Проблеми та практика використання експертних систем у правовій діяльності та при розслідуванні злочинів

Ідеї кібернетики, математичних методів і обчислювальної техніки у правознавстві та практичній діяльності юридичних установ давно вийшли за межі експериментального пошуку. Свідченням тому є, зокрема, той факт, що вже створені та продовжують вдало функціонувати обчислювальні центри та автоматизовані робочі місця практичних працівників у системі Міністерства юстиції, Прокуратури, МВС. Крім того, діє широка мережа автоматизованих систем, що обслуговують державно-правову діяльність.

Теоретичні основи створення та розвитку правових кібернетичних систем визначає достатньо молода (у галузі юридичних наук) правова кібернетика. Правову кібернетику можна визначити як комплексну галузь знань про закономірності, умови та особливості використання математичних методів, ідей та технічних засобів кібернетики з метою оптимізації та підвищення ефективності інформаційних процесів при вирішені конкретних юридичних завдань, а також функціонування інформаційних систем правового змісту та керування ними.
Це визначення, у поєднанні з контрольним списком характеристик придатності підходу з використанням знань наведеними у таблиці 1, дозволяє зробити висновок щодо широких практичних можливостей використання баз знань і, в першу чергу, експертних систем у галузі права. При цьому, однак, неодмінно слід зауважити, що впровадження в правову діяльність кібернетичних систем породжує проблему: "людина чи машина?". Ця проблема може бути розглянута у двох аспектах: загальному та спеціальному.

У загальному аспекті питання виглядає таким чином: чи може машина замінити людину взагалі, зробити непотрібними її здібності, емоції, розум, волю, зайняти її місце у суспільстві.
Спеціальний аспект проблеми виглядає як питання про те, чи може машина виконувати якісь функції людини краще ніж вона сама, справлятися з якимсь різновидом людської діяльності більш якісно, швидко та безпомилково. Саме на цей аспект проблеми необхідно звертати увагу при вирішені питання про можливість застосування експертних систем у галузі права взагалі та у криміналістичній діяльності зокрема.
За похідне ми приймемо положення академіка В.М.Глушкова. Він пише: "... в чисто техническом аспекте возможность для машины превзойти своего создателя сегодня не вызывает сомнений. Более того, принципиально ясна техническая возможность построения систем машин, которые могли бы не только решать отдельные интеллектуальные задачи, но и осуществлять комплексную автоматизацию таких высоко интеллектуальных процессов, как развитие науки и техники".
З наведеного можливо зробити висновок, що немає принципових перешкод для повного моделювання діяльності людини-експерта та автоматизації цієї діяльності з урахуванням того, що всі похідні, дослідницькі та оцінювальні процедури експертного дослідження машина зможе виконувати швидше та й більш якісно і об'єктивно, ніж експерт-людина.
Однак зауважимо, що на поточний момент більшість експертних систем, які функціонують у галузі права, репрезентовані системами підтримки прийняття рішення. Таким чином, процес прийняття кінцевого рішення при вирішені завдання покладено на експерта - людину, а ЕОМ є лише інструментом пошуку оптимального результату.
Розглянемо докладніше питання використання експертних систем, зокрема систем підтримки прийняття рішень при розслідуванні злочинів.
Відомо, що головною фігурою у діяльності по розкриттю та розслідуванню злочину є слідчий. На нього закон покладає і йому надане право порушити кримінальну справу та організувати її розслідування. Для забезпечення цього він може: провадити огляд місця події; викликати та допитувати свідків; призначати експертизи; надавати органам дізнання доручення та вказівки про проведення пошукових та слідчих дій. Він має право затримати й допитати особу, яка є підозрюваною у скоєнні злочину; провести обшук та вилучення, огляд, відтворення обставин та обстановки події; отримати від обвинуваченого або підозрюваного зразки почерку; здійснити інші дії, спрямовані на виявлення криміналістично вагомої інформації. Якщо ця інформація потребує виявлення та дешифрування, а також наукового пояснення, слідчий звертається за допомогою до спеціалістів-експертів.

Зрозуміло, що головне призначення криміналістичних систем, що ґрунтуються на знаннях, - надання допомоги співробітникам правоохоронних органів у розслідуванні злочинів. Таким чином, головними завданнями, для вирішення яких мають використовуватись такі системи, є визначення можливих напрямків розслідування (формування версій про подію, з урахуванням різних джерел отримання інформації); вибір найбільш ймовірних напрямків і подання користувачу рекомендацій щодо подальших дій (призначення експертиз, проведення оперативно-пошукових заходів, перевірчі та слідчі дії і т. ін.). Загалом процес розслідування злочинів з використанням криміналістичних систем знань являє собою ряд послідовних етапів, кожен з яких складається з таких дій:

· усвідомлення похідної інформації;
· аналіз одержаної інформації;
· визначення напрямку розслідування;
· вибір найбільш значущих напрямків;
· визначення сукупності подальших заходів.

Таким чином, зміст діяльності слідчого під час побудови ним інформаційної моделі злочину, пов'язаний з виявленням, дослідженням, збиранням, оцінюванням, збереженням та використанням криміналістичної інформації.
Щодо питання, яке розглядається, важливо підкреслити, що у структурі рішень, які приймає слідчий, можна виділити якби дві стадії: перша - інформаційне забезпечення рішення, що приймається (виявлення джерел інформації, її виділення та закріплення); друга - логічна переробка інформації, визначення її причетності до справи та достатності для прийняття рішень.
Очевидно, що на першій стадії прийняття слідчим рішень, спрямованих, перш за все, на визначення осіб, можливо причетних до скоєного злочину, найбільш ефективним є використання експертних систем, які реалізують пошукову форму їх використання.
Прикладами використання систем підтримки прийняття рішень при розслідуванні злочинів є практично всі системи автоматизації дактилоскопічних обліків ("Дакто", "Дермолог", DEX, "Сонда" та ін.), а також системи розпізнавання голосу людини, ідентифікації аудіо- та відеопристроїв, балістичних експертиз та багато інших систем, що базуються на знаннях експертів.

У навчальному посібнику "Компьютерные технологии в юридической деятельности" (под ред. Н.Полевого и В.Крылова, изд-во БЕК.М.,1994) описані принципи побудови та використання у практичній діяльності слідчих та працівників дізнання консультаційних систем, що базуються на знаннях. Вказаним терміном автори підручника позначають ні що інше, як різновид експертних систем, а саме системи підтримки прийняття рішень.

Сьогодні у системі МВС використовуються дві основні методики побудови таких систем:

· засновані на статистичному аналізі слідчих ситуацій;
· засновані на зборі, класифікації та використанні узагальненого досвіду розслідування у вигляді знань окремих професіоналів.

Методики, засновані на статистичному аналізі слідчих ситуацій, дають добрі результати при визначені закономірностей у зв'язках між злочинною подією, особою злочинця, місцем та засобами скоєння злочину, особливостями злочинної поведінки. Нажаль, процедура формування похідних даних бази знань на основі стандартних карток обліку злочинів, яка широко використовується, недостатньо враховує рухомість злочинних проявів. Це приводить до значних втрат інформації, оскільки ознаки, суттєві для окремих категорій злочинних зазіхань, можуть зовсім не потрапити до розгляду.
Другий тип методик відповідає розглянутому нами класичному способу побудови експертних систем.
Таким чином, ми ознайомилися з історією виникнення та розвитку експертних систем; визначили їх призначення, особливості побудови та галузі можливого та практичного використання; зробили огляд проблем, які пов'язані з упровадженням експертних систем та систем підтримки прийняття рішень у правовій галузі взагалі та при розкритті і розслідуванні злочинів, зокрема.