Класно-урочна система навчання, урок як основна форма організації навчання. Типи і структура уроку

Складання плану-конспекту уроку.

Перевірка готовності вчителя до уроку.

Схема аналізу уроку: 1. Загальні відомості про урок. 2. Дотримання дидактичних принципів навчання. 3. Виховування учнів на уроці. 4. Методи навчання. 5. Використання засобів навчання. 6. Психологічний стан на уроці. 7. Оцінювання роботи учнів. 8. Підготовка вчителя на уроці. 9. Висновки, пропозиції.

Класно-урочна система навчання - це навчальна робота, яка проводиться з групою учнів постійного складу однакового віку і рівня підготовки (класом), що проводиться в певний час і по встановленому розкладу. Я.А. Коменський в XVII столітті запропонував і на практиці застосовував класно-урочну систему, яка забезпечує ефективне навчання одним вчителем порівняно великої кількості дітей. Система існує 350р. як форма організації навчально-виховного процесу.

ЇЇ особ-ті: пост. склад уч. одного віку і рівня підгот-ки(клас),план-ня навч роботи протягом певн. часу у вигляді окремих взаємопов. частин(урок), пост. черг-ня уроків(розклад),Пров. роль учителя(пед. кер-во)

“+”-чітка орг-на струк-ра, зміна видів занять, мож-ть вик-ня різних методів нав-ня, заб-ня акт-ті учнів, рац. вик-ня часу

“-”-спрямов. на серед. учня, труднощі у здійсненні Інд. підх-ду.

Основна одиниця кл.-ур. с-ми-----урок.

Урок – форма організації навчання, за якою заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного рівня і віку підготовки впродовж певного часу.

Типи уроків, урок оволодіння учнями нових знань (накопичення матеріалу, вивчення явищ); уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок; уроки узагальнення і систематизації знань; уроки комплексного застосування знань, вмінь і навичок; уроки контролю (усний, письмовий), комбіновані уроки (на яких розв'язується декілька дидактичних задач).

Структура уроку залежить від його цілей, змісту матеріалу, методів, прийомів, засобів навчання, рівня підготовки учнів...). В структурі уроку виділяють: відносно постійну (спеціальні елементи), змінну (метод розв'язання дидактичної задачі).

Структура уроку:

ü мета(освітня,розвивальна, вих.-на);

ü зміст(певний обсяг навч. мат-лу+ сист-ма методів,заг. форм,засобів,спрям. на засв-ня уч. сис-ми ЗУН);

ü результат(це зміни в ЗУН уч. відносно поч. рівня);

Дидактична підструктура. Етапи, актуалізація опорних знань; формування нових понять; застосування вивченого матеріалу.

Методична підструктура. Етапи: розв'язання типових задач, письмових чи усних вправ, опитування, пояснення навчального матеріалу, експеримент, самостійна робота..

Вимоги до сучасного уроку: творча робота вчителя І учнів; реалізація міжпредметних зв'язків; врахування індивідуальних та вікових особливостей; педагогічний такт, культура мови вчителя; пізнавально-самостійна робота учнів, гуманізм; врахування фізіологічних особливостей учнів; розумна вимогливість, доброзичливість вчителя; раціональне використання кожної хвилини уроку.

27.Основні положення Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Зміст освіти в сучасній школі. Державний стандарт середньої загальноосвітньої школи.

Концепція складається з таких частин:

1. мета, завдання і засади діяльності школи (розвиток і саморозвиток школярів на основі повнішого використання внутрішнього потенціалу особистості, всебічний розвиток особистості, формування наукового світогляду, школа має бути єдиною і варіативною, демократичною, світською);

2. структура 12-річної школи (чотирирічна початкова школа, основна школа 5-9 класи, старша школа 10-12 класи);

3. зміст загальної середньої освіти (перехід на особистісні орієнтовані технології, українознавча спрямованість, сучасний зміст, посилюється практична й виховне спрямування мовно-літературної освіти, реалізація оздоровчої функції школи, інформатизація школи, зростаюча роль варіативного компонента - у старшій школі до 35%, пробільність навчання);

4. навчально-виховний процес (диференціація і індивідуалізація, концентроване вивчення окремих предметів: поточний, тематичний, підсумковий контроль, державна підсумкова атестація;

5. середня загальноосвітня школа в системі безперервної освіти (додержує наступність з дошкільною освітою, створює підгрунття для загальнонаукової і допрофесійної підготовки, різні шляхи здобування середньої освіти – спецшколи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін.;

6. управління загальноосвітньою школою (органи громадського самоврядування, педагогічна рада поряд з традиційними методичними об’єднаннями розвиток тимчасових творчих груп, кафедр, циклових комісій, перехід до стратегічного цільового управління через узгодження власних функцій директора з функціями підлеглих: школам надається право формувати власні кошти за рахунок прибутків від господарської діяльності.

7. підготовка вчителів і його професійне вдосконалення домінантною стає підготовка вчителя-вихователя, вчитель повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, форм навчання тощо).

Зміст освіти полягає у забезпеченні передання ва освоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість н7авчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи).

Державний компонент розробляє Міністерство освіти і науки України. На нього припадає 80% навч. часу, з яких 35% - суспільно-гуманітарні дисципліни, 25% природничо-математичних, 16% оздоровчо-трудових, 5% естетичних наук.

Шкільний компонент – 20,1%від усього навч часу, він враховує регіональні особливості і умови, в яких працює школа.

Дата добавления: 2015-07-02