Захисні та корозійні властивості олив

Проблеми захисту металів від корозії виникають під час виготовлення, експлуатації та зберігання машин. Це одна з найважливіших проблем сучасної хіммотологїї.

Корозія посилюється з підвищенням вологості, а також температури повітря за наявності в ньому агресивних газів. Корозійна дія стає дуже інтенсивною, якщо двигун експлуатується чи зберігається в зонах вологого жаркого тропічного і морського клімату. Роль оливи при цьому двояка: з одного боку, вона захищає поверхні деталей від агресивного впливу зовнішнього середовища, а з іншого – спричинює корозію через наявність в оливі компонентів з корозійною дією.

Корозійні властивості олив залежать від наявності в них органічних кислот, пероксиду й інших продуктів окиснення, сірчаних сполук, неорганічних кислот, лугів і води.

Зношення циліндро-поршневої групи більшою мірою залежить від умісту сірчаних сполук в оливі, ніж у паливі. Через це підвищене зношення спостерігається в нижній та середній зонах циліндра, що пояснюється випаровуванням води під час переміщення оливи у верхню зону.

Для сповільнення процесу виникнення пероксиду та кислот до оливи додають протиокисні й антикорозійні присадки. Останні мають лужні властивості, які забезпечують нейтралізацію кислот продуктів, що утворюються в оливі. Стійкі властивості олив характеризуються лужним числом.

Лужне число характеризує вміст в оливі речовин, які мають лужні властивості. Воно виражається в міліграмах КОН на 1 г оливи та є показником її нейтралізувальних властивостей.

Оливу, що має лужні властивості, застосовують переважно як мастильний матеріал для дизелів, які працюють на сірчаних паливах, з метою зменшення ерозійного зношення деталей.

Лужних властивостей оливам надають протиіржавні присадки, вплив яких різний. Одні з них утворюють на тертьових поверхнях дуже міцну захисну плівку, що охороняє поверхність контакту від кислих продуктів подібно до того, як плівка фарби охороняє поверхність металу від контакту з киснем повітря; інші – уповільнюють окиснення оливи і тим самим зменшують накопичення в ній кислих продуктів, що також знижує ерозійне зношення тертьових поверхонь. Крім того, є присадки, які мають лужні властивості. їхня дія зводиться до того, що вони вступають в реакцію з кислими продуктами і нейтралізують їх. При цьому зношення деталей зменшується.

Наявність органічних (нафтанових) кислот в оливі пов'язана з їх неповним відокремленням у процесі її очистки. В корозійному відношенні ці кислоти практично безпечні: завдяки високій молекулярній масі вони слабко дисоціюють.

У процесі експлуатації оливи склад кислот у ній збільшується в 3...5 разів, що залежить від хімічної нестабільності оливи, складу ан-тиокиснювачів та умов її роботи.

Кислоти, що утворюються при окисненні оливи, є найнебезпечніши-ми, оскільки низькомолекулярні кислоти мають підвищену корозійну агресивність завдяки розчинності їх у воді. Особливо небезпечні вони для вкладишів корінних і шатунних підшипників, виготовлених із кольорових металів та свинцюватої бронзи.

Корозійна дія олив пов'язана з умістом у них сірчаних з'єднань (15...20 %) у вигляді сульфідів, компонентів залишкової сірки й інших речовин, а при високих температурах їх зміна призводить до появи сірководню, меркаптанів та інших більш активних речовин.

Дата добавления: 2014-01-03