Історія походження візитних карток

Існує три основні версії походження візитних карток. Згідно з першою версією, візитні картки виникли в стародавньому Китаї, в II столітті до н.е. Китайські урядовці зобов'язані мати картки на червоному папері з написаними на них ім'ям і посадою. Також було прийнято посилати картку разом з дарунками. На таких картках писалися побажання успіху, здоров'я та ім'я дарувальника. Перша офіційна згадка про візитну картку відноситься до епохи короля Людовика XIV. Візитна картка була гральною картою з ім'ям візитера. Назва візитної картки походить з Франції – від французького слова “vizite” – візит.

Перші візитки в Російській імперії з'явилися при Катерині II. У той час вони були дуже химерні, з великою кількістю рослинних орнаментів, гербами власників. Але досить швидко наступає епоха мінімалізму. І тоді візитки стають лаконічними і простими: “Пушкін'” - ні прикрас, ні іншої інформації. Поступово вони стали невід'ємним атрибутом світського життя. Виготовлення візиток стало особливим мистецтвом, яким займалися кращі гравери. Перша друкарська візитна картка була знайдена в Німеччині і датувалася 1786 роком. Після революції візитні картки викоренили, оголосивши їх буржуазним пережитком. Знов візитка з'явилася в СРСР, але вона вже розвивається за правилами “місцевих буржуазних пережитків”. За новими правилами писати прізвище власника картки стали перед ім’ям, тоді як зарубіжні країни залишали за собою “інші правила”. Природно, це призводило до збентеження. Ще одне із важливих правил „російської візитки“ – однаковий розмір, повна відмова від будь-якої вишуканості та розкоші.

У той час за кордоном існувало два види візитних карток: вертикальний і горизонтальний. Вертикальна візитка виникла ще в кінці 19 століття, а горизонтальна трохи раніше. У СРСР же здебільшого переважав горизонтальний формат візитних карток. Він і до цього дня є основним форматом. “Друге дихання” візитних карток почалося з бурхливим розвитком економіки в 60-х роках XIX століття. Візитки починають замовляти в друкарнях, пишуть від руки, створюються фірмові стилі. Спочатку візитні картки мала “верхівка” влади. Але з приходом демократії “ця розкіш” стає доступною для всіх. А в кінці XIX століття починається новий виток прикрашування: різні шрифти, безбарвне тиснення (конгрев), кольорові папери, орнаменти, емблеми, золочення обрізів, вирубка. Навіть спеціальні конвертики для візиток.

Візитка стала якимсь кичем в поліграфічній індустрії. Ввічливе нагадування про власника картки змінилося на престижність самої візитки. Інформація стає агресивною, вкрай індивідуальною. Починається новий бум у роботі дизайнерів: зробити візитну картку якомога більш індивідуальною, використовуючи нові технології і креативне мислення. Тепер візитка стала стилем ділових відносин і остаточно викорінила свій старомодний стиль візитного квитка.

З історією візиток пов'язують навіть смішні випадки. У 1987 році мандрівник і відкривач, француз Лука Ріньйон потрапив в авіакатастрофу. Політ на одномоторній сесне закінчився вельми сумно - літак почав втрачати висоту, Ріньйон вистрибнув з нього на висоті приблизно десяти метрів, зламав ногу і пошкодив ліву руку. Африка. 1987 рік. – «Я усвідомив, що не можу йти, не можу навіть розвести вогонь, кожен рух заподіює біль, але що найнеприємніше у мене абсолютно не було зброї, карт, води та їжі... Я тихенько втрачав упевненість, в тому що побачу близьких мені людей ще раз». Проте наступного дня Ріньйона підібрали, втім, цьому він був зовсім не радий. Плем'я, що знайшло його, було достатньо маленьким - всього кілька чоловіків, кілька жінок і троє дітей. Що не заважало їм час від часу нападати на інші поселення і… з’їдати ворогів. Лука потрапив до людоїдів. Зрозумівши, що сам він пересуватися не може, його вирішили з'їсти наступного дня. – «Я не знав, про що вони говорять... Власне і вони не розуміли, що я кажу. Ми спілкувалися за допомогою жестів і малюнків на землі. Але те, що мене збираються з'їсти не викликало сумнівів. Мене мацали. Облизувалися, а діти... Діти хлопали себе по животу. В той момент я був переляканий неймовірно». Ріньйон спробував домовитися з гурманами, але ні одяг, ні взуття, ні годинник не викликали їх інтересу. Абсолютно випадково він знайшов в кишені декілька власних візиток і запропонував їх просто так. – «Я не сподівався, що це щось дасть. Просто запропонував їм подивитися на мою візитку... Я завжди носив їх з собою, в маленьких містечках ставлення до іноземців недовірливе, а візитки показують, хто я такий... Ставлення відразу ж змінюється. Дрібні чиновники в таких містечках часто бувають дуже корисні... але тут! Тут же не урядовці. Ці люди не мали до мене ніяких претензій - адже я був просто їжею!» Проте візитну картку Луки прикрашав невеликий герб Академії Мандрівників. Через кілька годин, вже в темноті його дбайливо донесли до якогось селища, де залишили лежати біля крайнього будиночка. Потім з криками чоловіки сховалися. – «Я нічого не розумів... Щось підказувало мені, що у мене з'явився шанс". На крики збіглися місцеві жителі, які негайно довезли Ріньйона до більшого поселення, де був телефон, по якому викликали вертоліт. Госпіталізований Лука через місяць вже самостійно пересувався на милицях. – «Слава богу, що у мене були ці візитки з собою... Ну і, звичайно, дуже вдало, що на них був герб академії...». На жаль, що саме справило враження ми так і не дізнаємось. Зате Ріньйон живий.

З бурхливим розвитком промисловості і банківської справи візитна картка стала предметом ділового етикету. Дизайн візитних карток став суворим. Найбільшого поширення візитні картки набули в Америці.

Услід за європейськими країнами Україна все більше і більше освоює світ візитних карток і розширює не тільки сферу їх застосування, але й індивідуальність їх виготов­лен­ня. Наприклад, “подвійні” розкладні картки поки що рідкість, але побачити їх можна все частіше.

Дата добавления: 2014-01-03