Розрахунки непрямих витрат

Усі інші витрати підприємств, що не ввійшли до прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат, належать до категорії непрямих витрат. Сюди належить широке коло витрат загальновиробничого та загальногосподарського характеру, що мають, рівноцінне непряме відношення до всіх видів продукції або послуг підприємства. Це, насамперед, витрати, пов'язані з утриманням системи управління підприємством, обслуговуванням його території, виробничих площ, охорони праці та майна підприємства, витрати на утримання загально-господарських підрозділів та служб. Такі витрати переносяться непрямими метода­ми – пропорційно визначеним прямим ознакам продукції (послугам, замовленням) з використанням спеціальних нормативів переносу непрямих витрат.

У практиці багатьох підприємств непрямі витрати мають дуже багато різноманітних елементів, що пов'язані з різними сторонами виробничо-господарської діяльності і мають складну ієрархічну структуру, а також визначають значну частину собівартості продукції та послуг. Тому для конкретного відображення виробничих витрат важливе значення мають методи переносу непрямих витрат на собівартість окремих видів продукції та послуг. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння цієї методології та її конкретне застосуван­ня для обґрунтування непрямих витрат у собівартості нового приладу.

На підприємстві серед непрямих витрат найчастіше виділяють:

– витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання – В_об;

– загальноцехові витрати – В_ц;

– загальновиробничі (заводські) витрати – В_з.в;

– адміністративні витрати – В_ад.

– збутові витрати – В_зб.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив переносу цих витрат або пропорційно витратам на основну оплату праці виробничого персоналу, або пропорційно трудомісткості його виготовлення. Як перший, так і другий варіанти плано­вого нормативу були розглянуті в п.4.4. Якщо студент прийняв перший підхід (норматив Н¹об)

, грн/виріб,

де Зо – витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення при­ладу, грн (визначені в п.4.7).

При використанні другого варіанта нормативу (величина Н²об) витрати на УЕМО складатимуть:

, грн/виріб,

де Т_вир – загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, нормогодин (визначена в п. 4.7).

Метод переносу витрат на УЕМО (перший чи другий) студент вибирає самостійно.

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив їх переносу пропорційно величині основної заробітної плати в собівартості приладу – Зо. Планова величина цього нормативу була обґрунтована у п. 4.5 (норматив Н_ц). Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає:

, грн/виріб.

Цехова собівартість одиниці виробу для цеху-виробника, складові якої визначено в п.п.4.6, 4.7, 4.8 і 4,9

, грн/виріб.

Загальновиробничі витрати в собівартості окремих видів продукції визначають їх виробничу собівартість, що складає:

, грн/виріб.

Сумарна величина загальновиробничих витрат в господарській практиці розподіляється пропорційно цеховій собівартості продукції підприємства. Тому в собівартості окремих видів продукції загальновиробничі витрати складають:

, грн/виріб,

де Н_з.в – норматив переносу (плановий або фактичний) загальновиробничих витрат у відсотках до цехової собівартості(в табл.3)

Адміністративні витрати в собівартості окремих видів продукції розподіляються пропорційно виробничої собівартості продукції. Планова величина нормативу переносу цих витрат наведена в табл. 3 (норматив Н_ад, %). Планова величина адміністративних витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

Витрати збутового характеру також можуть бути враховані в собівартості об’єктів, що калькулюються, пропорційно нормативу Нзб, % (таблиця 3). Планова величина збутових витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

З урахуванням позавиробничих витрат визначається повна собівартість приладу:

, грн/виріб.

4.10 РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ

Метою цього розділу роботи є розробка стандартного економічного документа – калькуляції, що офіційно визначає величини і склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення). Документ розробляється за формою табл. 15.

Таблиця 15

Калькуляція собівартості виготовлення виробу «Прилад вимірювальний» (планова)

Статті витрат	Позначення	Сума, грн	Питома вага, %	Посилання на розрахунки, (сторінки)
1. Прямі матеріальні витрати
1. Сировина і основні матеріали 2. Матеріали допоміжні технологічні 3. Покупні вироби, напівфабрикати 4. Енергія(паливо –технологічна) 5. Відходи (вираховуються)	Мо Мд.т Пв Ет Вп
2. Прямі витрати на оплату праці
6. Основна заробітна плата виробничого персоналу 7. Додаткова заробітна плата виробничого персоналу 8. Нарахування на оплату праці	Зо Зд Вс.з
3. Інші прямі витрати
9. Витрати на підготовку виробництва виробу	Вп.в
4. Непрямі витрати
10. Утримання та експлуатація машин і обладнання 11. Цехові витрати	Воб Вц
Разом цехова собівартість	Сц
12. Загальновиробничі витрати	Вз.в
Разом виробнича собівартість	Св
13. Адміністративні витрати	Вад
14. Витрати на збут.	Взб
Разом повна собівартість	Сп
Прибуток нормативний	Пн
Вартість товару (нижня межа ціни без ПДВ)	Цнж

4.11 ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ

В умовах ринкової економіки ціни на товари формуються під впливом конкретних факторів на ринках збуту цих товарів. На етапах створення нового товару можна лише вести мову про прог­нозну (проектну, розрахункову) ціну товару, з якою товаровиробник виходи­ть на ринки збуту. Метою виконання цього комплексу розрахунків є засвоєння методології обгрунтування проектної ціни нового приладу.

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба враховувати, що вона має об'єктивні обмеження – нижню (Ц_нж) та верхню (Ц_вр) межі. Нижня межа визначається з умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару повинна забезпечувати йому достатній (нормальний) рівень прибутку для покриття капіталовкладень, що були здійснені для розробки і організації виробництва това­ру та забезпечення підприємницького інтересу. Для умов завдання цей рівень при­бутку (П_н) студент задає сам, виходячи з середнього рівня рентабельності у сфері приладобудування (Р_с, %) на момент виконання розрахунків, або його задає викладач-консультант:

, грн/виріб.

Нижня межа проектної ціни модернізованого приладу складає

, грн/виріб.

Розрахунок величини Цнж надається в калькуляції:

Верхня межа проектної ціни товару визначається з умов дотримання інтересів споживачів товару. Ціна на товар повинна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів або товару-попередника з урахуванням зміни його споживчих властивостей — продуктивності, строку служби, експлуатаційних витрат і т. ін. Ця умова може бу­ти вирішена таким способом:

, грн./виріб,

де Ц_кон — ціна конкуруючого зразка товару (в даній ситуації ціна приладу до модернізації);

Д_еф — додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка або зниження (-), якщо на ринок пропонується товар з гіршими споживчими властивостями, ніж зразок-конкурент.

Практично додатковий ефект може бути визначений через інтегральний коефіцієнт зміни споживчих властивостей нового товару в порівнянні з попереднім зразком товару або конкурентом – К_з.в

Зміна споживчих властивостей модернізованого приладу в порівнянні з його варіантом до модернізації насамперед залежить від співвідношення витрат споживача на одиницю кінцевого ефекту — в даному випадку витрат на 1 вимір (В_од).

Для визначення величин витрат споживачів приладу на його застосування розробляється порівнювальний кошторис витрат на експлуатацію варіантів приладу за формою таблиці 18.

Витрати на оплату праці оператора по обслуговуванню приладу:

, грн/рік,

де Г_тс — годинна тарифна ставка оператора відповідно розряду, грн/годину;

Ф_р — річний ефективний фонд часу використання приладу, годин на рік (визначений в п. 4.1);

К_дп — коефіцієнт доплат за відпрацьований час (див. п. 4.3).

Таблиця 18

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу

Елементи витрат	Позначення	Величина за варіантами
базовий прилад	модернізований прилад
Оплата праці оператора по обслуговуванню приладу	Воп
Нарахування на оплату праці	Внар
Амортизація приладу	Ван
Електроенергія	Вел
Поточні ремонти (регламентні роботи)	Впр
Витратно-експлуатаційні матеріали	Вен
Разом витрат:

Нарахування на оплату праці оператора:

, грн/рік,

де Н_сз — норматив нарахування, що діє на момент виконання розрахунків;

Величина річної амортизації приладу складе:

, грн/рік,

де В_б — балансова вартість приладу, що визначається ціною його придбання з урахуванням транспортно-монтажних витрат (на 10–15% більше величини Цнж), грн.

Н_ам — річна норма амортизації приладу, % (згідно з нормативами, що діють на момент розрахунків).

Витрати на електроенергію, що споживає прилад, визначаються:

, грн/рік,

де П_с — потужність споживання варіанта приладу, Вт (таблиця2);

Ц_ел — ціна 1 кВт години електроенергії (за тарифом, що діє на момент розрахунків);

Витрати на поточні ремонти (періодичні регламентні процедури):

, грн/рік,

де Ч_р — число регламентних процедур за рік (визначено в п. 4.1);

В_р.п — витрати на одну регламентну процедуру, грн. (таблиця 2).

Витрати на розхідно-експлуатаційні матеріали:

, грн./рік

де Н_ем — норматив витрат на експлуатаційні матеріали, грн. на 100 вимірів (таблиця 2);

П_ре — річна експлуатаційна продуктивність варіанту приладу, вимірів за рік (визначено в п. 4.1).

В підсумку, витрати споживача на один вимір за варіантом приладу визначається:

, грн/вимір.

Коефіцієнт зміни витрат споживача на один вимір:

,

де індекси «б» і «н» позначають відповідно базовий та новий зразки прибору.

Коефіцієнт зміни строку служби нового приладу в порівнянні з базовим зразком визначається на підставі даних про нормативні строки служби, що наведені в таблиці 2.

В цілому величина інтегрального коефіцієнта підвищення споживчих властивостей нового зразка в порівнянні з базовим (на практиці може бути і зниження споживчих властивостей, коли пропонується більш примітивний і дешевий виріб в порівнянні з базовим), в ситуації, що розглядається, може бути визначена за наступною формулою:

,

де К_д — експертна оцінка поліпшення дизайну та ергономічних властивостей нового приладу в порівнянні з базою (таблиця 2)

Верхня межа проектної ціни нового товару визначається як:

, грн./виріб,

де К_кон — ціна конкуруючого зразка товару (в даному випадку базового зразка) — задається індивідуально викладачем.

Суттєве перевищення Ц_вр над величиною Ц_нж свідчить про те, що новий зразок має значні переваги в сфері використання в порівнянні з базою. Це служить підставою для встановлення виробником товару більш високої ціни. Рішення про встановлення проектної ціни нового приладу (Ц_пр) студент приймає самостійно, виходячи з співвідношення;

,

Чим більше величина Ц_пр наближається до Ц_вр, тим більша частина ефекту від використання нового товару переходить до сфери виробництва. Чим більше Цпр наближається до Ц_нж, тим більша частина ефекту переходить у сферу споживання товару.

4.12 Аналіз ефективності нового приладу

Визначення конкретної величини проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск і використання нового варіанта приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, так і для сфери споживання.

Для підприємства-виробника порівняльний ефект від переходу на випуск нового приладу замість базового проявляється в одержанні фактичної величини прибутку (П_ф) в розмірі, більшому ніж його величина — П_н (визначена при розробці калькуляції).

, грн./виріб,

де С_п — повна собівартість нового приладу, грн.

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника:

, грн.,

де — річний випуск нових приладів (п. 4.2)

Для споживачів нового товару порівняльний ефект має місце у формі зниження поточних витрат на один вимір. Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає:

,грн.,

де — річна експлуатаційна продуктивність нового приладу, вимірів на рік (п. 4.1).

Аналіз співвідношення величини Е_ф.в і Е_ф.с дозволяє зробити висновок про «справедливість» встановлення проектної ціни нового приладу. Значне перевищення ефекту в одній із сфер (у виробника або споживачів), дає підставу для перегляду Ц_пр для забезпечення більш справедливого перерозподілу ефектів.

4.13 Підсумки виконання роботи

Підсумки виконання всього комплексу розрахунків є розробка порівняльної таблиці основних техніко-економічних показників базового і модернізованого варіантів приладу й висновків щодо доцільності та ефективності реалізації проекту модернізації приладу.

Таблиця 19

Техніко-економічні показники базового і модернізованого варіантів приладу

Показники	Значення показника
Базовий прилад	Модернізований прилад
1.
2.
…
…

5 Додаткові дані для розрахунків

Для виконання планово-економічних розрахунків необхідно використовувати діючі ринкові ціни матеріальних, енергетичних, трудових та інших ресурсів. Вартість ресурсів можна визначити за поточними ринковими цінами, або прийняти за даними таблиць 20 – 22.

Таблиця 20

Орієнтовна ринкова ціна матеріалів для виготовлення приладу

Матеріали	Одиниця	Ціна, грн.
1. Сталь листова	кг.	6,5
2. Латунь листова	кг.	54,0
3. Прокат стальний	кг.	8,0
4. Прокат латунний	кг.	65,5
5. Полістирол	кг.	160,0
6. Стеклотекстоліт	кг.	36,0
7. Припій	кг.	190,0
8. Гетинакс	кг.	32,0
9. Дюраль листова	кг.	41,0
10. Алюмінієве литво	кг.	28,0
11. Капрон	кг.	8,0
12. Лаки і фарби	кг.	25,0
13. Дріт	м.	1,2
14. Кабель	м.	3,0
1. Розчинники	кг.	8,0
2. Кислоти	кг.	4,0
3. Луги	кг.	5,0

Таблиця 21

Орієнтовна ринкова ціна покупних виробів для виготовлення приладу

Назва виробів	Одиниця	Ціна, грн.
1. Конденсатори	шт.	0,6
2. Резистори	шт.	0,3
3. Діоди	шт.	0,4
4. Транзистори	шт.	0,5
5. Мікросхеми	шт.	15,0
6. Роз’єднувачі	шт.	1,2
7. Перемикачі	шт.	2,8
8. Реле	шт.	8,0
9. Датчики	шт.	9,0
10. Індикатори	шт.	0,4
11. Трансформатори	шт.	11,0
12. Вимірювальні прилади	шт.	35,0
13. Електродвигуни	шт.	55,0
14. Кріплення	кг.	20,0

Таблиця 22

Середні годинні тарифні ставки робітників цеху

Розряд робітника
Годинна тарифна ставка, грн.	8,0	9,4	10,6	13,0	15,8	19,0

Дата добавления: 2015-06-27