Конспект лекцій

Конспект лекцій

КУРС ЛЕКЦИЙ.

ИНФОРМАТИКА

Подписано в печать 12.06.2002 г. Формат 60´84 1/16. Бумага офсетная.

Усл. печ. л.. Тираж 100 экз.

з дисципліни «Основи охорони праці»

(для студентів всіх спеціальностей)

Горлівка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

проф. Воробйов Є.О.

доц. Ніколенко М.О.

з дисципліни «Основи охорони праці»

(для студентів всіх спеціальностей)

Затверджено: Затверджено:

на засіданні кафедри на засіданні навчально-

«Екологія та безпека методичної комісії

життєдіяльності» кафедри «Екологія та

Протокол №6 від 21.01.2007р. безпека життєдіяльності»

Протокол №3 від 5.02.2007р.

Горлівка

УДК 656.13.004 (071)

Конспект лекцій з дисципліни «Основи охорони праці» (для студентів всіх спеціальностей) / Укл.: Є.О. Воробйов, М.О. Ніколенко. – Горлівка: АДІ ДВНЗ ДонНТУ, 2007. – 104с.

Курс лекцій складений на підставі освітньої професійної програми відповідно до навчального плану всіх спеціальностей інституту, вказівок АДІ ДВНЗ ДонНТУ №4 від 25 грудня 2004 р., а також існуючих матеріалів.

Рецензент:

Висоцький С.П. – завідуючий кафедрою «Екологія та БЖД» АДІ ДВНЗ ДонНТУ, доктор технічних наук, професор.

Укладачі: Воробйов Є.О., професор, Ніколенко М.О., доцент.

Відповідний за випуск: Воробйов Є.О., професор.

Комп’ютерний набір: Іванова Т.М., Новіков С.О., Алексєєва О.Б.,

Биковський М.В., студенти

ЗМІСТ

Лекція№1. Охорона праці. Загальне положення……………………………….4

Лекція№2. Гарантія прав громадян на охорону праці………………………...9

Лекція№3. Організація охорони праці на підприємстві………………………12

Лекція№4. Розслідування і облік нещасних випадків, аварій,

професійних захворювань………………………………………….16

Лекція№5. Повідомлення про нещасні випадки, їхнє

розслідування і облік……………………………………………….19

Лекція№6. Розслідування і облік професійних хронічних захворювань,

отруєнь і аварій……………………………………………………...24

Лекція№7. Стимулювання і державне управління охороною праці……….....29

Лекція№8. Психологія ризику і трудові взаємовідносини……………………34

Лекція№9. Метеорологічні умови виробничого середовища………………...39

Лекція№10. Виробничий пил і отрути. Іонізуюче випромінювання…………44

Лекція№11. Вентиляція і опалення……………………………………………..49

Лекція№12. Промислове освітлення…………………………………………....54

Лекція№13. Виробничий шум і вібрація……………………………………….61

Лекція№14. Безпека експлуатації машин і механізмів………………………..66

Лекція№15А. Безпечна експлуатація автомобілів…………………………….71

Лекція№15Б. Безпека праці при будівництві доріг……………………………76

Лекція№16. Електробезпека. Дія струму на організм людини……………….82

Лекція№17. Електробезпека. Класифікація виробничих приміщень

і дорожньо-будівельних робіт за електробезпекою……………..89

Лекція№18. Пожежна безпека………………………………………………….95

Список літератури……………………………………………………………...103

ЛЕКЦІЯ №1

ОХОРОНА ПРАЦІ. ЗАГАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ

Комплекс заходів щодо підвищення ефективності і якості дорожнього будівництва, автомобілебудування й обслуговування автомобільного транспорту вимагає фахівців, підготовлених в області сучасних технологічних прийомів і методів організації праці, у тому числі й з охорони праці.

У нашій країні діє єдиний «Закон про охорону праці», затверджений Президентом 14.10.92 р. Він визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженими ним органами й працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища й установлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Це прикладна наукова соціально-технічна дисципліна, що займається рішенням завдань полегшення й оздоровлення праці, забезпечення безпеки, попередження виробничого травматизму й професійної захворюваності, профілактики аварій і пожеж. Тільки при досить високій теоретичній підготовці як за фахом, так і з охорони праці інженерно-технічні працівники, працюючи на будівництвах, підприємствах, проектних і науково-дослідних організаціях, зуміють забезпечити ефективність заходів щодо збереження здоров'я й безпечних умов праці.

Заходи щодо збільшення продуктивності праці розглядаються в тісному взаємозв'язку з поліпшенням умов праці, її полегшенням, боротьбою з виробничим травматизмом і професійною захворюваністю.

Державна політика в області охорони праці базується на принципах:

1. Пріоритету життя й здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

2. Комплексне рішення завдань охорони праці на основі національних програм із цих питань, з урахуванням інших напрямків економічної й соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки й охорони навколишнього середовища;

3. Соціального захисту працівників, повного відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві й професійних захворюваннях;

4. Встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності й видів діяльності;

5. Використання економічних методів керування охороною праці, проведення політики пільгового оподатковування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

6. Здійснення навчання населення, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

7. Забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни й безпеки праці, а також співробітництва й проведення консультацій між власниками й працівниками (їхніми представниками), між всіма соціальними групами при прийнятті рішень по охороні праці на місцевих і державних рівнях;

8. Міжнародного співробітництва в області охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

У дотриманні «Закону України про охорону праці» беруть участь профспілкові організації. Вони представляють інтереси робітників та службовців в області виробництва, праці, побуту й культури, їм надане право нагляду й контролю за дотриманням трудового законодавства, правил і норм з охорони праці.

Одним з основних нормативних актів є: «Законодавство України про охорону праці», «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», «Правила захисту від статичної електрики», «Правила безпеки під час експлуатації електроустановок» тощо.

Норми й правила техніки безпеки й виробничої санітарії розробляють на основі чинного законодавства й з урахуванням досвіду будівництва, роботи виробничих підприємств тощо.

Вони містять вимоги безпеки до будівництва в цілому, окремих підприємств, будівельних майданчиків, виробничих приміщень, технологічних процесів і операцій, будівельних машин, механізмів, устаткування, інструментів. У них відображаються вимоги, з погляду гігієни праці й збереження здоров'я, до території будівництва й підприємства, до допоміжних і побутових приміщень, до виробничих процесів і робочих місць.

Норми й правила техніки безпеки й виробничої санітарії готують міністерства й відомства. Правила й норми з сфери застосування можуть бути загальними (єдиними), галузевими й відомчими.

Загальні правила й норми поширюються на всі галузі промисловості, обов'язкові для всіх організацій.

Галузеві правила відносяться тільки до певної галузі, відбиваючи специфіку її виробництва.

Відомчі правила розробляються кожним міністерством і відомством і затверджуються або узгоджуються з галузевими профспілками. Для транспортного будівництва на підставі загальних правил для окремих професій розроблені типові інструкції з техніки безпеки. По них у будівельних організаціях і виробничих підприємствах розробляють місцеві інструкції на професії або робочі місця. У правилах приводять загальні вказівки, що ставляться, наприклад, до однотипного встаткування. В інструкції конкретно вказують, у який час, де і які профілактичні заходи повинні бути виконані.

Посадові особи, винні в порушенні законодавства про працю, у невиконанні зобов'язань по колективних договорах і угодах з охорони праці, в інших випадках порушень несуть дисциплінарну, адміністративну, карну й матеріальну відповідальність.

До дисциплінарної відповідальності залучаються робітники та службовці, що порушили трудову дисципліну. До винного можуть бути застосовні наступні заходи стягнень: зауваження, догана, сувора догана, переведення на іншу роботу з меншою заробітною платою на строк до 3 місяців або зсув на нижчу посаду на той же строк незалежно від спеціальності й кваліфікації працівника. Також передбачено, як надзвичайний захід покарання, звільнення за систематичне порушення дисципліни й за прогул.

Адміністративна відповідальність виникає у випадках порушень посадовими особами загальнообов'язкових норм і правил. Адміністративна провина може полягати як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності.

Адміністративні міри впливів: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт, конфіскація, позбавлення спеціальних прав.

На підприємствах власником або уповноваженим ним органом створюється служба охорони праці незалежно від форм власності й видів їхньої діяльності.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи фахівців або одного фахівця, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується спеціальними, що мають вищу освіту й стаж роботи із профілю виробництва не менш 3 років. Обмеження за виробничим стажем не стосуються осіб, що мають фахову освіту з охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, установ, організацій і їхніх структурних підрозділів приписання по усуненню виявлених недоліків.

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо керівникові підприємства.

Служба охорони праці виконує безпосередньо такі основні функції:

1. Розробляє ефективну цілісну систему керування охороною праці.

2. Проводить оперативно-методичне керівництво всією роботою з охорони праці.

3. Становить разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

4. Проводить працівникам вступний інструктаж з питань охорони праці.

Служба охорони праці організує:

1. Забезпечення працюючими правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями тощо.

2. Паспортизацію цехів, ділянок, робочих місць на відповідність їхнім вимогам охорони праці.

3. Облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також збиток від цих подій.

4. Підготовку статистичних звітів.

5. Розробку перспективних і поточних планів.

6. Роботу методичного кабінету.

7. Допомогу комісії з питань охорони праці.

8. Підвищення кваліфікації й перевірку знань посадових осіб.

Служба охорони праці бере участь в:

1. Розслідуванні нещасних випадків.

2. Формуванні фонду охорони праці й розподілі його засобів.

3. Роботі комісії з охорони праці.

4. Роботі комісії з уведення в експлуатацію закінчених будівництв, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого або соціального призначення.

5. Розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства.

6. Роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць.

7. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки й техніки.

8. Розглядає листи, заяви й скарги трудящих.

9. Надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів.

10. Готує проекти наказів і розпоряджень.

Служба охорони праці контролює:

1. Дотримання чинного законодавства.

2. Виконання приписань органів державного нагляду тощо.

3. Відповідність нормативним актам машин, механізмів, наявність технологічної документації на робочих місцях тощо.

4. Своєчасне проведення навчань і інструктажу працюючих.

5. Забезпечення працюючими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним живленням, мийними засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, подання працівникам пільг і компенсацій.

6. Використання праці неповнолітніх, жінок і інвалідів.

7. Проходження медоглядів.

8. Виконання наказів, заходів, розпоряджень.

Ефективність розроблювальних заходів оцінюється показниками, що характеризують рівень виробничого травматизму.

Показник частоти означає кількість нещасних випадків, що доводяться в середньому на 1000 працюючих:

(1.1)

де Т – кількість нещасних випадків за певний час (місяць, рік);

Р – середньооблікова кількість працюючих.

Показник ваги означає середню кількість днів непрацездатності, що доводиться на один нещасний випадок:

(1.2)

де Д – загальна кількість людино-днів непрацездатності у всіх потерпілих;

Т^/ - сумарна кількість нещасних випадків зі смертельним і інвалідним результатом.

Для одержання більш об'єктивної характеристики стану охорони праці вводиться загальний показник травматизму:

(1.3)

Для випадків зі смертельним результатом К_СМ і важким результатом К_ТЯЖ:

(1.4)

(1.5)

де Т_СМ – кількість випадків зі смертельним результатом;

Т_ТЯЖ – з важким результатом.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Поняття про охорону праці. Основний документ, що діє в

Україні. Сфера чинності закону.

2. Основні принципи державної політики в області охорони праці.

3. Нормативні документи з охорони праці.

4. Види відповідальності за порушення законодавства про працю.

5. Служба охорони праці на підприємстві. Її права й обов'язки.

6. Оцінка ефективності розроблюваних заходів.

ЛЕКЦІЯ №2

ГАРАНТІЯ ПРАВ ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

При надходженні на роботу громадяни укладають трудовий договір з власником підприємства. При цьому громадянин повинен бути поінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявності на робітничому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливих наслідках їхнього впливу на здоров'я і його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Забороняється заключення трудового договору з громадянами, яким робота протипоказана за станом здоров'я.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, меха­нізмів, обладнання і т. д. Повинні відповідати вимозі нормативних актів про охорону праці. Робітник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробни­ча ситуація, небезпечна для його життя або здоров'я, або для навколишніх його людей і природного середовища. За період простою з цих причин не з вини робітника, за ним зберігається середній заробіток.

Робітник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо влас­ник не виконує законодавство про охорону праці. В цьому випадку робітнику виплачує­ться вихідна допомога не менше тримісячного заробітку.

Якщо робітник за станом здоров'я потребує надання більш легкої роботи, власник переводить на таку роботу тимчасово або постійно.

На час зупинення роботи підприємства за робітником зберігається місце роботи.

Всі робітники підлягають обов'язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

З фонду соціального страхування здійснюється виплата потерпілому за період його тимчасової непрацездатності або відшкодування шкоди і одноразовоЇ допомоги.

Робітники, зайняті на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, безкошто­вно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцін­ним харчовим продуктом, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровлюючого призначення, скорочення тривалості робітничого часу, додаткову оплачувану відпустка, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі тощо.

На роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, зв'язаних з забрудненням або здійснюваних в несприятливих температурних умовах, робітникам видаються безкоштовно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття і інші засоби індивідуального захисту, а також і знешкоджуючі засоби, що змивають. Якщо робітник сам придбав спецодяг або індивідуальні засоби захисту, то власник повинен компенсувати його затрати. В випадку дострокового зносу цих засобів не по вині робітника власник зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Власник зобов'язаний відшкодувати робітнику шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, зв'язаним з виконанням трудових обов'язків в повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї і утриманцям вмерлого) одноразова допомогу. При цьому пенсія і інші доходи, що одержуються робітником, не враховуються.

Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо в відповідності з медичним висновком у потерпілого встановлена стала втрата працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, певної з розрахунку середньоміся­чного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

В випадку смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не ме­нше п'ятирічного заробітку робітника на його родину, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця вмерлого, а також на його дитину, народжену після його смерті.

Якщо нещасний випадок мав місце внаслідок невиконання потерпілим вимоги нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшений в порядку, що визначається трудовим колективом за наданням власника і профспіл­кового комітету підприємства, але не більш ніж на 50%.

Власник відшкодовує потерпілому видатки на лікування, протезування, набуття транспортних засобів, по догляду за ним тощо.

Час знаходження на інвалідності в зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується в стаж роботи, а також в стаж роботи з шкідливими умовами.

Відшкодування моральної шкоди відбувається, якщо небезпечні або шкідливі умови призвели до моральних втрат потерпілого, порушенню його нормальних життє­вих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральними втратами потерпілого розуміють страждання, заподіяні робітни­ку внаслідок фізичного або психічного впливу, що притягло погіршення або позбавлен­ня можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенню відносин з навколи­шніми людьми, інші негативні наслідки морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати працездатності.

В випадку зміни вартості життя порядок зв'язаного з цим перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Розмір відшкодування не підлягає оподаткуванню.

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, а також притягнення жінок до підняття і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них гранич­ні норми.

«Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.93 р. Так в автомобільному транспорті заборонено працювати водієм автомобіля з кількістю місць понад 14, на автомобілях вантажопідйомністю понад 2,5 т, машиністом миючих машин, що виконують ручну мийку деталей двигуна автомобіля, працюючого на етильованому бензині.

Для жінок допустима гранична вага вантажу 10 кг при підйомі і переміщенні його і при чергуванні з іншою роботою (до 2-х раз в годину). Підйом і переміщення вантажу постійно під час робочої зміни – до 7 кг. Сумарна вага вантажу, що переміщається протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Забороняється також привертати неповнолітніх до підняття і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них норми.

Неповнолітні приймаються на роботу тільки після попереднього медичного огляду. Забороняється привертати їх до нічних, понаднормових і робіт в вихідні дні.

В випадку якщо робітник став інвалідом власник зобов'язаний організувати навчання перекваліфікацію і працевлаштування в відповідності з медичними рекомендаціями, встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень і пільгові умови праці на прохання інваліда.

Притягнення інвалідів до понаднормових робіт і робіт в нічний час без їхньої згоди не допускається.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору.

2. Права робітників на охорону праці під час роботи на підприємстві.

3. Соціальне страхування від нещасних випадків і профзахворювань.

4. Право робітників на пільги і компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

5. Відшкодування власником шкоди робітникам в випадку пошкодження їх­нього здоров'я.

6. Охорона праці жінок, неповнолітніх і інвалідів.

ЛЕКЦІЯ №3

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці в відповідності з вимогою нормативних актів, а також забезпечити додержання прав робітників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою забезпечується функціонування системи управління охороною пра­ці, для чого:

1. Створюються відповідні служби і призначаються службові особи, що забезпе­чують рішення конкретних питань охорони праці, затверджуються інструкції про їхні обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

2. Розробляються при участі профспілок і реалізуються комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджуються прогресивні технології досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, вимога ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

3. Забезпечується усунення причин, які викликають нещасні випадки, професійні захворювання, і виконання профілактичних заходів, що визначаються комісіями за підсумками розслідування цих причин;

4. Організується проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і терміни, що встановлюються законодавством, вживаються за їхніми підсумками заходи по усунен­ню небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

5. Розробляються і затверджуються положення, інструкції інші нормативні акти про охорону праці, діючі в межах підприємства і що встановлюють правила виконання робіт і поведінки робітників на території підприємства, в виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робітничих місцях в відповідності з державними міжгалузе­вими і галузевими нормативними актами про охорону праці;

6. Здійснюється постійний контроль за додержанням робітниками технологічних процесів, правил керування машинами, механізмами, обладнанням і іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного і індивідуального захисту, виконан­ням робіт в відповідності з вимогою з охорони праці;

7. Організовується пропаганда безпечних засобів праці і співробітництво з робітниками в області охорони праці.

При відсутності в нормативних актах вимог про охорону праці, що забезпечують безпечні умови праці на визначених роботах, власник, зобов'язаний прийняти узгоджені з органами державного нагляду заходи, з забезпечення безпеки робітників.

В випадку виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків вживаються негайні заходи для допомоги потерпілим, привертаються при необхідності аварійно-рятувальні формування.

Власник створює на підприємстві служби охорони праці. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менш 50 чоловік, функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підкоряється безпосередньо керівнику підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Фахівці з охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконання приписи по усуненню наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань і не допускати до відповідних робіт осіб, що не виконають нормативів, з охорони праці; призупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, обладнання і інших засобів виробництва в випадку порушень, що створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих; спрямовувати керівника підприємства на подання про притягнення до відповідальності робітників, що порушують вимоги з охорони праці. Покарання фахівця за порушення актів з охорони праці може скасувати лише керів­ник підприємства.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в випадку ліквідації підприємства.

Служба охорони праці проводить свою роботу в постійному пов'язанні з органами нагляду, відповідними комітетами і радами профспілок, погоджуючи із ними або подаючи на затвердження пропозиції і заходи з питань охорони праці.

Певна робота з охорони праці проводиться і на робітничих місцях виробниками робіт і майстрами. Так, на виконавця робіт і майстрів в межах доручених їм дільниць покладається:

1. Організація робіт в відповідності з проектом та технологічними картами, затвердженими в встановленому порядку, і ознайомлення робітників з безпечними засобами виконання робіт;

2. Інструктаж робітників безпосередньо на робочих місцях про безпечні засоби і записом про це в спеціальному журналі обліку інструктажу робітників.

3. Контроль за додержанням норм переносу вантажів, забезпеченням робочих місць знакам з безпеки, запобіжними надписами та плакатами;

4. Систематичне проведення бесід з робітниками по розбору випадків порушення правил техніки безпеки і виробничої санітарії, забезпечення додержання робітниками інструкцій з охорони праці тощо.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (в період трудової діяльності) медичних оглядів робітників, зайнятих на важких роботах, працюючи з шкідливими або небезпечними умовами праці, або таких, де потрібен професійний відбір, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Здійснення медичних оглядів покладається на медичні заклади, робітники яких несуть відповідальність, згідно з законодавством, за невідповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я робітника. Перелік професій, робітники яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його прове­дення встановлюється Міністерством охорони здоров'я України в згоді з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Власник має право привернути робітника, що ухиляється від проходження обо­в'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсто­ронити його від роботи без збереження заробітної плати.

Власник на прохання робітника або за своєю ініціативою організовує медичний огляд, якщо робітник вважає, що погіршення стану його здоров'я зв'язане з умовами праці.

За час проходження медичного огляду за робітником зберігається місце роботи і середній заробіток.

Всі робітники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні пройти інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій, згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Робітники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де потрібен професійний відбір, повинні мати попереднє спеціальне навчання і один раз в рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт за­тверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Службові Особи, згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, до початку виконання своїх обов’язків і один раз в три роки проходять в встановленому порядку навчання, а також перевірку їх знань з охорони праці в органах галузевого і регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду і профспілок.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

В випадку незадовільних знань з питань охорони праці робітники повинні пройти повторне навчання.

На Прохання робітника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Міністерство Освіти України організовує вивчення основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку і підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці з врахуванням особливостей виробництва відповідних галузей народного господарства.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Робітник не несе жодних видатків на заходи з охорони праці.

На підприємствах, в галузях і на державному рівні в встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі же фонди можуть створюватися органами місцевого і регіонального само­врядування для потреб регіону.

На підприємстві засоби означеного фонду використовуються тільки на здійснення заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимоги або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Вклади галузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і національних програм з питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, виконаних в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств і виробництв, творчих колективів, науково-технічних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і окремих осіб.

Засоби фондів охорони праці не піддаються обкладенню податком.

Видатки на охорону праці, що передбачаються в державному і місцевих бю­джетах, виділяють окремим рядком.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Управління охороною праці на підприємстві і обов'язки власника,

2. Служба охорони праці на підприємстві.

3. Робота з охорони праці на робітничих місці.

4. Обов'язкові медичні огляди робітників визначених категорій.

5. Навчання з питань охорони праці.

6. Фінансування охорони праці.

ЛЕКЦІЯ №4

РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, АВАРІЙ

Для профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій велике значення має їхнє розслідування в відповідності з «Положенням про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях» №625 від 10.08.93 р.

Розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання і отруєння, теплові удари, поразки електричним струмом і блискавкою, пошкодження внаслідок аварії, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори.

По результатах розслідування на облік беруться нещасні випадки, що відбулися:

- Під час виконання трудових обов'язків (в тому числі під час відрядження), а також дій в інтересах підприємств без доручення власника;

- На робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робітничого часу, включаючи встановлені перерви;

- Протягом часу, необхідного для приведення в порядок спорядження виробництва, засобів захисту,одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

- Під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, що використовується в інтересах виробництва;

- Під час аварій (пожеж і ін.), а також під час їхньої ліквідації на виробничих об'єктах;

- Під час надання підприємством шефської допомоги;

- На транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з робітниками, що знаходилися на змінному відпочинку;

- В робочий час йдучи пішки, на суспільному, особистому транспортному засо­бі або транспортному засобі, що належить підприємству або сторонній організації, з робітником, робота якого зв'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

- Йдучи пішки або на транспортному засобі до місця роботи або зворотно по ра­зовому завданню власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Про нещасний випадок, в слідстві якого робітник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більш або виникла необхідність переведення його на іншу, більш легку роботу терміном не менше ніж на один день складає акт за формою Н-1.

Розслідування нещасних випадків, зв'язаних з заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою або вбивством робітника під час перебування його на роботі розслідується в відповідності з «Положенням...». Питання по укладанню акту за формою Н-1 про та­кий нещасний випадок і взяття його на облік вирішується комісією органів внутрішніх справ і прокуратури, що розслідує матеріали.

Якщо під час розслідування встановлено факт самогубства, природної смерті робітника або одержання травм під час здійснювання ним злочину, акт за формою Н-1 не складається, і нещасний випадок не береться на облік як виробничий. Рішення про це приймається комісією по розслідуванню тільки за наявності офіційного висновку уповноважених органів: судово-медичної експертизи – про факт природної смерті, про­куратури – про самогубство, суду – про визнання потерпілого злочинцем.

Не складає акт за формою Н-1 і не береться на облік нещасний випадок, що відбувся внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їхньої чинно­сті (асфікація, інсульт, зупинка серця і ін.). Якщо це не викликане застосуванням цих речовин в виробничих процесах або неправильним їхнім зберіганням або транспортуванням, тоді факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу. Розслідування випадків, зв'язаних із зникненням робітника, проводиться в відповідності з «Положенням...». Рішення по укладанню акту за формою Н-1 про такий не­щасний випадок і взяття його на облік приймається комісією по розслідуванню і може бути змінене на підставі висновку прокуратури або суду. Нещасні випадки, що відбулися з робітниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час встановлених перерв, розслідуються в відповідності з «Положенням...». Рішення про укладання акту по формі Н-1 про такий нещасний випадок, взяття його на облік приймається комісією по розслідуванню в залежності від конкретних обставин і причин. Не оформлюються актом і не беруться на облік нещасні випадки, що відбулися під час спортивних і інших розважальних ігор, якщо при цьому був відсутній виробничий фактор. Якщо в ході розслідування буде встановлено, що перебування потерпілого на території підпри­ємства в неробочий час, в вихідні і святкові дні не зв'язано з дорученням власника або уповноваженого ним органу, або з особистої необхідності (одержання зарплати, відвідання зборів і ін.), тоді такі нещасні випадки не беруться на облік. Не беруться на облік і не складаються акти за формою Н-1 на нещасні випадки, що відбулися з особами: що слідували на роботу або верталися з неї пішки, на громадському або особистому транспортному засобі; по місцю постійного проживання в польових і вахтових селищах; що відбувають покарання за вироком суду в заснуванні кримінально-виправної системи і на­вмисне завдали шкоду своєму здоров'ю, а також при дослідженні ними без дозволу адміністрації обладнання, механізмів, інструментів і матеріалів, виведені з ладу або внаслідок порушення ними встановленого режиму утримання. Контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням і обліком нещасних випадків, вжиття заходів по усуненню причин, що викликали ці випадки, здійснюється органами державного управлінням і нагляду за охороною праці в відповідності зі своєю компетенцією. Суспільний контроль застосовують трудові колективи через вибраних ними уповноважених з питань охорони праці і профспілки в особі своїх виборчих органів і представників. Ці органи мають право вимагати від власника підприємства укладання акту за формою Н-1 або його перегляд, якщо встановлено, що допущено порушення вимоги «Положень...» або інших нормативних актів з охорони праці. В випадку відмови власника скласти акт про нещасний випадок або незгоди потерпілого, або іншої зацікавленої особи зі змістом акту процес вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових суперечок. Органи по розгляду трудових суперечок в випадку необхідності одержують відповідні висновки представника органу державного нагляду за охороною праці, або органу державного управління охорони праці, або профспілкового органу.

Для аналізу і профілактики виробничого травматизму і професійної захворювано­сті важливе значення має класифікація їхніх причин, нещасні випадки і професійні захворювання – слідство незадовільних умов праці, що виникають в процесі виробництва в результаті чинності небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Звичайні технічні причини складають приблизно 50% від всіх нещасних випадків, організаційні – біля 25%, санітарно-гігієнічні і психофізіологічні – приблизно 10-12%.

За ступенем тяжкості нещасні випадки діляться на мікроушкодження (без втрати працездатності), легкі (з тимчасовою втратою працездатності), важкі (з повною або частковою втратою працездатності) і смертельні.

Розрізняють нещасні випадки, зв'язані з роботою і виробництвом, а також побуто­ві нещасні випадки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні положення з розслідування і обліку нещасних випадків.

2. Які нещасні випадки беруться на облік за формою Н-1?

3. Які нещасні випадки не беруться на облік за формою Н-1?

4. Хто здійснює контроль за своєчасним і правильним розслідуванням?

5. Аналіз виробничого травматизму.

ЛЕКЦІЯ №5

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО НЕЩАСНІ ВИПАДКИ, ЇХНЄ РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК

Про кожний нещасний випадок очевидець, робітник, що його виявив або сам потерпілий повинен доповісти безпосередньо керівнику робіт (бригадиру, майстру) або іншому керівнику (директору, змінному інженеру) і вжити заходи для надання долікарської допомоги, цей керівник в свою чергу зобов'язаний негайно організувати медичну допомогу потерпілому і його доставку в лікувально-профілактичний заклад, а також по­відомити про те, що трапилося, керівнику підрозділу підприємства, власнику підприємс­тва; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і обладнання в такому стані, в якому вони були в момент події (якщо це не погрожує життю і здоров'ю інших робітників і не призведе до більш важких наслідків), і також вжити заходи по недопущенню подібних випадків в ситуації, що склалася.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звертання потерпілого від нещасного випадку, що не був зареєстрований на підприємстві, повинен протягом доби інформувати власника підприємства, а в випадку виявлення гострого професійного отруєння – також санепідемстанцію, посилаючи спеціальне екстрене повідомлення. Таке ж повідомлення посилається і власнику підприємства для вжиття негайних заходів по попередженню подібних випадків.

Зв'язок гострих захворювань інфекційного характеру з професійною діяльністю потерпілого в випадку необхідності уточнюється спеціалізованими відділеннями ліка­рень, клініками науково-дослідних інститутів гігієни праці і профзахворювань після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці і епідеміології санепідемстанції.

Лікувально-профілактичний заклад, що уточнював або змінив діагноз гострого професійного отруєння, складає нове екстрене повідомлення і протягом 10 годин посилає його в санепідемстанцію по місцю роботи потерпілого з вказівкою зміненого діагнозу і дати його встановлення.

При пожежах з нещасними випадками власник підприємства інформує територіальні органи пожежної охорони про осіб, що отримали опіки і інші травми.

Власник підприємства, отримавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначає комісію по розслідуванню в складі керівника (фахівця) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівника структурною підрозділу або головного фахівця. В комісію також входять голова профспілкової організації, членом якої є потерпілий, а в випадку гострих професійних отруєнь – фахівець санепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, в склад комісії входить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.

Комісія з розслідування зобов'язана протягом доби з моменту події:

1. Обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців і осіб, що причетні до нього, і отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо.

2. Розглянути відповідність умов праці і засобів виробництва проекту і паспортам, а також додержання вимоги нормативно-технічної документації з експлуатації обладнання і нормативних актів з охорони праці.

3. Встановити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних за це осіб, а також вжити заходи по попередженню подібних випадків.

4. Скласти акт за формою Н-1 в п'яти примірниках, в якому вказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої (сторонньої) особи і послати його на затвердження власнику підприємства.

До акту за формою Н-1 додаються пояснення очевидців, потерпілого, а також в ви­падку необхідності – паспорт, схеми, фотографії і інші документи, що характеризують стан робочою місця з вказівкою небезпечних і шкідливих виробничих факторів, медичний висновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.

Нещасні випадки, що оформлені за формою Н-1, реєструються на підприємстві в спеціальному журналі.

Власник підприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ять примірників акту за формою Н-1. Акт посилається потерпілому або особі, що представляє його інтереси; начальнику цеху або іншого структурного підрозділу, де відбувся нещасний випадок, для здійснення заходів по попередженню подібних нещасних випадків; держа­вному інспектору по нагляду за охороною праці; профспілковій організації підприємства, де відбувся нещасний випадок; керівнику (фахівцю) служби охорони праці підприємства, якому акт посилається разом з іншими матеріалами розслідування. Копія акту Н-1 в випадку гострого професійного отруєння посилається також в санепідемстанцію. Один примірник акту посилається також за місцем постійної роботи, служби, навчання, пока­рання потерпілого. Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, де нещасний випадок взятий на облік. Інші примірники акту зберігаються до здійснення всіх намічених в них профілактичних заходів, але не менш ніж два роки,

В випадку ліквідації підприємства акти, що зберігаються 45 років, підлягають передачі правоприємнику, а в випадку його відсутності – в державний архів для його зберігання.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності потерпілого керівник стру­ктурного підрозділу, де відбувся нещасний випадок, заповнює пункти «наслідку нещасного випадку» і «затрати, зв'язані з цим випадком» в акті і посилає повідомлення про це організаціям і службовим особам, яким посилається акт за формою Н-1.

Нещасний випадок, про який потерпілий своєчасно не поінформував свого безпосереднього керівника або власника підприємства, або якщо втрата працездатності від нього настала не відразу, розслідування по заяві потерпілого або особи, що представляє його інтереси, якщо з моменту події минуло не більш одного року, розглядається протягом 10 днів зі дня подачі заяви. Питання про укладання акту за формою Н-1 вирішується комісією з розслідування.

Нещасний випадок, що відбувся на підприємстві з робітником іншого підприємства під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підприємством, де відбувся нещасний випадок при участі в комісії з розслідування представника підприємства, робітником якого є потерпілий. Нещасний випадок береться на облік підприємством, що направило робітника на роботу.

Підприємство, на якому відбувся нещасний випадок, складає у себе один примірник затвердженого акту за формою Н-1, для усунення причин цього випадку, чотири інших примірники посилаються підприємству, робітником якого є потерпілий, для обліку зберігання і вручення адресатам, за винятком профспілкової організації, якій вручається копія акту.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником, що тимчасово був переказаний в встановленому порядку власником підприємства на інше підприємство або робітником, що виконував роботи за сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, куди він був переведений або в якому він працював за сумісництвом.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником підприємства, що виконував роботи під керівництвом своїх службових осіб на виділених окремих територіях, об'єктах, дільницях іншого підприємства, розслідується і береться на облік підприємством, що виконувало ці роботи.

Нещасний випадок, що відбувся з особистим складом військових частин, аварійно-рятувальних формувань, військово-будівельних загонів, що були залучені до роботи на об'єктах за договором між частиною і підприємством і що виконували ці роботи під керівництвом службових осіб підприємства, розслідується і береться на облік цим підприємством, В розслідуванні повинні приймати участь представники командування військової частини, аварійно-рятувального формування, військово-будівельного загону.

Нещасний випадок, що відбувся з робітником підприємства, що тимчасово переведений за договором на інше підприємство, розслідується і береться на облік тим підприємством, службові особи якого здійснювали безпосереднє керівництво роботами.

Нещасні випадки з водіями автомобілів, що були направлені на сільськогосподарські, будівельні, аварійно-відновні і інші роботи в складі зведеної автоколони, що сформувалася автотранспортним або іншим підприємством, розслідується цим підприємством при участі представника підприємства, що спрямовувало водія на означені роботи. Такі випадки беруться на облік підприємством, що сформувало автоколону.

Нещасні випадки з учнями і студентами навчальних закладів, що відбулися під час проходження ними виробничої практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його службових осіб, розслідуються і беруться на облік підприємством. В розслідуванні повинен приймати участь представник навчального закладу.

Нещасні випадки, що відбулися під час виконання обов'язків на транспортних засобах (автомобілях, поїздах, літаках тощо) за межами території підприємства, розслідується в загальному порядку з використанням в випадку необхідності матеріалів розслідування відповідних державних органів по нагляду за безпекою руху. Висновок означе­них органів про причини і відповідальні особи передається в десятиденний термін підприємству, робітником якого є потерпілий. Притягнення до кримінальної відповідально­сті водія за порушення вимоги безпеки руху не може бути підставою для відмови в укладанні акту за формою Н-1 і врахованим на облік цього нещасного випадку,

Нещасні випадки, що відбулися з громадянами України і іноземними громадянами, що входять в склад екіпажу, бригад і річкових суден, літаків, засобів залізничного і автомобільного транспорту, що знаходяться за кордоном, розслідуються в відповідності з «Положенням...».

Якщо розслідуванням встановлено, що нещасний випадок відбувся з вини іноземної сторони (організації, поодинокої особи), в результаті чого можуть виникнути майнові претензії, що зачіпають її інтереси, акт за формою Н-1 повинен бути представлений для підписання представнику цієї країни. В випадку відмови його підписати акт, про це інформують агентство або представника України в державі, де відбувся нещасний випа­док.

Нещасні випадки, що відбулися внаслідок погіршення стану здоров'я робітника (приступи сердечної недостатності, інсульт і ін.) розслідується на загальних підставах в відповідності з «Положенням...».

Такий нещасний випадок береться на облік, якщо:

- Погіршення стану здоров'я робітника відбулося внаслідок впливу небезпечних або інших шкідливих виробничих факторів;

- Робота, що виконувалася, була протипоказана потерпілому в відповідності з ме­дичним висновком про стан його здоров'я;

Нещасні випадки зі смертельним наслідком, що трапилися в результаті гострої сердечно-судинної недостатності у робітників під час перебування на підземних роботах або після їхнього виїзду на поверхню підприємства, вважаються зв'язаними з виробництвом і беруться на облік.

Спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки:

- Групові (водночас з двома або більш робітниками);

- Зі смертельним випадком.

Про кожний груповий нещасний випадок і нещасний випадок зі смертельним на­слідком власник підприємства зобов'язаний негайно повідомити:

- Відповідний місцевий орган державного нагляду за охороною праці;

- Санепідемстанцію в випадку гострих професійних отруєнь;

- Місцевий орган державної виконавчої влади;

- Профспілкову організацію свого підприємства;

- Вищестоящий профспілковий орган:

- Прокуратуру за місцем знаходження підприємства.

Якщо загинуло 2-4 людини, розслідування проводить комісія з спеціального розслідування в складі керівника відповідного територіального органу державного нагляду за охороною праці, представника міністерства і інших членів комісії, як при звичайному розслідуванні.

Якщо загинуло 5 і більш людей, якщо не було прийняте спеціальне рішення Кабінету Міністрів України, комісія призначається наказом центрального органу державного нагляду за охороною праці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Порядок повідомлення про нещасний випадок.

2. Комісія з розслідування нещасних випадків. Ії призначення і зобов'язан­ня.

3. Документація, що оформлюється при розслідуванні нещасного випадку.

4. Розслідування нещасних випадків при виконанні робіт на інших підприємствах.

5. Розслідування нещасних випадків з водіями транспортних засобів.

6. Спеціальне розслідування нещасних випадків.

ЛЕКЦІЯ №6

РОЗСЛІДУВАННЯ І ОБЛІК ПРОФЕСІЙНИХ ХРОНІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ОТРУЄНЬ І АВАРІЙ

Всі вперше виявлені професійні хронічні захворювання і отруєння підлягають розслідуванню. В відповідності зі списком професійних захворювань, затверджених Мінздравом.

При підозрі на профзахворювання лікувально-профілактичне заснування спрямовує робітника з відповідними документами, перелік яких встановлений Мінздравом, на консультацію до фахівця по профпатології міста (області).

На кожного постраждалого від профзахворювання клініки НДІ гігієни праці і профзахворювань, спеціалізовани відділення обласних (міських) лікарень мають право встановлювати остаточний діагноз профзахворювання. При цьому складається сповіщення протягом трьох днів після встановлення остаточного діагнозу. Сповіщення висилається підприємству, де працює хворий, санепідемстанції і лікувально-профілактичному заснуванню, що обслуговує дане підприємство.

Власник підприємства зобов’язаний організувати розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом семи днів з моменту одержання сповіщення про профзахворювання. Розслідування проводиться комісією з розслідування, що призначається наказом керівника санепідемстанції. В її склад входять: робітник санепідемстанції (голова), представники профспілкової організації, трудового колективу, лікувально-профілактичного заснування, а також фахівець по профпатології місцевого органу управління охорони здоров’я і власник підприємства.

Власник підприємства зобов’язаний надати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу з інструментальним виміром їхнього значення, необхідну документацію на даний процес, забезпечити комісію по розслідуванню приміщенням, транспортом і засобами зв’язку, організувати друкування, оформлення і тиражування матеріалів.

Комісія з розслідування зобов’язана:

1. Скласти програму розслідування профзахворювання;

2. Розподілити функції між членами комісії;

3. Розглянути питання про необхідність притягнення до її роботи експертів;

4. Провести розслідування обставин і причин профзахворювання, скласти акт, в якому намітити міри по попереджуванню розвитку профзахворювання, забезпеченню нормалізації умов праці, а також визначити відповідальність підприємства і службових осіб в виникненні профзахворювання.

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов праці хворого по матеріалам раніше проведених атестувань робітничих місць, результатів обстежень і досліджень, а в випадку необхідності – лабораторні дослідження шкідливих виробничих факторів з інструментальним виміром їхніх значень. Аналізує наявну документацію: амбулаторні карти, історію хвороби, висновки лікувально-профілактичних заснувань, приписи органів державного нагляду за охороною праці і інші.

Комісія має право одержувати письмові пояснення від службових осіб і робітників з питань, зв’язаних з розслідуванням профзахворювань.

Акт розслідування профзахворювання складається комісією з розслідування в п’ятих примірниках протягом доби після закінчення розслідування і спрямовується хворому, підприємству, на якому виявлено захворювання, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує підприємство, профспілковій організації, членом якої є хворий, один примірник акту залишається санепідемстанції для аналізу і контролю за виконанням намічених заходів.

На підприємстві і в санепідемстанції акт розслідування зберігається протягом 45 років, в інших органах – 2 роки.

За результатами розслідування профзахворювання власник підприємства видає наказ про здійснення заходів по попередженню профзахворювань, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких зроблені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.

Про виконання заходів по попередженню профзахворювань, запропонованих комісією з розслідування, власник підприємства в термін, означений в акті, письмово інформує санепідемстанцію.

Контроль за правилами і своєчасним розслідуванням профзахворювання, оформленням документації, а також здійсненням заходів по усуненню причин, що призвели до профзахворювання, здійснюють органи і заснування державного нагляду за охороною праці Мінздраву.

Суспільний контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють трудові колективи через вибраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Реєстрація і облік осіб, у яких вперше виявлене профзахворювання, ведеться в спеціальних журналах за формою, затвердженою Мінздравом, що заповнюється:

1. На підприємстві на висновках санітарно-епідеміологічної служби на підставі сповіщення про профзахворювання і актів їхнього розслідування;

2. В лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної карти амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, медичного висновку і діагноз при обстеженні в стаціонарі, а також сповіщення про профзахворювання.

В ці журнали також записуються результати постійного медичного спостереження за здоров’ям і працездатністю кожного робітника, у якого виявлене профзахворювання.

Санепідемстанція складає спеціальні карти для обліку і аналізу профзахворювань з допомогою ЕОМ. Ці карти, що складаються за формою, затверджено Мінздравом, і їхнє утримання, записане на магнітні носії, зберігаються в санепідемстанції і в Мінздраві протягом 45 років.

Карти обліку або дискети з даними цих карт щорічно до 1 лютого і 1 серпня спрямовуються до Головного санітарно-епідеміологічного управління Мінздраву.

На підприємстві повинен бути розроблений і затверджений в встановленому порядку план ліквідації аварій (аварійних ситуацій), в якому розглядаються можливі аварійні ситуації, дії службових осіб і робітників підприємства, а також обов’язки робітників інших підприємств, заснування і організацій, що залучають до ліквідації аварій.

Аварії, що призвели до руйнування або пошкодження виробничих будинків, споруд, машин, апаратів, обладнання, гірничих видобуток розподіляються на дві категорії:

- до І категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло п’ять або більш людей, або створилася загроза життю і здоров’ю робітників підприємства або населення, розташованого поблизу об’єкту, або зупинене або виведене з ладу підприємство на добу і більше;

- до ІІ категорії належать аварії, внаслідок яких або загинуло до 5-ти людей, або створилася загроза життю і здоров’ю робітників цеху, дільниці, або зупинене або виведене з ладу підприємство, дільниця на зміну і більш.

Випадки порушень технологічних процесів, роботи обладнання, тимчасової зупинки виробництва в результаті спрацьовування автоматичних захисних блокуючи систем і інших локальних порушень в роботі цехів, дільниць, і окремих об’єктів належать до виробничих недоліків і розслідуються підприємством у встановленому порядку.

Про аварію очевидець зобов’язаний негайно повідомити безпосередньому керівнику робіт (бригадиру, майстру) або іншому керівнику (диспетчеру, змінному інженеру).

Власник підприємства або особа, керівник виробництвом в зміні, зобов’язані ввести в чинність план ліквідації аварій, вживши в першу чергу заходів по врятуванню постраждалих і наданню їм медичної допомоги, попередженню аварії, встановленню меж небезпечної зони і обмеженню доступу до неї людей.

Власник підприємства зобов’язаний негайно повідомити про аварію І або ІІ категорії відповідному органу державного нагляду за охороною праці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, засноване на загальнодержавній власності, місцевому органу державної і виконавчої влади, прокуратурі за місцем знаходження підприємства.

Над розслідуванням аварій, внаслідок яких відбулися нещасні випадки, працює комісія по розслідуванню, як ми розглядали раніше.

Для розслідування аварій, внаслідок яких не відбулися нещасні випадки, комісії не утворюються:

- при аваріях І категорії – наказом Міністерства (відомства) або іншого центрального органу державної виконавчої влади за погодженням з відповідальними центральними органами державного нагляду за охороною праці, а на підприємствах недержавних форм власності – відповідальним центральним органам державного нагляду за охороною праці;

- при аваріях ІІ категорії – наказом (розпорядженням) керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, а на підприємствах недержавних форм власності – відповідним територіальним органам державного нагляду за охороною праці.

Головою Комісії може бути представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, орган державного нагляду за охороною праці.

В ході розслідування комісія визначає категорію аварій, обставини, що призвели до неї, встановлює характер порушень правил експлуатації обладнання, технологічних процесів, визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів, конструкцій, відповідність їхньому проекту і вимозі нормативних актів, визначає осіб, відповідальних за аварію, намічає заходи з ліквідації її наслідків і запобіганню подібних випадків.

Комісія по розслідуванню повинна в течію десяти днів розслідувати аварію і скласти акт.

В залежності від характеру аварії в випадку необхідності проведення додаткових досліджень або експертизи означений термін може бути продовжений органом, що призначив комісію.

Комісія з притягненням необхідних експертів визначає також розміри шкоди, заподіяної підприємству, населенню і господарським об’єктам за межами підприємства.

По результатах розслідування аварії власник підприємства видає наказ, яким в відповідності з пропозиціями комісії по розслідуванню затверджуються заходи по попередженню подібних аварій в подальшому і притягає до відповідальності осіб за порушення нормативних актів по охороні праці в відповідності з висновками комісії.

Матеріали розслідування аварії включають документи, означені в «Положенні….», а також доповідну записку аварійно-рятувальних формувань і підрозділів про роботу, зв’язану з ліквідацією аварії, якщо вони приймали участь в такій роботі.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії здійснює підприємство, де відбулася аварія, що в п’ятиденний термін після закінчення розслідування направляє їх прокуратурі і відповідному органу державного нагляду за охороною праці.

Акт розслідування аварій І і ІІ категорій направляється центральним органам державного нагляду за охороною праці, а також міністерствам або іншим центральним районам державної виконавчої влади на їх вимогу.

Один примірник розслідування аварії, що не призвела до нещасних випадків, зберігається на підприємстві до закінчення термінів здійснення заходів, намічених комісією по розслідуванню, але не менш двох років.

Облік аварій І і ІІ категорій здійснюють підприємства і відповідні органи державного нагляду за охороною праці з реєстрацією в журналі. При цьому враховується як аварії, внаслідок яких відбулися нещасні випадки, так і ті, внаслідок яких нещасні випадки не відбулися.

Контроль покладається на органи державного управління охороною праці і органи державного нагляду за охороною праці.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Загальні положення про професійні захворювання.

2. Робота комісії з розслідування

Дата добавления: 2014-01-03