Причини виробничого травматизму

ТА ЗАХОДИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ

Основними причинами виробничого травматизму і профзахворювань є:

– організаційні;

– технічні;

– санітарно-гігієнічні;

– психофізіологічні.

Організаційні причини – це:

– відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці:

– відсутність контролю за додержанням вимог охорони праці;

– невиконання заходів з охорони праці;

– порушення технологічних регламентів та правил експлуатації обладнання, знарядь праці, транспортних засобів, тощо;

– порушення норм і правил планово-випереджувальних ремонтних і профілактичних робіт з обладнанням і технікою;

– недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;

– використання не за призначенням обладнання, та різного роду інструментів і механізмів.

Технічні причини – це:

– несправність виробничого обладнання, механізмів, та інструменту;

– неудосконаленість технологічних процесів;

– конструктивні недоліки обладнання;

– неудосконаленість або відсутність захисних загороджень, попереджувальних пристроїв, а також засобів блокування та сигналізації.

Санітарно-гігієнічні причини – це:

– підвищена концентрація в повітрі шкідливих речовин;

– недостатнє або нераціональне освітлення;

– підвищений рівень шуму та вібрації;

– незадовільні мікрокліматичні умови виробничого середовища;

– наявність всілякого роду випромінювання вище допустимого значення;

– порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини – це:

– помилкові дії працівників внаслідок їх перевтоми;

– монотонність праці;

– хворобливий стан працівника;

– необачність, тощо.

Основні заходи запобігання виробничоМУ травматизму

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені:

– в нормативно-технічній документації безпеки праці;

– в організації навчання та інструктажах з охорони праці;

– в прогнозуванні виробничого травматизму;

– в раціональному плануванні витрат коштів на заходи з охорони праці.

Заходи по запобіганню виробничого травматизму поділяються на:

– організаційні;

– технічні;

– санітарно-гігієнічні;

– соціально-економічні.

До організаційних заходів відносяться:

– якісний інструктаж та навчання працівників з техніки безпеки;

– залучення працівників до роботи за їх спеціальністю;

– здійснення постійного керівництва та нагляду за безпекою праці;

– організація раціональних режимів праці і відпочинку;

– забезпечення працівників спецодягом та засобами індивідуального захисту;

– виконання правил експлуатації обладнання.

До технічних заходів відносяться:

– архітектурне планування та будівництво виробничих будівель і споруд згідно вимог санітарних, будівельних та протипожежних норм і правил;

– створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;

– дотримання вимог безпеки та виробничої санітарії при комплектуванні виробничих приміщень відповідним обладнанням;

– комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів;

– створення надійних технічних засобів запобігання аварій, вибухів і пожеж на виробництві;

– розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів, тощо.

До санітарно-гігієнічних заходів віноситься гігієнічне нормування умов праці та заниження дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів, тощо.

До соціально-економічних заходів відноситься своєчасне стимулювання праці та створення сприятливих стосунків серед трудового колективу, тощо.

Особливе значення у запобіганні виробничого травматизму мають фактори особистого характеру, які враховують особистості кожного працівника, а саме:

– відповідність професії працівника до його психіки, характеру і медичних показників;

– ставлення працівника до праці, його дисциплінованість і задоволеність працею;

– засвоєння працівником навичок безпечних методів праці;

– знання працівником правил і норм охорони праці і пожежної безпеки;

– особисте ставлення працівника до інших працівників і до всього колективу взагалі, тощо.

2. ОЦІНКА СТАНУ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА Методи аналізу виробничого травматизму

Стан охорони праці оцінюється за:

– за атестацією робочих місць і безпечних умов праці;

– за дотриманням працівниками вимог техніки безпеки;

– за повнотою виконання запланованих заходів з охорони праці.

Загальна оцінка стану ОП підприємства визначається як середньоарифметичне значення коефіцієнтів стану ОП всіх його підрозділів:

К_{ОП(підпр)} = ≤ 1;

де: К_оп(і) – коефіцієнт стану ОП окремого підрозділу підприємства;

N – загальна кількість структурних підрозділів підприємства.

Коефіцієнт стану ОП окремого підрозділу підприємства визначається:

– n_втб – кількість робочих місць що відповідають техніки безпеки;

– n_заг – загальна кількість робочих місць;

Робочі місця вважаються не атестованими при:

· Відсутність або зіпсованість блокувань, огороджень та іншого обладнання, передбаченого технікою безпеки;

· Прострочений термін повірки устаткувань підвищеної небезпеки;

· Зміни в конструкції обладнань не передбачених технічною документацією, тощо.

– С_дотр – кількість працівників що дотримуються вимог ТБ;

– Сзаг – загальна кількість працівників;

Порушеннями вимог техніки безпеки є:

· Робота без інструктажу або з простроченим його терміном;

· Робота без засобів захисту, передбачених інструкцією з ТБ;

· Невідповідність прийомів праці вимогам інструкції, тощо.

– m_вик – кількість виконаних запланованих робіт з ОП;

– m_заг. – загальна кількість запланованих робіт з ОП.

Для планування роботи по охороні праці на наступний рік, поточний коефіцієнт (К_оп(і)) збільшується на 5%. При цьому, якщо даний коефіцієнт не досяг базового рівня (К_оп(і) ≤ 1), то робота по охороні праці даного підрозділу вважається незадовільною, і на наступний рік плануються відповідні заходи з охорони праці щодо збільшення його фактичного значення до 1. А при перевищені базового рівня на 5%, то планується на наступний рік зберегти його фактичне значення.

При (К_оп(і) =1) виробничий підрозділ матеріально стимулюється за добру роботу по охороні праці.

Класи ризику підприємств та порядок їх призначення

Згідно закону України від 22 лютого 2001 р. „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...” передбачається 67 класів професійного ризику виробництв, які встановлюють внески підприємств на даний вид страхування.

Страхові тарифи підприємств визначаються у відсотках до фактичних витрат на оплату праці. Чим вищий клас професійного ризику підприємства, тим вищі його страхові тарифи, які мають діапазон від 0,86% (для 1 класу) до 13,8% (для 67 класу професійного ризику підприємства).

Клас професійного ризику підприємства характеризується інтегральним показником і визначається за формулою:

де: І_ге – інтегральний показник професійного ризику виробництва в

певній галузі економіки (%);

ВШ_ге – відшкодування шкоди потерпілим на виробництві в минулому

календарному році (грн.);

ВОП_ге – витрати на оплату праці в минулому календарному році (грн.).

Крім того, ст.. 47 закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві...” передбачає знижки і надбавки до встановлених страхових тарифів за класом професійного ризику підприємства.

Знижки вводяться за належний стан охорони праці та низькі рівні травматизму і професійних захворювань.

Надбавки вводяться за неналежний стан охорони праці та за високі рівні травматизму і професійних захворювань.

Класи професійного ризику підприємств, страхові тарифи та знижки і надбавки до них встановлюються Правлінням Фонду даного виду страхування за поданням страхового експерта, що обслуговує дане підприємство. При цьому, знижки і надбавки не можуть перевищувати 50% страхового тарифу встановленого для відповідної галузі економіки.

(Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2000 р. №1423 „Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання ”).

У разі систематичних порушень нормативних актів з охорони праці, дане підприємство у будь-який час за поданням страхового експерта і за рішенням Правління Фонду може бути віднесене до вищого класу професійного ризику. Цей захід може мати і зворотну дію, але лише з початку фінансового року.

Для підприємств створених громадськими організаціями інвалідів страхові тарифи встановлюються у розмірі 50% від страхових тарифів, визначених за класом їх професійного ризику.

Для бюджетних організацій страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2% від їх сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини та визначити закономірності їх виникнення. На основі такої інформації розробляються заходи з профілактики виробничого травматизму і профзахворювань.

Для аналізу виробничого травматизму застосовуються такі основні методи: статистичний; топографічний; монографічний; економічний; метод анкетування; метод експертних оцінок.

Статистичний метод основується на вивчені травматизму по документам (звітам, актам, журналам реєстрації). Це дозволяє групувати випадки травматизму по визначеним признакам:

– за професією потерпілих;

– за обладнанням робочого місця або цеху;

– за стажем та віком потерпілого;

– за причинами травматизму, та інше.

Оцінка рівня травматизму розраховується коефіцієнтами його частоти (К_Ч) і тяжкості (К_Т):

К_Ч =N_тр ; К_Т =

де: N_тр – кількість випадків травматизму на підприємстві за звітний період;

M_сп – середньосписочна чисельність працівників на підприємстві;

Д_нп – кількість робочих днів непрацездібності у потерпілих.

Коефіцієнт частоти травматизму показує, скільки випадків травматизму за відповідний період приходиться на 1000 працівників на підприємстві, а коефіцієнт тяжкості травматизму – скільки днів непрацездатності припадає в середньому на один випадок травматизму за відповідний період.

Коефіцієнти частоти (К_Ч) і тяжкості (К_Т) дозволяють вивчити динаміку травматизму на підприємстві за 4–5 років у порівняні з іншими підприємствами.

Топографічний метод основується на тім, що на плані цеха підприємства відмічаються місця, де найчастіше виникли нещасні випадки.

Це дозволяє наглядно виділити місця з підвищеною небезпекою, які потребують ретельного обстеження та застосування профілактичних заходів.

Повторне виникнення нещасних випадків у зазначених місцях підприємства свідчить про незадовільний стан охорони праці на даному об’єкті. На ці місця слід звернути особливу увагу, та вивчити причини травматизму шляхом додаткового їх обстеження. Це дає змогу сформувати поточні і перспективні заходи щодо попередження нещасних випадків для кожного окремо взятого об’єкту.

Монографічний метод укладається в детальному обстежені всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, та засобів колективного та індивідуального захисту.

Тобто, цей метод укладається в аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що властиві тій чи іншій ділянці виробництва, обладнання, чи технологічного процесу.

Цей метод поглиблено розглядає всі обставини нещасного випадку, а при необхідності – виконує відповідні дослідження і випробовування.

Дослідженню і випробуваннюпідлягають:

– цех або виробнича ділянка підприємства;

– технологічний процес;

– основне і допоміжне обладнання;

– прийоми виробництва;

– засоби індивідуального захисту;

– умови виробничого середовища;

– метеорологічні умови в приміщені;

– освітленість, загазованість, запиленість, шум, вібрація, випромінюваня

– причини нещасних випадків, що трапилися на даному робочому місці.

Таким чином, монографічний метод комплексно вивчає причини виникнення нещасних випадків.

Економічний метод – це вивчення та аналіз втрат підприємства, заподіяних виробничим травматизмом.

Економічні результати охорони праці визначаються шляхом розрахунку трьох основних показників:

– чистої економічної ефективності;

– загальної економічної ефективності;

– порівняної економічної ефективності двох і більше заходів з охорони праці.

Показник чистої економічної ефективності – це різниця між річним економічним прибутком в економіці підприємства за рахунок впровадження заходів по охороні праці, та витратами на їх реалізацію.

Е_(чиста) = N_{(прибутку)} – М_{(витрат)};

Показник чистої економічної ефективності розраховується у всіх випадках економічного обґрунтування заходів з охорони праці і використовується для:

– обґрунтування очікуємого (розрахункового) ефекту наукових і проектних рішень в поліпшені умов і охорони праці;

– вибору найбільш ефективних заходів по охороні праці;

– економічної оцінки фактично виконаних заходів з охорони праці, в тому разі і виплата заохочень працівникам підприємств та науково-дослідним і проектним організаціям за роботу в галузі поліпшення умов і охорони праці.

Показник загальної економічної ефективності – це відношення економічного прибутку від заходів по охороні праці до витрат на їх реалізацію.

Е_{(загальна)} = N_{(прибутку)} / М_{(витрат)};

Він розраховується для:

– установлення витрат на поліпшення умов і охорони праці;

– виявлення динаміки ефективності витрат на охорону праці;

– порівняного аналізу ефективності витрат на охорону праці на різних підприємствах і галузях народного господарства;

– порівнянь очікуємих і фактичних витрат з затвердженими нормативами.

Показник порівняної економічної ефективності – це різниця між затратами двох і більше заходів з охорони праці при найбільшій їх ефективності.

Е_{(порівняна)} = N _max (прибутку_{) ®} М _min(витрат);

Цей показник розраховується у тих випадках, коли порівнюються два і більше варіантів заходів з охорони праці, щоб вибрати один із них, який має найбільшу ефективність при найменшій витраті.

Метод анкетування – це опитування працівників за допомогою анкет. В анкетах заздалегідь відпрацьовуються спеціальні запитання щодо поліпшення умов і безпеки праці, на які працівники дають свої відповіді. А на основі цих відповідей розробляються відповідні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках або оцінках умов праці та на виявленні відповідності технологічного обладнання і технологічних процесів вимогам стандартів і ергономічним вимогам до них.

3. Розслідування нещасних випадків на Виробництві

Основним нормативним актом з розслідування нещасних випадків на виробництві є Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. №1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

Згідно даної постанови розслідуванню підлягають ті нещасні випадки, які привели до втрати працездатності на один і більше днів, або вимусило перевести потерпілого на більш легку роботу терміном не менше ніж на один день.

До таких нещасних випадків відносяться:

– травми, в тому числі і тілесні пошкодження, причинені іншими особами;

– гострі професійні захворювання та отруєння;

– теплові удари, опіки, обмороження, утоплення;

– ураження електричним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням;

– пошкодження, отримані в наслідок аварій, пожеж або стихійного лиха (землетрусів, зсувів, повені, ураганів, тощо);

– випадки смерті на підприємстві;

– травми в результаті контакту з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни.

В залежності від тяжкості наслідків нещасних випадків, їх розслідування може бути звичайне, або спеціальне.

Основна мета проведення будь якого розслідування – встановити, чи відкриває даний нещасний випадок для потерпілого страховий поліс загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.

Звичайне розслідування проводиться при травмуванні лише одного працівника без смертельного наслідку. Таке розслідування проводиться комісією призначеною наказом власника підприємства.

Спеціальне розслідування проводиться при травмуванні 2-х і більше працівників, або хоч і одного працівника але зі смертельним наслідком.

Таке розслідування проводиться комісією що призначається:

– при загибелі 2 – 4 чоловік – наказом територіального управління Держнаглядохоронпраці;

– при загибелі 5 і більше або травмовано 10 і більше чоловік – наказом Держнаглядохоронпраці (якщо не було прийнято по цьому питанню спеціального рішення Кабінету Міністрів України).

По результатам будь якого розслідування може складатися акт по формі Н-1 з постановкою нещасного випаду на облік даного підприємства, або акт по формі НТ (невиробничий травматизм) без постановки нещасного випадку на облік підприємства.

Акт по формі Н-1 зобов’язує підприємство відшкодувати завдану потерпілому шкоду, а акт по формі НТ не надає такого права.

Складається акт по формі Н-1 і беруться на облік підприємства такі нещасні випадки, які трапилися з працівником:

– в робочий час і на робочому місці, або в неробочий при виконанні ним доручення адміністрації підприємства (у вихідні і святкові дні, у відпустці, тощо);

– при приведенні в порядок робочого місця або при виконання заходів особистої гігієни (перед началом роботи чи по її закінченню);

– при слідкуванні на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;

– при використанні особистого транспорту в інтересах підприємства за дорученням керівництва;

– при діях в інтересах підприємства, які не входять в обов’язки потерпілого (надання допомоги іншим працівникам, попередження аварії, спасіння людей та майна, тощо);

– при ліквідації аварій, пожеж, та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах підприємства;

– при наданні підприємством шефської допомоги;

– при переміщенні працівника між об’єктами обслуговування по затвердженому на підприємстві маршруту;

– у випадку природної смерті працівника на підземних роботах, або відразу після підняття його на поверхню (серцевий напад);

– самогубство працівників плавскладу на морських судах при перевищені установленого терміну перебування їх в рейсі.

Не складається акт по формі Н-1 і не беруться до обліку ті нещасні випадки, які трапилися з працівниками:

– під час прямування працівника на роботу або з роботи пішки, або на громадському чи власному транспортному засобі;

– за місцем постійного проживання чи в польових або вахтових селищах;

– при використанні працівником в особистих цілях і без дозволу адміністрації інструментів, устаткування, та транспортних засобів підприємства;

– при отруєні працівника алкоголем або іншими наркотичними речовинами, які не пов’язані з його виробничим процесом;

– під час скоєння крадіжок або інших злочинів;

– у випадку природної смерті або самогубства.

Якщо за результатами розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт по формі Н-1, то в цьому випадку складається акт по формі НТ (невиробничий травматизм), на який вимоги даного Положення не розповсюджуються.

Порядок розслідування нещасного випадку

Потерпілий, свідок, або працівник, який виявив нещасний випадок, повинні негайно повідомити про це свого безпосереднього керівника робіт або іншу посадову особу, і прийняти заходи щодо надання необхідної допомоги.

Безпосередній керівник або інша посадова особа повинні:

– терміново організувати медичну допомогу потерпілому, і при необхідності доставити його в лікувально-профілактичне відділення підприємства;

– повідомити про це керівництво та профспілкову організацію підприємства;

– зберегти до прибуття комісії обстановку на робочому місці в такому стані, в якому вона була на момент пригоди (якщо вона не загрожує оточуючим і не призведе до більш тяжких наслідків);

– прийняти заходи до недопущення подібних випадків на інших робочих місцях.

Керівник (власник) підприємства, отримавши повідомлення про нещасний випадок, негайно назначає комісію по його розслідуванні

До складу комісію повинні входити:

Голова комісії – спеціаліст служби охорони праці підприємства.

Члени комісії:

– керівник структурного підрозділу, де скоївся нещасний випадок;

– представник профспілки або уповноважений трудового колективу (якщо потерпілий не є членом профспілки);

– спеціаліст санепідемстанції (у випадку гострих професійних захворювань чи отруєнь).

На підприємствах, де нема спеціалістів по охороні праці, головою комісії призначається посадова особа або спеціаліст, на яку наказом керівника підприємства покладені функції з питань охорони праці за сумісництвом.

Комісія зобов’язана на протязі не пізніше 3-х діб:

– обслідувати місце нещасного випадку, опитати свідків та осіб, причетних до нього, і при можливості отримати пояснення самого потерпілого;

– розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

– установити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

– визначити осіб, що допустили порушення вимог нормативних актів про охорону праці;

– розробити заходи щодо попередження таких випадків;

– скласти акт по формі Н-1 в 5-ти екземплярах і передати їх на затвердження керівнику підприємства;

– у випадку гострих професійних захворювань або отруєнь – окрім акта по формі Н-1 складається ще й карта обліку професійного захворювання чи отруєння (по установленій формі).

До акту по формі Н-1 додаються:

– пояснення свідків і потерпілого;

– витримки із експлуатаційної документації технічного обладнання робочого місця, де трапився нещасний випадок (при необхідності);

– схеми, фотографії, та інші документи, що характеризують стан робочого місця та його обладнання;

– медичний висновок і діагноз пошкодження здоров’я потерпілого;

– дані про наявність в організмі потерпілого алкоголю або інших наркотичних чи отруйних речовин (при необхідності).

Нещасні випадки, по яких складається акт по формі Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі установленої форми.

Керівник підприємства по закінчені розслідування повинен на протязі однієї доби розглянути і затвердити акти по формі Н-1, а відносно випадків, що трапилися за межами підприємства – після отримання необхідних матеріалів.

Затверджені акти на протязі 3-х діб направляються:

– потерпілому або особі, що представляє його інтереси;

– керівнику цеха або іншого структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок (для попередження подібних випадків);

– державному інспектору охорони праці;

– профспілці, членом якої є потерпілий;

– до служби охорони праці підприємства (акт направляється разом з усіма іншими матеріалами розслідування).

На вимогу потерпілого керівник підприємства зобов’язаний ознайомити його або осіб, що представляють його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта по формі Н-1 надсилається:

– у вище стоячий орган управління даного підприємства (а у разі його відсутності – місцевому органу виконавчої влади);

– в санепідемстанцію (у разі гострих професійних захворювань та отруєнь).

Акт по формі Н-1 разом з усіма матеріалами розслідування зберігається на даному підприємстві на протязі 45 років.

А інші екземпляри цього акта і його копії зберігаються до виконання намічених у них заходів, але не менше ніж 2 роки.

Після одужання потерпілого, або у разі його смерті, на даному підприємстві складається повідомлення про наслідки нещасного випадку.

Це повідомлення в 10-ти денний термін направляється в організації, куди був направлений акт по формі Н-1.

Повідомлення про наслідки нещасного випадку є обов’язковим додатком до акту по формі Н-1, і зберігається разом з ним у відповідності до даного Положення.

Якщо власник підприємства був несвоєчасно повідомлений про нещасний випадок, або потерпілий втратив працездатність не відразу після нещасного випадку, то такі нещасні випадки розслідуються на протязі місяця після отримання власником заяви від потерпілого, і незалежно від того який термін минув після його скоєння.

Нещасні випадки з учнями та студентами, що трапилися під час виробничої практики, також розслідуються і беруться на облік підприємства, де вони проходили практику. В такому розслідуванні повинен приймати участь і представник даного учбового закладу.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванні підлягають:

– смертельні нещасні випадки (коли загинув хоч один працівник);

– групові нещасні випадки (що сталися одночасно з двома і більше працівниками в незалежності від стану пошкодження їх здоров’я).

Про скоєння смертельних і групових нещасних випадків власник підприємства зобов’язаний по установленій формі повідомити:

– відповідному місцевому органу Держнаглядохоронпраці;

– прокуратурі, по місцю виникнення нещасного випадку;

– вище стоячому органу управління даного підприємства, (а в разі його відсутності – місцевій держадміністрації);

– санепідемстанції (при гострих профзахворюваннях та отруєннях);

– профспілці підприємства та вище стоячому профспілковому органу;

– місцевому штабу Цивільної оборони і по надзвичайним ситуаціям;

– іншим органам (при необхідності).

Спеціальне розслідування смертельних та групових нещасних випадків організовує власник підприємства. А комісія, по розслідуванні цих випадків, призначається:

– при загибелі 2–4 чоловік – наказом керівника територіального управління Держнаглядохоронпраці;

– при загибелі 5 і більше чоловік, або травмовано 10 і більше чоловік – наказом Держнаглядохоронпраці (якщо не було прийнято по цьому питанню спеціального рішення Кабінету Міністрів України).

До складу таких комісій входять::

v Голова комісії – посадова особа відповідного державного органу по нагляду за охороною праці;

v Члени комісії:

– представники вище стоячого органу управління підприємства, (при його відсутності – представники держадміністрації);

– власник даного підприємства;

– представник профспілкової організації даного підприємства;

– представник вищестоящого профспілкового органу;

– уповноважений трудового колективу (якщо потерпілий не є членом профспілки);

– спеціаліст санепідемстанції (при гострих профзахворюваннях і отруєннях);

– спеціалісти органів Цивільної оборони і надзвичайних ситуацій (в залежності від конкретних умов, кількості загиблих, та характеру і можливих наслідків цих нещасних випадків).

Спеціальне розслідування проводиться на протязі 10 днів. По закінчені розслідування складається:

– “ Акт спеціального розслідування”, де зазначається загальний розмір матеріального збитку, нанесеного аварією чи нещасним випадком;

– акти по формі Н-1 на кожного потерпілого.

Власник на протязі однієї доби після отримання цих актів затверджує їх, і в 5-ти денний термін видає наказ щодо реалізації пропозицій комісії, та взяття на облік даного нещасного випадку.

На основі актів по формі Н-1 власник підприємства складає спеціальну державну статистичну звітність про потерпілих, і передає її у відповідні організації. При цьому він несе персональну відповідальність за достовірність цієї звітності.

4. Відповідальність посадових осіб і працівників

(Ст.44 Закону України „Про охорону праці”).

Порушення працівниками і посадовими особами вимог нормативних актів з охорони праці а також створення перешкод в діяльності профспілок і посадових осіб по держнагляду за ОП тягне за собою покарання у вигляді:

– штрафу;

– дисциплінарної та адміністративної відповідальності;

– матеріальної відповідальності;

– кримінальної відповідальності.

Штрафниі санкції до посадових осіб і працівників здійснюються відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП):

– для працівників – від 3 до 20 мінімальних заробітних плат;

– для посадових осіб – від 8 до 25 мінімальних заробітних плат або

виправні роботи зі звільненням з посади на термін до 1 року.

Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.

Якщо нещасний випадок трапився по вині працівника, то занижується розмір його матеріальної допомоги, але не більше ніж на 50% у наступних випадках:

v праця у нетверезому стані – 50 %;

v неодноразове свідоме порушення норм охорони праці за які раніше він мав попередження – 50 %;

v первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об’єктів підвищеної небезпеки – 40 %;

v первинне свідоме порушення вимог безпеки при обслуговуванні об’єктів які не мають рівня підвищеної небезпеки – 30 %;

v невикористання засобів індивідуального захисту передбачених правилами безпеки праці:

– первинне – 20 %; повторне – 40 %.

Питання охорони праці відображені в наступних статтях КпАП:

– Ст.41. порушення вимог законодавства про працю;

– Ст. 188-4. Невиконання вимог державних органів з нагляду за ОП;

– Ст.188-5 Невиконання вимог органів Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України;

– Ст.188-6. Невиконання вимог посадових осіб Держнаглядохоронпраці.

Матеріальна відповідальність передбачає відшкодування збитків, завданих підприємством робітникам або членам їх родини, що потерпіли від нещасного випадку на підприємстві чи професійного захворювання.

Кримінальна відповідальність передбачає:

Ст. 135 ККУ встановлює, що порушення посадовою особою вимог законодавчих актів про охорону праці, якщо воно створило загрозу для життя і здоров’я громадян, карається виправними роботами до 1 року, або штрафом у розмірі до 15 мінімальних зарплат. А якщо цей вчинок став причиною нещасного випадку з людьми – він карається позбавленням волі до 4-х років.

Ст.172. ККУ Грубе порушення законодавства про працю

– штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів;

– або позбавлення права займати певні посади на термін до 3 років;

– або виправні роботи на термін до 2 років.

Ст.173. ККУ Грубе порушення трудової угоди

– штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів;

– або позбавлення права займати певні посади на термін до 5 років;

– або арешт на термін до 6 місяців;

– або обмеження волі на термін до 2 років.

Ст.270. ККУ Порушення вимог пожежної безпеки

1. Штраф у розмірі від 50 до 120 неоподаткованих мінімумів

або виправні роботи терміном до 2 років

або обмеження волі терміном до 3 років.

2. Те ж діяння, яке спричинило загибель людей або майновий збиток в особливо великому розмірі чи інші тяжкі наслідки – карається позбавленням волі на термін від 3 до 8 років.

Ст.271. ККУ Порушення вимог про охорону праці

1. Штраф у розмірі до 50 неоподаткованих мінімумів

або виправні роботи терміном до 2 років

або обмеження волі терміном до 2 років.

2. Те ж діяння, яке спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки

– виправні роботи на термін до 5 років;

– або обмеження волі на термін до 7 років з позбавленням права займати певні посади терміном до 2 років.

Ст.286. ККУ Порушення правил безпеки дорожнього руху

1. Штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів

або виправні роботи терміном до 2 років

чи арешт на термін до 6 місяців;

або обмеження волі терміном до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років.

2. Те ж діяння, яке спричинило смерть потерпілого чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження – карається позбавленням волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років або без такого.

3. Те ж діяння, яке спричинило загибель декількох осіб – карається позбавленням волі від 7 до 12 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на термін до 3 років.

Ст.363. ККУ Порушення правил експлуатації автоматизованих ЕОМ

– штраф до 50 неоподатк. мінімумів або позбавлення права займати певні посади терміном до 5 років чи виправні роботи до 2 років.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

для перевірки ступеню засвоєння студентами навчального матеріалу

теми №8 «Профілактика виробничого травматизму»

1. Перелічити основні причини виробничого травматизму та заходи їх запобігання, навести приклади.
2. Перелічити критерії, за якими оцінюється стан охорони праці окремого підприємства (підрозділу).
3. Перелічити методи аналізу виробничого травматизму. Пояснити, як ви розумієте статистичний і топографічний методи аналізу виробничого травматизму. Написати формули коефіцієнтів частоти і тяжкості виробничого травматизму.
4. Види розслідувань нещасних випадків і професійних захворювань, та основна мета їх проведення.
5. Коли призначається звичайне розслідування нещасного випадку на підприємстві та хто його призначає?
6. При яких наслідках нещасного випадку на підприємстві призначається спеціальне розслідування, та які органи його призначають?
7. Можливі форми актів, які складаються по результатам розслідування нещасних випадків на виробництві та їх значення щодо відшкодування збитків потерпілому відповідно до загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності.
8. Як проводиться відшкодування потерпілому, якщо нещасний випадок стався з його безпосередньої вини?.
9. Термін проведення звичайного розслідування нещасного випадку на виробництві.
10. Термін проведення спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві.

Дата добавления: 2015-07-01