Тема 1.2. Природноекономічний потенціал України

Вступ

Самостійна робота студентів з кредитно-модульної системи є - невід'ємна складова навчального процесу. Головною метою самостійної роботи в умовах інтеграції освіти, науки та виробництва є формування у студентів знань, умінь і навичок, спрямованих на самостійне, творче вирішення навчальних, наукових і виробничих завдань, які виникають у практичній діяльності майбутніх спеціалістів.

Самостійну роботу студентів залежно від змісту й часу її проведення умовно поділяють на:

1. Самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях.

2. Самостійну позааудиторну роботу.

3. Самостійну роботу студентів під контролем викладача (СРС під КВ) або індивідуальні заняття з викладачем.

СРС під КВ - це такий вид обов'язкової самостійної роботи, який дає можливість отримати студенту необхідну індивідуальну консультацію з будь-якої теми курсу і водночас дозволяє викладачеві з'ясувати рівень засвоєння ним матеріалу. Характерною особливістю СРС під КВ є те, що вона здійснюється у формі обов'язкових самостійних занять студентів з умовою обов'язкового систематичного (щотижневого) контролю викладачем за її результатами. Тому СРС під КВ виступає одним з важливих засобів посилення індивідуального підходу до навчання студентів, коли створюються сприятливі умови для підвищення їх активності шляхом інтенсифікації спілкування студента з викладачем.

Окрім того, цей вид самостійної роботи сприяє реалізації єдності навчальної та виховної діяльності. Виховна функція викладача полягає у формуванні органічної потреби студентів до самостійної навчальної праці, у закріпленні в них навичок до суспільно корисної трудової діяльності.

Одним з важливих компонентів організації СРС є контроль. На всіх
етапах самостійної роботи контроль повинен спонукати студентів до розвитку
пізнавальної діяльності, підтримувати їх творчу активність, ставити завдання
проблемного характеру, всебічно виявляти здібності студента. Залежно від
змісту контроль поділяється на таки види: поточний, тематичний, періодичний
та підсумковий.

Самостійна робота студентів над курсом „ Регіональна економіка” передбачає в основному тематичний і підсумковий контроль, який базується на методах усного, письмового, графічного, картографічного і тестового опитування. Контроль за СРС під КВ з даного курсу рекомендується здійснювати як за індивідуальною, так і груповою формами.

Зміст програми СРС під КВ з даного курсу охоплює різні види роботи: індивідуальні і групові консультації, співбесіди, колоквіуми, підготовку й обговорення рефератів, робота з контурними і настінними картами, проведення письмових контрольних робіт, складання бібліографії до окремих тем курсу, збір та аналіз статистичної інформації, тестове опитування, моделювання міжгалузевих територіальних комплексів з допомогою методів енерговиробничих циклів тощо.

Особливе значення має організація СРС і її методичне забезпечення у зв’язку з впровадженням педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи навчання.

Змістовий модуль 1.

Теоретичні основи регіональної економіки

Тема 1.1 Сучасні теорії і концепції «Регіональної економіки»

Тема охоплює такі питання:

- методологічна основа курсу;

- аналіз класичних теорій розміщення виробництва;

- сучасні концепції розм’якшення продуктивних сил;

- концептуальні положення політики регіонального розвитку в Україні.

Для самостійного опрацювання основних питань теми рекомендуються такі джерела:

1. Заблоцький Б.Ф., Регіональна економіка, навч. посіб – Л: «Новий світ – 2000» 2011 - 546 с.

2. Лишеленко В.І. Регіональна економіка: К.: Центр учб.літ., 2011. – 384с.

3. Музиченко-Козловська О.В. Регіональна економіка» навч. посібник – Л: «Новий світ 2000» 2011 – 263 с.

4. Регіональна економіка: навч.посібник./ За ред..Я.Б.Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2008. – 444с.

5. Регіональна економіка: тексти лекцій, За загальною редакцією М.І.Фащевського, О.В.Ольшанської. – К.: КНЕУ, 2009. – 328с.

6. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник / С.І.Дорогунцов, Т.А.Заяць, Ю.І.Пітюренко та ін., За заг. Ред..д-ра екон.наук проф., ч-л., кор. НАН України С.І.Дорогунцова. – К.:КНЕУ, 2008., 992с.

7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / О.М.Петрига. – К.: ДП «Вид.дім «Персонал», 2009. – 302с.

8. Сазонець І.Л., Джинджаян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил: Навч.посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 320с.

9. Тридід О.М., Богатіщев О.М. Регіональна економіка. Екологія. навч. посібник – Л.: «Новий світ -2000», 2011 – 264 с.

10. Україна у цифрах у 2012 році: Короткий статистичний довідник. – К.: Держвидав.України, 2013. – 264с.

11. Хвесік М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка. Навч.посібн. – К.: Кондор, 2009. – 344с.

12. Щербіна Н.М., Скомаровська К.А. «Регіональна економіка». Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2013 р. – 107с.

Мета теми полягає в отриманні загальних уявлень щодо наукових теоретичних розробок розміщення виробництва.

Методологічною основою науки про розміщення продуктивних сил є матеріалістична діалектика, відповідні економічні категорії та закони. Тобто, необхідно розібратися, які головні обставини обумовлюють розміщення об’єктів народного господарства на території. Конкретна оцінка напрямків і наукових течій дається як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці.

Серед багатьох наукових прямувань, що аналізують, які головні обставини обумовлюють територіальне розміщення об'єктів народного господарства, є „географічний детермінізм”. Коріння його сягає ще давніх греків (Гіпократ, Страбону); згодом видатними представниками цього вчення стали Монтеськє, Рекло, Гантингтон, Ратцель. Сутність географічного детермінізму полягає у тому, що визначальною силою у розвитку людства (включно з розміщенням продуктивних сил) оголошується природне середовище й географічне розташування тієї чи іншої країни або регіону. Соціальні процеси, на думку детерміністів, відіграють другорядну роль.

У 19 ст. розробляються теорії розміщення виробництва, їхніми засновниками були І.Тюнен, А.Вебер, у 20-го ст. - А.Гетнер, А.Льош, В.Крисгалер. Ці теорії спирались на визначну роль прибутку за умов ринкового господарювання. Так, А.Вебер доводить, що капіталістична промисловість розміщується за принципами найменших витрат. На його думку, розміщення промисловості визначається трьома орієнтаціями - транспортною, робочою й агломераційною. Далі ця теорія була розвинута А.Льошем, який доводив, що єдиним імпульсом при розміщенні підприємств є максимальний прибуток. Головну увагу він приділяв ринкам збуту продукції, як вирішальному фактору розміщення виробництва.

Досить популярною у 20-30 роках 20-го століття була на Заході „хорологічна” концепція вченого А.Гетнера. він доводив, що головну завдання науки про розміщення продуктивних сил полягає у вивчену територіальної диференціації земної поверхні, в описі земних просторів, не в їх пізнанні. Сьогодні цілком очевидно, що описовість не лише початковий етап дослідження явищ і процесів про розміщення продуктивних сил. Необхідно головну увагу зосередити на пізнанняпросторової диференціації у господарстві на основі вивчення причинних взаємозв'язків між об'єктами і явищами, з одного боку, і територією, якої вони приурочені - з іншого.

Сьогодні, коли інтеграційні процеси в економіці всіх країн світу посилюються, а науково-технічний прогрес докорінно впливає на характер виробництва у планетарному масштабі, вчені приходять до висновку про те, що економічні закони і закономірності набувають всезагального характеру.

В Україні основні концептуальні положення політики регіонального розвитку пов’язані з розширенням самостійності та повноважень органів місцевого самоврядування в умовах переходу до ринку. Політика регіонального розвитку є складовою загальнодержавної політики щодо соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень в Україні.

Одним з важелів удосконалення територіальної організації суспільства стає політика регіонального розвитку, орієнтована на становлення механізмів управління формуванням господарських адміністративно-територіальних систем всіх типів та просторових рівнів. Вона покликана забезпечувати комплексно-пропорційний розвиток територій з максимальним урахуванням місцевих умов і ресурсів.

Актуальні проблеми розміщення продуктивних сил та регіональної економіки завжди були і залишаються в центрі уваги української економічної науки. У їх розробку вагомий внесок зробили вчені: О.М.Алимов, П.Т.Ващенко, К.Г.Воблий, С.І.Дорогунцов, М.І.Долішній, Ф.Д.Заставний, М.М.Паламарчук, М.Д.Пістун, Ю.І.Пітюренко, В.О. Поповкін, О.І.Щаблій та багато інших. З проголошенням України незалежною державою було надано нового імпульсу розвитку теорії розміщення продуктивних сил та регіональної економіки. В основу сучасних поглядів і концепцій покладені теоретичні положення раціоналізації територіального поділу праці, комплексного ресурсозбереження, економії витрат суспільної праці, забезпечення сталого розвитку продуктивних сил. Парадигма раціональної цілісності, згідно з якою регіон являє собою єдність природного, матеріального середовища та соціуму, розглядається як вихідне посилання при розробці нових концептуальних положень щодо розміщення і розвитку продуктивних сил України та її регіонів на перспективу.

Термінологічний словник

Концепція – науково обґрунтована система поглядів щодо природи певних явищ та процесів.

Розміщення продуктивних сил – процес наукового обґрунтування та втілення в практику господарювання конкретних рішень щодо їх просторової (територіальної) організації.

Стратегія розвитку продуктивних сил – довготермінові, найбільш важливі і принципові настанови та наміри щодо перспектив розвитку продуктивних сил території.

Тактика розвитку продуктивних сил – короткострокові та поточні економічні дії щодо продуктивних сил України.

Територіальна організація продуктивних сил – науково обґрунтоване розміщення взаємозв’язаних виробництв, сфери обслуговування та населення, яке забезпечує економічний та соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплектування на певній території.

Трансформаційна структура – зміна відтворювальних, галузевих, територіальних, соціально-економічних характеристик (пропорцій) господарюючої системи.

Питання для самоконтролю.

1. У чому полягають методологічні основи науки про розміщення продуктивних сил?

2. У чому полягає сутність теорії розміщення виробництва Й.Тюнена?

3. Хто започаткував теорію розміщення промисловості. У чому її сутність?

4. Розкрийте особливості теорії розміщення виробництва А.Льоша?

5. У чому сутність концепції територіальних обмежень та її модифікацій?

6. Які головні завдання політики регіонального розвитку в Україні?

Дата добавления: 2015-07-02