Режим надзвичайного стану. 4. Режим зони надзвичайної екологічної ситуації

4. Режим зони надзвичайної екологічної ситуації

5. Режим воєнного стану

6. Режим державної таємниці

1. Поняття, елементи та види адміністративно-правових режимів

Адміністративно-правовий режим — це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, опосередкованого імперативним методом юридичного впливу, який дістає вияв у тому, що суб'єкти правовідносин займають юридичне нерівні позиції.

Зміст кожного адміністративно-правового режиму як певного поєднання адміністративно-правових засобів розкривається у низці елементів. До них доцільно відносити наступні елементи:

- мета встановлення відповідного адміністративно-правового режиму;

- метод правового регулювання (переважно імперативний);

- встановлена у законодавчому порядку сукупність правил поведінки громадян, юридичних осіб, державних органів та їх посадових осіб і реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях (умовах), тобто, так би мовити, “режимні” правила;

- спеціальні державні органи (служби), на які покладено завдання здійснення мети адміністративно-правового режиму;

- відповідальність за порушення “режимних” норм;

- особливі адміністративно-правові засоби встановлення і форми виникнення прав та обов'язків, способів юридичного впливу, захисту прав під час функціонування адміністративно-правового режиму (акти, скарги, службову підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови, клопотання);

- просторово-часові рамки дії адміністративно-правового режиму, тобто тієї території, на якій буде введено режим, і того терміну, протягом якого він діятиме.

Правові режими класифікують:

1. За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб'єктивних прав розрізняють пільгові та обмежуючі режими. Перші надають громадянам і організаціям додаткові права і свободи або пільги при здійсненні ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особливі права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

2. За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій розрізняють звичайні та надзвичайні режими. Перші не змінюють конституційного статусу громадян і організацій; другі істотно обмежують їх права і свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.

3. За часом дії розрізняють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими.

4. За територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони).

5. За окремими об'єктами розрізняють режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути та ін.

6. За видами діяльності розрізняють режими оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін.

2. Поняття та ознаки надзвичайних адміністративно-правових режимів

Усі надзвичайні (спеціальні) адміністративно-правові режими мають дві взаємопов'язані сторони: змістовну й формальну. Змістовну сторону складають причини та мета введення режиму, його організаційні, економічні елементи, пов'язані з ними дії. Формальна (юридична) сторона містить такі елементи: хто, на який строк, на якій території встановлює режим; процедура його введення, здійснення, скасування; система «режимних» обов'язків і прав. Більшість спеціальних режимів, як правило, обмежують права громадян. Проте такі обмеження не повинні бути надмірними й мають встановлюватися тільки законами. В Конституції України закріплено, що виключно законами України визначають правові режими власності, державного кордону, воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та інші види спеціальних правових режимів.

Об’єктом спеціальних адміністративно-правових режимів є суспільні відносини, спрямовані на запобігання та подолання системних негативних явищ у тих сферах адміністративно-правового регулювання, де виникає висока імовірність чи безпосередня загроза життю, здоров’ю, честі гідності громадян, державному суверенітету та територіальній цілісності України; економічній та екологічній безпеці, громадського порядку та ін.

Предметом спеціальних адміністративно-правових режимів є встановлена в законодавчому порядку сукупність правил діяльності публічної адміністрації та поведінки громадян і невладних юридичних осіб з метою недопущення, усунення чи мінімізації негативних для значної кількості осіб діянь і подій.

Серед ознак надзвичайних адміністративно-правових режимів, можна виділити такі їх особливості:

1) основними принципами, на яких будуються адміністративно-правові режими, є загальні положення адміністративного права, направлені на забезпечення прав і свобод людини, інтереси національної безпеки держави та відповідальність суб’єктів публічної адміністрації перед громадянами та суспільством;

2) під час упровадження адміністративних режимних заходів у цій сфері здійснюється публічне управління, що має за мету зробити цю діяльність прозорою та підконтрольною з метою охорони невід’ємних прав людини, забезпечення національної безпеки держави;

3) вони будуються на методі адміністративно-правового регулювання, який ґрунтується на централізованому порядку та емпіричному методі правового впливу і виражається в юридичній нерівності суб’єктів правовідносин, характеризують публічну сферу діяльності суб’єктів публічного управління у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань;

4) виражаються в приписах, які створюють режимні правила, шляхом реалізації заборонних і зобов’язальних адміністративно-правових норм, що встановлюють звужені межі правомочностей фізичних і юридичних осіб, які перебувають у зоні дії режимів;

5) реалізуються в порядку, визначеному для цієї діяльності, шляхом видачі дозволів, реєстрації, забезпечення необхідного контролю та обліку в’їзду (виїзду), прямої заборони щодо здійснення окремих дій, деяких видів діяльності та застосування різноманітних видів відповідальності за порушення діючих правил у цій сфері;

6) вся система режимних заходів конкретизується для кожного адміністративно-правового режиму за допомогою правових установок, які враховують специфічні особливості кожного з виділених об’єктів, в які включається чітка регламентація порядку здійснення діяльності в режимній сфері, що визначається шляхом встановлення позитивних правил поведінки і проведення робіт, які у своїй сукупності створюють визначені параметри цієї діяльності, що не допускають здійснення дій на шкоду охоронюваних відносин;

7) невід’ємною складовою кожного режиму є організаційна складова забезпечення відповідної реалізації прийнятих правових норм у тій чи іншій сфері;

8) за порушення режимних норм передбачається застосування засобів державного примусу, а також інших адміністративних засобів впливу для попередження та присікання порушень права за суворого дотримання гарантій законних прав і інтересів осіб, що перебувають у сфері впливу того чи іншого режиму.

Надзвичайні режими - це спеціальні правові режими життєдіяльності населення, здійснення господарської діяльності і функціонування органів влади на території, де виникла надзвичайна ситуація. Головним в їх змісті є те, що вони істотно зміню-і правовий статус суб'єктів цієї території, у деяких випадках - тему органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, встановлюють заходи, які застосовуються для врегулювання ситуації.

Законодавство України передбачає три основні різновиди надзвичайних режимів:

1) надзвичайний стан;

2) надзвичайна екологічна ситуація;

3) воєнний стан.

Дата добавления: 2014-01-03