Проблеми та перспективи розвитку національного космічного права

В основу розвитку космічного законодавства України із самого початку запроваджено системний підхід. Це випливає як з віт-чизняного досвіду, так і з досвіду передових космічних держав світу. Стрижневим актом цієї системи (галузі права) став Закон України “Про космічну діяльність”. Він створює правові передумови для побудови взаємоузгодженої діяльності всіх складових системи національного космічного законодавства. Як уже було зазначено, цей закон, однак, не зміг врегулювати всю палітру суспільних відносин, пов’язаних з дослідженням та використанням космічного простору. До цього треба додати, що досить повільно йде процес імплементації положень міжнародних угод з питань космічної діяльності, учасницею яких є Україна. І, нарешті, як вже згадувалося, більшість напрямів космічної діяльності в Україні регулюються сьогодні підзаконними актами з притаманними їм недоліками щодо обов’язковості їх виконання.

Зважаючи на стан розбудови національного космічного права, необхідність виконання міжнародних зобов’язань України, потреби практики (національної космічної галузі) та зарубіжний дос-від, вже в найближчій перспективі доцільно законодавчо врегулювати питання, що стосуються:

- виконання положень Режиму Контролю за ракетними технологіями;

- сертифікації об’єктів космічної діяльності;

- охорони інтелектуальної власності в космічній сфері;

- відповідальності за шкоду, спричинену космічною діяльністю;

- порядку комерційного використання даних ДЗЗ з космосу;

- здійснення безпосереднього телемовлення через ШСЗ;

- комерційного використання космічних технологій тощо.

Це вбачається необхідним для подальшого розвитку правового забезпечення процесів інтеграції космічної галузі до світового космічного ринку і структурної перебудови та інноваційного розвитку космічної галузі.

Основними нормативно-правовими документами організаційного характеру для подальшогопідвищення ефективної космічної діяльності в Україні в період до 2011 pоку слід вважати такі нормативно-правові документи:

Третю Загальнодержавну (Національну) космічну програму України на 2003-2007 рp., прийняту Верховною Радою України 15.11.2002 p. [92];

“Концепцію структурної перебудови та інноваційного розвитку космічної галузі”, затверджену Указом Президента України “Про заходи щодо використання космічних технологій для інноваційного розвитку економіки держави” від 6.02.2001 p. [107];

“Міжвідомчу програму впровадження космічних технологій у створення та виготовлення високотехнологічної цивільної продукції для потреб внутрішнього ринку і на експорт на 2001-2005 роки”, затверджену цим же Указом.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо подальшого розвитку космічної галузі та забезпечення її структурної перебудови” затверджено також План заходів із реструктуризації космічної галузі України [112].

Керівні принципи Режиму Контролю за ракетними технологіями (РКРТ)

Керівні принципи Режиму Контролю за ракетними технологіями (РКРТ) - це по суті своїй вимоги до держав-учасниць РКРТ щодо здійснення на добровільній та незалежній основі національних та міжнародних заходів з обмеження ризику розповсюдження засобів доставки зброї масового знищення, в першу чергу, ракетно-космічних систем та їх складових.

Україна проголосила про свою підтримку Керівних принципів РКРТ ще в березні 1993 року, але в той самий час зобов’язання нашої держави щодо сумлінного виконання Вимог РКРТ пов’язувалось з умовою справедливого ставлення до України, як до рівноправного партнера на світовому космічному ринку.

Конструктивні ініціативи української дипломатії були сприйняті з розумінням, і в травні 1994 року під час робочого візиту української урядової делегації до США було підписано пакет документів, серед яких Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки щодо передачі ракетного обладнання та технологій [34]. Укладення двосторонньої Угоди (Меморандуму) обидві держави розцінювали як проміжний крок до повноправного членства України в РКРТ. Цей перший для України міжнародно-правовий акт започаткував процес формування правового поля з питань РКРТ, що передувало відповідним наступним крокам у напрямку створення спеціального національного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року в Україні було розпочато створення національної системи контролю за експортом та імпортом продукції, що має відношення до ракетних технологій, а також обладнання, матеріалів і технологій, які використовуються у виробництві ракетно-космічних озброєнь [110]. Цим підзаконним нормативним актом встановлюється порядок такого контролю (затверджується Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом виробів ракетної техніки, а також обладнання, матеріалів і технологій, що використовуються у створенні ракетної зброї), а також визначається спеціальне державне відомство, на яке покладається забезпечення організації цього контролю - Урядова комісія з експортного контролю.

Ухваленням останнім часом нормативно-правових актів процес імплементації міжнародно-правових норм в національному космічному законодавстві було продовжено: Указами Президента України від 13.02.98р. № 117/98 і “Про Положення про державний експортний контроль в Україні” [103] та від 2.02.99р. № 121/99 “Питання військово-технічного співробітництва з іноземними державами, експортного контролю та військово-промислової політики” [105] вдосконалюються як концептуальні, нормативно-правові, так і організаційні засади здійснення експортного контролю, реформуються державні органи експортного контролю України, причому при розробці цих нормативних документів враховувались і новітні світові тенденції в цій галузі регулювання контролю за експортом (Вассенаарські домовленості), і останні законодавчі акти провідних космічних країн (закон США про управління експортом).

Приєднання України до РКРТ, яке формально відбулось у травні 1998 року, передбачає законодавче закріплення в національному праві норм і принципів згідно із Вимогами РКРТ, а вся наступна зовнішньоекономічна діяльність в космічній галузі повинна провадитись в суворій відповідності до чинного законодавства України.

Однак існуюча система правового забезпечення Режиму в Україні має суттєві недоліки, в першу чергу, виключно підзаконний рівень правового регулювання і потребує подальшого вдосконалення, насамперед, свого законодавчого закріплення в національному праві.

Дата добавления: 2014-01-03