Кооперування виробників

Конверсія виробництва.

Конверсія як форма організації виробництва ха­рактеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво Іншої продукції під впливом доко­рінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників роз­витку економіки.

За сучасних умов в Україні йдеться передовсім про необхідність прискореного перепрофілювання підприємств військово-промислового комплексу у зв'язку з різким скороченням народногосподарсь­кої потреби в його продукції. Конверсія підприємств цього комп­лексу має здійснюватись за національними програмами (в Україні таких програм розроблено понад 500) з виділенням трьох загаль­них пріоритетів:

перший—устаткування для виробництва продуктів харчування;

другий — медична та інша техніка для охорони здоров'я людини;

третій — товари масового споживання.

При цьому передбачається організувати виробництво також інших видів цивільної продукції з урахуванням потреби в ній та реальних можливостей комплексу.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно зв'язане з
розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв'язків між продуцентами, необхідністю до­тримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до спожи­вання виробів.

Окрім наведених (предметне(технологічне), галузеве, регіональне, міждержавне) об'єктних видів кооперування, у практиці господарювання існує ще один специфічний різновид ви­робничих зв'язків, побудований на використанні тимчасово вільних (недовантажених) виробничих потужностей підприємств; він, однак, не зумовлюється спеціалізацією виробництва і тому часто має випад­ковий характер. Економічне значення цього виду виробничого кооперування полягає в тім, що воно служить важливим чинником по­ліпшення використання потужностей і персоналу на одних підприє­мствах і ліквідації вузьких місць на інших.

5. Комбінування виробництва. (вертикальне – поєднання послідовних стадій обробки сировини), горизонтальне – на базі комплексного використання вихідної сировини, змішане)

Комбінування як специфічна суспільна форма організації виробництва — це процес органічно­го поєднання в одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.
Комбінати відрізняються кількома характерними ознаками: ви­робничо-технологічною, економічною й територіальною єдністю; єдністю сировинної, паливно-енергетичної і транспортної бази, а також системи управління. Найважливішими є виробничо-техно­логічна та економічна єдність, що означає пропорційність потуж­ностей і обсягу випуску відповідних видів продукції, узгодженість виробництва в часі. Виробництва в складі комбінатів є технологіч­но та організаційно взаємозв'язаними настільки тісно, що кожне з них не може функціонувати самостійно, хоч і має чітку виробничу спеціалізацію.

На підприємствах металургійної, хімічної, нафтохімічної і де­ревообробної промисловості комбінування стало основною фор­мою суспільної організації виробництва. Частка продукції комбі­натів сягає 65—90% загального обсягу виробництва в названих галузях.
Проте в Україні комбінування ще недостатньо розвивається на базі, наприклад, комплексного використання окремих видів сиро­вини та утилізації відходів виробництва.
Раціональні форми та схеми комбінування виробництва забез­печують істотну економію затрат суспільної праці. Зокрема, в про­цесі комбінування хімічних виробництв економія капітальних вкла­день становить 20—30%, зростання продуктивності праці — 15— 35%, зниження собівартості продукції— 15—30% як порівняти з виготовленням відповідних видів продуктів на окремих (автоном­них) підприємствах.

Дата добавления: 2014-01-03