Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання для закріплення матеріалу


Іноді франчайзер сам забезпечує франчайзі необхідними матеріалами для еффективної роботи. Наприклад, наф­топереробна компанія постачає своїм франчайзі власні паливно-мастильні матеріали.В такому випадку є необхідність додатково укласти договір поставки.

Крім того, франчайзер, як правило, надає франчайзі додаткові послуги, наприклад, здійснює дослідження ринку, консультує з питань ведення бізнесу та управління персоналом, оформлення интер»єру торгового залу тощо. З метою правильного відображення таких послуг в бухгалтерському та податковому обліках, як франчайзера, так і франчайзі, бажаноукладати окремі договори щодо надання таких послуг.

Передача користувачу промислового чи торгового обладнання також може закріплюватися окремим договором оренди лізингу.

Передача прав на використання об»єкту інтелектуальної власності (торгового знаку, промислового зразка, програмного забезпечення) має закріплюватисяв ліцезнійному договорі.

Особливості регулювання відносин франчайзингу.

Деякі юристи вважають, що договір франчайзингу небажано розглядати як єдиний документ. Такий договір має складатися із комплексу цивільно-правових договорів (контрактів).

Таким чином, юристи, що підтримують таку точку зору, вважають договір комерційної концесії (франчайзингу) власне збірником договорів (контрактів), в кожному із яких викладаються всі суттєві умови: предмет договору, сторони, строк дії, строки та розміри оплати.

Позитивність такої позиції,на мою думку, полягає в тому, що навіть в разі, коли хоч в одному документі (договорі, контракті) суттєві умови не будуть виписані належним чином в повному обсязі, така частина комплексного договору франчайзингу може бути визнана недійсною, але не весть договір вцілому.

В багатьох випадках успішність ведення бізнесу зводиться до мінімізації конкуренції між франчайзером та франчайзі. У зв»язку з цим більшість франчайзерів обумовлюють в договорі умови про антиконкурентні заходи як по часовим, так і по географічним критеріям. Успіх бізнесу залежить від ступеню контролю франчайзера за діяльністю франчайзі.



Згідно ч.2 ст.1116 ГК, необов»язково зазначати в договорі територію, на якій франчайзі буде здійснювати свою діяльність, але визначити її в договорі все ж таки необхідно. В іншому випадку франчайзі отримає право самостійно обирати місце розміщення ведення бізнесу, що може порушити плани франчайзера, скласти йому конкуренцію або іншим франчайзі.

Згідно з положенням ГКУ договір франчайзингу вважається укладеним тільки з моменту державної реєстрації. На данний момент порядок реєстрації договору франчайзингу (та його розірвання) не урегульований, тобто відсутні підзаконні акти по цьому питанню. У зв»язку з цим, виникають труднощі при реєстрації договору франчайзингу. При цьому реєструвати необхідно не тільки укладений договір, але й всі його зміни, а також факт його розірвання (ст. 374 ГКУ, ст. 1126 ЦКУ).

Тобто проблема не в самій реєстра-ції, а в її фактичній відсутності, оскільки реєстрація комерційної концесії взагалі не передбачена Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Так, посилаючись на цю обставину, реєстратор відмовить у реєстрації договору, на що, звичайно, можна подати скаргу до місцевого суду з вимогою зобов’язати реєстратора виконати його обов’язок тільки на підставі ЦК та ГК, але результат не стовідсотковий. Бо якщо немає процедури реєстрації, немає і легітимної форми для здійснення цих дій. Наприклад, немає особливих реєстрів, печатки, форми постанови про реєстрацію та інших елементів, притаманних легітимній держреєстра-ції інших правочинів.

А якщо правовласник є нерезидентом, то користувач повинен зареєструвати договір за місцем своєї реєстрації. При цьому згідно із ст. 1118 ЦК і ст. 367 ГК у відносинах з третіми особами (наприклад, при субконцесії) сторони можуть посилатися на договір тільки з моменту його реєстрації.

Согласно статье 1118 ГК, стороны не могут ссылаться на договор франчайзинга до его государственной регистрации. В этой же статье указано, что договор франчайзинга (коммерческой концессии) подлежит государственной регистрации органом, который осуществил госрегистрацию франчайзера (правособственника), а в случае если тот зарегистрирован в иностранном государстве — органом, зарегистрировавшим франчайзи (пользователя).

Некоторые юристы считают, что в этом случае законодатель имел в виду районные государственные администрации, которые до вступления в силу Закона Украины «О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц — предпринимателей» осуществляли госрегистрацию субъектов предпринимательской деятельности. Однако с момента вступления в силу указанного Закона регистрацию субъектов предпринимательской деятельности осуществляют не районные государственные администрации, а специалисты — государственные регистраторы (статья 6 Закона).



Получается, что согласно букве закона, регистрацию должен провести госрегистратор, хотя вряд ли его можно назвать органом государственной власти, в то время как по Закону о регистрации (статья 1) госрегистратор — должностное лицо. Проблема в том, что обязанность по регистрации договора франчайзинга (коммерческой концессии) законодательно не закреплена за госрегистратором, поэтому сегодня государственная регистрация договора франчайзинга заключается в проставлении печати на документах госрегистратором. Нет утвержденной формы журнала, куда необходимо вносить сведения о сторонах договора и предмете.

Таким образом, с момента заключения договора франчайзинга и его государственной регистрации стороны могут эффективно вести бизнес, сотрудничать в соответствии с условиями заключенного договора.

 
 

Лицензионный договор и договор франчайзинга

Интересен вопрос о необходимости заключения лицензионных договоров о передаче прав на объекты интеллектуальной собственности помимо договора франчайзинга. Абзац второй части 1 статьи 370 ХК предусматривает обязанность правообладателя выдать лицензию пользователю на использование объектов интеллектуальной собственности, а также провести ее оформление в предусмотренном порядке. Такие положения часто содержат и договоры коммерческой концессии.

Целесообразность таких действий трудно объяснить. Если буквально следовать предписаниям ХК, придется заключать два вида договоров — лицензионный и коммерческой концессии, положения которых по сути дублируют друг друга. Теряется сам смысл заключения договора франчайзинга: максимально прос­то в одном документе передать комплекс прав на различные объекты, в том числе и интеллектуальной собственности, другому лицу.

Проблемні питання:

ГКУ містить статті, що йдуть в розріз з інтересами франчайзерів. Наприклад, проблемою є положення ст. 1123 ЦК про те, що франчайзер повинен жорстко контролювати якість продукції франчайзі, оскільки він несе субсидіарну відповідальність за діяльність франчайзі. Якщо франчайзі сам виготовляє продукцію, то правовласник несе з ним солідарну відповідальність. Такі законодавчі положення викликають обурення у франчайзерів, котрі вважають, що фундаментальним принципом франчайзингу є самостійність і незалежність франчайзі.

Не може бути визнаною позитивною вимога законодавства щодо пролонгації договору на тих самих умовах без права внесення змін. Найбільші нарікання отримала ст. 1124 ЦК, згідно з якою сторона, яка користувалася франшизою належним чином, має право на продовження договору на тих самих умовах. Що стає головним болем франчайзера, який по закінченні терміну договору хоче, наприклад, змінити умови франчайзингових платежів, оскільки, якщо ситуація на ринку зміниться, франчайзер буде змушений переукладати договір в супереч своїм власним інтересам. Окрім того, компанія, що продає концесію, не має права диктувати франчайзі свою цінову політику.

Умови, за яких франчайзер може відмовитися від укладення договору на новий строк, сторони обумовлюють на свій розсуд, так як закону, що врегульовує ці умови на даний момент не існує.

Окрім того, негативним фактором для франчайзингу є те, що в Україні не існує стандартів франчайзингу.

«Если партнеры не согласятся поддерживать единый уровень цен, а два наших «РостикСа» будут рядом, что нам тогда делать?», — интересуется начальник управления франчайзинга компании «РосИнтерРесторантс», владеющей в России сетью ресторанов быстрого питания «РостикС» и работающей по принципу франчайзинга, Вячеслав Иванов. Идти в суд в таком случае бесполезно. Требования компании, скорее всего, будут признаны необоснованными.

   
 
   
Види франчайзингу :Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий. Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера. Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг. В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію. Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско. Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера. Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Ледь не самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.). При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі. Договір комерційної концесії (франчайзингу) Договір франчайзингу є самостійним інститутом договірного права, хоча законодавство України не виділяе цей договір як особливий вид договорів, таких, як, наприклад, договір купівлі-продажу, договір оренди, договір підряду. Цей договір носить комплексний характер і включає елементи, характерні для договорів що різняться за метою, предметом і правовою конструкцією. Порівнюючи договір франчайзінгу з ліцензійним договором можна дістатися висновку що правове положення ліцензіара і ліцензіата схоже з правовим положенням франчайзера і франчайзі, це стосується лише ліцензійної частини договору; в іншому договірні відносини між франчайзером і франчайзі значно ширше і різноманітніше. Деякі вчені вважають договір франчайзингу специфічним видом ваучінгу (поручительства) чи формою поручительства за допомогою довіри свого товарного знака інший фірмі. Однак договір поручительства значно відрізняється від франчайзингу метою предметом та змістом. Подібність спостерігається лише в частині відповідальності франчайзера перед споживачем за невідповідність якості товарів та послуг, де споживача можна розглядати як кредитора а франчайзі -- як боржника. Поряд з такими умовами як предмет договору, ціна, терміни виконання в угоді про франчайзинг передбачається цілий ряд додаткових умов, що встановлюють і конкретизують форми співробітництва франчайзера і франчайзі. Включення чи не включення в договір цих додаткових умов і їх зміст з юридичної точки зору цілком залежить від волі сторін, тобто потенційних франчайзера і франчайзі. Сам предмет договору вимагає, щоб цілий ряд аспектів не виявився упущеним, а одержав у ньому те чи інше відображення. Тому, приступаючи до складання угоди, сторони повинні чітко усвідомити собі, про що вони хочуть домовитися і що буде предметом їхнього договору. Цим будуть визначені всі інші положення, що будуть включені потім в остаточний текст угоди. Предмет угоди Якими б ні були різні сфери бізнесу, що ведеться на умовах франчайзингу, предметом угоди завжди є відчужуванні майнові права (право на використання імені, регулювання способів ведення бізнесу) ділову репутацію (“гудвілл”) складно віднести до вище згаданої категорії прав, але при узгодженні ціни договору враховується умовна вартість “ділової репутації”. Прикладом відчужуваних прав може бути право на обслуговування клієнтів з використанням реклами і торгової марки фірми-франчайзера (як, наприклад, у системі кафе Макдональдс чи в системі фірмових магазинів ADIDAS Sport, право на продаж товарів визначеного виду (як, наприклад, в автомобільній промисловості США, де дилери часто виступають у ролі франчайзі). Це, нарешті, може бути право на виробництво товарів особливої конструкції чи технології, розробленими фирмой-франчайзером. В залежності від виду франчайзингу предметом договору також може бути продаж спеціального устаткування для виробництва продукції, передача на пільгових умовах товарів для подальшої їх реалізації франчайзі. Може виникнути питання: чому ж франчайзі не запозичають ці можливості (технологію, рекламні вивіски, методи організації і керування), просто вивчивши їх методом спостереження і не удаючись до укладення договору? Чому сотні тисяч підприємців погоджуються платити за право користування системою франчайзера навіть у тих нерідких випадках, коли вони знають її у всіх деталях? Відповідь на ці питання дає поняття ”промислова власність”. Воно охоплює широке коло об'єктів: винахід, товарні знаки і знаки обслуговування, промислові зразки, фірмові найменування і вказівки походження, найменування місця чи походження товарів. Саме тому, що вони захищені й у випадку неправомірного запозичення права власності на ці об'єкти його можна захистити в судовому порядку, потенційні франчайзі змушені укладати договір і діставати права користування відповідними об'єктами промислової власності за плату. Таким чином, укладаючи договір про франшизу, потрібно насамперед визначити, який саме об'єкт промислової власності буде переданий від франчайзера до франчайзі і чи дійсно він захищений від несанкціонованого використання і може бути предметом продажу. Права та обов’язки сторін Обов‘язками франчайзера є: 1. Передача франчайзі виключних прав що стосуються предмету договору. 2. Передача франчайзі необхідної документації, ноу-хау (рецептура, секрети виробництва, організаційний та комерційний досвід і т.п.) 3. Навчання франчайзі з питань організації і ведення бізнесу. Франчайзер має право здійснювати контроль за методами використання системи франшизи. В цьому смислі франчайзер є незалежним підприємцем. Самостійний блок умов угоди про франшизу – зобов’язання, що бере на себе франчайзі. До обов‘язків франчайзі належить: 1. Використання при здійсненні обумовленої в договорі діяльності найменування та комерційного позначення правоволодаря позначеним в договорі способом. 2. Забезпечення відповідності якості вироблених ним на підставі договору товарів, робіт чи послуг якості аналогічних робіт товарів і послуг що виробляються чи надаються безпосередньо самим виробником. Це має велике значення і повинно забезпечуватись необхідними організаційними заходами, контролем та механізмом відповідальності, оскільки в іншому разі сам договір втрачає для франчайзера смисл. Порушення цих зобов’язань може привести до дискредитації франчайзера в діловому світі і зниження м його конкурентноздатності. 3. Виконання інструкцій та розпоряджень франчайзера, спрямованих на забезпечення, відповідності характеру, засобам і умовам використання комплексу виключних прав відносно того, як вони використовуються франчайзером, в тому числі вказівок відносно внутрішнього та зовнішнього оформлення комерційних приміщень, що використовуються користувачем при здійсненні наданих йому по договору прав. 4. Надання покупцям усіх додаткових послуг, на яки могли б розраховувати споживачі безпосередньо у франчайзера. 5. Нерозголошення секретів виробництва надавача та іншої отриманої від нього інформації. 6. Надання обумовленої кількості субфранчайзингу, якщо такий обов‘язок передбачений договором. 7. Інформування покупців найбільш очевидним способом про те що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знак для товарів та послуг або інший засіб індивідуалізації франчайзера по договору франчайзингу. І нарешті основним обов‘язком франчайзі є плата за користування ліцензією. Нікчемність договору Договір комерційної концесії укладається тільки у письмовій формі, інакше він визнається за законом нікчемним з моменту його укладення. Однією з головних особливостей нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним у судовому порядку. Таким чином, надається можливість відмовитися від виконання зобов’язань без рішення суду, що схоже з неукладеною угодою. Відповідно до ст. 216 ЦК нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов’язані з його недійсністю. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема то-ді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість отриманого, за цінами, які існують на момент відшкодування. Причому, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину контрагенту або третій особі завдані збитки або моральна шкода, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Щоправда, такі правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Слід зазначити, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Якщо раніше для застосування наслідків недійсності була необхідність визнання самого правочину недійсним у судовому порядку, то тепер до суду слід пред'явити лише позов про застосування наслідків недійсності до нікчемного правочину. При-чому згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК така вимога може бути пред’явлена будь-якою зацікавленою особою. Суд також може застосувати наслідки недійсності нікче-много правочину за власною ініціативою. Гадаю, у майбутньому ці вимоги можливо буде пред'явити у порядку наказового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96 нового ЦПК України. Слід акцентувати увагу, що за ч. 4 ст. 258 ЦК до вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного право-чину застосовується спеціальна позовна давність у 10 років. Причому згідно із ст. 261 ЦК перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконан-ня. Проте усний договір комерційної концесії може бути визнаний дійсним, але тіль-ки судом. Так, ч. 2 ст. 220 ЦК передбачає можливість визнання судом його дійсності, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що під-тверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання дого-вору, але одна із сторін відхилилася від його нотаріального посвідчення. В цьому ви-падку наступного нотаріального посвідчення договір не потребує. Слід також зауважити, що згідно зі ст. 1117 ЦК сторонами договору комерційної концесії можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності. Тому на підставі ст. 179 ГК ці правовідносини слід відносити тільки до господарсь-ких, а договір комерційної концесії може бути тільки господарським договором. Наслідком цього висновку вважаю поширення на цей правочин ст. 180 ГК про обов’язкові істотні умови господарського договору. Тому договір концесії повинен містити як мінімум три істотні умови: предмет, плату і строк дії, інакше він вважатиметься неукладеним. У предметі договору повинні чітко вказуватися передані права на використовування об'єктів інтелектуальної власності, комерційного досвіду і ділової репутації (гудвілу). Плата за договором може обумов-люватися у формі разового платежу (первинного внеску), періодичних платежів (як правило, щомісячні роялті за використовування торгової марки, ноу-хау і сервісна плата за технічну і інформаційну підтримку, навчання та консалтинг) і інших плате-жів (платня за рекламу або за додаткові послуги франчайзера). Залежно від виду франчайзингу сторони можуть поєднувати різні форми платежів. А ось строк дії до-говору може визначатися як на певний строк, так і на невизначений термін, проте за-звичай він встановлюється у межах п'яти років. Заважимо, що не рекомендується укладати договір на невизначений термін, оскільки тоді будь-яка із сторін зможе від нього відмовитися, повідомивши іншу сторону наперед у шестимісячний термін, як-що більш тривалий строк не встановлений договором. Але дуже проблематичною у продажу франшизи бачиться вимога держреєстра-ції такого договору в органі, що здійснив реєстрацію правовласника Отже, внаслідок недосягнення згоди за усіма істотними умовами або не проведення держреєстрації, такий правочин згідно із ст.ст. 638, 640 ЦК вважається неукладеним, а відтак, не несе ніяких правових наслідків. Звернемо увагу, що сторони неукладеного правочину можуть витребувати передане іншій стороні майно, включаючи отримані гроші за віндикаційним позовом поданого згідно з главою 83 ЦК, але не зможуть повернути грошовий еквівалент наданих робіт та по-слуг, та вимагати компенсації матеріальних та моральних збитків, як це можливо з нікчемними правочинами. ЕКСКЛЮЗИВНІ УМОВИ ФРАНЧАЙЗИНГУ Згідно зі ст. 1122 ЦК і ст. 372 ГК у договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови. Зокрема, такі:
  • обов'язок правовласника не надавати аналогічні франшизи іншим особам на те-риторії користувача або самим утриматися від аналогічної діяльності на цій те-риторії;
  • обов'язок користувача не конкурувати з правовласником;
  • обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів правовла-сника;
  • обов'язок користувача погоджувати з правовласником місце розташування при-міщень для продажу товарів, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.
Проте умови договору, відповідно до яких правовласник має право визначати ціну товару і послуг, або встановлювати межі цієї ціни, а також умови продажу товарів винятково певної категорії, або що знаходиться тільки на певній території, є нікчемними. Але заборона визначення ціни товару і послуг винятково франчайзером або встановлення ним меж цієї ціни достатньо негативна для торгового франчайзингу. У такому разі немає юридичного механізму закріплення єдиного рівня цін на всій території обхвату франчайзингової мережі.

 

Договір поставки (довгостроковий) м. Київ “__” ___ 200__р. Продавець____________________ (повна назва юридичної чи ПІБ фізичної особи) в особі _______ (посада та ПІБ) діючого на підставі________ (статуту, довіреності, положення) з однієї сторони, та Покупець____________________ в особі _______, діючого на підставі ______ з другої сторони, уклали цей Договір про наступне: 1. Предмет договору 1.1. Постачальник зобов’язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. 2. Відомості про товар 2.1. Предметом поставки є такий товар(и)_____________ 2.2. Обсяг та кількість постачання. 2.2.1. Товар, вказаний в п. 1.2. цього Договору, поставляється Покупцю партіями. 2.2.2. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, марками, типами, розмірами та додаткові до комплекту вироби. 2.3. Якість товару. Якість та комплектність товару, що поставляється, повинна відповідати стандарту___ (технічні умови, зразки тощо). Підтвердженням якості товару є ___________ . (найменування документа) 2.4. Гарантійний строк експлуатації (придатності, зберігання): з моменту введення в експлуатацію (отримання) становить _____. Постачальник гарантує якість товарів в цілому. 2.5. Комплектність товару:____________ 2.6. Тара, пакування та маркування. 2.6.1. Товар повинен бути затарений та упакований Постачальником, таким чином, щоб виключити псування або знищення його, на період від передачі до прийняття товару Покупцем. 2.6.2. Товар повинен бути затарений наступним чином __________ . 2.6.3. Товар повинен бути спакований наступним чином __________. 2.6.4. Порядок та строки повернення тари _____________ . 2.6.5. Вартість тари та пакування входить /не входить/ до ціни товару. 2.6.6. Товар повинен бути промаркований наступним чином ___________ . 3. Умови постачання 3.1. Партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена Покупцю не пізніше ____ першого місяця відповідного періоду постачання. 3.2. Постачання здійснюється на умовах ________________ (умови повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів “Інкотермс” /редакція 2000 року/). 3.3. Перехід права власності відбувається в момент поставки /оплати/ відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною /актом прийому-здачі/. 3.4. Пунктом постачання товару за цим Договором є _____________ . 4. Ціна та порядок розрахунків 4.1. Вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в специфікації (Додаток № 1). 4.2. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом ___ з моменту______ . 5. Права та обов’язки сторін 5.1. Обов’язки Постачальника: 5.1.1. Постачати Покупцеві товар, за умов даного Договору. 5.1.2. Попередити Покупця про всі права третіх осіб на товар, що постачається. 5.1.3. В разі якщо Покупець відмовився від прийняття товару, який не відповідає за якістю стандартам (тех. умовам, зразкам) зазначеним в п. 2.3 або умовам Договору розпорядитися товарами у десятиденний строк (для товарів, що швидко псуються протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення від Покупця). 5.1.4. У разі поставки некомплектних виробів, на вимогу Покупця доукомплектувати їх у 20 - денний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк. 5.2. Обов'язки Покупця: 5.2.1. Прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або право відмови від договору. 5.2.2. Оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому Договорі та в специфікації (Додаток № 1). 5.3. Права Постачальника: 5.3.1. Вимагати від Покупця прийняття товару, що відповідає умовам визначеним в Договорі та в специфікації (Додаток № 1). 5.3.2. Припинити постачання чергової партії товару, якщо Покупець не повністю сплатив вартість попередньої партії товару. 5.4. Права Покупця: 5.4.1. Вимагати від Постачальника постачання товару. 5.4.2. У разі поставки товару більш низької якості, ніж вимагається стандартом (тех. умовами, зразком), відмовитися від прийняття та оплати товару, а якщо товар уже оплачений , вимагати повернення сплаченої суми. 5.4.3. Відмовитись від товару, якщо Постачальник у встановлений строк не укомплектує або не замінить на комплектний поставлений некомплектним виріб. 5.4.4. Інші______________ 6. Відповідальність сторін 6.1. У випадку порушення своїх зобов’язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. 6.2. Сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов’язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається не винуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання. 6.3. Жодна із Сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому Договору, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана терміново повідомити у письмовій формі іншу Сторону. 6.4. Якщо якість виробу не відповідає умовам зазначеним в п. 2.2.1 Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі ___ % від вартості неякісного товару, а також безоплатно усуває недоліки в __ денний строк з моменту отримання обґрунтованої претензії від Покупця. 6.5. За порушення строків поставки товару Постачальник сплачує штраф у розмірі __ грн. за кожен день прострочення поставки. 6.6. За необґрунтовану відмову від розрахунку за товар Покупець виплачує пеню у розмірі __ % від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, до моменту повного виконання Покупцем свого зобов’язання по оплаті. 6.7. За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов’язань, що випливають з цього Договору винна Сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі __ відсотків від ціни товару зазначений в специфікації до цього Договору (Додаток № 1). 7. Строк дії Договору 7.1. Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до "_" __ 200__ р. 7.2. У випадку, якщо жодна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за ___днів до його закінчення, Даний Договір вважається пролонгованим на строк _______. 8. Зміна умов Договору та інші положення 8.1. Умови даного Договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін з обов’язковим складанням письмового документу. 8.2. Дострокове розірвання Договору можливе лише за згодою Сторін, якщо інше не встановлено Договором або законодавством. 8.3. Усі спори, що пов’язані з цим Договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір не може бути вирішений шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку визначеному відповідним чинним законодавством України. 8.4. Продавець має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних засадах /платника єдиного податку за ставкою 6% (10%). 8.5. Покупець має статус платника податку на прибуток підприємств на загальних засадах /платника єдиного податку за ставкою 6% (10%). 8.6. Даний Договор укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін. 8.7. У випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства. 8.8. Після підписання цього Договору усі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу. 8.9. Додатки до Договору э його невід’ємною частиною. Місцезнаходження та реквізити Сторін _____________________________________ Специф ікація №____ до Договору поставки №__від “_”___200_р. м . Ки ї в «__» ___ 200__ р . № На йменування та опис товару , Кількість (шт.) Ціна за одиницю Сума 1 2 Всього без ПДВ, ПДВ 20% Загальна сума з урахуванням ПДВ Загальна вартість товару становить ____ (_____) грн., у тому чіслі ПДВ 20 % - ____ грн Додаткові відомості про товар: 1.1. Тара и упаковка ___________ ; 1.2. Комплектність товару ___ ________ ; 1.3. Гарантійні умови _______ ______ ; 1.4. Додаткові умови:__________ ;
     

_____________________________

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Поняття франчайзингу | Вопрос 1. Особенности институционального строительства в период системной трансформации

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 384; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.024 сек.