Характеристика Вижницького району

Вижницький район — один з одинадцяти районів Чернівецької області України. Вижницький район розташований у південно-західній частині Чернівецької області. По річці Черемош він межує на південному заході з Косівським районом Івано-Франківської, на південному сході — зі Сторожинецьким, а на заході з Путильським районом Чернівецької області та на півдні з Румунією.

На основі археологічних знахідок відомо, що перші стоянки людей з'явилися тут ще в період палеоліту. З того часу кількість поселень поступово збільшувалася. Одна з найбільш ранніх письмових згадок датується 1158 роком про фортецю Городок на Черемоші (Вижниця), зруйнованої монголо-татарами у середині XIII століття. Згодом зустрічаємо в літописах Вашківці, Карапчів, Замостя, Вилавче[4].

Населені пункти та ради

Районний центр: Вижниця

Міські ради: 2

Селищні ради: 1

Сільські ради: 14

Міста: 2

Смт: 1

Села:31

Клімат помірно-континентальний. Річна кількість опадів коливається в межах 550 мм. На пн-сх району і до 1000-1200 мм. на пд.-зх. Середньомісячна температура також змінюється в цьому ж напрямку і складає -7,4 - -7,6 в січні та 15-17 у липні. Даний температурний режим сприяє розвитку туризму, бо ці температури легко переносяться людиною.

Рельєф Вижницького району є досить типовим для передгірського регіону: невисокі гори чергуються з рівними площадками. Найвищі гори не сягають навіть 1400 метрів. А середня висота над рівнем моря складає 230м. Невисокі але затяжні схили гір добре освоєні. Саме тут працюють різні гірськолижні комплекси[4].

Район характеризується багатою і різноманітною рослинністю, яку представляють ліси, де переважають хвойні породи дерев, а також є цінні деревостої дуба, бука, липи. Фауністичні ресурси району представлені надзвичайно цікавим тваринним світом, який налічує 303 види.

Геологічні та геоморфологічні утворення гірської частини району мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються урочище „Протяте каміння”, печера Довбуша. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірсько-пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму[4].

Флора

Розмаїття рослинного покриву та флори національного парку зумовлене його розміщенням на межі двох геоботанічних районів: Шешорсько-Красноїльського з гірськими ялиново-ялицево-буковими й ялиново-буково-ялицевими лісами та Болехівсько-Берегометського з передгірними ялицево-буковими лісами. Через територію парку проходить межа двох флористичних районів: Чивчинсько-Гринявського та Прикарпатського. Таке розташування парку надає його флорі рис оригінальності та специфічності.

Основним багатством парку є ліси, що займають понад 95% його території. До території парку увійшли ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Стебник» та «Лужки», заповідні урочища «Стаєчний» та «Яворів» з ділянками корінних високопродуктивних букових та буково-ялицевих насаджень. Найбільші площі у парку зайняті під ялицево-буковими лісами, рідше трапляються чисто букові ліси. Загалом на букові та ялицеві ліси припадає 60% лісовкритої площі парку. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще трапляються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70—90 см у діаметрі. Післялісові луки (полонини) займають порівняно невеликі площі на схилах та гребенях пасом[4].

Всього на території національного парку виявлено 960 видів судинних рослин (з них 40 видів занесено до Червоної книги України. Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відзначити значну групу Зозулинцевих, занесених до Червоної книги України. Найбільшу цінність становить надбородник безлистий — одна з найрідкісніших орхідей флори України. Нині в Карпатах відомі лише два місця, де росте ця рідкісна орхідея, і обидва знаходяться на території парку «Вижницький»[4].

У лісах національного парку зростає також чимало реліктових видів, зокрема папороті з роду багаторядників. «Вижницький» парк — це єдине місце в Українських Карпатах, де ростуть усі три види цього роду: папороть шипувата, папороть списоподібна та папороть Брауна. Крім цих видів, тут трапляються й інші релікти: плющ звичайний, лунарія оживаюча, кадило карпатське тощо. Великим фітоценотичним різноманіттям та видовим багатством відзначаються післялісові луки на хребті Баньків. Тут є понад 10 видів, занесених до Червоної книги України: любка дволиста, билинець довгорогий, траунштейнера куляста, плодоріжка салепова, пізньоцвіт осінній та ін. В іншому урочищі парку — урочищі Бука, виявлено 13 «червонокнижних» видів, серед яких на особливу увагу заслуговують гроняка півмісяцева, коручка болотна та плодоріжка блощична. Також особливо цінним є лучне урочище Волотів, де зростають 10 червонокнижних видів. Серед них такі цінні лікарські рослини, як арніка гірська та беладонна звичайна[4].

Фауна

Більшість наземних хребетних тварин парку є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи (лелека білий, підорлик малий, соня-вовчок, соня лісова та горішникова, кіт лісовий). Незначною є частка видів середземноморського походження (саламандра плямиста, квакша звичайна, полоз ескулапів та ін.), мало також типових гірських (кумка гірська, щеврик гірський, плиска гірська та ін.) та бореальних (глушець, рябчик, сич волохатий, сова довгохвоста, рись, ведмідь бурий) видів.

Загалом фауна хребетних національного парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 12 — земноводних, 7 — плазунів, 141 вид;— птахів, 52 видами ссавців. З них 62 види занесено до Червоної книги України, а 11 видів — до Європейського червоного списку[4].

Рекреаційне значення

Територія, де розмістився національний парк, здавна і традиційно була центром буковинського туризму. Через нього проходили популярні туристичні маршрути. Нині тут відновлені стежки маршрутів активного пішохідного туризму, прокладаються екологічні пізнавальні стежки, започатковується зелений туризм, діє еколого-просвітницький центр у смт Берегомет та музей природи у с. Зеленів. До послуг відпочивальників і туристів — турбаза «Черемош», притулок «Німчич», невеликі пансіонати. Для відвідувачів парку пропонуються одно- та дводенні екологічні маршрути. Серед них особливою популярними є маршрути «Кам'яне кільце парку», «По пасму Волотів», «Бозна»[4].

Територія національного парку та суміжні з нею місцевості багаті на мінеральні води. Традиція їх використання сягає углиб тисячоліть. Ще давні слов'яни виварювали і продавали харчову сіль з ропи джерел «Черешенька» та «Вижниця», мінералізація яких становить 350–400 г/л. Водою з унікального джерела «Лужки» (таких всього три в Європі) лікували захворювання органів травлення та гемофілію. У цій воді є понад 20 терапевтично активних іонів різних мікроелементів. Останніми роками виявлено ще два джерела лікувально-столових вод типу «Нафтуся», промислове освоєння яких уже розпочалося.

Рекреаційні ресурси території парку оцінюються за 100-бальною шкалою у 83 бали.[4]

На території Вижницького району можливі наступні надзвичайні ситуації: повінь, зсув, лісові пожежі, дтп, аварії на підприємствах, пожежі та вибухи. Їх характеристика та заходи проаналізовані в Додатку А.

Висновки

1. На території Вижницького району можливі такі надзвичайні ситуації:

природні: повінь, зсуви, лісові пожежі;

техногенні: дтп, аварії на підприємствах, пожежі, вибухи.

2. Основними причинами повені є: загромадження русла річки, велика кількість опадів, різьке танення снігового покриву;

Зсуву: збільшення крутизни схилу в результаті підмиву водою, ослаблення міцності порід при вивітрюванні або перезволоженні опадами і підземними водами, дія сейсмічних поштовхів, будівельна і господарська діяльність;

Лісові пожежі: антропогенний фактор (з вини населення, висока температура повітря, невелика кількість опадів;

ДТП: з вини водія (перевищення швидкості, недотримання правил дорожнього руху, неуважнісь і нетверезий стан);

Аварії на підприємствах: безвідповідальне ставлення до вимог техніки безпеки, низький контроль за станом виробництва,порушення технології виробництва.

Дата добавления: 2015-06-28