Види третейських судів, що розглядають господарські спори, прийняття ними рішень і порядок їх виконання

. Склад третейського суду визначається відповідно до угоди сторін про передачу спору до третейського суду. Сторони на свій розсуд можуть домовитись про кількісний та персональний склад суддів або погоджуються з умовами регламенту чи іншого установчого документа постійно діючого третейського суду щодо формування складу суддів. Але в будь-якому разі кількість третейських суддів має бути непарною. Третейський суд формується у складі одного або будь-якого непарного числа суддів. Третейський суд вважається сформованим, коли сторони погодили його склад.

Третейські судді не є представниками сторін. Вони повинні бути незалежними і неупередженими при здійсненні своїх повноважень, а також мати необхідні знання для вирішення спору. Третейським суддею може бути фізична особа, яка є дієздатною, тобто досягла повноліття і не перебуває під опікою чи піклуванням. Для обрання (призначення) третейського судді необхідна його згода. В угоді сторін або в установчих документах можуть бути визначені додаткові вимоги до третейських суддів.

Спори можуть передаватися на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законодавством, після прийняття заходів до безпосереднього їх урегулювання. В разі неподання доказів застосування таких заходів позовна заява до розгляду не приймається і повертається позивачеві.

Сторони самостійно погоджують порядок розгляду спору, або доручають третейському суду визначити порядок на свій розсуд, або погоджуються з умовами регламенту постійно діючого третейського суд.

Порядок розгляду спору обов’язково повинен визначити місце, строки і мову третейського розгляду.

Після досягнення угоди про розгляд спору у третейському суді та склад суду заінтересована сторона зобов’язана викласти свої вимоги у формі письмової заяви. Заява передається в третейський суд і вважається поданою в день її вручення третейському суду або подання на пошту у випадку надсилання. В заяві мають бути вказані:

— дата і номер позовної заяви;

— найменування сторін, поштова адреса;

— ціна позову, якщо позов підлягає оцінці;

— обставини, які є підставою позову; посилання на відповідні нормативно-правові акти та вказівка на докази, які підтверджують такі обставини;

— обґрунтований розрахунок позовних вимог;

— чи отримана відповідь на претензію, якщо законодавством передбачено пред’явлення претензії;

— мотиви, за якими позивач відхиляє доводи відповідача, викладені у відповіді на претензію, або інших документах, отриманих від відповідача;

— вимога позивача відносно кожного з відповідачів, якщо їх декілька;

— перелік документів, які додаються до заяви.

Позовна заява обов’язково повинна бути підписана керівником. До заяви додаються документи, що підтверджують обґрунтованість вимоги й відсилку копії заяви іншій стороні. Відповідач повинен заявити свої заперечення.

Про день, час і місце розгляду спору третейський суд повідомляє сторони. Спори розглядаються третейським судом за місцем знаходження однієї зі сторін або на розсуд третейського суду в іншому місці, виходячи з інтересів справи. Спір підлягає розглядові протягом одного місяця від дня передачі позовної заяви до третейського суду.

По справах, які розглядаються в третейських судах, державне мито не стягується. В третейській угоді сторін або в установчих документах постійно діючих третейських судів передбачають порядок відшкодування витрат, пов’язаних з діяльністю третейського суду, виплату гонорарів суддям та інших виплат. В установчих документах може бути встановлений арбітражний збір — грошова сума, що сплачується по кожній прийнятій до розгляду справі для покриття загальних витрат, пов’язаних з діяльністю суду.

Приймаючи позов, третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передачу спору третейському суду. В разі, коли третейський суд прийшов до висновку про відсутність або недійсність зазначеної угоди, він повинен відмовитись від розгляду справи.

Третейський суд зобов’язаний відмовитись від розгляду справи про спір, який відповідно до законодавства України вирішується виключно господарськими судами або іншими державними органами України. Тобто, якщо третейський суд не уповноважений розглядати справу, він відмовляється у прийнятті позовної заяви та повертає її позивачеві. Третейський суд вирішує спір у межах, визначених третейською угодою.

Третейський суд розглядає справи за участю сторін і рішення по справі виносить за дослідженням усіх обставин справи. Коли суд складається з трьох і більше суддів, рішення приймається більшістю голосів.

Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні.

У рішенні третейського суду повинні бути вказані:

— дата винесення рішення, склад третейського суду, місце розгляду справи;

— найменування учасників спору, прізвища та посади їх представників;

— суть спору заяви та пояснення осіб, що беруть участь у розгляді спору;

— обставини справи та мотиви, які стали підставою для рішення;

— суть прийнятого рішення, на яку сторону і в якому розмірі відносяться витрати, пов’язані з відрядженням третейських суддів, проведенням експертизи, інші витрати, які третейський суд визнав доцільним віднести на сторони;

— строк та порядок виконання прийнятого рішення.

Рішення третейського суду за господарськими спорами є обов’язковим до виконання. Порядок виконання рішень третейських судів встановлений Законом України “Про виконавче провадження”. Як виконавчий документ рішення третейського суду з господарського спору щодо стягнення грошових сум обов’язкове для виконання банківськими установами у безспірному порядку, встановленому Національним банком України, а решта — державними виконавцями відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”.

Дата добавления: 2015-06-30