ІІІ. Фаза рубуювання та епітелізації

ІІ. Фаза регенерації та формування грануляц.тканини.

Початок 3-4 доба. Зникають ознаки запального процесу, розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки, зменшується проникливість стінок судин, нормалізується мікроциркуляція в тканинах довкола рани. У виділеннях із рани ↓ кількість патогенної мікрофлори, з’являються клітини. Фібробласти – які утворюють колагенові волокна та беруть участь в утворенні грануляційної тканини. Вона формується у вигляді окремих ділянок. В яких інтенсивно йде розвиток капілярів. Друга фаза закінчується заповненням ран.порожнини гранул тканинного та її дозріванням.

З 8-го дня після травми. Зменшується кількість капілярів, колаг.волокон, фіброб.грануляційна тканина перероджується в фіброзну та утворюється рубець. Поряд з цим інтенсивно росте епідерміс, який наростає над поверхнею грануляції у вигляді голубовато-білої плівки, яка в подальшому повністю закриває ранову поверхню.

Види загоєння ран:

1. Загоєння первинним натягом. Асептичні, чисті, неінфіковані рани, у яких відсутні сторонні тіла + різані рани, змертвілі тканини, збереження кровопостачання та інненвація. Починає загоюватися з першої доби, настає склеювання країв, розмноження сполучно-тканинних клітин, утворення судин та формування лінійного рубця. 6 – 10 днів. швидке загоювання рани в ділянках з доброю васкуляризацією. (голова, шия, обличчя).
2. Загоювання вторинним натягом - коли рана інфікована, містить сторонні тіла, змертвілі тканини. Загоювання йде з ознаками запалення: біль, припухлість, почервоніння, висока температура тіла. З очищенням рани від некротичних тканин та ексуданту з’являються окремі ділянки (гранули). Які багаті на кровоносні капіляри та мають червоний колір, які поступово розростаються та виповнюють рану. З глибини росте рубцева тканина (фіброзна), яка її заміщує, а з поверхні з країв шкіри росте молодий шкірний епітелій. Декілька тижнів. Рубець буває грубим. Може бути деформація ділянок тіла.
3. Загоювання під струпом. При поверхневих ушкодженнях, опіках, відмороженнях. Струп утворюється з крові і лімфи, яка щільно прилягає до шкіри. Процес іде швидше, він виконуєє функцію біологічної пов’язки, захищажє рану.
4. Ускладнені рани. Всі рани, крім хірургічних є інфікованими. М/о попадають в рану із грунтом, шматками одягу. Для розвитку інфекції необхідно: пошкодження тканин вірулнтна мікрофлора, зниження захисних сил організму. Мікрофлора хакактеризується токлічністю – здатність виробляти екзо-та ендотоксини, які ушкоджують клітини та тканинні структури.

інвазивність – здатність проникати через захисні бар’єри фг-му, за рахунок ферментів, які вони продукують.

Характер перебігу ранового процесу залежить від кількості м/о в рані. 1 г. тканини має бути більше, ніж 10⁵ бактерій.

Нагноєння рани за рахунок мікробного забруднення: почервоніння країв, набряк, ущільнення, підвищення температури (місцевої та загальної), пульсуючий біль, порушення функцій, наявність ексудату. Характер запального ексудату залежить від виду інфекції:

- Гнійна (стафілокок, стрептокок) – утворення серозного або гнійного.

- Гнильна – гнильні процеси

- Газова інф. – некроз та утворення газів в рані – спричинюють спороносні та анаероби

- Специфічна – викликають особливий вид запалення чи ускладнення (твс, правець, дифтерія)

- Отруєні рани – укуси змій, скорпіонів, проникнення отруйних речовин.

- Комбіновані рани – дія декількох травмуючих факторів (радіація, термічна дія, бор).

Дата добавления: 2015-06-27