Структура програмного модуля

Контекст виконання програмного модуля

Глобальний контекст:

- значення системних атрибутів, системні процедури і функції, наприклад, функція Текущеевремя() повертає поточний системний час, а функція Текущаядата() – поточну дату на комп'ютері.

- значення заданих у конфігураторі констант, перечислень.

- перемінні і процедури глобального програмного модуля з ключовим словом «Експорт».

Локальний контекст утворюється тим конкретним місцем конфігурації задачі, для якого використаний цей конкретний модуль.

Види програмних модулів

- Глобальний модуль.

- Локальні модулі (довідника, документа, журналу, звіту, операції і т.д.)

Глобальним модулем називається модуль, який автоматично виконується при старті системи 1С: Підприємство у момент завантаження конфігурації.

У глобальному модулі поміщаються процедури і функції, які необхідно виконувати при запуску системи 1C: Підприємство, а також глобальні процедури і функції, які можуть викликатися з будь-якого іншого модуля конфігурації.

Процедури і функції глобального модуля є однією з складових частин глобального контексту.

Текст програмного модуля складається з операторів і коментарів. Коментарі починаються із символів «//»

- Розділ визначення змінних

- Розділ процедур і функцій

- Розділ основної програми

Приклад.

// Визначення змінних

Перем Этопеременная;

Перем Этовтораяпеременная;

// Процедури і функції

Процедура Этопроцедура()

// текст процедури

Конецпроцедуры

Функція Этофункция()

// текст функції

Конецфункции

// Розділ основної програми

ЭтоПременная = “123”;

Процедури і функції програмного модуля

Процедура <Ім'я_проц>([Знач] <Парам1>,...) [Експорт]

// Об’явлення локальних змінних;

// Оператори;

…

[Повернення;]

// Оператори;

КонецПроцедуры

Після ключового слова «Конецпроцедуры» крапка з комою не ставиться. Ключове слово «Знач» означає, що змінні передаються за значенням. Ключове слово «Експорт» має сенс тільки в глобальному модулі й означає, що процедура буде доступна в будь-якому програмному модулі. Функція, на відміну від процедури, повинна повертати значення.

Для передачі локального контексту використовується ключове слово «Контекст» як параметр.

Приклад. Допустимо, у нас є кілька різних документів, причому в усіх є реквізит "Склад". У кожному програмному модулі форми редагування документа потрібна процедура вибору складу. У глобальному програмному модулі напишемо процедуру:

Процедура Вибірскладу(Конт) Експорт

// створюємо об'єкт типу "довідник":

Скл = СоздатьОбъект("Справочник.Склады");

// викликаємо діалог для вибору елемента Довідника

Скл.Выбрать("Выберите Склад", "");

Если Скл.Выбран() = 1 Тогда

// якщо в діалозі елемент Довідника був вибраний,

// то привоюємо його значення реквізиту Документа,

// який доступний по локальному контексту

Конт.Склад = Скл.ТекущийЭлемент();

КонецЕсли;

КонецПроцедуры

Тут змінна Конт є формальним параметром, якому при виклику процедури буде присвоєний локальний контекст. У даному прикладі звертання до реквізитів і методів локального контексту відбувається «через крапку» після ідентифікатора Конт, наприклад:

Конт.Склад = Скл.ТекущийЭлемент();

Тепер у будь-якому програмному модулі конфігурації (у даному прикладі в будь-якому модулі форми документа) для вибору складу можна викликати процедуру, передавши їй свій локальний контекст як параметр:

ВибірСкладу(Контекст);

2. Формат операторів

[~мітка:]Оператор [(Параметри)][ДодатковеКлючовеСлово];

Імена змінних, процедур і функцій

Ім'ям змінної, процедури чи функції може бути будь-яка послідовність букв, цифр і знаків підкреслення, що починається з букви чи підкреслення. Регістр букв не враховується. Нові створювані імена не повинні співпадати з вже існуючими іменами, доступними на момент виконання модуля.

Типізація змінних у мові не тверда, тобто тип змінної визначається її значенням.

Щоб визначити, чи є слово зарезервованим, потрібно скористатися пошуком у синтаксис-помічнику: встановити курсор на слово, що перевіряється, і одночасно натиснути клавіші СTRL+F1. Таким же способом можна визначити синтаксис системної процедури чи функції: кількість і призначення параметрів, значення за замовчуванням.

Синтаксис-помічник – інструмент для написання алгоритмів на вбудованій мові (м.Сервіс Конфгуратора).

Має три гілки:

Вбудована мова – розташовані всі стандартні команди вбудованої мови;

Шаблони – фрагменти алгоритмів, які можуть мати декілька команд;

Конструктори – конструктори побудови деяких алгоритмів.

Керуючі оператори

Для керування логікою виконання програми використовуються логічні вирази і керуючі оператори. Логічний вираз записується за допомогою символів порівняння =, <> (не дорівнює), > (більше), < (менше), <= (менше або дорівнює), >=(більше чи дорівнює), при цьому порівняння робляться тільки над значеннями однакових типів (тобто не можна, наприклад, порівнювати число і рядок). З декількох порівнянь можна побудувати більш складну умову за допомогою булевих операцій «і», «або», «ні». Порядок порівнянь можна визначати за допомогою круглих дужок.

Дата добавления: 2014-01-03