Кінець господарського зв’язку

Рис. 9.2. Етапи господарської зв'язку

Для характеристики варіантів господарських зв'язків використовується так званий обсяг прав, який визначається числом, складом і масштабами правомочностей. Число правомочностей - це кількість прав власності у суб'єкта. Склад являє собою набір правомочностей власника, різноманітність яких представлено в табл. 9.2. Поняттям масштабу правомочності визначається набір можливостей, який той чи інший учасник господарської зв'язку розпорядженні в рамках кожного правомочності або передає іншому учаснику.

За обсягом повноважень відносно обмінюваних цінностей учасники господарських зв'язків діляться на категорії:

- Розташовують «повним» правом власності;

- Розташовують «частковим» правом власності;

- Не мають в своєму розпорядженні правом власності на товар.

Особливо необхідно загострити увагу на варіантності господарських зв'язків, яка обумовлює відмінності у формуванні системи
створення цінності. Існує кінцеве число варіантів господарських зв'язків, які характеризуються певним поєднанням (складом і масштабом) правомочностей.

Таблиця 9.2

Варіанти розподілу правомочностей власника на момент здійснення обміну

	Постачальник			Одержувач
Число		Набір правомочностей		Число		Набір правомочностей
правомочностей			правомочностей
	I		Володіння		В		I
			Використання		П
			Розпорядження		Р
	II		Володіння		В		II		Розпорядження	Р
			Використання		П		III		Використання	П
	III		Володіння		В		IV		Володіння	В
		Використання		Р		V		Використання	П
									Розпорядження	Р
	IV		Використання		П
			Розпорядження		Р
				VI		Володіння	В
								Розпорядження	Р
	V		Володіння		В
	VI		Використання		П		VII		Володіння	В
	VII		Розпорядження		Р				Використання	П

В залежності від участі посередника господарські зв'язки набувають характеру прямих чи опосередкованих (припускають участь посередника на окремих етапах взаємодії), що збільшує варіантність досліджуваних господарських зв'язків.

Ділові зв'язки виробничого підприємства поширюються на всі суб'єкти системи створення цінності (товару): постачальників ресурсів; посередників; одержувачів (споживачів, замовників, покупців); особливу категорію - інвесторів.

Найважливішою складовою стратегічного розвитку виробничого підприємства є прагнення до зниження трансакційних витрат. Ділові стосунки і в цьому напрямку здатні зробити істотний вплив. У цьому аспекті досить перерахувати принципи побудови ділових відносин, що визначають ефективність ринкових трансакцій:

- Цілеспрямоване ділове та господарське співробітництво;

- Довіра і ділова етика;

- Економічна взаємозацікавленості і взаємовигідність;

- Дотримання законів і правових норм;

- Ефективне формування і використання потенціалів;

- Переваги запобігання потенційно неефективних витрат над їх прямий економією.

Таким чином, ділові відносини формують ділове особа підприємства, забезпечуючи при цьому повторення і збільшення кількості та якості господарських зв'язків з контрагентами.

Звертаючись до розгляду потенціалу постачальника, необхідно звернути увагу на його структуру, зміст і систему оцінки та аналізу. Структура інтегрального потенціалу підприємства як господарюючого суб'єкта представлена ​​на рис. 9.3.

Дата добавления: 2014-01-03