Календарний план 1 страница

виконання курсової роботи студента 332 взводу ІVкурсу ФПОЗ

Петренко Івана Івановича

№ з/п	Основні завдання щодо розробки та написання роботи	Термін виконання	Відмітка про виконання	Примітка
	Одержання теми курсової роботи   Складання календарного плану виконання курсової роботи   Вивчення рекомендованої літератури   Написання вступної частини курсової роботи   Написання 1-ої глави курсової роботи   Написання 2-ої глави курсової роботи   Написання 3-ої глави курсової роботи   Написання заключної частини курсової роботи   Виготовлення плакату   Подача курсової роботи керівнику на перевірку	23.10.14 р.   до 19.11.14 р.     до 25.12.14 р.     до 10.01.15 р.     до 25.01.15 р.     до 20.02.15 р.     до 5.03.15 р.     до 10.03.15 р.     до 20.03.15р.   до 10.03.15 р.	Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано Виконано

студент _________ І.І.Петренко

«19» листопада 2014 р.

ЗМІСТ:

ВСТУП
ОСНОВНА ЧАСТИНА ГЛАВА І ВЕДЕННЯ НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ ПРИ ДЕСАНТУВАННІ ПОБЛИЗУ ВІД ОБ’ЄКТУ ЗАХОПЛЕННЯ (ЗНИЩЕННЯ)
І.1 Загальні положення щодо наступального бою при десантуванні поблизу від об’єкта.
І.2 Дії відділення на майданчику приземлення.
І.3 Особливості дій відділення при захопленні й знищенні об'єкта в тилу противника залежно від віддалення від майданчика приземлення.
Висновки
ГЛАВА 2 МЕТОДИКА РОБОТИ КЕРІВНИКА ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТАКТИКО-СТРОЙОВОГО ЗАНЯТТЯ.
ІІ.1 Особиста підготовка керівника до проведення тактико-стройового заняття
ІІ.2 Рекогносцировка району проведення тактико-стройового заняття ІІ.3 Розробка плану проведення тактико-стройового заняття
ІІ.4 Підготовка особового складу до тактико-стройового заняття
Висновки
ГЛАВА 3 МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ТАКТИКО-СТРОЙОВОГО ЗАНЯТТЯ З ТЕМИ “ВІДДІЛЕННЯ У НАСТУПАЛЬНОМУ БОЮ ПІД ЧАС ЗАХОПЛЕННЯ ОБ'ЄКТУ”. ЗАНЯТТЯ 1а. “ДІЇ ВІДДІЛЕННЯ ПРИ ДЕСАНТУВАННІ ПОБЛИЗУ ОБ’ЄКТА”.
Висновки
ЗАКІНЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТКИ

ВСТУП

Висока технічна оснащеність сучасних Збройних Сил дозволяє їм наносити могутні вогневі удари, з перших же годин війни вести активні і рішучі дії. Їхня висока динамічність і напруженість можуть продовжуватися без пауз тривалий час. У таких умовах важко, а найчастіше і неможливо організувати доучування і перепідготовку особового складу. Тому необхідно ще в мирний час навчити солдат грамотно воювати, а командирів — керувати підлеглими в різних видах бою.

Тактична підготовка є основою польової виучки частин і підрозділів повітрянодесантних військ. У процесі навчання особовий склад здобуває різні знання, уміння і навички. Але тільки тактична підготовка поєднує ці знання, уміння і навички в єдиний комплекс дій, дозволяє створити правильне представлення про характер сучасного бою в тилу противника, як ніякий інший предмет наближає умови до реальної бойової обстановки. Тому, тема курсової роботи актуальна і вимагає пошуку нових й удосконалення існуючих методичних прийомів, технічних засобів навчання, матеріального забезпечення занять, що дозволяють повчально відображати всю складність реальної обстановки на полі бою, її динамічність і швидкоплинність.

Створювана в процесі навчання складна динамічна обстановка дозволяє успішно виховувати у особового складу наступальний дух і високі морально-бойові якості. При організації і проведенні занять не можна забувати і про психологічне загартування воїнів-десантників, яких варто готувати до тривалих психологічних перевантажень, домагатися від них здатності зберігати самовладання і витримку, стійкість і мужність у самій складній обстановці, долати почуття страху в бою, приходити на допомогу товаришу, уміти використовувати всі духовні сили для виконання бойової задачі, прагнути будь-що знищити ворога.

Тактична підготовка повинна забезпечувати постійну готовність підрозділів до десантування і ведення активних бойових дій у тилу противника в будь-який час року і доби.

Глава І

ВЕДЕННЯ НАСТУПАЛЬНОГО БОЮ ПРИ ДЕСАНТУВАННІ ПОБЛИЗУ ВІД ОБ’ЄКТУ ЗАХОПЛЕННЯ (ЗНИЩЕННЯ)

І.1 Загальні положення щодо наступального бою при десантуванні поблизу від об’єкта

Наступ застосовується при захопленні об'єктів і полягає в ураженні противника вогнем усіх видів зброї й рішучій атаці парашутно-десантних підрозділів з метою знищення (виведення із строю) захопленого об'єкта або його використання в інтересах своїх військ.

Уміле використання результатів ураження противника засобами старших командирів, вогнем своїх підрозділів і доданих засобів, прояв воєнної хитрості, широке застосування обходів і охоплень для атаки у фланг і тил, рішучі й зухвалі дії дозволяють знищувати противника раніше, чим він зуміє вчинити організований опір, швидко захоплювати й знищувати об'єкти, стрімко здійснювати рейд у новий район і виконувати інші завдання.

Об'єктами захоплення (знищення) парашутно-десантними підрозділами можуть бути засоби ядерного нападу (ракети, пускові установки на стартових позиціях, літаки — носії ядерної зброї на аеродромах, склади й пункти зберігання ядерних боєприпасів), пункти управління, вузли й лінії зв'язку, пости радіо-, радіотехнічної й радіолокаційної розвідки, аеродроми, залізничні й насосні станції, трубопроводи, склади матеріальних засобів і озброєння, гідротехнічні й енергетичні спорудження, переправи на водних перешкодах, гірські перевали й проходи, рубежі на шляхах руху противника.

Об'єкти можуть бути стаціонарні й рухомі, мати різні системи охорони, оборони й фортифікаційні спорудження. Вони захоплюються з метою їх знищення (виведення із строю) або утримання на певний час.

Об'єктом атаки взводу можуть бути жива сила й вогневі засоби противника, розташовані на напрямку його дій.

Підрозділи десанту залежно від обставин можуть атакувати на бойових машинах або в пішому порядку.

Атака на бойових машинах — основний спосіб дій підрозділів при захопленні об'єктів у тилу противника.

Якщо противник недостатньо подавлений, має велику кількість протитанкових засобів або умови місцевості утрудняють просування бойових машин, атака здійснюється в пішому порядку.

Атака в пішому порядку може здійснюватися з майданчика приземлення або після висування до об'єкта противника на бойових машинах. Для спішування особового складу призначається рубіж спішування, який повинен бути укритий від вогню стрілецької зброї й протитанкових засобів ближнього бою.

Парашутно-десантний взвод при захопленні об'єкта атакує на фронті до 250 м, а відділення до 50 метрів.

Бойовий порядок взводу, що наступає на бойових машинах, будується в бойову лінію з інтервалами між машинами до 100 м. Такі інтервали дозволяють вільно маневрувати вогнем кулеметів і автоматів відділень, атакувати вогневі точки противника у фланг.

При наступі в пішому порядку особовий склад парашутно-десантних підрозділів діє в цепу, а бойові машини просуваються стрибками від укриття до вкриття на віддаленні до 100 м від цепу, підтримуючи підрозділи вогнем гармат й кулеметів.

Мал.1 Бойовий порядок парашутно-десантного взводу, що наступає в пішому порядку. Бойові машини діють: а - за цепом відділень; б - у цепу відділень; в — на флангах відділень

По мірі знищення вогневих, особливо протитанкових, засобів противника й залежно від умов місцевості бойові машини можуть висуватися безпосередньо в цеп взводу й діяти попереду нього. Відділення в пішому порядку наступає на фронті до 50 м. Інтервали між солдатами в цепу становлять 6-8 м, між відділеннями - до 50 м, а між взводами до 100 м.

Для зручності ведення вогню й кращого пристосування до місцевості солдати в цепу можуть трохи висуватися вперед або приймати убік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу й не заважаючи діям сусідів.

Інтервали між солдатами (6-8 м) знижують втрати особового складу від вогню стрілецької зброї й артилерії противника, забезпечують найкращі умови для застосування зброї відділення й взаємодіючих з ним вогневих засобів, зберігають ударну силу цепу, дозволяють командирові відділення впевнено управляти підлеглими голосом і сигналами.

Проміжки між відділеннями, взводами необхідні для ведення вогню в них бойовими машинами або доданими вогневими засобами. Крім того, ці проміжки дають підрозділам і окремим вогневим засобам можливість повніше використовувати вигідні умови місцевості для ведення вогню, потайливого пересування, здійснення маневру вогнем і підрозділами, а також знижують ефективність вогню противника. Основною формою маневру при захопленні об'єктів є вихід на фланги й у тил противника, що обороняє об'єкт для атаки з різних напрямків по найбільш уразливих місцях.

Підрозділи, призначувані для захоплення майданчика приземлення й для прикриття головних сил десанту, знищують противника на майданчику приземлення, швидко висуваються на вигідні для ведення бою рубежі в готовності до відбиття атак противника.

Швидкий вступ підрозділів повітряного десанту в бій після приземлення є одним з найважливіших факторів, що забезпечують раптовість дій і успішне виконання бойового завдання.

Для швидкого збору особового складу, відшукання бойової техніки й приведення підрозділів у готовність до вступу в бій застосовуються: десантування особового складу разом з бойовою технікою; викид з головних літаків дублерів механіків-водіїв бойових машин і водіїв інших видів бойової техніки й автотранспорту; десантування з літаків у кілька потоків для збільшення купчастості викиду й інші прийоми.

При десантуванні вночі, а також на майданчик приземлення на закритій місцевості або вилучену від об'єкта захоплення підрозділ, як правило, збирається в районі (пункті) збору, який може призначатися поблизу границі майданчика приземлення на напрямку висування підрозділів до об'єкта захоплення.Район (пункт) збору позначається світловими сигналами й радіотехнічними засобами збору.

У районі (пункті) збору особовий склад і бойова техніка розташовуються роті — повзводно в готовності до дій по знищенню противника з будь-якого напрямку. Залежно від обстановки підрозділи можуть розташовуватися в передбойових порядках, у колонах і в бойових порядках. Командири підрозділів зобов'язані організувати спостереження, безпосередню охорону, перевірити наявність особового складу, бойової й іншої техніки, їх стан, при необхідності уточнити бойові завдання. Перебування підрозділів у районі (пункті) збору після десантування повинне бути короткочасним.

Використовуючи результати вогневого ураження противника, відділення повинне вести наступ із повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду і в тісній взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів і знищити противника, який обороняється. Це досягається вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, своєчасним використанням результатів вогневого ураження противника, швидким подоланням загороджень і вмілим поєднанням дій у бойовому і передбойовому порядках із широким використанням способів пересування на полі бою і захопленням з ходу рубежів (об’єктів), широким застосуванням маневру вогнем, умілим використанням місцевості для маневру підрозділами з метою швидкого виходу у фланги і тил противнику, проведенням рішучих атак, своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам і забезпеченням їх під час бою.

Відділення в тилу противника може захоплювати й знищувати ракети, пускові установки, наземні елементи розвідувально-ударних комплексів, літаки й вертольоти на аеродромах, пункти управління, радіотехнічні засоби, склади, переправи, гірські проходи й виконувати інші завдання.

Озброєння відділення забезпечує ураження живої сили, вогневих засобів і бойової техніки противника (у тому числі й літаків і вертольотів, які низько летять) як при підготовці, так і в ході атаки, ведення бою в будь-яких умовах місцевості, погоди, у будь-який час року й доби.

Захоплення об'єкта відділення здійснює з метою його знищення, виведення із строю або утримання до певного строку.

Бойове завдання відділенню ставиться в районі очікування або на аеродромі, а уточнюється на місцевості після приземлення. Перед виконанням бойового завдання з особовим складом вивчаються майданчик приземлення й об'єкт захоплення по схемах, карті й аерофотознімках. Об'єктом атаки відділення можуть бути жива сила, вогневі засоби й бойова техніка противника, розташовані на напрямку його дій.

Мал.2Дії парашутно-десантного відділення при захопленні об'єкта (варіант)

З командирами сусідніх відділень і засобів посилення, якщо вони наступають у цепу відділення або на його флангах, командир відділення організує взаємодію. Для цього він повинен знати їх завдання, способи цілевказівки й мати з ними зв'язок.

І.2 Дії відділення на майданчику приземлення

Однією з умов успішного виконання бойової дачі в тилу противника є швидкий збір особового складу, озброєння, бойової техніки, приведення їх у готовність до бою й залишення майданчика приземлення в мінімально короткий термін.

Командир відділення при підготовці до бойових дій у тилу противника повинен з кожним підлеглим всебічно вивчити сигнали збору й порядок дій по них, орієнтири на майданчику приземлення й поблизу нього, напрямок виходу на рубіж переходу в атаку, у пункт збору або до об'єкта атаки щодо орієнтирів, місцевих предметів, польоту літаків, які здійснюють викид десанту, або по компасу (магнітному азимуту).

Після приземлення особовий склад лежачи звільняється від підвісної системи, приводить свою зброю в готовність до бою, орієнтується на місцевості й бігом висувається в пункт збору (на рубіж переходу в атаку або на рубіж посадки в бойові машини). Механіки-водії й навідники-оператори (розрахунки, екіпажі вогневих засобів) відшукують свої бойові машини (вогневі засоби й бойову техніку) на майданчику приземлення, відшвартовують і приводять їх до готовності до бою й на максимальній швидкості висуваються до своїх відділень (у пункт збору, на рубіж посадки в бойові машини або на рубіж переходу атаку).

Командир відділення ще в повітрі готовить радіостанцію для роботи, а після приземлення негайно входить у зв'язок по радіо з командиром взводу, орієнтується на місцевості, відшукує пункт збору або по заздалегідь установленому для збору азимуту виходить у напрямку дій відділення на рубіж посадки в бойові машини (рубіж переходу в атаку або в пункт збору).

У ході висування він здійснює збір особового складу, доповідає командирові взводу про результати десантування (як правило, у пункті збору), уточнює бойові завдання на місцевості, перевіряє готовність до ведення бою.

При уточненні завдань на місцевості командир відділення вказує своїм підлеглим нові дані про противника і його діях, спосіб висування, рубіж, час і сигнал переходу в атаку, а при спішуванні, крім того, і рубіж спішування й інші дані.

На майданчику приземлення кількість сигналів збору повинна бути мінімальною, особливо вночі. По досвіду навчань призначаються вдень - один сигнал на кожну роту (батарею), а вночі — один сигнал на батальйон (дивізіон). Місця (напрямки) збору звичайно позначаються: димами, пірофакелами, ракетами, прапорами, радіотехнічною апаратурою, подачею звукових сигналів і т.д.

При наявності противника на майданчику приземлення особовий склад після приземлення по команді своїх (або інших) командирів або самостійно негайно приводить усі вогневі засоби до бою й вогнем з місця наносить йому ураження, стрімкою атакою зведених груп (підрозділів) завершує його знищення, після чого підрозділи діють залежно від обстановки, виконують раніше поставлені завдання або переходять до виконання нових завдань.

І.3 Особливості дій відділення при захопленні й знищенні об'єкта в тилу противника залежно від віддалення від майданчика приземлення

Робота командира й характер дій відділення після приземлення будуть залежати від віддалення захоплюваного об'єкта від майданчика приземлення.

При десантуванні на об'єкт особовий склад відділення вступає в бій з повітря, вогнем і гранатами знищує живу силу й вогневі засоби противника на землі.

Командир відділення, перебуваючи в повітрі, орієнтується, впізнає об'єкт (елементи об'єкта) захоплення, визначає місця розташування живої сили й вогневих засобів противника, встановлює зв'язок з командиром взводу. Після приземлення командир відділення управляє боєм особового складу, що приземлився в безпосередній близькості від нього (незалежно від того, кому підпорядкований), шляхом постановки вогневих завдань, зосереджуючи вогонь зведеної групи по найбільш важливих цілям.

Особовий склад, як правило, діючи самостійно або зведеними групами, проявляючи сміливість і ініціативу, вогнем і стрімкою атакою знищує противника й захоплює важливі елементи об'єкта.

Механік-водій і навідник-оператор бойової машини відшукують свою машину, розшвартовують її, вогнем з місця приземлення знищують найбільш важливі цілі або займають вигідну вогневу позицію й підтримують дії будь-якої зведеної групи.

Із захопленням об'єкта командир відділення виводить зведену групу в пункт збору, доповідає командирові взводу про результати виконання бойового завдання й здійснює збір своїх солдатів, що завершили бій в інших зведених групах.

При десантуванні поблизу об'єкта відділення швидко приводить себе до бойової готовності, на ходу вибудовується в бойовий порядок, виходить на рубіж переходу в атаку й по сигналу командира відділення, не чекаючи підходу бойової машини, у пішому порядку атакує противника, що обороняє об'єкт, прагнучи вийти на фланг і в тил основним осередкам опору.

Командир відділення після приземлення визначає напрямок висування до об'єкта захоплення, встановлює зв'язок по радіо з командиром взводу й механіком-водієм бойової машини, особисто веде спостереження за діями противника, здійснює збір і розгортання відділення в бойовий порядок на ходу, уточнює бойові завдання особовому складу, управляє боєм по знищенню противника й оволодінню об'єктом (елементом об'єкта) або рубежем.

Механік-водій і навідник-оператор бойової машини відшукують свою машину, розшвартовують її й на максимальній швидкості висуваються в напрямку дій свого відділення, ведучи вогонь по живій силі й вогневим засобам противника, що заважають просуванню особового складу до об'єкта атаки, з ходу займають вигідну позицію в бойовому порядку відділення й підтримують атаку вогнем з місця або коротких зупинок.

Командир відділення уточнює завдання по знищенню протитанкових засобів противника й указує бойовій машині цілі, що перешкоджають просуванню відділення, доповідає командирові взводу про знову виявлені вогневі засоби противника.

Якщо противник не встигнув зайняти оборону або його опір незначний, відділення по команді командира здійснює посадку в бойову машину й, ведучи вогонь з гармати, кулеметів і автоматів через бійниці, стрімко висувається до об'єкта і захоплює його.

При десантуванні на деякому віддаленні від об'єкта й вночі командир відділення після приземлення орієнтується на місцевості, встановлює зв'язок з механіком-водієм бойової машини, визначає йому порядок виходу в пункт збору.

У пункті збору командир відділення доповідає командирові взводу про результати десантування, наявності й стані особового складу, озброєння й бойової техніки.

Після уточнення бойового завдання командиром взводу командир відділення здійснює посадку особового складу в бойову машину й по сигналу командира взводу у колоні взводу на максимальній швидкості висувається відділення на рубіж переходу в атаку. Рубіж переходу в атаку вибирається, як правило, у складках місцевості, які дозволяють укрити особовий склад від вогню противника, якнайближче до призначеного об'єкта захоплення. Атаці об'єкта звичайно передує вогневий наліт, проведений засобами старшого командира, у ході якого знищуються (подавляється) жива сила й вогневі засоби противника. До участі у вогневому ураженні залучається й бойова машина відділення.

Атака об'єкта може проводитися на бойовій машині або в пішому порядку.

При атаці в пішому порядку командир відділення повинен подати команду «Відділення, приготуватися до спішування». По цій команді особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її з бійниць і готується до виходу з машини.

На рубежі спішування по команді командира відділення «Відділення - До машини» механік-водій зменшує швидкість руху машини або, використовуючи укриття, робить коротку зупинку. Особовий склад швидко залишає машину, розгортається в цеп і, ведучи вогонь на ходу, атакує об'єкт. При діях у пішому порядку інтервали між солдатами 6-8 м (10- 12 кроків). Бойова машина при цьому може перебувати в цепу відділення або позаду на віддаленні до 100 м.

У ході наступу командир відділення повинен спостерігати за противником і місцевістю, вибирати вигідний напрямок для руху, підтримувати безперервний зв'язок з командиром взводу, стежити за діями сусідів і по команді командира взводу й самостійно ставити завдання особовому складу на знищення й придушення противника вогнем.

Окремі вогневі точки, де противник чинить опір, відділення обходить і атакує їх у фланг і тил. Для маневру використовуються складки місцевості, проміжки й відкриті фланги противника, для маскування можуть застосовуватися дими. При неможливості атаки у фланг і тил відділення вогнем усіх засобів завдає ураження противникові й завершує його знищення рішучою атакою з фронту.

По мірі ослаблення опору противника відділення, що наступає в пішому порядку, здійснює посадку в бойову машину. Для цього по команді командира відділення бойова машина обганяє своє відділення, сповільнює рух або робить коротку зупинку. Особовий склад відділення бігом висувається до бойової машини, ставить зброю на запобіжник, у встановленому порядку здійснює посадку й виготовляється для ведення вогню з бойової машини через бійниці. Навідник-оператор бойової машини під час посадки особового складу спостерігає за противником і знищує виявлені цілі.

Діючи на бойовій машині, відділення продовжує виконувати поставлене завдання.

Противника, що контратакує, особливо його танки й броньовані машини, відділення знищує вогнем усіх засобів з вигідного рубежу. При цьому особовий склад спішується, а бойова машина займає вогневу позицію за найближчим укриттям. Після нанесення вогневого ураження противникові відділення стрімкою атакою у взаємодії з іншими підрозділами завершує його знищення.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командирові взводу й негайно переходить до переслідування. Відділення, уміло використовуючи складки місцевості, виходить на шляхи відходу противника, діями із засідок, нальотами, устроєм загороджень і іншими способами забороняє відхід противника й наносить йому вогневе ураження.

Після захоплення об'єкта командир відділення організує його знищення (виведення із строю) або утримує протягом зазначеного старшим командиром часу.

При знищенні засобів доставки зброї масового ураження приводяться в непридатність насамперед ракети, пускові установки й засоби управління. На аеродромах знищуються літаки, пункти управління, склади, приводяться в непридатність злітно-посадочні смуги.

При захопленні командних пунктів і вузлів зв'язку порушується зовнішній і внутрішній зв'язок, знищуються засоби пересування, радіотехнічні засоби.

Склади боєприпасів, вибухових речовин і інших матеріальних засобів підриваються або знищуються шляхом підпалу або псування захопленого майна.

На залізничних вузлах і станціях у першу чергу руйнуються вхідні й вихідні стрілки, пункти управління й сигналізації, мости, шляхопроводи й тунелі.

Висновки

Сучасний наступальний бій постійно ускладнюється. Для досягнення перемоги в бою виняткове значення здобувають прояв усіма командирами широкої ініціативи й творчості у виборі способів розгрому противника, уміння організувати безперервну розвідку, надійне вогневе ураження противника, чітку взаємодію всіх сил і засобів, гнучкий і сміливий маневр, ефективний захист своїх підрозділів від високоточної зброї противника, постійне підтримання високого бойового пориву особового складу, його рішучості будь-що добитися перемоги над противником.

Успіх сучасного наступу став неможливий без сильного удару на всю глибину бойової побудови противника, безперервного вогневого ураження всіх його елементів, широкого маневру військами, постійного нарощування бойових зусиль.

Завдання командирів при визначенні способів розгрому противника полягає в тому, щоб визначити такі об'єкти в його розташуванні, з оволодінням якими досягається підрив його бойової стійкості, порушується система вогню, управління й усієї оборони в цілому.

Глава ІІ

МЕТОДИКА РОБОТИ КЕРІВНИКА ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ТАКТИКО-СТРОЙОВОГО ЗАНЯТТЯ

Повчальність і ефективність тактико-стройових і тактичних занять у значній мірі залежить від якості їх підготовки. Вона являє собою комплекс заходів, проведених командиром відділення, взводу напередодні занять, і включає:

ü особисту підготовку керівника до заняття;

ü визначення (уточнення) вихідних даних;

ü вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття;

ü розробку плану проведення заняття;

ü підготовку до заняття тих, хто навчається, району заняття та засобів матеріально-технічного забезпечення.

У кожному конкретному випадку обсяг і зміст проведених заходів буде визначатися досвідом керівника і його методичною майстерністю.

ІІ.1 Особиста підготовка керівника до проведення тактико-стройового заняття

Підготовка керівника до проведення занять здійснюється на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах. Основним методом підготовки є самостійна робота. Починати самостійну роботу необхідно з вивчення керівних документів. Ознайомлення з цими документами допоможе керівнику заняття визначити глави і статті бойового статуту, настанов і посібників, які необхідно додатково вивчити або повторити.

Готуючись до занять, командир підрозділу оцінює рівень підготовки особового складу, підрозділу в цілому, і виходячи з цього, визначає навчальні цілі.

Вихідними даними для тактико-стройового заняття є тема, зміст навчальних питань, навчальні цілі, місце проведення і склад тих, які навчаються, час (вдень, вночі), тривалість, кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів. Усі ці дані керівник заняття бере з Плану і Програми бойової підготовки, розкладу занять і вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися під час проведення показових, інструкторсько-методичних занять, інструктажів, при підбиванні командиром підрозділу підсумків бойової підготовки за минулий тиждень та постановці завдань на наступний.

Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття. Це пов'язано з тим, що кожна тема тактичної підготовки, як правило, включає кілька тактико-стройових занять. Тому з'ясування загальної теми необхідно керівнику для того, щоб зрозуміти, на фоні якої тактичної обстановки буде проходити заняття.

У Програмі бойової підготовки, а також і в розкладі занять розкривається зміст кожного тактико-стройового заняття у вигляді навчальних питань. Це полегшує роботу керівника заняття. У залежності від рівня підготовки тих, які навчаються, і виділених засобів матеріально-технічного забезпечення він може уточнити тривалість відпрацювання навчальних питань і на цій основі правильно визначити, як і де почати заняття, де і чим його закінчити, а також, виходячи з теми заняття, вірно визначити навчальні цілі.

Дата добавления: 2015-06-27