Екологічна культура і мислення

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. № 1065 «Про порядок вилучення, утилізацію та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів».

Закон України «Про пестициди і агрохімікати».

Цей Закон регулює правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів державної виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Цей Порядок визначає умови вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, під час виробництва, зберігання і транспортування яких використовувалися пестициди і агрохімікати і які непридатні для використання ні за призначенням, ні на кормові цілі, ні для промислової переробки.

Вилученню, утилізації, знищенню підлягають:

– сільськогосподарська продукція, отримана внаслідок проведення польового етапу державних випробувань препаративних форм пестицидів і агрохімікатів з новою діючою речовиною;

– сільськогосподарська сировина і харчові продукти, які за результатами державної санітарно-гігієнічної та ветеринарної експертизи, сертифікаційних випробувань і перевірки Мінсільгосппродом їх відповідності критеріям безпеки згідно з санітарно-гігієнічними нормами, проведених у порядку державного нагляду і державного контролю за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати, визнані непридатними для використання.

Вилучення, утилізація та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів проводиться:

– на підставі припису посадової особи, що здійснює державний нагляд та державний контроль за додержанням законодавства про пестициди і агрохімікати;

– на підставі висновку органу державної ветеринарної медицини про непридатність використання забруднених пестицидами і агрохімікатами сільськогосподарської сировини чи харчових продуктів для кормових цілей.

У разі промислової переробки сільськогосподарської продукції або харчових продуктів, забруднених пестицидами і агрохімікатами, для технічних цілей вживаються заходи до запобігання забрудненню приміщень, і навколишнього середовища. Кінцева продукція підлягає обов'язковому лабораторному контролю на вміст залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів.

Вилучення, утилізація та знищення непридатних для використання сільськогосподарської сировини і харчових продуктів проводиться юридичною особою або громадянином, яким належить ця сировина чи продукти, у присутності осіб, уповноважених комісією.

При цьому складається акт, який надсилається посадовій особі, що видала припис стосовно вилучення, утилізації, знищення сільськогосподарської сировини чи харчових продуктів, а його копія – юридичній особі або громадянинові – господарю цієї сировини та харчових продуктів.

Методика вилучення, утилізації та знищення сільськогосподарської сировини і харчових продуктів, непридатних для використання ні за призначенням, ні на кормові цілі, ні для промислової переробки, затверджується МОЗ.

Екологічна культура – поведінка та життя суспільства (окремого індивіда) на основі пізнання її раціонального використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддаленні наслідків змін природного середовища під впливом людської діяльності.

Екологічна культура – складова загальноосвітньої культури і характеризується глибоким і узагальнюючим осмисленням важливості екологічних проблем для майбутнього розвитку людства.

Екологічна культура об’єднує екологічні знання, екологічне мислення, культуру вчинків, культуру екологічно виправданої поведінки.

Вона характеризується:

– різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне);

– наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій у ставленні до природи;

– екологічним стилем мислення та відповідальним ставленням до природи і свого здоров'я;

– набуттям умінь і досвіду розв'язання екологічних проблем (насамперед на місцевому і локальному рівнях);

– безпосередньою участю у природоохоронній діяльності;

– передбаченням можливих негативних віддалених наслідків діяльності людини щодо перетворення природи.

Екологічна культура формується через екологічну освіту і виховання.

Екологічна освіта – система навчання, спрямованого на засвоєння основ екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх природних і соціальних процесів, необхідності захисту довкілля та його поліпшення, раціонального природокористування.

Основний принцип екологічної освіти та виховання полягає в їх безперервності від навчання дітей дошкільного віку, учнів шкіл
та до навчання фахівців вищої категорії і всього населення країни.

У процесі екологічного навчання використовуються різні методи, які дозволяють досягти мети, реалізувати вміст, наповнити навчально-виховний процес пізнавальною діяльністю.

Першочергова роль в екологічному навчанні та вихованні дітей належить сім'ї. Оскільки перші вихователі – це батьки, то виникає питання, чи здатні молоді люди ефективно розпочати екологічне навчання своїх дітей? Нажаль, сучасні батьки самі мають низький рівень екологічної культури. Розв'язання проблем екологічної освіти і виховання молодого покоління полягає, на наш погляд, у вдосконаленні батьками власних екологічних знань.

В екологічній освіті діють ті ж самі традиційні і нетрадиційні методи, загальноприйняті в методиці викладання біології. Проте використовують і специфічні психолого-педагогічні методи екологічного виховання.

Дата добавления: 2015-06-27