Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Травматизмом


Обработка прямых измерений.

Распределение Стьюдента.

Доверительный интервал и доверительная вероятность.

Ошибка среднего арифметического.

Статистические характеристики совокупности.

Основные понятия математической статистики.

В 1848 г. революции в Европе заставили Николая встать на путь реакции, отказаться от планов изменения положении крепостных крестьян.

Николаевская эпоха увенчалась полным провалом попыток стабилизировать самодержавие. Фактическую черту под николаевскую систему подвели смерть Николая I (в феврале 1855 г.) и поражение в Крымской войне, которая закончилась полной катастрофой для России. Крымская войны 1853-1856 гг. – этот русско-турецкая война за господство на Ближнем Востоке.

2. Схема предварительной обработки экспериментальных данных.

 

Подію, яка викликала травму, називають нещасним

(нещасливим) випадком.

Нещасний випадок на виробництві – обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Нещасні випадки за видами класифікуються: без втрати працездатності; з тимчасовою втратою працездатності; зі стійкою втратою професійної працездатності; одиничні; групові; нещасні випадки зі смертельним наслідком.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та спричинене винятково або переважно впливом речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

 

2. Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності.

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише при умові ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання прийнято поділяти причини виробничого травматизму і професійної захворюваності на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, економічні, психофізіологічні.

 

Організаційні причини:

– незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

- відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці;

– порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів;

– допуск до роботи без навчання та перевірки знань охорони праці;

- порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту;

–порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування;

– відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту;

- відсутність контролю;



- недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами;

- використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням;

- незадовільний стан території, проїздів, проходів.

 

Технічні причини:

- несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту;

- недосконалість технологічних процесів;

- конструктивні недоліки устаткування;

- недосконалість або відсутність захисного огородження, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

 

Санітарно-гігієнічні причини:

- підвищений (вище ГДК) вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин;

- недостатнє чи нераціональне освітлення;

- підвищені рівні шуму, вібрації;

- незадовільні мікрокліматичні умови;

- наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень;

- порушення правил особистої гігієни.

Економічні причини:

- нерегулярна виплата зарплати;

- низький заробіток;

- неритмічність роботи;

- прагнення до виконання понаднормованої роботи;

- робота за сумісництвом чи на двох різних підприємствах.

Психофізіологічні причини:

-помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи;

- монотонність праці;

-хворобливий стан працівника;

- необережність;

- невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі;

- незадоволення роботою;

- несприятливий психологічний мікроклімат у колективі;

– алкогольне і наркотичне сп'яніння або токсикологічне отруєння;

– низька нервово – психічна стійкість;

– травмування внаслідок протиправних дій інших осіб та інші.

 

3. Основні заходи по запобіганню травматизму та. професійних захворювань

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травма­тизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходівналежать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно­ - технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин. та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинни­ків. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; меха­нізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних присто­сувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування орга­нів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходівналежать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; організація планово - попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

 

 

Контрольні питання

1. Дайте визначення виробничої травми.

2. Дайте визначення професійного захворювання.

3. Як класифікуються нещасні випадки за видами?

4. Як поділяються травми за їх тяжкістю. Схарактеризуйте їх.

5. Приведіть організаційні причини.

6. Дайте характеристику технічним причинам.

7. Схарактеризуйте санітарно-гігієнічні причини.

 

8.Вкажіть, які причини відносяться до психофізіологічних причин.

 

9. Приведіть класифікацію заходів щодо попередження виробничого травматизму.

10. Поясніть, які заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму належать до технічних заходів.

11. Поясніть, що передбачають заходи з техніки безпеки.

12 Які заходи належать до організаційних заходів і приведіть їх значення.

 

Література:

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336 с., стор.80-84;

2. Кучерявий В. П. Охрона праці Навч. посібник - Львів. Оріяна -Нова, 2007 - 368 с.,

стор. 44-50

 

Л е к ц і я 9

Тема: Мікроклімат виробничих приміщень.

План.

1. Мікроклімат виробничих приміщень. Його вплив на організм людини.

2. Нормалізація параметрів мікроклімату

3. Загальні заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

Зміст лекції

1. Мікроклімат виробничих приміщень. Його вплив на організм людини.

Виробниче приміщення - замкнутий простір в спеціально призначеній будівлі і споруді, в якій постійно (по змінах) або періодично (у течії робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Людина в процесі праці перебуває в різних мікрокліматичних умовах.

Мікроклімат виробничих приміщень - метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Таким чином до нормованих показників мікроклімату робочої зони належать: температура (t; °С); відносна вологість (r; %); швидкість руху повітря (V; м/с); інтенсивність теплового випромінювання (I, Вт/м2).

Температура повітря. Висока температура повітря є в приміщеннях зі значними тепловиділеннями від нагрітого устаткування і виробів - випічки хлібозаводів, основні цехи масложирової, кондитерської промисловості, виробництва полімерної тари і так далі, особливо в літній період року.

Знижена температура повітря є в зимовий період року на елеваторах, складах, особливо розташованих в зонах суворого клімату, холодильниках і так далі

Вологість і швидкість рухів повітря. Вологість повітря обумовлена вступом пари води від устаткування, особливо в мийних цехах виробництв вина, пива, безалкогольних напоїв, і відкритих ємностей з водою різних виробництв харчової промисловості.

При характеристиці мікроклімату враховується відносна вологість В - відношення абсолютної вологості А до максимальної М, вираженої у відсотках:

Абсолютна вологість виражається парціальним тиском водяної пари в Паскалях або вагових одиницях (г/м3). Максимальна вологість - кількість водяної пари при повному насиченні ними повітря при даній температурі.

Швидкість руху повітря (м/с) залежить від роботи машин, механізмів, роботи системи вентиляції і так далі.

Поєднання високими температурами повітря, у поєднанні з високою вологістю, низькою рухливістю повітря визначають як нагріваючий мікроклімат.

Дія на організм людини нагріваючого мікроклімату викликає:

перегрівання - почервоніння особи, щедре потіння, слабкість, головний біль, запаморочення, нудоту, блювоту, підвищення температури тіла, почастішання дихання і пульсу;

тепловий удар - швидке підвищення температури тіла до 400С, втрата свідомості, часте поверхневе дихання, частий пульс, можуть бути судоми;

судорожна хвороба виникає в результаті порушення водно-сольового балансу при різкому потінні в результаті дії високої температури повітря - слабкість, головний біль, судоми.

При зіткненні з гарячими поверхнями устаткування виникають опіки.

Мікроклімат, що охолоджує, характеризується низькими температурами повітря, особливо в поєднань з високою вологістю і великим рухом повітря, викликає охолодження і переохолодження працівників, може бути причиною простудних захворювань - катару верхніх дихальних шляхів, ангіни, пневмонії, а також міозитів, радикулітів, невритів. Місцева дія - обмороження.)

Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини і його теплообмін з довкіллям. Не дивлячись на те, що параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть значно коливатися, температура тіла людини залишається постійною (36,6°С). Властивість людського організму підтримувати тепловий баланс називається терморегуляцією. Нормальне протікання фізіологічних процесів в організмі можливе лише тоді, коли що виділяється організмом тепло безперервно відводиться в довкілля. Кількість тепла, що виділяється людиною, головним о6разом залежить від ступеня тяжкості виконуваної роботи і температурного режиму. Віддача теплоти організмом людини в зовнішнє середовище відбувається трьома основними способами (шляхами) : конвекцією, випромінюванням і випаром.

Зниження температури за усіх інших однакових умов призводить до росту тепловіддачі шляхом конвекції і випромінювання і може привести до переохолодження організму. При високій температурі практично усе тепло, яке виділяється, віддається в довкілля випаром поту. Якщо мікроклімат характеризується не лише високою температурою, але і значною вологістю повітря, то піт не випаровується, а стікає краплями з поверхні шкіри.

Недостатня вологість призводить до інтенсивного випару вологи із слизових оболонок, їх пересиханню і ерозії, забрудненню хвороботворними мікробами. Вода і солі, що виділяються з організму потім, повинні заміщатися, оскільки їх втрата призводить до згущування крові і порушення діяльності серцево-судинної системи. Обезводнення організму на 6% викликає порушення розумової діяльності, зниження гостроти зору. Обезводнення на 15 - 20% призводить до смерті. Для відновлення водного балансу робітником гарячих цехів рекомендується вживати підсолену (0,5% NаС1) воду (4 - 5 л на людину за зміну), білково-вітамінний напій.

Підвищення швидкості руху повітря сприяє посиленню процесу тепловіддачі конвекцією і випаром поту.

Тривалий вплив високої температури у поєднанні зі значною вологістю може привести до накопичення тепла в організмі і до гіпертермії. Цей стан, при якому температура тіла підвищується до 38 - 40°С. При гіпертермії, і як наслідок, тепловому ударі, спостерігається головний біль, запаморочення, загальна слабкість, зміна колірного сприйняття, сухість у роті, нудота, блювота, потовиділення. Пульс і частота дихання прискорюються, в крові зростає вміст залишкового азоту і молочної кислоти. Спостерігається блідість, посиніння шкіри, зіниці розширені, іноді виникають судоми, втрата свідомості.

При низькій температурі, значній швидкості і вологості повітря виникає переохолодження організму - гіпотермія. На початковому етапі дії помірного холоду спостерігається зниження частоти дихання, збільшення об'єму вдиху. При тривалій дії холоду дихання стає неритмічним, частота і об'єм вдиху ростуть, змінюється вуглеводний обмін. З'являється мускульне скорочення (тремтіння), при якому зовнішня робота не виконується, і уся енергія скорочення м'язів перетворюється на теплоту. Це дозволяє впродовж деякого часу затримувати зниження температури внутрішніх органів. Внаслідок дії низьких температур можуть виникнути холодові травми.

Параметри мікроклімату чинять також впливають на продуктивність праці і на травматизм.

 

Допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень (витягання з СанПин 2.2.4.548-96)

Період року Категорії робіт по тяжкості Температура на робочих місцях, Відносна вологість, не більше, % Швидкість руху повітря, не більше, м/с
постійних непостійних
Холодний Середній тяжкості: IIа IIб Важка III   17-23 15-21 13-19   15-24 13-23 12-20     0,3 0,4 0,5
Теплий Середній тяжкості: IIа IIб III   18-27 16-27 15-26   17-29 15-29 13-28   65 при 250С 75 при 250С 75 при 240С   0,2 – 0,4 0,2 – 0,5 0,2 – 0,6

 

1. Оптимальні норми мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

 

Сезон року Категорія робіт Температура повітря, Відносна вологість повітря, % Швидкість руху, м/с, не більше
Холодний і перехідний періоди Легка - I Середній тяжкості - IIа Середній тяжкості - IIб Важка - III 20 – 23 18 – 20 17 – 19 16 – 18 60 – 40 60 – 40 60 – 40 60 – 40 0,2 0,2 0,3 0,3
Теплий період Легка - I Середній тяжкості - IIа Середній тяжкості - IIб Важка - III 22 – 25 21 – 23 20 – 22 18 – 21 60 – 40 60 – 40 60 – 40 60 – 40 0,2 0,3 0,4 0,5

 

2. Допустимі норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

 

Категорія робіт Температура повітря, Относительн.вологість повітря, %, не більше Швидкість руху повітря, м/с не більший Температура повітря поза постійними робочими місцями,
Легка - I Середній тяжкості - IIа Середній тяжкості - IIб Важка - III 19 – 25 17 – 23 15 – 21 13 – 19 0,2 0,3 0,4 0,5 15 – 26 13 – 24 13 – 24 12 – 19

 

2. Нормалізація параметрів мікроклімату

У основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференціальна оцінка оптимальних і допустимих метеорологічних умов в робочій зоні залежно від теплової характеристики виробничого приміщення, категорії робіт по ступеню тяжкості і періоду року.

Оптимальними (комфортними) мікрокліматичними умовами є такі поєднання кількісних параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження терморегуляційних механізмів.

Допустимими мікрокліматичними умоваминазивають такі поєднання кількісних параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину дають змогу організму швидко нормалізувати функціональний і тепловий стан. При цьому не виникає пошкоджень або ознак порушення здоров’я, але все ж спостерігаються погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях перебувають в прямій залежності від важкості роботи, кількості надлишкового тепла у приміщеннях та сезону року.

Оптимальні і допустимі параметри мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій тяжкості робіт в теплий і холодний періоди року різні.

Період року визначається по середньодобовій температурі зовнішнього середовища. При t <+10°С - холодний період, а якщо t >+10°С - теплий період року.

 

3. Загальні заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату.

Створення оптимальних метеорологічних умов у виробничих приміщеннях є складним завданням, вирішити яку можна за рахунок застосування наступних заходів і засобів :

Ø Удосконалення технологічних процесів і устаткування. Впровадження нових технологій і устаткування, не пов'язаних з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки металу - холодним, нагріваючи полум'ям - індуктивним, горнових печей - тунельними.

Ø Раціональне розміщення технологічного устаткування. Основні джерела тепла бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення тепловипромінюючого устаткування в ізольованих приміщеннях або на відкритих майданчиках.

Ø Автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами дозволяють у багатьох випадках вивести людину з виробничих зон, де діють несприятливі чинники (наприклад, автоматизоване завантаження печей в металургії, управління розливом сталі).

Ø Раціональна вентиляція, опалювання і кондиціонування повітря. Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Створення повітря і водо-повітряних душей широко використовується у боротьбі з перегріванням робітників в гарячих цехах.

Забезпечити нормальні теплові умови в холодний період року у великогабаритних і полегшених промислових будівлях дуже важко і економічно недоцільно. Найбільш раціональним варіантом в цьому випадку є установка на постійних робочих місцях і окремих ділянках джерел променистого тепла. Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей і інших отворів, а також пристроєм повітряних і легко-теплових завіс на дверях і воротях.

Ø Раціоналізація режимів праці і відпочинку досягається скороченням тривалості робочого часу за рахунок додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами. Якщо організувати окреме приміщення важко, то в гарячих цехах створюють так званий повітряний оазис, де засобами вентиляції забезпечують нормальні температурні умови.

Для робітників, які працюють на відкритому повітрі взимку, Обладнали приміщення для обігріву, де температуру підтримують дещо вищий за комфортну.

Ø Застосування теплоізоляції устаткування і захисних екранів. Як теплоізоляційні матеріали широко використовують: азбестову тканину, картон, бетон, цеглу, азбоцемент, мінеральну та шлакову вату, пемзу, склотканину, керамзит, пінопласт.

На виробництві застосовують також захисні екрани для локалізації джерел теплового випромінювання, зниження опромінюваності на робочих місцях. За принципом захисту від дії тепла екрани бувають: що відбивають, поглинають, відводять і комбіновані. Хорошим захистом від теплового випромінювання є водяні завіси, широко використовувані в металургії.

Ø Використання засобів індивідуальною захисту. Велике значення для профілактики перегрівання організму мають індивідуальні засоби захисту.

Контрольні питання:

1. Як впливає мікроклімат на організм людини, якими параметрами він характеризується?

2. Що покладене в основу принципу нормування мікроклімату?

3. За допомогою яких заходів і засобів здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату?

Література:

2. Кучерявий В. П. Охрона праці Навч. посібник - Львів. Оріяна -Нова, 2007 - 368 с.,

стор. 95-102

Л е к ц і я 10

Тема:Забруднення повітря виробничих приміщень

План лекції

1.Вплив шкідливих речовин на організм людини.

2 Нормування шкідливих речовин

3. Захист від шкідливих речовин на виробництві

 

Зміст лекції

1Вплив шкідливих речовин на організм людини.

Шкідливими прийнято вважати речовини, які при контакті з організмом людини у разі порушення вимог безпеки можуть викликати захворювання чи відхилення у стані здоров'я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступного поколінь.

Шкідливі речовини можуть потрапляти в організм людини через:

- органи дихання (пари, газо- і пилоподібні речовини). Завдяки величезній (більше 90 м2) всмоктуючій поверхні легені створюють сприятливі умови для попадання шкідливих речовин безпосередньо в кров.

- органи травлення (шкідливі речовини потрапляють під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.)

- шкіру і слизові оболонки (переважно рідкі рідини).

Шкідливі речовини, які потрапили тим, або іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі або хронічні). Ступень отруєння залежить від токсичності речовин, їх кількості, часу дії, шляху, яким вони потрапили в організм, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму.

Гострі отруєння виникають в результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що незначно перевищують ГДК.

Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору - в зубах, марганцю - в печінці.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

У санітарно-гігієнічній практиці прийнято розділяти шкідливі речовини:

хімічні речовини та промисловий пил.

1. Хімічні речовини (шкідливі і небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 по характеру дії на організм людини підрозділяються на:

- загальнотоксичні, що викликають отруєння усього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

- подразнювальні, такі, що викликають роздразнення дихальних шляхів і слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);

- сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники і лаки на основі нітросполук);

- канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);

- мутагенні, що призводять до зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

- що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Промисловий (виробнича) пил досить поширений небезпечний і шкідливий виробничий чинник. Високі концентрації пилу характерні для гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства.

Пил може чинити на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучених тканин, що порушує нормальну будову і функцію органу. Шкідливість виробничого пилу обумовлена її здатністю викликати професійні захворювання легенів, в першу чергу пневмоконіози.

Вражаюча дія пилу, в основному, визначається дисперсністю (розміром) частинок пилу, їх формою і твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

Необхідно враховувати, що у виробничих умовах працівники, як правило, піддаються одночасній дії кількох шкідливих речовин, у тому числі і пилу. При цьому їх спільна дія може бути взаємнопосиленою, взаємнопослабленою або "незалежною".

На дію шкідливих речовин впливають також інші шкідливі і небезпечні чинники. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м'язове напруження, в більшості випадків посилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають також індивідуальні особливості організму людини. У зв'язку з цим для працівників, які працюють в шкідливих умовах, проводяться обов'язкові попередні (при прийнятті на роботу) і періодичні (1 раз на 3, 6, 12 і 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

 

2 Нормування шкідливих речовин

 

Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію, яка при щоденній (окрім вихідних днів) роботі впродовж 8 годин або іншої тривалості (але не більше 40 годин в тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нападників.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовин підрозділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76) :

1-й - речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 міліграма/м3 (свинець, ртуть, озон);

2-й - речовини високонебезпечні, ГДК 0,1... 1,0 міліграм/м3 (кислоти сірчана і соляна, хлор, фенол, їдкі луги);

3-й - речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 міліграм/м3 (винилацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий);

4-й - речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 міліграма/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас).

Для контролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень і робочих зон використовують наступні методи:

— експрес-метод, в основі якого лежить явище колориметрії (зміна кольору індикаторного порошку в результаті дії відповідної шкідливої речовини). Цей метод дозволяє швидко і з достатньою точністю визначити концентрацію шкідливої речовини безпосередньо в робочій зоні. Для цього використовують газоаналізатори (УГ-2, ГХ-4).

— лабораторний, метод, суть якого полягає у відборі проб повітря в робочій зоні і проведенні фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного та ін.) в лабораторних умовах. Цей метод дозволяє отримати точні результати, проте вимагає значного часу.

— метод безперервної автоматичної реєстрації змісту в повітрі шкідливих хімічних речовин з використанням газоаналізаторів і газосигналізаторів (ФКГ-ЗМ для хлору, "Сирена-2" для аміаку, "Фотон" для сірководня і т. д.).

Запилену повітря можна визначити ваговим, електричним, фотоелектричним і іншими методами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після простягання через нього певного об'єму запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр повітря.

Періодичність контролю стану повітряного середовища визначається класом небезпеки шкідливих речовин, їх кількістю, мірою небезпеки поразки працюючих. Контроль (вимір) може проводитися безперервно або періодично (упродовж зміни, щодня, щомісячно). Безперервний контроль з сигналізацією (перевищення ГДК) має бути забезпечений, якщо в повітря виробничих приміщень можуть потрапити шкідливі речовини гостронаправленої дії.

3 Захист від шкідливих речовин на виробництві

Загальні заходи і засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві і захисту працюючих включають:

-вилучення шкідливих речовин з технологічних процесів, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т. п.

-удосконалення технологічних процесів і устаткування (застосування замкнутих технологічних циклів, безперервних технологічних процесів, мокрих способів переробки матеріалів, що порошать, і т. п.);

-автоматизація і дистанційне керування технологічними процесами і устаткуванням, що виключають безпосередній контакт працюючих з шкідливими речовинами;

-герметизація виробничого устаткування, робота технологічного устаткування у вентильованих укриттях, локалізація шкідливих виділень за рахунок місцевої вентиляції, аспіраційних установок;

-нормальне функціонування систем опалювання, вентиляції, кондиціонування повітря, очищення викидів в атмосферу;

-попередні і періодичні медичні огляди працюючих, в шкідливих умовах, профілактичне живлення, дотримання правил особистої гігієни;

-контроль за вмістом шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

-використання засобів індивідуального захисту.

Контрольні питання:

1. Якими шляхами шкідливі речовини потрапляють в організм людини і який вплив можуть на нього робити?

2. Як діляться шкідливі речовини по характеру впливу на організм людини?

3. Як здійснюється нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони?

4. Які методи використовуються для визначення (контролю) концентрації шкідливих речовин в повітрі робочих приміщень і робочих зон?

5. Назвіть основні заходи і засоби, за допомогою яких здійснюється захист робітників від дії шкідливих речовин?

 

 

Література:

1. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. - Львів: УАД - 2006 – 336, стор.104-107

 

 

Л е к ц і я 11

Тема: Вентиляція.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Но деятельность органов местного самоуправления была сведена к минимуму. Они находились в полной зависимости от местной администрации | Системи опалення

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 219; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.027 сек.