Особливості технології вирощування винограду

Організація території. Вона повинна ґрунтуватись на науково обґрунтованих проектах. Визначають найбільш раціональні розміри кварталів і дільниць, їх конфігурацію, розміщення мережі доріг і лісосмуг, місця розчинних вузлів тощо.

Перед закладанням виноградників роблять детальне ґрунтове та агрохімічне обстеження території.

1. Передпосадковий обробіток ґрунту. На ділянці, призначеній для садіння винограду, виконують наступні попередні роботи:

Очищення ґрунту від злісних бур’янів, пеньків, чагарників, дерев, вирівнювання поверхні, покращення родючості та окультуреності ґрунту.

Перед закладанням виноградників під плантажну оранку вносять 40-100 т/га гною, 2-3 т/га фосфорних і 1-2 т/га калійних добрив у залежності від природної родючості ґрунту. Глибина плантажної оранки на чорноземних і каштанових ґрунтах – 65-70 см.

В зоні неукривного виноградарства ширину міжрядь встановлюють у залежності від родючості ґрунту, умов вологозабезпеченості та біологічних особливостей сорту в межах 3-4 м, а відстань в рядах – 1,75-2,50 м. Укривні виноградники закладають по схемі 2,5-3,0х1,5-2,0 м.

2. Опори. У звичайних виноградних насадженнях дротяну шпалеру на залізобетонних, металевих або дерев’яних стовпах встановлюють не пізніше ніж на другий рік після садіння винограду, а високоштамбових – у перший рік садіння.

3. Догляд за молодими виноградниками. Ґрунт увесь час утримують у розпушеному стані та вільному від бур’янів. Систематично проводять боротьбу з шкідниками та хворобами рослин. У перші 3 роки навесні проводять катарівку.

На прищеплених насадженнях вилучають також подвійну поросль. Щорічно кущі обрізують і формують.

4. Обрізування та формування кущів винограду. Обрізування полягає у щорічному видаленні або вкороченні однорічних пагонів і більш старих частин з метою формування та регулювання росту й плодоношення куща.

Основним засобом формування кущів для укривних виноградників є безштамбові формування віяльного типу з однобічним розміщенням рукавів при повному вкритті кущів і двобічним – для окучування кущів без зняття лози зі шпалери.

Високоштамбову неукривну систему формування кущів рекомендують для відносно морозостійких сортів (Рислінг рейнський, Каберне-Совіньон, Ркацетелі, Аліготе, Піно сірий, Сапераві, Совіньон, Фетяска, Одеський чорний та ін.) в районах, обмежених з півночі ізолінією середніх із абсолютних мінімумів температури повітря 20 °С. Кущі формують за типом двостороннього кордону висотою 120 см з вільним звисанням пагонів.

5. Обламування зелених пагонів та інші операції з зеленими частинами виноградних кущів. Під час обломки на безштамбових формуваннях віяльного типу видаляють усі слаборозвинуті пагони, що розвинулися на верхівці та багаторічних частинах куща; добре розвинені пагони залишають для утворення на кущах нових рукавів або заміни рукавів зі слабким приростом та врожаєм.

На високоштамбових насадженнях одно- та дворічного віку при обламуванні на кущах залишають один пагін. По всій висоті штамбу виламують пасинки. При сильному рості пагона для прискорення виведення формування (після досягнення пагоном необхідної довжини для створення штамбу) його прищіплюють і з двох верхніх пасинків формують плечі кордону, які підв’язують горизонтально до дроту у протилежні сторони.

6. Удобрення виноградників. Добрива за науково обґрунтованого їх застосування підвищують врожайність виноградників у середньому на 15-20%, а в умовах достатнього зволоження – значно більше. З основним удобренням вносять 90-120 кг/га азоту та калію, 120-180 кг/га фосфору на глибину 35-40 см у зону розміщення основної маси коріння раз у 2 роки.

Для посилення росту пагонів, підвищення врожайності та покращення його якості потрібно щорічно в період вегетації 1-2 рази підживлювати виноград повним мінеральним добривом з розрахунку 20-30 кг/га азоту, фосфору та калію. Добрива необхідно вносити на глибину 25-30 см на відстані 50-60 см від ряду кущів. Варто широко застосовувати кореневі рідкі підживлення плодоносних виноградників. Оптимальні терміни для рідких підживлень: початок вегетації, зав’язування ягід і початок дозрівання винограду. При перших двох підживленнях вносять по 30 кг/га азоту, фосфору та калію, а при третьому – тільки по 30 кг/га фосфору та калію; глибина заробки рідких добрив 35-40 см. Крім того, один раз в 4 роки рекомендується восени проводити глибокий обробіток ґрунту (поновлення плантажу) з внесенням 20 т/га гною сумісно з фосфором (120 кг/га), азотом і калієм (по 20 кг/га) на глибину 50-60 см.

7. Зрошення винограду включає проведення вологозарядового (900-1200 м3/га) та 1-3 вегетаційних поливів (600-900 м3/га), які забезпечують нормальний розвиток рослин, сприяють більш інтенсивному проходженню фізіологічних процесів, які формують врожай. Вологозарядовий полив проводять восени. Найефективнішими способами поливу виноградників є підгрунтовий та крапельний.

В залежності від біологічних особливостей сорту навантаження кущів гронами слід збільшувати у 1,5-2,0 раза у порівнянні з суходільними насадженнями. Ефективність зрошення значно зростає, якщо воно поєднується з підвищеними нормами органо-мінеральних добрив, зокрема азоту – 90, фосфору – 180, калію – 120 кг/га щорічно.

8. Механізація технологічних процесів у виноградарстві. Для освоювання земельних ділянок під виноградники застосовують комплекс будівельних, дорожніх і меліоративних машин: бульдозери, грейдери, корчувачі, планувальники тощо. Для передплантажного розпушування важких і кам’янистих ґрунтів використовують начіпний глибокорозпушувач РН-80Б або інші знаряддя. Плантажну оранку виконують начіпним плантажним плугом ППН-50 або причіпним ППУ-50А.

Садіння винограду здійснюють за допомогою ручного гідробура ГБ-3528. Для встановлення шпалери на виноградниках застосовують стовбостави ЗСВ-2, а для розмотування та натягування дроту – машину УНП-6 і ручну лебідку ЛРД-85. Ремонт виноградників (садіння кущів і заміну стовпів) проводять машиною КРК-60.

Ґрунт на виноградниках обробляють універсальними машинами ПРВН-2,5 А або ПРВН-3 з набором різноманітних пристосувань до них для обробітку ґрунту між кущами, поновлення плантажу, нарізання поливних борозен, оранки та ін.

Розкривають виноградні кущі комбінованою пневмомеханічною машиною ПММ-2,5.

Обрізання виноградних кущів виконують за допомогою ручних секаторів або агрегатів пневмосекаторів ПАВ-8, розрахованих на 6-8 чоловік. Підв’язування виноградної лози можна полегшити, застосовуючи човники ЧВ-000, для роботи яких потрібен паперовий шпагат. Для підбирання зрізаної лози промисловість випускає машину ЛНВ-1,5 А, а для чеканки виноградних кущів – машину ЧВЛ-1.

Мінеральні або органічні добрива на виноградниках вносять пристосуванням ПУХ-1. Для захисту виноградників від шкідників і хвороб промисловість випускає обприскувач ОН-400, обпилювач ОШУ-50. На виноградниках, крім того, використовують садові обприскувачі ОВТ-1В та ОВС-А. Розчин отрутохімікатів приготовляють за допомогою пересувного агрегату АПЖ-12 або стаціонарної станції ЕЗС-1.

Вивозять зібраний врожай з міжрядь і навантажують у транспортні засоби агрегатом АВН-0,5. Для механізованого збирання на високоштамбових насадженнях створені виноградозбиральні комбайни “Дон”, КВР-1 та ін.

Специфічні особливості вирощування і переробки винограду зумовлюють розвиток агропромислової інтеграції на основі створення агропромислових підприємств та виробничих об’єднань. Продукція галузі малотранспортабельна і швидко псується, тому виноград як сировину для виробництва вина і соків треба негайно перероблювати. Переробка винограду на місцевих підприємствах і тривале зберігання його в промислових холодильниках господарств значно підвищує економічну ефективність виноградарства. Існують реальні можливості для збільшення виробництва плодів, ягід та винограду на експорт.

Дата добавления: 2014-01-03