Ефективність економічних видань

Існування ділової преси в Україні багатьом завжди видавалося досить парадоксальним явищем. Очевидно, що ділова преса повинна висвітлювати ділове життя, тобто процеси, покликані до життя специфікою бізнесу як суспільного та економічного явища. В Україні ж самодостатнього ділового життя не існує.

Ми практично не знайдемо тут процесів, які починалися б і закінчувалися б у межах того, що можна назвати діловим життям. Ще гірше те, що фактично будь-який, навіть незначний, процес приведе нас до держави в тій чи іншій її іпостасі. Нарешті, останнє і, мабуть, головне — досить часто бізнесмени та чиновники — це одне й те саме. Незалежного, окремого від держави бізнесу в нас не дуже багато. Мені можуть сказати, що майже скрізь бізнес, особливо великий, пов’язаний з державою. Це так, але зазвичай у цих відносинах сторони рівні або навіть бізнес виступає суб’єктом, а держава — об’єктом. В Україні не бізнес «купує» державу, а держава (чиновники) створюють і перерозподіляють бізнес.

За таких умов традиційні елементи ділового життя стають, м’яко кажучи, сумнівними. Що можна сказати, наприклад, про конкуренцію в країні, де можлива монополія на торгівлю рибою? Причому країна ця не комуністична і має досить місткий ринок. Або, приміром, наскільки можна назвати вільним ціноутворення, що дотепер регулюється різними «нормами», з одного боку, і залежить від корупційних чинників на кшталт наявності «вікна на митниці» — з іншого?

Актуальність теми даної магістерської роботи полягає в тому, що ділова преса за рахунок висвітлюваної проблематики дає своїм читачам відчуття причетності до чогось справжнього, є важливим інструментом соціалізації цих людей. Понад те, ділова преса ніби відокремлює економіку від корупції, які в реальному житті українців цілком збігаються. Навіть тим фактом, що ділові журнали і газети просто не в змозі друкувати прайс-листи хабарів, вони виховують свого читача, даючи зрозуміти, «що таке добре і що таке погано».

Об’єктом даної магістерської роботи виступає ринок ділової економічної преси України та внутрішні економічні процеси держави.

Предметом виступають фахові економічні видання, такі як „Контракти”, „Бізнес”, „Експерт Україна”.

Наукова новизна полягає в тому, що якщо спробувати визначити справжню проблематику ділового життя по-українськи, то огляд саме впливу економічної преси на життя суспільства докладно ще не розглядався.

На жаль, відкритість і корупція несумісні. А оскільки значна, якщо не більша, частина ділового життя є корупцією, ділова преса, здавалося б, повинна перебувати в жалюгідному становищі. Тим часом це не так — ділова преса посідає гідне, якщо не лідируюче, місце на ринку ЗМІ. У цьому й полягає парадокс, про який ішлося на початку цих нотаток.

Постає питання: що ж дає своїм читачам ділова преса? Вочевидь, насамперед головна цінність ділової преси в тому, що вона затверджує свого читача в певному статусі. Адже дрібні й середні підприємці та менеджери нижньої і середньої ланок працюють за правилами, універсальними для всього світу. Проблематика, про яку пише ділова преса в будь-якій цивілізованій країні, їм зрозуміла і цікава. Інша річ, що успіх їхнього підприємства дуже часто не залежить від правильності обраної з такими зусиллями стратегії, від самовідданості та ентузіазму персоналу і, зрештою, від того, наскільки їхній бізнес взагалі потрібен споживачеві.

Успіх на 90% визначається вмінням «домовлятися» з державою — чи то в особі чиновника, чи то в особі конкурента. Але цим, як правило, займаються інші люди, які читають ділову пресу під іншим кутом зору. До речі, на полях зауважимо, що, мабуть, не випадково провалилися численні спроби створити спеціалізовані видання «для тих, хто приймає рішення». Особливі інтереси «тих, хто приймає рішення», не мають відношення до публічної діяльності, а відтак не можуть бути висвітлені спеціальною пресою.

По суті справи, сам факт існування ділової преси в Україні є відповіддю на запитання, яке ось уже 15 років ставлять підприємці. Воно звучить приблизно так: «Хіба вони не розуміють, що ріжуть курку, яка несе золоті яйця?» Очевидно, що «вони» — це держава, а курка — бізнес. Відповідь полягає в тому, що «вони» розуміють інше — у цій країні поки що є люди, яким потрібно щось робити. Якби рушійною силою бізнесу було виключно раціональне прагнення до прибутку, Україна давно перетворилася б на пустелю. А оскільки, швидше за все, рушійною силою все ж таки є творчість, «вони» можуть бути спокійні за своє майбутнє — потік жертв ніколи не вичерпається. І наявність ділової преси є найкращим свідченням цього.

Вплив журналістики на економічне життя суспільства, його характер, масштаби і напрями визначаються роллю преси як джерела і каналу економічної інформації. Цю точку зору виказували багато дослідників, наприклад, Ворошилов В. В. (Санкт-Петербург), Блажнов Е. А., Гуревіч З. М. (Москва) і інші.

Без такої інформації сучасна економіка існувати не в змозі. Разом з іншими її джерелами преса, друкарські періодичні видання безперервно передають економічним структурам велику і найважливішу частину економічних даних, відомостей, необхідних для нормального функціонування і розвитку всіх галузей економіки. Це відноситься до масових суспільно - політичним газетам і журналам, сотні тисяч і мільйони екземплярів яких розповсюджуються у всіх регіонах нашої країни. Але це ж відноситься до ділового друку - газет, тижневків, журналів, що випускаються спеціально для керівників промислових і торгових підприємств, фірм, підприємців, працівників бірж і банків. Роль цього друку безперервно зростає. Ділові газети і журнали публікують для своїх читачів спеціальну інформацію, яку суспільно, що деталізується, - політичні видання поміщати не можуть через нестачу місця і браку фахівців в редакціях.

Якщо говорити про перспективи ділової преси, то, вочевидь, вони полягають в освоєнні нових інформаційних сфер. Ділова преса в Україні почалася з прайс-листів і публікацій інструкцій виконавчої влади. Згодом вона освоїла сферу «новини компаній», потім дісталася до оглядів ринків і зараз наблизилася до зрозумілого опису фінансів. Неосвоєним залишається економічний аналіз і економічний прогноз.

Я не кажу «макроекономічний», оскільки схоже, що макроекономіка як інструмент не зовсім придатна для опису того, з чим ми стикаємося в Україні. Якщо, приміром, державні видатки і видатки бюджету є не просто різними величинами, а, загалом кажучи, величинами невідомими, то макроекономіка в цій ситуації пасує.

Від початку 90-х, коли економісти зіткнулися з феноменом пострадянських країн, економічна наука зробила серйозний ривок уперед, виникли нові інструменти для аналізу. Економічна журналістика поки що використовує старі, незастосовні до нашої ситуації мови. Схоже, перспективи знаходяться саме у цій сфері.

http://megadiplom.com.ua/item/963/

Дата добавления: 2015-06-28