Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Особливості та фази трансформації посткомуністичних суспільств

Читайте также:
  1. Акцизний збір: сутність, особливості розрахунку та внесення до бюджету
  2. Визначте історичні особливості пошуку оптимальних моделей будівництва незалежної української держави в 1917…1920 рр. Проаналізуйте еволюцію українського державотворення.
  3. Відомість трансформації угідь
  4. Законодавчий процес в Україні. Особливості проходження конституційних законів
  5. Інфіковані та гнійні рани, їх особливості.
  6. КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА ОСОБЛИВОСТІ ТАКТИКИ ЗБИРАННЯ ТА ПЕРЕВІРКИ НЕПРЯМИХ ДОКАЗІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ ДІЙ
  7. Огляди. Особливості оглядів. Види оглядів. Вимоги до них.
  8. Особливості будови земноводних
  9. Особливості будови кільчастих червів
  10. Особливості будови кісткових риб
  11. Особливості будови круглих червів
  12. Особливості будови круглоротих



Проаналізований раніше другий тип переходу та його перебіг (стадії), притаманні країнам третьої хвилі демократизації, де цей процес відбувся до 90-х років ХХ ст., свідчать, що їх головним завданням було зруйнування авторитарних політичних систем і розбудова демократії. Пізніше, після подій 1989 р., основні положення теорії переходу були підтверджені і розвинуті на досвіді посткомуністичних трансформацій у країнах Центральної та Східної Європи – у працях таких вчених як І. Банах, І. Бальцерович, С. Фіш ,Д. Поттер та інші. Це країни, куди комуністичні режими були принесені ззовні і тому не пустили глибокого коріння. В останній період свого існування вони демонстрували значно більше спільних рис з авторитаризмом, ніж з тоталітаризмом.

Окремий випадок складають пострадянські суспільства. Хоч перехідні процеси в них мають багато спільного з вище зазначеними групами країн, вони тут перебігали складніші і демонстрували суттєві труднощі. Адже комунізм у цих державах протримався понад 70 років, а інститути громадянського суспільства або не існували ніколи, або шляхом репресій та голодомору були викоренені як з практики, так і з свідомості людей. Цим суспільствам належить реформувати не лише політичну систему, але й увесь суспільний устрій, економічну систему, політичну свідомість і політичну культуру. Дослідження цих глибоких змін, на думку ряду українських політологів, можуть скласти самостійну галузь – політологію посткомунізму.

Процес переходу до демократії посткомуністичних країн має декілька фаз, які відрізняються певними змінами як у політичному устрої, так і в економіці. Американський політолог З. Бжезінський запропонував наступну періодизацію посткомуністичної трансформації (див.: табл. 11.3).

Як видно з таблиці, на першій фазі, яка є переломною, започатковуються фундаментальні зміни в існуючих політичних та економічних системах, здійснюється політична трансформація вищих органів влади, відбувається встановлення демократії “зверху”. Ліквідується монополія однієї партії, закладаються основи демократії, виникає і зміцнює свої позиції вільна преса, формуються перші демократичні об’єднання і громадсько-політичні рухи. На цій фазі важливо усвідомити необхідність радикальних економічних і політичних перетворень та досягти у суспільстві демократичного консенсусу і спільної згоди з тим, щоб отримати підтримку народу у проведенні реформ, подоланні труднощів та соціальних негараздів, які неминучі на цій стадії.

В економічній галузі здійснюється лібералізації цін, зовнішньої торгівлі, стабілізація грошової одиниці, розпочинається приватизація (поки що безсистемна) одержавленої власності.



Швидка і всебічна трансформація економіки (т. зв. “шокова терапія”) можлива лише за наявності об’єктивних і суб’єктивних передумов. В іншому випадку вона може спричинити економіч­ний безлад та політичну конфронтацію.

На другій фазі трансформації відбувається закріплення демократичних процесів і інсти­ту­тів на основі прийняття нових конституцій та нових законів про вибори. Проводяться демократичні вибори, формується стала демократична коаліція – нова політична еліта. Створюється законодавча база відносин власності і підприємництва, банківська система. Здійснюється мала і середня прива­тизація. Відбуваються істотні зміни в соціальній структурі на основі появи нового класу власників і підприємців.

Розв’язання завдань другої фази дає можливість перейти до третьої, заключної фази, якій притаманна політична стабілізація демократії і економічне піднесення. Демократичні процеси набирають незворотного характеру, утворюється стабільна демократична партійна система. Формується демократична культура і підприємницька традиція. Відбувається становлення системи неза­лежних судових органів та демократичної правової культури. Здійснюється велика приватиза­ція. На основі значних іноземних інвестицій проводиться реструктуризація виробництва. На перебіг демократичних перетворень, їх темпи, а отже і тривалість основних фаз пост­кому­ніс­тич­ної транс­формації впливають як об’єктивні,


Таблиця 11.3

 

Фази, мета Політичні ознаки Правові ознаки Економічні ознаки
Перша фаза: 1-5 років. Політична мета: перетворення. Економічна мета: стабілізація. Основи демократії. Вільна преса. Політичний плюралізм. Кінець поліцейської системи. Усунення невиправданого державного контролю. Лібералізація цін припинення дотацій. Кінець усуспільненого виробництва товарів.
Друга фаза: 3-10 років. Політична мета: від перетворень до стабілізації. Економічна мета: від стабілізації до перетворень. Нові конституція та виборчий закон. Демократичні вибори. Децентралізація управління регіонами. Стала демократична коаліція – нова політична еліта. Створення нормативної бази відносин власності і підприємництва. Банківська система. Мала і середня приватизація. Демонополізація. Поява нового класу власників і підприємців.
Третя фаза: 5-15 і більше років. Політична мета: закріплення перетворень. Економічна мета: стабільне піднесення. Утворення стабільних політичних партій. Утвердження демократичної політичної культури. Виникнення незалежних судів. Встановлення правової культури. Велика приватизація. Сформоване капіталістичне лобі. Виникнення культури підприємництва.

 

 

так і суб’єктивні чинники зумовлені ступе­нем підготовленості різних країн до політичних, економічних та ідеологічних змін (див.: табл. 10.4).

 

Таблиця 11.4

 

Тривалість комуністичного режиму і ступінь знищення усіх проявів приватної власності та громадянського суспільства. Рівень політичного та економічного лібералізмів, що дозволялися комуністичною владою ряду країн в останні роки свого панування (режим Кадара в Угорщині. Герека і Ярузельського в Польщі). Рівень догмагтизму комуністичної еліти та її відданості старому режиму. Чисельність нової еліти й наявність у неї політичної волі для здійснення рішучого переходу до демократії. Ступінь консолідації суспільства навколо ідеї трансформації, розвиненість інститутів громадянського суспільства. Фінансово-економічне становище країни, доступність ресурсів. Характер стосунків з міжнародним співтовариством. Гострота і складність додаткових проблем, які доводиться вирішувати в період трансформації: наявність чи тільки становлення власної держави і національної еліти, повноцінність структури економічного комплексу та інше.

 

Отже, в залежності від об’єктивних і суб’єктивних умов для переходу до суспільства з вільною ринковою економікою і плюралістичною політичною системою кожна з пост­комуніс­тичних країн перебуває на різних фазах перетворень, здійснює їх різними темпами, з різною послідовністю. Неоднаковим є і ступінь незворотності трансформаційних процесів. За цими ознаками дослідники виділяють чотири групи країн (див. табл. 9.5).

Звичайно, запропонований поділ посткомуністичних суспільств за темпами демократичних і ринкових перетворень є досить умовним. Країни розвиваються дуже не рівномірно і одні з них можуть вирватися вперед, а інші – відставати. Деякі держави взагалі важко з впевненістю віднести до тієї чи іншої групи, передусім, через несинхронність змін в економічній та політичній сферах. Наприклад, Білорусь і Туркменія, що не є останніми з економічної точки зору, навряд чи можуть похвалитися успіхами в становленні демократії.

 

Таблиця 11.5

 

Група Країни Темпи ринкових і демократичних перетворень
І Чехія, Польща, Угорщина, Естонія, Словенія Ці країни вступили в третю фазу перетворень, чітко визначили свої перспективи і послідовно будують життєздатні суспільства.
ІІ Словаччина, Хорватія, Латвія, Литва, Румунія, Болгарія, Киргизстан Знаходяться на другій фазі трансформації і мають добрі шанси в найближчі 10 років зробити суттєві кроки в напрямку демократії.
ІІІ Азербайджан, Грузія, Вірменія, Казакстан, Росія, Узбекистан, Україна. Країни знаходяться на першій фазі перетворень. Демократичні і економічні реформи ведуться без достатньої послідовності і глибини.
ІV Албанія, Сербія, Боснія, Македонія, Молдова, Таджикістан. Ці країни не просунулися достатньо істотно в першій фазі трансформаційних перетворень, або навіть не вступили в неї.

 

 

У деяких аспектах політичного розвитку близькими до них є Узбекистан та Казахстан. Однак, у цілому, наведений аналіз показує, що посткомуністичні перетворення в різних державах відрізняються як за змістом, так і за темпами: якщо деякі країни остаточно стали на шлях демократичного розвитку, або, принаймні, принципово визначилися в перспективах переходу до демократії, то частині з них це ще належить зробити.

 





Дата добавления: 2015-06-28; Просмотров: 182; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.81.79.128
Генерация страницы за: 0.006 сек.