Сутність та сучасні принципи управління

Управління являє собою цілеспрямовану координацію суспільного виробництва.

Управління підприємством — це постійний і системний вплив на діяльність його структурних підрозділів для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установ­чих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосе­редньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підпри­ємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним ор­ган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визнача­ються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без дору­чення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади й органах місцевого самоврядування, інших організа­ціях, у відносинах із юридичними особами та громадянами, формує адмі­ністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в ме­жах і порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, пе­редбачених договором (контрактом) відповідно до законодавства.

На всіх підприємствах, де використовується наймана праця, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового дого­вору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відно­сини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами.

Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, розробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

Сучасне управління — особлива форма економічних відносин, що має свою логіку розвитку, зміну і розвиток концепцій.

Існують такі концепції управління підприємством.

Раціоналістична концепція. Суть її в тому, що успіх підприємства залежить від раціональної організації виробництва та ефективності вико­ристання ресурсів, тобто від внутрішніх факторів. Підприємство розгля­дається як закрита система, мета і завдання якої є заданими і стабільними протягом тривалого часу. Основа стратегії підприємства — поглиблення спеціалізації виробництва, побудова організаційної структури за функціо­нальним принципом, вирішальне значення надається контролю.

Неформальна концепція має за основу ситуаційний підхід до управ­ління. Підприємство розглядається як відкрита система, і головна пере­думова її успіху лежить поза нею. Успіх пов'язується з тим, наскільки успішно підприємство пристосовується до зовнішнього середовища.

В управлінні сучасною економікою необхідно керуватися прин­ципами:

Ø чіткого розподілу праці;

Ø додержання дисципліни і порядку;

Ø повноваження й відповідальності;

Ø використання мотивації високопродуктивної праці;

Ø забезпечення справедливості;

Ø упевненості в постійності й стабільності роботи;

Ø дотримання взаємовідносин із співробітниками згідно з ієрархіч­ним ланцюгом;

Ø заохочення ініціативи.

Процес управління на підприємстві — це неперервна взаємодія та координація дій персоналу з виконання функцій управління для досяг­нення мети господарської діяльності.

Управлінські рішення не можна розглядати як довільну дію. Передумовою підготовки та прийняття управлінського рішення завжди є наявність проблеми, тобто встановлення невідповідності між фактичним і бажаним станом діяльності виробничого, комерційного чи іншого суб'єкта, яка перешкоджає його ефективному функціонуванню та розвитку.

Дата добавления: 2014-01-03