Сутність демократії та її місце в самоуправлінні економікою

ТЕМА 8. ДЕМОКРАТІЯ, ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА ТА ЕКОНОМІЧНИЙ ПОРЯДОК

Демократія як світогляд формується у процесі виробництва і державотворення, створення ідеології і політики, відносин між людьми і народами. Демократія уможливила вільне політичне волевиявлення, вибір політичного ладу і державної системи, які забезпечили свободу підприємництва та стимулювання виробництва. Отже, економічні і політичні демократичні перетворення повинні здійснюватися паралельно.

Економічні реформи є серйозним випробуванням для будь-якої демократичної країни. Річ у тому, що процес активізації підприємницької діяльності серед найширших верств населення тривалий і потребує усвідомлення суспільством його необхідності, великих капіталовкладень і концентрації зусиль на економічній трансформації.

Досвід таких трансформацій у різних країнах світу засвідчує, що початкові етапи реформ супроводжуються негативними економічними і соціальними процесами, що іноді породжує зневіру населення і навіть суспільну паніку. Однак поглиблення демократизації, запровадження і сприйняття демократичних засад у політиці і в економіці як норми співжиття позитивно впливає на активізацію ділової активності, зростання капіталовкладень, зайнятості і обсягів виробництва та споживання загалом.

Демократія (грец, demos — народ і kralos — влада) — система відносин у країні щодо формування влади і уряду з обраних народом представників.

Демократичними є держави, якими керують обрані народом представники. Демократія як спосіб державотворення і гуманізації суспільних відносин піддається певному виміру на основі відповідних критеріїв, які групують на політичні, соціальні, організаційні, моральні, економічні. Кожній групі відповідає показник рівня демократії і поведінки влади та виборців щодо його дотримання.

1. Політичні критерії — рівні політичні права партій і громадян: рівні права представляти свої програми щодо національного, політичного, ідеологічного, економічного, соціального, міжнаціонального розвитку країни виборцям.

2. Соціальні критерії — соціальна рівність: усі соціальні верстви виборців мають рівні права обирати владу (депутатів, президента, уряд, місцеве управління) і бути обраними.

3. Організаційні критерії — влада обраної виборцями більшості: владні структури формуються за принципом більшості отриманих голосів кандидатами на виборах; групування представників обраних меншістю голосів для недопущення до влади представників обраних більшістю голосів і самим сформувати владу не відповідає принципу демократії загалом.

4. Моральні критерії — гідність і чесність представників влади: більшість і меншість, влада і опозиція діють згідно з конституцією і законами країни, не допускають ідеологічних, національних, політичних, економічних, соціальних, організаційних спекуляцій, пам'ятають про пріоритет національних і державних, регіональних інтересів та інтересів осіб, а не своїх власних.

5. Економічні критерії —- добробут нації: діяльність демократичної влади повинна забезпечити економічне зростання, платоспроможність своїх громадян, соціальну справедливість, рівновагу і стабільність.

Демократія і ринкова економіка — явища взаємозалежні. Ринкова економіка ґрунтується на вимогах об'єктивних економічних законів господарської збалансованості, товарообміну і товаровиробництва, а дотримуватися цих вимог належить конкретній людині — власнику капіталу, людині-підприємцеві, людині-бізнесменові, тобто конкретному суб'єкту виробництва. Для того, щоб конкретні суб'єкти виробництва могли виробляти товарів і послуг у такій кількості та якості, такої структури та асортименту, як того потребує суспільство, вони повинні мати економічну свободу і стимули виробляти. Практика довела, що саме демократія забезпечує права і свободи будь-якого суб'єкта ринку, в тому й у сфері виробництва товарів і послуг. Вона формує серед усіх членів суспільства усвідомлення необхідності поважання взаємних прав і свобод, встановлення відносин співробітництва на засадах партнерства і взаємовигоди. Демократія не допускає несправедливої гіперболізації інтересів будь-яких суб'єктів влади і рийку, тим паче нечесного і незаконного привласнення не створеного ними продукту. Навпаки, вона спонукає до активної підприємницької діяльності, розширення її видів, справедливого розподілу продукту, об'єднання зусиль, праці і капіталу для досягнення позитивних економічних та соціальних результатів.

Ринкова економіка розвиває поділ праці не лише між виробниками всередині країни, а й між виробниками різних країн. Демократія забезпечує визнання і Гарантії взаємовигідного партнерства у сфері міжнаціонального виробництва, торгівлі та інших видів діяльності. Вона спонукає до захисту відносин прав і свобод людини в політичній, економічній і соціальній сферах конституціями і законами країн, які запроваджують демократію і встановлюють відносини з іншими країнами.

Для України актуальними є такі уроки демократії:

- Однією з першочергових умов здійснення ринкових реформ є ефективне політичне керівництво з боку виконавчої влади. Влада має обґрунтувати, пояснити необхідність складних перетворень.

- Необхідність формування ринково-економічних інститутів. Якщо права власності не гарантовано, якщо під час визначення спрямування інвестицій політичні міркування переважають над економічною доцільністю, якщо інфляція утримується на високому рівні і зростання цін не піддається прогнозуванню, економіка не може функціонувати злагоджено.

- Ринок несумісний із консервативним традиціоналізмом. Ринок змінює мислення і поведінку людей, впливає на їхню культуру, а вони, своєю чергою, удосконалюють ринок. Однак не менш важливим є те, що нації не втрачають культурного коріння, незважаючи на тісне зближення їхніх економічних структур і законів.

- Не треба побоюватися, що, здійснюючи ринкові реформи, Україна потрапить у залежне становище від інших держав. Згідно з "теорією залежності" вільна торгівля й капіталізм призводять до того, що бідні країни потрапляють під владу багатших. Досвід ринкових країн засвідчує: найкращий спосіб запобігання зовнішній залежності — дотримання стратегії економічного розвитку, яка ґрунтується на свободі міжнародної торгівлі, приватній власності та ринкових відносинах господарювання.

- Необхідні рішучість і високий темп реформування економіки. Повільні реформи легко загальмувати через політичне протистояння, позаяк різні політичні угруповання, захищаючи власні часткові інтереси, блокують перетворення, яких погребує усе суспільство.

- Ринкова трансформація потребує фінансової допомоги розвинутих країн. Щоб отримати її, Україна повинна виявляти прийнятну для них політичну та економічну, ідеологічну й демократичну рішучість на шляху ринкових перетворень. Іноземна допомога забезпечує політичну підтримку урядові, який здійснює реформи.

- Стратегія ринкових трансформацій передбачає:

- децентралізацію політичної влади, делегування повноважень уряду регіональним і місцевим органам влади;

- обмеження діяльності уряду рамками його першочергових завдань, поки для нього й економіки загалом настануть кращі часи.

- Ініціатива ринкових перетворень має виходити від виконавчої влади й підтримуватися Верховною Радою України.

Найголовнішим уроком є те, що для здійснення демократичних і ринкових перетворень потрібні зусилля усього народу, суспільна злагода.

Дата добавления: 2014-01-03