадження господарського суду, суддя порушує справу. Прийнявши позовну заяву, суддя господарського суду не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні (ст. 64 ГПК).

Ця ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Закон надає можливість особі, яка є відповідачем, надіслати відзив на позовну заяву з додатком документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи (ст. 59 ГПК) надіслати:

— господарському суду — відзив на позовну заяву та всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

— позивачеві, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, — копію відзиву.

Відзив повинен містити:

— найменування позивача і номер справи;

— мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

— перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником. В останньому випадку до відзиву додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача. При неподанні відзиву на позовну зая­ву справа може бути розглянута по матеріалах, які є у справі (ст. 75 ГПК).

Винесенням суддею ухвали про порушення справи в господарському суді закінчується перша стадія господарського процесу, після чого процес вступає в стадію підготовки справи до судового розгляду.

Тема 11. Підготовка матеріалів
до розгляду в засіданні господарського суду

Значення підготовки справи до розгляду в засіданні господарського суду. Процесуальні дії судді на цій стадії. Дії сторін при підготовці до судового розгляду. Ухвали, що виносить суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Після прийняття позовної заяви до провадження господарського суду процес переходить в нову стадію — стадію підготовки справи до судового розгляду. Підготовка будь-якої справи до роз­гляду є обов’язковою стадією господарського процесу, причому стадією самостійною, в процесі якої закладаються засади для ви­конання господарським судом головних задач судочинства.

Метою підготовки справи до судового розгляду в господарському суді є створення умов, спрямованих на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору.

Сама підготовка справи складається з певних процесуальних дій судді. Конкретний зміст і послідовність цих дій зумовлені загальними завданнями підготовки, до яких відносяться: уточнення позовних вимог і обставин, які лежать в основі позову; визначення характеру правовідносин сторін і, відповідно, потенційного кола законодавчих актів, які мають бути застосовані при вирішенні спору; визначення можливого кола осіб, які беруть участь у справі; визначення кола доказів, необхідних для вирішення спору по суті, і забезпечення їх подання до моменту початку розгляду; повідомлення заінтересованих осіб про час і місце розгляду справи.

Необхідно відмітити, що завдання підготовки справи до судового розгляду суддя починає вирішувати вже в ході вивчення матеріалів, що надійшли. Так, вирішуючи питання про підвідомчість, необхідно визначити характер спору, з яких правовідносин він виникає, який суб’єктний склад спору, прав та інтересів яких осіб він торкається, а також з’ясувати наявність доказів дотримання досудового порядку врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством. Всі ці документи в силу ст. 54 ГПК додаються до позовної заяви.

Згідно зі ст. 4-6 ГПК у господарських судах першої інстанції справи розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянута колегіально у складі трьох суддів. В будь-якому випадку питання підготовки справи до судового розгляду вирішується одним суддею, але він діє від імені всього господарського суду.

Спеціальний термін підготовки справи господарським процесуальним законодавством не передбачений. Час підготовки вклю­чено в загальний термін розгляду справи. Згідно зі ст. 69 ГПК, справа повинна бути розглянута і рішення прийнято в строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Підготовка справи до судового розгляду — це діяльність не тільки суду, а й осіб, які беруть участь у справі.

З метою здійснення завдань, які стоять перед стадією підготовки справи до судового розгляду, суддя виконує певні процесуальні дії. Різноманітність дій по підготовці виключає можливість законодавчого встановлення їхнього вичерпного переліку, а визначає лише загальні напрямки дій судді та коло питань, що підлягають з’ясу­ванню. Суддя не обмежений у виборі дій, які можуть сприяти під­готовці судового розгляду й успішному проведенню судового про­цесу. Тому в ст. 65 ГПК наведені лише найбільш важливі й ті, які частіше зустрічаються на практиці. Згідно з цією статтею суддя вчиняє в необхідних випадках наступні дії по підготовці справи до розгляду:

— вирішує питання щодо залучення до участі у справі іншого відповідача та виключення й заміну неналежного відповідача;

— виключає з числа відповідачів підприємства й організації, яким не було надіслано пропозицію про досудове врегулювання спору, у випадках, передбачених законодавством;

— викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому самому населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з’ясовує, які матеріали можуть бути подані додатково;

— зобов’язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

— вирішує питання про призначення судової експертизи;

— провадить огляд і дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження;

— вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов’язковою;

— вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

— вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову;

— вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Вибір дій по підготовці, їх зміст і спрямованість зумовлені особливостями кожної конкретної справи, причому як матеріального, так і процесуального характеру.

Перш за все мова іде про правову природу правовідносин, з якою заявник звернувся до господарського суду. Суддя вивчає доводи позивача (заявника), документи, які додані до заяви за наявності заперечень відповідача, які виникли при досудовому врегулюванні спору (за його наявності). Так, суддя визначає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (підстава позову) і вимоги позивача (предмет позову). Аналіз матеріально-правових особливостей спору, який розглядається, дозволяє вирішити низку питань, що впливають на подальший розгляд та вирішення спору. Зокрема, яким є суб’єктний склад справи, чи є особи, які беруть участь у справі належними сторонами, яке місце в процесі повинна зайняти та чи інша заінтересована особа, яке коло юридичних фактів, за наявності яких настають наслідки, передбачені належною до застосування матеріальною нормою, яке джерело їх інформації містять відомості про ці факти; відповідають чи ні ці джерела вимогам належності й допустимості доказів, від кого і в якому порядку необхідно їх одержати. В свою чергу, висвітлення цих питань дозволяє розробити раціональний план дій по підготовці та з найбільшою ефективністю його виконати.

Зустрічаються випадки, коли суддя змушений залучити до участі у справі іншого відповідача або третю особу, яка не вказана в позовній заяві. Право судді на залучення цих осіб ґрунтується на положеннях ст.ст. 24 і 27 ГПК. Необхідність таких дій формується на основі даних, які містяться в матеріалах, що надійшли разом з позовною заявою. У випадку залучення до участі у справі належного відповідача або третьої особи суддя виносить про це мотивовану ухвалу.

З точки зору забезпечення розгляду справи достатньою доказовою базою важливими є підготовчі дії, які пов’язані із зобов’я­занням сторін, інших підприємств, державних та інших органів виконати певні дії, подати певні документи.

В стадії підготовки справи до господарського розгляду суддя має право зобов’язати осіб, які беруть участь у справі, інші організації та посадових осіб виконати певні дії, зокрема звірити розрахунки, надіслати іншій стороні або господарському суду окремі документи, дати висновок з тих чи інших питань тощо (ст.ст. 30, 38 ГПК).

За необхідністю суддя у стадії підготовки справи до розгляду вирішує питання про призначення експертизи або про участь у процесі судового експерта (ст.ст. 31, 41 ГПК). Судді також надане право, якщо сторони знаходяться одному й тому самому населеному пункті, що й господарський суд, викликати представників сторін. Доцільність власного опитування сторін виникає тоді, коли потрібно уточнити заявлені вимоги, уяснити можливі заперечення зі сторони відповідача, запропонувати надати додаткові докази, визначитись відносно залучення до участі у справі осіб, які не вказані в позовній заяві, уточнити позицію позивача при зустрічному до нього позові.

Важливе місце серед дій, які виконують у стадії підготовки, займає прийняття заходів по забезпеченню позову. Хоча ст. 66 ГПК допускає прийняття заходів по забезпеченню позову в будь-якій стадії господарського процесу, на практиці найчастіше рішення про це приймається на стадії підготовки справи до судового розгляду.

Суддя виконує й інші дії по підготовці справи до господарського розгляду, що спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного вирішення спору. Підготовчі дії включають також заходи, які спрямовані на створення передумов, що забезпечують явку всіх учасників процесу в першому судовому засіданні з метою недопущення його відкладення з мотивів неприбуття.

Змагальність як складова господарського процесу визначає зміст здійснюваних процесуальних дій, тому підготовка справи до судового розгляду в змагальному процесі зумовлює діяльність не тільки суду, а й осіб, які беруть участь у справі. Загальна роль у цьому належить сторонам — позивачеві й відповідачеві.

Позивач, за позовною заявою якого порушено судову справу, безумовно, повинен бути готовий до суду ще на стадії підготовки позовної заяви. Але додаткові обставини, які виникають після прийняття позовної заяви, такі як заперечення відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, вказівки судді про надання тих чи інших доказів, зміна обставин, що є підставою для подання в господарський суд позовної заяви та інше, спричиняють необхідність ретельної підготовки позивача до процесу. Те саме стосується і відповідача, підготовка якого зводиться до обґрунтування, спираючись на норми матеріального і процесуального права, своїх заперечень, встановлення кола доказів, які спростовують вимоги позивача, механізму і засобу їх наведення. При цьому слід дотри­муватися встановлених законодавством прав, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щоб переконати суд у своїй правоті.

Коло доказів визначається сторонами і судом, виходячи із конкретних обставин справи, що розглядається, та застосовуючи певні критерії підбору доказів по категоріях справ, що напрацьовані судовою практикою.

Організації, залучені ухвалою господарського суду як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, теж повинні здійснювати підготовку до судового розгляду, оскільки рішення по справі може безпосередньо торкатися їх прав і обов’яз­ків. Вони мають право ознайомитися з матеріалами справи, що допоможе їм з’ясувати, які можливі наслідки розгляду справи вплинуть на права й обов’язки третьої особи. Підготовка третьої особи до судового розгляду містить також збір доказів, які відсутні в матеріалах справ, і надання їх суду, а також здійснення інших передбачених законодавством дій.

Ретельна підготовка до судового розгляду всіх осіб, які беруть участь у справі, має велике значення для правильного і своєчасного вирішення справи.

Прийнявши позовну заяву і здійснивши дії по підготовці спра­ви до судового розгляду, суддя виносить ухвалу. Хоча ухвали про прийняття позовної заяви і підготовку справи до судового розгляду є самостійними судовими актами, Господарський процесуальний кодекс України надає право об’єднати їх в одній. На практиці так і здійснюється: в одній ухвалі про порушення провадження у справі фактично містяться дві ухвали — про прий-
няття позовної заяви і про підготовку справи до судового розг-
ляду. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам (сторонам, прокурору), які беруть участь у справі (ст. 64 ГПК). В ній вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду у засіданні. В необхідних випадках ухвала про порушення провадження у справі надсилається іншим особам (підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим орга­нам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду), які беруть участь у справі.

Ця ухвала виноситься і надсилається у встановлений законодавством п’ятиденний строк з дня надходження позовної заяви. Але слід мати на увазі, що підготовка до судового розгляду не закінчується винесенням ухвали про порушення провадження й підготовку і надіслання її особам, які беруть участь у справі. Протягом часу між надсиланням ухвали і початком судового розгляду суддя має право продовжити здійснення підготовчих дій, зокрема за заявами та клопотаннями осіб, які беруть участь у справі.

Дата добавления: 2015-06-30