Проблема демілітаризації космосу

Проблему демілітаризації космосу на різних рівнях (багатосторонньому, регіональному, двосторонньому) світове співтовариство майже три десятиліття намагається вирішити за рахунок: заборони випробувань і розгортання протисупутникової зброї та систем протиракетної оборони (Договір з ПРО 1972 року), доповнення існуючих договорів з космосу (пропозиції Італії 1979 року), заборони розробки, випробувань і розгортання протисупутникових засобів (ПСЗ) і ліквідації існуючих ПСЗ (пропозиції Індії 1987 року), поправок до Договору 1967 року (Венесуельський документ 1988 року та пропозиції Перу 1989 року), заборони розміщення в космосі зброї будь-якого виду та заборони застосування сили в космічному просторі та з космосу відносно Землі (пропозиції СРСР 1981 і 1983 рр.), забезпечення “імунітету” ШСЗ (пропозиції Австралії, Аргентини, Болгарії, Великої Британії, Індонезії, Канади, Нідерландів, Пакистану, Польщі, Угорщини, Франції, ФРН, Шрі-Ланки, Японії та ін.) [3].

Проблема безпеки в космосі до цього часу є надзвичайно актуальною, про що свідчать матеріали ЮНІСПЕЙС-ІІІ. Особливо необхідно підкреслити висловлену з трибуни ЮНІСПЕЙС-ІІІ стурбованість країн “групи 77” стосовно продовження використання космосу для діяльності, що має відношення до військової. За цими занепокоєннями стоять воєнні дії 90‑х років з широким використанням космічних засобів, в першу чергу, останні операції в Іраку, в Югославії та тенденції започаткування нової революції у військовій справі, наріжним каменем якої є створення принципово нових, високоефективних інформаційних систем, розвідувально-ударних комплексів великої дальності, бойових безпілотних засобів, а також наміри розповсюдження майбутніх воєнних дій на інформаційну сферу та космічний простір. З цього питання розгорнулася гостра дискусія, в якій, зрозуміло, головними опонентами позиції “групи 77” виступили представники США та ряду країн НАТО. Як основний аргумент своєї позиції останні використали несуперечність засад сучасної воєнної діяльності в космосі чинним нормам міжнародного космічного права.

Дійсно, згідно з Договором про космос (ст. IV) зобов’язання держав у сфері демілітаризації космосу обумовлені тільки забороною на виведення на навколоземну орбіту будь-яких об’єктів з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення, розміщення такої зброї на небесних тілах і в космічному просторі [7]. З цього можна зробити висновок, що воєнно-космічна діяльність сьогодення досить слабо регламентується міжнародним правом, у тому числі міжнародним космічним правом. До “неврегульованих” (тобто, не заборонених) міжнародним правом видів космічної діяльності з воєнною метою треба віднести використання військових космічних систем зв’язку, навігації та метеорологічного забезпечення, розміщення в космосі звичайних видів зброї, а також використання розвідувальних супутників для здійснення воєнних дій.

Дата добавления: 2014-01-03