Ст. 315 КПКУ 7 страница

3. Суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за одночасної наявності таких умов: 1) якщо вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями та 2) за клопотанням учасників судового провадження. Неповнота або порушення під час дослідження обставин судом першої інстанції, на які можуть посилатися учасники судового провадження, полягають у поверховій їх оцінці, помилках або плутанині у фактичних обставинах, порушенні вимог § 1 гл. 28 КПК щодо загальних положень судового розгляду стосовно строків, незмінності складу суду, безперервності судового розгляду, наслідків неприбуття когось із учасників судового провадження тощо. Відповідне клопотання щодо цього має право заявити не лише особа, яка подала апеляційну скаргу, а й будь-який інший учасник судового провадження.

Судове слідство у суді апеляційної інстанції не повинно дублювати дослідження доказів, яке проводилось у суді першої інстанції. Натомість воно здійснюється в обсязі, який необхідний для перевірки законності та обґрунтованості вироку чи ухвали, з урахуванням доводів і вимог, що наведені в апеляційній скарзі. У пункті 5 ППВСУ від 15 травня 2006 р. № 1 "Про практику постановлена судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" зазначено, що під час судового слідства апеляційний суд може досліджувати всі докази, що є в справі, або лише ті, правильність оцінки чи повноти дослідження яких судом першої інстанції оспорено в апеляції (апеляціях), або ж які він зовсім не досліджував.

Докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції лише у двох випадках: 1) якщо про їх дослідження учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції, або 2) якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Завдяки цьому забезпечується реалізація принципу змагальності та свобода сторін у наданні доказів і доведенні їх переконливості перед судом в апеляційному судовому провадженні. У пункті 7 ППВСУ від 15 травня 2006 р. № 1 "Про практику постановленім судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку" зазначається, що коли суд першої інстанції докази не досліджував або досліджував частково, апеляційний суд має провести судове слідство з метою з'ясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися у суді першої інстанції. Якщо ж суд першої інстанції визначив обсяг досліджених ним доказів із порушенням вимог КПК, апеляційний суд не вправі постановити свій вирок, а повинен за наявності до того підстав скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та направити справу до цього суду на новий судовий розгляд. Таким чином, закон обмежує розгляд справи в суді апеляційної інстанції в тій частині вироку або ухвали суду першої інстанції, законність і обґрунтованість яких була оскаржена в апеляційній скарзі.

4. Окремо слід наголосити на тому, що суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, яке не було висунуте в суді першої інстанції. Це означає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводиться тільки відносно обвинуваченого і тільки в межах пред'явленого йому обвинувачення, яке сформульоване в обвинувальному акті і за межі якого суд вийти не може. Таким чином, законодавець додатково гарантує додержання правила щодо недопустимості погіршення становища обвинуваченого, а також низки інших засад кримінального провадження.

16. Останнє слово підсудного

Тепер не підсудного, а обвинуваченого.

Стаття 365. Останнє слово обвинуваченого

1. Після оголошення судових дебатів закінченими суд надає обвинуваченому останнє слово.

2. Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова обвинуваченого певним часом.

3. Ставити запитання обвинуваченому під час його останнього слова не дозволяється.

4. Якщо обвинувачений в останньому слові повідомить про нові обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, суд за своєю ініціативою або за клопотанням учасників судового провадження відновлює з’ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, після завершення яких відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і надає останнє слово обвинуваченому.

17. Питання пов'язані з підготовкою до судового розгляду, які вирішуються суддею.

Стаття 315. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду

1. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суп проводить підготовку до судового розгляду.

2.3 метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів;

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

18. Підготовка до апеляційного розгляду

Стаття 401. Підготовка до апеляційного розгляду

1. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції:

1) надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасникам судового провадження разом з копіями апеляційних скарг, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу;

2) пропонує учасникам судового провадження подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу;

3) вирішує інші клопотання, в тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу;

4) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду.

2. Усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються учасникам судового провадження.

3. Після закінчення підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

4. Обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

1. Протягом десяти днів з моменту відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суддя-доповідач зобов'язаний виконати певні дії організаційно-підготовчого характеру.

Усім учасникам судового провадження має бути надісланий певний перелік документів.

У першу чергу до нього входить ухвала про відкриття апеляційного провадження. У цьому документі повинно бути вказано строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу. Такий строк встановлює суддя-доповідач на власний розсуд, враховуючи індивідуальні особливості справи (складність, обсяг, кількість та обсяг апеляційних скарг, які надійшли, тощо).

Учасникам судового провадження також надсилаються копії апеляційних скарг інших учасників та копії доданих до них письмових матеріалів. На забезпечення цієї законодавчої вимоги спрямоване положення КПК, відповідно до якого при поданні апеляційної скарги до скарги та доданих до неї письмових матеріалів надаються копії в кількості, необхідній для їх надіслання сторонам кримінального провадження та іншим учасникам судового провадження, інтересів яких стосується апеляційна скарга (див. ч. 6 ст. 396 КПК та коментар до неї).

Окрім указаних документів, учасникам апеляційного провадження також надсилається інформація про їх права та обов'язки. Такою інформацією € положення статей КПК щодо загальних прав та обов'язків відповідних учасників (див. гл. З КПК та коментар до неї), а також права та обов'язки, що виникають у межах апеляційного провадження (право подати заперечення на апеляційну скаргу (див. ст. 402 КПК та коментар до неї), відмовитися від апеляційної скарги, змінити або доповнити її (див. ст. 403 КПК та коментар до неї) тощо).

Якщо особа, що подала апеляційну скаргу, посилається на нові докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, але такі докази не увійшли до числа матеріалів, що додаються до апеляційної скарги, суддя-доповідач пропонує учаснику судового провадження подати вказані докази. Якщо особа вказує на існування доказів, але не має до них доступу, суддя-доповідач повинен витребувати такі докази за клопотанням особи.

У випадку заявлених учасниками судового розгляду інших клопотань (у тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу) суддя-доповідач також вирішує їх у межах підготовки до апеляційного розгляду.

Суддя-доповідач зобов'язаний вирішити всі інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи:

- день, час, місце розгляду;

- проводити розгляд у закритому чи відкритому судовому засіданні;

- про запрошення та допуск захисника, якщо його участь є обов'язковою;

- про перелік осіб, які піддягають виклику в судове засідання;

- про виклик у необхідних випадках перекладача;

- про можливість проведення письмового апеляційного провадження;

- всі інші питання, які стосуються підготовки до судового розгляду апеляційних скарг.

2. Рішення, які приймає суддя-доповідач, документально оформлюються шляхом винесення відповідної ухвали. Інформування учасників судового провадження про прийняття того чи іншого рішення відбувається шляхом надсилання їм копій таких ухвал.

3. Після вчинення всіх передбачених законом дій у межах підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач постановляє ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду.

4. Коментована стаття встановлює перелік випадків, у яких виклик обвинуваченого у судове засідання є обов'язковим:

- якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища (порушується питання про скасування виправдувального вироку, призначення особі більш суворого виду або розміру покарання, визнання особи винною в епізодах, за якими вона була виправдана, тощо);

- суд визнає обов'язковою участь обвинуваченого у судовому засіданні (зокрема, якщо факти, необхідні для правильного вирішення справи, потребують допиту обвинуваченого);

- обвинувачений, який утримується під вартою, подав клопотання про участь у судовому засіданні.

Виклик здійснюється в порядку, встановленому КПК (див. гл. 11 КПК та коментар до неї).

Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибув обвинувачений, участь якого є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається (див. ч. 4 ст. 405 КПК та коментар до неї).

19. Підготовчі дії в структурі судового розгляду: коло та завдання

Стаття 314. Підготовче судове засідання

1. Після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п’яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

2. Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з’ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

3. У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

4. Ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Стаття 315. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою до судового розгляду

1. Якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.

2. З метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з’ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з’ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:

здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;

витребування певних речей чи документів;

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

3. Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Стаття 316. Закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду

1. Після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

2. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Стаття 317. Матеріали кримінального провадження (кримінальна справа) та право на ознайомлення з ними

1. Документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження, долучаються до обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і є матеріалами кримінального провадження (кримінальною справою).

2. Після призначення справи до судового розгляду головуючий повинен забезпечити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання. Під час ознайомлення учасники судового провадження мають право робити з матеріалів необхідні виписки та копії.

3. Матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.

20. Підстави для зміни або скасування судового рішення апеляційною інстанцією

Стаття 409. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції

1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.

1. Підстави для скасування або зміни судового рішення - це сукупність достовірних даних, встановлених судом апеляційної інстанції, які вказують на незаконність та/або необґрунтованість вироку чи ухвали суду першої інстанції. В їх основі лежать істотні порушення матеріального або процесуального закону, допущені судом першої інстанції при судовому розгляді справи і винесенні судового рішення.

Закон встановлює одні і ті самі підстави як для скасування, так і для зміни судового рішення. Оцінюючи характер виявлених порушень і виходячи із обставин кожної конкретної справи, суд апеляційної інстанції може прийняти рішення або про зміну, або про скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції. Виняток становлять підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачені ст. 415 КПК (див. коментар до вказаної статті), за наявності яких суд апеляційної інстанції в будь-якому випадку зобов'язаний скасувати судове рішення.

Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;

5) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Перелік підстав для скасування або зміни судового рішення є вичерпним, тому при винесенні судового рішення про скасування або зміну рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити у ньому одну із вказаних підстав. Разом з тим указаний перелік підлягає розширеному тлумаченню і деталізується У статтях 410-414 КПК (див. коментар до вказаних статей). За наявності декількох підстав для скасування або зміни вироку чи ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні повинен зазначити всі такі підстави.

2. Про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого як підставу для скасування або зміни вироку суду першої інстанції див. ст. 414 КПК та коментар до неї.

3. Суд апеляційної інстанції, встановивши відповідну підставу, не вправі скасовувати:

1) виправдувальний вирок - лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;

2) ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру - лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.

В існуванні цих обмежень проявляється дія правила щодо недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого (див. коментар до ст 421 КПК). У той же час указані рішення за наявності відповідних підстав можуть бути змінені, якщо цим не погіршується правове становище обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

21. Поняття і значення підсудності кримінальних справ. Види підсудності.

Підсудність кримінальної справи - це сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на підставі яких кримінально-процесуальний закон визначає, в якому саме суді і в якому складі суддів має розглядатися і вирішуватися по суті справа.Підсудність, як процесуальний інститут, відіграє організуючу роль у сфері кримінально-процесуальних відносин і має велике практичне значення для правильного функціонування судової системи і здійснення покладених на суд завдань. Значення правил про підсудність полягає в тому, що вони спрямовані на забезпечення швидкого, повного, об´єктивного вирішення кожної кримінальної справи. Правила про підсудність дозволяють розглянути справу там, де знаходиться більшість свідківДотримання правил про підсудність забезпечує розгляд кожної справи саме тими суддями, які мають відповідну кваліфікацію і знання. Невід´ємним правом людини, яке випливає з Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, є право, щоб її конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом, який є компетентним, незалежним і неупередженим.Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена кримінально-процесуальним законом (ч. 4 ст. б Закону України «Про судоустрій України»). Правила про підсудність ґрунтуються також на конституційній засаді рівності перед законом і судом. КПК залежно від ознак самого злочину (роду, характеру), суб’єкта злочину, місця його вчинення та зв’язку кримінальних справ між собою, якщо їх кілька, встановлює такі види підсудності: 1) родову (предметну); 2) спеціальну (персональну); 3) територіальну (місцеву); 4) за зв’язком справ.
Родова (предметна) підсудність визначається характером вчиненого злочину й обумовлюється його кваліфікацією. За цією ознакою розмежовуються повноваження кожної ланки судової системи як суду першої інстанції. Родова підсудність визначається прямою вказівкою закону про віднесення певних категорій кримінальних справ до розгляду і вирішення їх судом окремої ланки. Спеціальна (персональна) підсудність визначається суб’єктом злочину. Цей вид підсудності стосується кримінальних справ, що підсудні військовим судам, а також про злочини, вчинені суддями та народними депутатами України, тощо. Спеціальна підсудність – це перш за все підсудність, як правило, апеляційним судам, що діють як суди першої інстанції. Територіальна підсудність за загальним правилом, встановленим законом, визначається місцем вчинення злочину. Правила про неї необхідні як додаткові правила про предметну підсудність. Вони вказують, якому конкретно суду із судів однієї ланки підсудна справа.Підставою для визначення територіальної підсудності є місце |вчинення злочину. Справа розглядається судом, в районі діяльності якого вчинено злочин. Розгляд кожної справи у найближчому місця вчинення злочину суді має свої переваги щодо з´ясування обставин справи, так і виховного впливу судового пронесу. Якщо місце вчинення злочину встановити не можна, то справа підсудна суду, в районі діяльності якого закінчено досудове їство у даній справі.Можлива ситуація, коли згідно з правилами про предметну і територіальну підсудність дві тісно пов´язані справи підсудні різним судам або один чи декілька обвинувачених у справі (наприклад, за спеціальною підсудністю) підсудні різним сулам. У таких випадках з метою всебічного з´ясування обставин справи необхідний спеціальний розгляд таких справ у одному судовому провадженні. Тому постає питання про підсудність за зв´язком справ.

22. Поняття та система слідчих дій. Їх співвідношення з іншими процесуальними діями та оперативно-розшуковими заходами.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.Значення-є основним засобом всебічного,повного,неупередженого дослідження всіх обставин справи кримінального провадження,досягнення його завдань.Виділяють такі слідчі дії:1)допит(допит одночасно 2 та більше осіб,допит у режимі відео конференції),2)обшук,3)огляд(місця події,місцевості,приміщення,житла чи іншого володіння особи,речей та документів,трупа,огляд трупа пов'язаний з ексгумацією,місця вчинення крим правопорушення),4)освідування особи,5)слідчий експеримент,6)пред’явлення для впізнання осоюи,речей,трупа,7)залучення експерта та проведення експертизи

Щодо слідчих та оперативно розшукових дій та їх співвідношення то: функціональним призначенням слідчих дій у розслідуванні кримінальних справ є виявлення, збір і закріплення доказів. Основним функціональним призначенням оперативно-розшукових заходів, що здійснюються в інтересах кримінального судочинства, є встановлення інформаційної картини в конкретній кримінальній справі. Факультативним функціональним призначенням оперативно-розшукових заходів є виявлення і фіксація фактичних даних, яким, після їх перевірки процесуальним шляхом, може бути надано статус доказів.Щодо слідчих та інших процесуальних дій то серед ознак, що відрізняють ці дії варто відмітити наступні: передбачення слідчих дій кримінально – процесуальним законодавством; безпосереднім їх призначенням є направленість на збирання, перевірку та оцінку доказів; крім винятків, зазначених у КПК України, слідчі дії застосовуються тільки після порушення кримінальної справи; вони підлягають єдиним правилам та вимогам до фіксації ходу слідчої дії та закріплення отриманих результатів; дозволяють об’єктивно фіксувати хід проведеної дії та її результати.

23. Поняття, мета та підстави проведення допиту. Види допиту.

Стаття 224. Допит

1. Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

2. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.

3. Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту. У разі допиту свідка він попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань, а потерпілий - за давання завідомо неправдивих показань. За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

4. У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

5. Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо - та/або відеозапис.

6. Допитувана особа мас право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам'яті.

Дата добавления: 2015-06-27