Організація виробничої і соціальної адаптації робітників

Отримання або зміна місця праці пов'язані з необхідністю пристосування працівника до нової ситуації, що є досить складним етапом у житті людини. Після зарахування на роботу працівника направляють на робоче місце, с чого і починається процес його професійної орієнтації і трудової адаптації – взаємно­го пристосування працівника і трудового колективу структурного підрозділу (організації), основою якого є поступове входження працівника в професійні, соціально-економічні і психологічні умови праці в організації.

Принциповими цілями адаптації за А. Я. Кібановим є: зменшення стартових витрат, тому що поки новий працівник погано знає своє робоче місце, він працює менш ефективно й вимагає додаткових витрат; зниження заклопотаності й невизначеності у нових працівників; скорочення плинності робочої сили, тому що якщо новачки почувають себе незатишно на новій роботі й непотрібними, то вони можуть відреагувати на це звільненням; економія часу керівника й співробітників, тому що проведена по програмі робота допомагає заощаджувати час кожного з них; розвиток позитивного ставлення до роботи, задоволеності роботою.

Класифікація адаптації можлива за такі критеріями:

За відносинами суб'єкт-об'єкт: активна - коли індивід прагне впливати на середовище для того, щоб змінити його; пасивна - коли він не прагне до такого впливу й змін.

За впливом на працівника: прогресивна - сприятливо впливає на працівника; регресивна - пасивна адаптації до середовища з негативним змістом.

За рівнем: первинна - коли людина вперше включається в постійну трудову діяльність на конкретному підприємстві; вторинна - при наступній зміні роботи.

За напрямками: виробнича; невиробнича.

Першим кроком є загальна і спеціальна професійна орієнтація.

Загальну професійну орієнтацію здійснює працівник кадрової служби. Новачка ознайомлюють з організацією, особливостями її виробничої діяльності, перспективами службового зростання, умовами праці, правилами внут­рішнього розпорядку, основними вимогами до працівни­ків. Новачку слід пояснити порядок оплати і сти­мулювання праці (форми і системи оплати праці, оплата з роботу у вихідні і святкові дні, умови преміювання то­що), порядок надання відпусток і відгулів, додаткових пільг, розв'язання побутових проблем; права і обов'язки, які виникають із факту встановлення з ним трудових відносин. Обов'язковим є інструктаж із питань охорони праці, дотримання техніки безпеки.

Спеціальна професійна орієнтація є обов'язком керівництва структурного підрозділу, в якому працюватиме новачок. Вона полягає в ознайомленні з цілями, технологією і особливостями діяльності підрозділу, його місцем в орга­нізації, а також із зовнішніми зв'язками, з персональними обов'язками і відповідальністю новачка, нормативними вимогами, очікуваними результатами.

Наступним кроком є адаптація нового працівника - сукупність процедур, метою яких є пришвидшення набуття необхідних трудових навичок новим працівником і налаго­дження дружніх ділових відносин у трудовому колективі. Усе це повинне вселити людині відчуття професійної при­датності, полегшити входження нового працівника у систе­му соціально-психологічних зв'язків у колективі. Адаптація працівника до нової ситуації залежить від різноманітних умов його виробничого середовища, робо­чого місця, трудового колективу, а також умов, які безпо­середньо до них не належать, але певною мірою пов'язані з ними. З огляду на це розрізняють такі її типи, як вироб­нича і позавиробнича адаптації.

Виробнича адаптація. Сутність її полягає в дії вироб­ничих форм і методів організування праці, особливостей трудового колективу та інших факторів на процес набуття новим працівником необхідних трудових навичок. її скла­довими є професійна, психофізіологічна, соціально-пси­хологічна, організаційно-адміністративна, економічна і санітарно-гігієнічна адаптація.

Професійна адаптація полягає в активному освоєнні навичок своєї професії, її специфіки, оволодінні прийома­ми і способами прийняття рішень у стандартних і нестан­дартних ситуаціях. Вона покликана сприяти пристосуван­ню працівника до психологічних і організаційно-технічних особливостей його професійної діяльності на виробництві, успішному професійному становленню.

Психофізіологічна адаптація є процесом звикання до умов, режиму праці і відпочинку.

Соціально-психологічна адаптація має на меті входження у колективі опанування норм відносин у ньому. Цей вид адаптації найскладніший, а нездатність новачка вжитися у колектив нерідко спричинює відмову від посади, на яку він претендував.

Організаційно-адміністративна адаптація покликана допомогти новому співробітнику з'ясувати своє місце і роль у структурному підрозділі. Визначаючи завдання для робочого місця необхідно, щоб вони відповідали фі­зичним можливостям людини. Неприпустиме нагрома­дження на одному робочому місці таких завдань, з якими не зможе справитися рядовий працівник середньої квалі­фікації. Для нормальної організаційно-адміністративної адап­тації працівника слід не тільки чітко визначити його функції на робочому місці, а й пояснити систему службо­вих зв'язків у колективі структурного підрозділу. Бажа­но, щоб він мав змогу взаємодіяти із досвідченим і комунікабельним працівником. Нового працівника не можна перевантажувати інформацією, оскільки це може вселити невпевненість, настороженість до колег і керівництва.

Економічна адаптація полягає у пристосуванні пра­цівника до рівня заробітної плати і матеріального стиму­лювання, які відповідають робочому місцю, посаді, рівню його кваліфікації. Як правило, вона відбувається легше у молодих спеціалістів, які на початку трудового життя не обтяжені сім'ями і вважають свій посадовий оклад до­статнім для нормальної життєдіяльності. Також працівни­кам слід розкрити перспективи поліпшення їхнього матеріального становища.

Санітарно-гігієнічна адаптація має своєю суттю при­стосування до умов праці на робочому місці, розпорядку роботи організації. Рівень її виявляється в праце­здатності людини — можливості виконувати конкретну роботу протягом певного часу на певному рівні ефективності. Упродовж робочого дня працездатність людини має такі фази: зростання трудової активності: (9–10, 14–15 год.). оптимум (11–12, 16–17 год.), стомленість (12–13, 17 –18 год.). Перший пік працездатності людини припадає на першу половину робочого дня. З початку робочого дня працездатність людини зростає, досягаючи найвищого рівня об 11 – 12 год. Далі вона знижується і людина потребує відпочинку. Після обідньої перерви (між 13—14 год.) працездатність знову зростає, але її пік не досягає попереднього рівня. Працездатність змінюється і протягом днів тижня. Понеділок відповідає фазі зростання працездатності; найкращі показники роботи у вівторок, середу і четвер, у п'ятницю і суботу працездатність знижується.

Позавиробнича адаптація. Характерними її особливостями є вплив на працівника факторів його соціального буття, які значною мірою обумовлюють його фізичний, емоційний стан. До цього типу належать адаптація до побутових умов, адаптація до позавиробничого спілкування з колегами, адаптація в період відпочинку.

Адаптація до побутових умов передбачає забезпечення працівника нормальними побутовими умовами (жит­ло, влаштування дітей в дитячі садки, медичне обслуговування та ін.).

Адаптація до позавиробничого спілкування з колега­ми. Будь-який трудовий колектив є організацією, у струк­турі якої виникають різноманітні неформальні утворення (групи) на основі симпатій, спільних інтересів, взаєморо­зуміння. Прийшовши у трудовий колектив, новачок неминуче потрапляє під вплив неформальної організації, і чим швидше він увійде до однієї чи кількох малих груп, тим ефективнішою буде його адаптація у колективі..

Адаптація в період відпочинку ґрунтується на тому, що в міцних трудових колективах спілкування співробіт­ників не обмежується робочим днем, а триває і поза його межами — під час спільного відпочинку, проведення спортивних і культурно-масових заходів тощо. Для органічної адаптації нового працівника слід залучати його до участі у позаробочому спілкуванні членів колективу. Інколи у ї кому спілкуванні розкриваються грані особистості, про які ніхто із співробітників навіть не здогадувався.

Крім адаптації людини до роботи сьогодні необхідно і зворотне – адаптація роботи до людини. Вона припускає: організацію робочих місць відповідно до вимог ергономіки; гнучке регулювання ритму і тривалості робочого часу; побудова структури організації (підрозділу) і розподіл трудових функцій і конкретних завдань, виходячи з особистих особливостей і здібностей працівників; індивідуалізацію системи стимулювання.

Загалом проблема адаптації новачка виходить за межі власне первинного етапу його входження у трудовий колектив і часто залежить від ефективності управління всіма працівниками.

Дата добавления: 2014-01-03