Державна реєстрація товарного знака в Україні

Державна реєстрація товарного знака в Україні здійснюється на основі Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Держпатент України забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової охорони знаків в Україні, приймає до розгляду заяв­ки, здійснює їх експертизу та державну реєстрацію знаків, публікує офіційні відомості, видає свідоцтва, а також виконує інші функції.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші прави­ла, ніж ті, що передбачені законодавством України про знаки, то за­стосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнарод­них договорів України чи на основі принципу взаємності. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Держпатентом України реалізу­ють свої права через представників, зареєстрованих згідно з Поло­женням про представників у справах інтелектуальної власності, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та на який не поширю­ються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи в поєднанні кольорів.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Держпатен­ту України й продовжується ним за клопотанням власника свідоц­тва, поданим протягом останнього року дії його, щоразу на 10 років. Порядок продовження терміну дії свідоцтва встановлюється Держпатентом України. Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг. Правом на отримання свідоцтва в порядку, встановленому цим Законом, ко­ристуються будь-яка особа, об'єднання осіб або їхні правонаступни­ки. Право на отримання свідоцтва має заявник, який раніше за інших подав заявку до Держпатенту або якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що зазначена заявка не вважаєть­ся відкликаною, не відкликана або не відхилена.

3гідно з цим 3аконом не можуть отримати правову охорону по­значення, на яких зображено:

державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжуря­дових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути введені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного орга­ну або їх власників.

3гідно 3аконом не можуть отримати правову охорону та­кож позначення:

які не мають розрізняльної здатності;

· загальновживані як позначення товарів і послуг певного виду;

· що вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце й час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

· оманливі або такі, що можуть ввести в оману щодо товару, послу­ги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

· загальновживані символи й терміни.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, тотожні або схожі настільки, що їх можна сплутати з такими позначеннями:

· знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

· знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

· Держпатенту фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і на­лежать іншим особам, які отримали право на них до дати подання до Держпатенту заявки щодо однорідних товарів і послуг;

· найменуваннями місць походження, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстро­вані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими наймену­ваннями;

· сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

Згідно з цим Законом не може бути зареєстровано як знак таке по­значення, яке добросовісно використовувалося до 1 січня 1992 р. дво­ма і більше юридичними особами для позначення однорідних то­варів.

Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють:

· промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

· назви відомих в Україні творів науки, літератури й мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без зго­ди власників авторського права або їхніх правонаступників;

· прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факси­міле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Порядок отримання свідоцтва

Особа, яка бажає отримати свідоцтво, подає до Держпатенту за­явку. За дорученням заявника заявку може бути подано через пред­ставника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену осо­бу. Заявка має стосуватися одного знака, складатися українською мовою й містити:

заяву про реєстрацію знака;

· зображення позначення, що заявляється;

· перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і по­слуг для реєстрації знаків.

У заяві про реєстрацію знака необхідно зазначити заявника (заяв­ників) та його адресу.

Датою подання заявки є дата отримання Держпатентом матері­алів, що містять принаймні:

· клопотання в довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою;

· відомості про заявника та його адресу, викладені українською мовою;

· частину, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком;

· відомості щодо переліку товарів або послуг, для яких заявляється знак.

Експертиза заявки здійснюється Держпатентом та встановлених на його основі правил. Заявник має пра­во з власної ініціативи чи на запрошення Держпатенту особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виник­ли під час проведення експертизи. Порядок участі заявника або його представника в розгляді зазначених питань визначається Держпатен­том.

Якщо за результатами експертизи заявки по суті буде встановле­но, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, Держпатент надсилає заявникові рішення про реєстрацію знака. Інакше йому надсилається рішення про відхилення заявки.

На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності доку­мента про сплату збору за видачу свідоцтва Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу свідоцтва.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Держ­патент здійснює державну реєстрацію знака, вносячи до Реєстру відповідні відомості. Форма Реєстру та порядок його ведення визна­чаються Держпатентом.

Видача свідоцтва здійснюється Держпатентом у місячний термін після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його отримання. Якщо таким правом користуються кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Права й обов'язки, що випливають із свідоцтва

Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заяв­ки за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його влас­никові виключне право користуватися й розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Взаємовідносини при користуванні знаком, свідоцтво на який на­лежить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користува­тися й розпоряджатися знаком на свій розсуд, однак жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва.

Використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці то­варів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у про­спектах, рахунках, на бланках і в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський обіг.

Свідоцтво надає його власникові право забороняти іншим осо­бам використовувати зареєстрований знак без його дозволу за ви­нятком випадків, коли використання знака не визнається згідно з цим Законом порушенням прав власника свідоцтва.

Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Цей договір має містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою за якість товарів і послуг власника свідоцтва і що останній контро­люватиме виконання цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний до­говір вважаються дійсними, якщо вони складені в письмовій формі й підписані сторонами. Зазначені договори набирають чинності сто­совно будь-якої іншої особи лише після їх реєстрації у Держпатенті.

Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попе­реджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстрова­но в Україні.

Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, яка на­дає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково в разі:

· невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

· наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку то­варів і послуг, яких не було у поданій заявці.

· Будь-яка особа протягом шести місяців від дати публікації відо­мостей про видачу свідоцтва може подати заперечення проти видачі свідоцтва до Апеляційної ради. Заперечення має бути розглянуто Апеляційною радою протягом шести місяців від дати його надход­ження. Власник свідоцтва має бути ознайомлений із запереченням. Апеляційна рада розглядає заперечення в межах мотивів, викладених у ньому. Особа, яка подала заперечення, а також власник свідоцтва можуть брати участь у його розгляді. Рішення Апеляційної ради можна оскаржити в судовому порядку. Якщо заперечення проти ви­дачі свідоцтва не надійшло до Апеляційної ради у встановлений термін, свідоцтво можуть визнати недійсним лише в судовому поряд­ку. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються та­кими, що не набрали чинності, від дати подання заявки.

Будь-яка особа має право зареєструвати знак в іноземних держа­вах. У разі реєстрації знака в іноземних державах згідно з Мадридсь­кою угодою про міжнародну реєстрацію знаків заявка подається че­рез Держпатент. Витрати, пов'язані з реєстрацією знака в іноземних державах, покладено на заявника чи за його згодою на іншу особу.

Дата добавления: 2015-07-01