ЧЕРНІГІВ – 2013

ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ

Фази серцевого циклу

ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ

ТОНИ	ХАРАКТЕРИСТИКА	КОМПОНЕНТИ	КЛАПАНИ	МІСЦЯ ВИСЛУХОВУВАННЯ
І систолічний	Низький, глухий, протяжний.	М’язовий; клапанний; судинний	Двухстулковий	в п’ятому міжребірї зліва, на 1 – 1,5 см внутрішньо від середньо ключичної лінії
Трьохстулковий	місце прикріплення грудини до мечеподібного відростка
ІІ діастолічний	Високий, короткий, звучний.	М’язовий; клапанний; судинний	Аортальний \півмісяцевий\	2 міжребіря справа біля грудини
Легеневий \півмісяцевий\	2 міжребіря зліва біля грудини
т. Боткина - Ерба	3-4 ребро зліва біля грудини

ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЯ

РЕГУЛЯЦІЯ РОБОТИ СЕРЦЯ

Нервова –регуляція

• внутрішньо серцева

\ рефлекси Франка – Стерлінга, Анрепа\

• поза серцева

\ ЦНС, симпатична нервова система стимулює роботу серця;

Парасимпатична нервова система – пригнічує роботу серця\

Гуморальна регуляція роботи серця

Фактор	Концентрація в крові	Вплив на частоту та силу скорочення серцевого м’язу
Підвищує	Знижує
Кальцій	знижена		+
підвищена	+
Калій	знижена	+
підвищена		+
Натрій	знижена		веде до зупинки серця
Адреналін, норадреналін, глюкагон, гістамін, серотонін, ангіотензин, молочна кислота		+ + + + + +
Ацетилхолін, брадикінін, гіпоксія, ацидоз			+ + + +

ФІЗІОЛОГІЯ СУДИН

Тип судин	Лінійна швидкість	Тиск	Пульс
Аорта	0,5 м\с	100 мм рт ст..	60 – 80 уд./хв
Артерії середнього калібру	25 см\с	100\60 -- 139\89 мм рт ст	60 – 80 уд./хв
Артеріоли		80/60 мм.рт.ст.	60 – 80 уд./хв
Капіляри	0,5 мм\с	30/10 мм.рт.ст.	відсутній
Вени малого калібру	5 -14 см\с	5 – 10 мм.рт.ст.	відсутній
Вени середнього калібру		4 – 7 мм.рт.ст.	відсутній
Порожнисті вени	20 см\с	до 0 мм.рт.ст.	відсутній

Регуляція тонусу судин

Регуляція	Вплив на тонус судин
Підвищується	Знижується
Нервова регуляція
Симпатична нервова система	+ + +
Парасимпатична нервова система		+ + +
Гуморальна регуляція
Адреналін, норадреналін	наднирникові залози	+ + + + + +
вазопресин	нейрогіпофіз
серотонін	кишечник
Ренін - ангіотензин	нирки
медулін	нирки		+ + + + + +
простагландини	тканини
брадикінін	підшлункова, легені
ацетилхолін	парасимпатичні нерви
гістамін	шлунок
молочна кислота	м’язи

ФІЗІОЛОГІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Дихання – це фізіологічний процес направлений на забезпечення окисно – відновних процесів в організмі людини.

Етапи дихання

Ø зовнішнє дихання \ вентиляція легень\

Ø обмін газів в легенях \ між альвеолярним повітрям і кров’ю капілярів малого кола кровообігу \

Ø транспорт газів кров’ю

Ø обмін газів в тканинах між кровю капілярів великого кола кровообігу і тканинами

Ø внутрішнє дихання – вивчає біохімія.

Показники зовнішнього дихання

Частота дихання

Глибина дихання

Екскурсія грудної клітки

ЖЄЛ

Легенева вентиляція

Показники спірометрії

Ø Дихальний об’єм – це кількість повітря яке людина вдихає і видихає в спокої –

300 – 700 мл;

Ø Резервний об’єм вдиху – це кількість повітря яке можна ввести в легені, якщо вслід за

1500 – 2000 мл4

спокійним вдихом зробити максимально можливий.

Ø Резервний об’єм видиху – це кількість повітря яке можна вивести в легені, якщо вслід за

1500 – 2000 мл спокійним видихом зробити максимально можливий.

Залишковий об’єм – це об’єм, який залишається в легенях після максимального видиху.

1000 - 1500 мл.

РЕГУЛЯЦІЯ РОБОТИ ДИХАЛЬНОГО ЦЕНТРА

Регуляція роботи дихального центра здійснюється за рахунок

Ø гуморального впливу;

Ø рефлекторного впливу;

Ø імпульсів з відділів головного мозку.

1.Гуморальний вплив

Специфічним регулятором активності дихального центра являється СО2,

Хеморецептори ретикулярної формації, судинної системи \ каротидний синус, дуга аорти\

Збудження від хеморецепторів поступає до інспіратор них ядер дихального центру - вдих

2. Рефлекторні впливи

Ø постійні рефлекси – при подразненні рецепторів альвеол, легень, плеври, пропріорецепторів дихальних мязів. Найважливіший рефлекс на роз тяжіння альвеол.

Ø Непостійні рефлекси – подразнення рецепторів слизової носа, верхніх дихальних шляхів, скелетних мязів, шлунка.

3. Вплив кори головного мозку.

Забезпечує свідоме керування диханням. Ми можемо затримати дихання. Дихати частіше.

Таким чином кора забезпечує пристосування дихальної системи до змін навколишнього середовища, або умов – фізичне навантаження та ін..

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Відділ ШКТ	Травний сік	Склад травного соку	Регуляція
специфічні речовини	ферменти	гормони	нервова	гуморальна
Ротова порожнина	слина	лізоцим муцин	Активні: амілаза, мальтаза Малоактивні протеаза, ліпаза, фосфатаза.		умовні рефлекси; безумовні: симпатична – гальмує; парасимпатична – стимулює.	кров, бідна на поживні речовини.
Шлунок	шлунковий сік	соляна кислота; мукоїдний секрет; гастро –мукопротеїд \внутрішній фактор Кастла\; лізоцим.	пепсин, гастриксин, діють на білки. Малоактивн: ліпази та амілази	гастрин	І фаза – рефлекторна; ІІ фаза – шлункова – механічне подразнення слизової та виділення гастрину та гістаміну. ІІІ фаза – кишкова –гальмує секретин та холецистокінін – панкреозимін 12 палої кишки.
ХІІ пала кишка	Панкреатичний сік		Активні: амілаза, ліпаза, нуклеаза. Неактивні: трипсиноген хімотрипсинпроеластаза		Умовні рефлекси. Симпатична – гальмує; парасимпатична – стимулює.	Стимулюють: секретин, холецистокінін – панкреозимін гастрит, серотонін, інсулін. Гальмують: Глюкагон, кальцитонін,
Жовч	жовчні кислоти холестерин, пігменти \білірубін\			Умовні рефлекси. Симпатична – гальмує; парасимпатична – стимулює.	Стимулюють: секретин, жовчні кислоти крові.
Кишковий сік		Амілаза, ліпаза, фосфатаза, нуклеаза	секретин, холецистокінін панкреозимін, мотилін.	Місцеве подразнення слизової оболонки - стимулює	Стимулюють: панкреатичний сік, соляна кислота, продукти розпаду білків.
Товста кишка	Кишковий сік	Епітеліаль ні клітини, слиз	Мало: амілази, ліпази, пептидази. Відсутні: ентерокіназасахараза.

ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Залози	Клітини	Секрет
Карді альні та фундальні залози	головні	пепсиноген
додаткові	мукоїдний секрет
мукоїдні
аргентофінні	попередник серотоніна
Пілоричні залози	головні	пепсиноген
додаткові	мукоїдний секрет
обкладочні	соляна кислота
G - клітини	гастрин

Деполімеризація у відділах ШКТ	Ферменти	Білки	Жири	Вуглеводи	Всмоктування
Ротова порожнина	Амілаза, сахараза	-	-	+	ліки, високотоксичні речовини
Шлунок	соляна кислота	набухають	-	-	вода; мінеральні солі; алкоголь, ліки, гормони; моносахара.
пепсин	звурджує молоко	-	-
пепсин	до альбумоз та пептонів	-	-
ХІІ –пала кишка	амілаза	.		глюкоза, моносахара	вода; мінеральні речовини; гормони; продукти розпаду білка
ліпаза		жирні кислоти, гліцин, гліцерин.
нуклеаза	амінокислоти
Порожня кишка	незначна кількість	+	+	+	Максимальне всмоктування мономерів
Товста кишка	дуже мало				вода; мінеральні речовини; глюкоза, амінокислоти, жиророзчинні вітаміни

ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Відділи нефрону:

• капсула Шумлянського – Боумена;
• звитий канадець І порядку \ проксимальний\;
• петля Генле;
• звитий канадець ІІ порядку \дистальний\.

Процес сечоутворення:

1. Фільтрація – утворюється первинна сеча; 180 – 200л за добу.
2. Реабсорбція – повторне всмоктування в кров; \вторинна або кінцева сеча, 1 -1,5 л за добу\
3. Секреція.

Склад первинної сечі:

Відповідає складу плазми за виключенням білків та еритроцитів.

Показники вторинної сечі:

Кількість – 1 -1,5 л

Колір – світло – жовтий

Забезпечується барвниками: уробілін, урохром.

Ракція сечі – слабо кисла – 4,5 – 8,0

Залежить від харчування:

• змішана їжа – слабо кисла;
• білкова - реакція кисла;
• рослинна – нейтральна або лужна.

Відносна щільність сечі 1,015 – 1,025

Залежить від прийнятої кількості рідини.

ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Склад сечі:

• Азотисті продукти розпаду білка:

сечовина, сечова кислота, аміак, пуринові основи, креатинін, індикан.

• Небілкові похідні:

солі щавелевої кислоти, молочна кислота, кетонові тіла.

• Неорганічні солі:

хлорид калію, натрію, сульфати, фосфати.

При патології в сечі можуть з’явитися:

• еритроцити - гематурія – при патології на рівні капсули.
• глюкоза – глюкозурія – цукровий діабет,
• лейкоцитів \ до 8 в полі зору\ - лейкоцитурія – запальний процес в сечовидільній системі.
• білки –протеїнурія – при патології на рівні капсули.

Регуляція сечоутворення:

А. Нервова регуляція сечоутворення:

Симпатична нервова система – звужує судини – знижує фільтрацію.

Парасимпатична нервова система – збільшує утворення первинної сечі.

Б. Гуморальна регуляція сечоутворення:

Вазопресин \ антидіуретичний гормон задньої долі гіпофізу\ - сприяє реабсорбції води.

Альдостерон - \ гормон кори наднирникових залоз\ - забезпечує реабсорбцію натрію та екскрецію калію.

Натрійуретичний гормон \ гормон передсердя\ - забезпечує реабсорбцію натрію.

Кальцитонін \ гормон щитоподібної залози\ - знижує реабсорбцію кальцію.

Паратгормон \ гормон при щитоподібної залози\ - підвищує реабсорбцію кальцію.

ФІЗІОЛОГІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Щитоподібна залоза

Йодовані гормони:

• трийодтиронін – Т3;
• тетрайодтиронін або тироксин – Т4.

Вплив гормонів на системи	Гіпофункція залози	Гіперфункція залози
ЦНС-	загальмованнісь	Збудження, лабільність процесів
Вегетативна нервова система	превалює парасимпатична	превалює симпатична
Обмін речовин	знижений	підвищений
Теплорегуляція	постійно холодно	постійно жарко
Ріс і розвиток	карликовість, кретинізм

Підшлункова залоза

Гормони:

• соматостатин - \ інгібітор інсуліну та глюкагону\
• інсулін – знижує рівень глюкози крові до норми:

а. – збільшує проникливість мембрани клітин для глюкози;

б. – перетворює глюкозу на полісахарид – глікоген;

в. – блокує перетворення амінокислот в глюкозу.

• глюкагон – підвищує рівень глюкози в крові:

а. – перетворює глікоген в глюкозу.

Регуляція рівня глюкози в крові
Підвищують рівень глюкози в крові	Знижують рівень глюкози в крові
Соматотропний гормон аденогіпофіза	Інсулін
Соматостатин – гормон підшлункової залози
Глюкагон - гормон підшлункової залози
Кортикостероїди – гормони коркової речовини наднирникових залоз
Альдостерон - гормон коркової речовини наднирникових залоз
Адреналін, норадреналін – гормони мозкової речовини наднирникових залоз

Наднирникові залози

Гормони	Дія
Кортикостероїди \кортизон, кортикостерон\	протизапальна, пригнічує імунні реакції, підвищують рівень глюкози в крові.
Мінералокортикоїди \альдостерон\	стимулює запальні процеси, регулює мінеральний обмін- підвищує реабсорбцію калію, знижує реабсорбцію натрію, підвищує тонус судин.
Адреналін, норадреналін	Підвищують рівень глюкози в крові, підвищують АТ, звужують просвіт бронхів.
Статеві гормони	Забезпечують ріст і розвиток статевих органів та вторинних статевих ознак до статевого дозрівання.

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Формений елемент

Фізіологічний показник

Зрушення показника

чоловіки

жінки

збільшення

зменшення

Еритроцити

4 – 5 10 \л  

3,9 – 4,7 10/ л

еритроцитоз

анемія

Гемоглобін

130 – 160 г\л  

120 – 140 г \л  

Лейкоцити

4 – 5 10 /л

лейкоцитоз

лейкопенія

 

ГРАНУЛОЦИТИ	АГРАНУЛОЦИТИ
НЕЙТРОФІЛИ	ЕОЗИНОФІЛИ	БАЗОФІЛИ	ЛІМФОЦИТИ	МОНОЦИТИ
юні	п\я	с\я
0-1%	1 – 5%	47 – 72%	1- 6 %	0 – 1 %	18 – 38%	4 -8 %

Тромбоцити

180 – 320 10 \ л  

тромбоцитоз

тромбопенія

ШОЕ

1 -10 мм\год

2-15 мм\год

Гемопоез – фізіологічний процес утворення, розвитку та дозрівання клітин крові.

І клас – стовбурові клітини – дають початок всім форменим елементам крові.

ІІ клас – уніпотентні клітини – дають початок двум направленням: мієлопоез та лімфопоез.

ІІІ клас – розвиваються по одному направленню, дають 8 початків утворення клітин крові.

ІV клас – бласти, клітини крові морфологічно відрізняються між собою.

V клас – дозріваючі клітини.

VІ клас – зрілі клітини.

При гострому лейкозі спостерігається збільшення клітин класу 1 – 3.

При хронічному лейкозі спостерігається збільшення баластних клітин.

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Г емостаз – це сукупність фізіологічних процесів, які завершуються зупинкою кровотечі при пошкодженні судин.

Зупинку крові забезпечують фактори:

• судинний;
• активні речовини плазми;
• активні речовини формених елементів крові.

Фактори згортання крові

Судинно – тромбоцитарний механізм згортання крові

Ø рефлекторний спазм судини;

Ø адгезія тромбоцитів;

Ø зворотня агрегація – утворюється рихла тромбоцитарна пробка, яка пропускає плазму крові

Ø незворотня агрегація – непрониклива для плазми\ під дією тромбіна, який міняє структуру тромбоцита\

Ø ретракція тромбоцитарного тромба \ ущільнення тромба за рахунок тромбостеніна.\

Коогуляційний гемостаз

1 ФАЗА – формування протромбінази:

Ø пошкоджена стінка виділяє тромбопластин + пошкоджуються клітини крові і виділяється

тромбоцитарний і еритроцитарний тромбопластин;

Ø в результаті взаємодії з 7,5,10 факторами та з участю кальцію утворюється протромбін аза.

2 ФАЗА

Утворення тромбіну. Фаза короткочасна 2-5 с.

Ø протромбіназа адсорбує на собі протромбін і перетворює його в тромбін;

Ø протікає під впливом 5,10, факторів згортання крові + кальція.

3 ФАЗА

Перетворення тромбіну в фібрин.

Тромбін діє на фібриноген і переводить його в активну форму – фібрин.

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Визначення групи крові:

Методика визначення групи крові за стандартними сироватками:

Хід роботи:

1. На чисту фарфорову тарілку нанести по краплі стандартних сироваток І, ІІ, ІІІ груп.
2. В кожну краплю сироватки наносять краплю крові. \ Кров беруть щоразу чистим куточком предметного скельця у співвідношенні 10:1 \
3. Визначення групи крові проводять на протязі 5 хв, періодично легенько поколихуючи тарілку.
4. По мірі аглютинації \ не раніше ніж через 3 хвилини \ додати одну краплю ізотонічного розчину хлориду натрію.
5. Продовжити спостереження до 5 хв.
6. Через 5 хв зробити візуальне визначення наявності чи відсутності аглютинації.

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Методика визначення групи крові за допомогою цоліклонів:

Цоліклони анти-А та анти-В використовують для визначення групи крові замість стандартних гемаглютинуючих сироваток. Виготовляються цоліклони з мишиних антитілоутворюючих В-лімфоцитів з клітинами мишиної мієломи. Це є розведена асцитична рідина мишей, що містить імуноглобулін М проти антигенів А та В. Цоліклони дають більш швидку та чітку реакію глютинації, ніж стандартні сироватки. При використанні цоліклонів виключається можливість передачі віруса гепатиту та ВІЧ (СНІДу).

Цоліклони анти-А і анти-В наносять на попередньо марковану спеціальним олівцем скляну пластину, по одній великій краплині (0,1 мл.) під відповідними надписами. Поряд з ними наносять в десять разів менші (0,01 мл) краплинки досліджуваної крові. Їх змішують скляними Можливі 4 варіанти реакції;

1) аглютинація з целіклонами анти-А і анти-В відсутня, антигенів А та В нема; досліджувана кров належить до І (0) групи;

2) аглютинація настала в пробі з целіклоном анти-А, в крові є антиген А; досліджувана кров належить до II (А) групи;

3) аглютинація спостерігається в пробі з целіклоном анти-В, в крові є антиген В; досліджувана кров належить до III (В) групи;

4) аглютинація настала в пробах з обома целіклонами - анти-А і анти-В, в крові містяться обидва антигени - А і В; досліджувана кров належить до IV (АВ) групи.

паличками.

Результати реакції оцінюють за наявністю або відсутністю аглютинації через 2,5 хв від початку змішування

ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Для переливання крові необхідно провести п’ять проб на сумісність.

Проба на сумісність по с-мі А.В.О.

Визначення групи крові донора і реципієнта по системі А.В.О. — групова належність.

(Визначається по стандартним сироваткам, стандартним еритроцитам та моно-клональним цоліклонам).

Проба на індивідуальну сумісність (По системі АВО — групова сумісність). (Проводиться при х — 22-25° С (17-25° С).

Методика.

- з вени хворого беруть кров (2-3 мл) в пробірку з 0,3 мл 6% цитрата №.

- центрифугують і беруть сироватку реципієнта і змішують з краплиною крові (1к: Юс).

- нагляд 5 хв. Якщо аглютинації немає — кров сумісна по системі АВО.

Проба на біологічну сумісність. Методика.

Перші 75 мл вливають струйно в 3-ри прийоми по 25 мл з інтервалом 3-5 хв. Поява ознак гемолітичного шоку (нудота, блювота, різке погіршення стану) — є протипоказом для переливання крові

Проба на Rh-залежність хворого

Індивідуальна проба на Rh-сумісність

Фізіологія нервової системи

Соматична нервова система

Регуляція вегетативної нервової системи

Фізіологія нервової системи

Реакція ефекторних органів на імпульси ВНС і циркулюючих катехоламінів

Дата добавления: 2015-06-27