Страхування космічної діяльності

Закон України “про внесення змін до Закону України “про страхування”, прийнятий 14.11.01 р. визначив (уточнив) види космічної діяльності, що підлягають обов’язковому страхуванню.

Стосовно страхування космічної діяльності в Україні доцільно було б прийняти спеціальний акт - Закон України про страхування космічної діяльності. В ньому слід визначити види космічної діяльності, що підлягають обов’язковому страхуванню, а також типи відповідного страхування. Закон має врахувати як загальні властивості страхування, так і особливості його здійснення саме в даній галузі. Останні пов’язані з тим, що мова здебільшого йде про страхування принципово нової техніки, дія якої суттєво відрізняється від тієї, з якою раніше мали справу страхувальники (наприклад, в договорах страхування автомобілів, морських чи повітряних суден тощо).

Ризик, що виникає при експлуатації космічної техніки, надзвичайно високий. Однак він не є невідворотним, оскільки останнє суперечило б характеру страхового договору. Компанії, що страхують ризик космічних операцій, знаходяться в значно більш вразливому становищі: кількість страхувальників відносно невелика і внаслідок цього сума страхових виплат, що від них надходять, може виявитись нижчою від суми збитків (так було в середині 80-х років, коли дефіцит страхового космічного ринку складав сотні мільйонів доларів).

Інша проблема - визначення ступеню ризика. Це дуже важливо, оскільки другий обов’язковий елемент - страхова премія (її розмір) ставиться в пряму залежність від вірогідності настання страхового випадку. Необхідність вирішення цієї проблеми обумовлює широке застосування в страховій справі традиційного напрямку статистичних способів обліку нещасних випадків, стихійних лих тощо. Оскільки страхування космічних ризиків не має такої історії, як традиційні види страхування, застосування в цій сфері статистично обґрунтованих прогнозів не завжди можливе.

З проблемою оцінки ризику щільно пов’язана інша проблема. Характерною ознакою договору космічного страхування є принцип “найбільшої довіри сторін”. У даному випадку принципово неможливо a priori сказати, чи реалізується ризик, який приймає на себе страхувальник. Для з’ясування цього питання і адекватної оцінки вірогідності страхувальник зобов’язаний інформувати страхівника про всі суттєві обставини, що можуть вплинути на готовність
страхівника укласти договір страхування та на умови останнього. Відсутність же достатніх статистичних даних робить залежність страхівника від інформації, отриманої від страхувальника, дуже великою.

Отже, особливості страхування космічної діяльності, які мають знайти відображення в правовому регулюванні цього питання, полягають в наступному: новий характер ризику; складність у визначенні вірогідності його “матеріалізації”; потенційно дуже великі розміри шкоди. При цьому і в галузі космічної діяльності доцільно вдаватися до двох основних типів страхування: страхування майна і страхування відповідальності.

Розвиток космічного страхування потребуватиме і нових форм утворення страхових фондів, в першу чергу створення національних пулів космічного страхування, розширення ними операцій з міжнародного перестрахування, більш тісної координації та співробітництва між ними.

Дата добавления: 2014-01-03