Типи готовності дитини до навчання

Якщо за час, який залишився до першого вересня ви вирішили підготувати дитину до школи —вже запізно. Починати потрібно було ще до її народження.

Приклад. Поведінка 5-річної Світланки на вулиці та в дитячому садочку дуже турбувало батьків. Серед однолітків вона завжди грає роль блазня, іноді — нещасливої героїні. Робить вона це для того, щоб виділятися серед інших, бути в центрі уваги, але не важливо — в якому виді — в гарному чи поганому. Шестирічний Антон прагне потоваришувати з дітьми більш старшого віку, оскільки має труднощі у спілкуванні з однолітками. Він принизливо підлещується до старших приятелів: постійно намагається бути на виду, підносить різні подарунки. Всі дії Антона — це невміла спроба зробити себе потрібним, ввійти в колектив, який за інших умов його не прийняв би. Антон боїться бути непоміченим, боїться залишитись один, без друзів.

Помітивши такі ознаки поведінки у дитини, спробуйте їх виправити. Слід визначити мінімум, як за рік, наскільки готова чи не готова дитина до школи. Чи готова вона спілкуватися з іншими дітьми, незнайомими людьми?

Готовність дитини до школи — це вміння володіти віковими навичками і знаннями. Враховуючи їх, а також стан здоров’я, майбутніх першокласників поділяють на 3 групи:

Перша група: готові до навчання. Це діти з гарним станом здоров’я: хворіють рідко, хронічних захворювань немає. Навички та знання на потрібному рівні розвитку або навіть випереджають його. В них на першому місці — пізнавальний мотив: що нового і цікавого буде у школі? В майбутньому такі діти навчаються на „відмінно” та „добре”.

Друга група: умовно готові діти до навчання. Діти із середнім рівнем здоров’я: хворіють рідко, але як називається влучно. Навички та знання на необхідному рівні або трохи нижче. Навчаються у школі нерівно, а іноді з зусиллями. Не дуже полюбляють працювати головою, не впевнені у собі. Опановують тільки ті предмети, які їм подобаються. В один день можуть принести в щоденнику і „п’ять” і „два”.

Третя група: не готові до навчання. Діти з хронічними або періодично загострюваними захворюваннями. Знання та навички недостатні. Навчаються слабо, знаходяться на низькому рівні навчаємості. Нікого не бояться, іноді навіть демонструють своє негативне ставлення до навчання.

Підготовка дитини до школи. Зв’язок підготовки і готовності дитини до школи, роль і завдання гувернера у цьому процесі.

Однією із задач домашнього вихователя є підготовка дитини до школи. Перехід дитини у школу – якісно новий етап у її розвитку. Цей етап пов’язаний із зміною “соціальної ситуації розвитку”, з особистісними новоутвореннями, які Л.С. Виготський називав “Кризою 7 років”. Результатом підготовки є готовність до школи. Ці два терміни зв’язані між собою причинно-наслідковими відношеннями: готовність до школи безпесередньо залежить від якості підготовки.

Психологи і педагоги виділяють загальну і спеціальну готовність до навчання у школі. Отже, гувернером повинна здійснюватися відповідно загальна і спеціальна підготовка.

· Під спеціальною підготовкою розуміють набуття дитиною знань і умінь, які забезпечать їй успішність оволодіння змістом навчання у першому класі з основних предметів – математика, читання, письмо, знання про навколишнє середовище.

· Поняття загальна підготовка містить психологічну, морально-вольову і фізичну підготовку до школи.

Між названими напрямами підготовки і готовності існує тісний, взаємообумовлюючий зв’язок. Тому дуже важливо, щоб вихователь був добре обізнаний зі специфікою роботи з кожного напрямку і разом із сім’єю допомагав дитині досягнути готовності до школи.

Розглянемо зміст і особливості кожного з напрямків.

Спеціальна підготовка до школи. Зміст знань дошкільника.

Аналіз програми першого класу школи свідчить, що успішно оволодіти нею зможе та дитина, яке вже має певний запас знань зі шкільних предметів, володіє основами навички читання. Вчмтель буде спиратися на ці знання учня, розвивати і збагачувати їх. Знання, таким чином, складають основу для початку навчання зі спеціальних шкільних предметів.

Обов’язковий зміст знань дошкільника, який забезпечить йому основу для успішного оволодіння програмою першого класу, включає:

• Елементарні математичні уявлення – вага, об’єм, форма, розміщення у просторі, довжина, часові проміжки, поняття про число і цифру тощо.
• Розвиток мовлення, основи навичок читання і письма – словниковий запас, складання речень і коротких оповідань, вимова звуків, наголос, поняття про звук і літеру, складання звуків у склади, читання складів, основи правописних навичок тощо.
• Знання про навколишнє середовище. (Сфери – природа, культура, люди, “я сам” тощо).
• Елементарні зображувальні навички – малювання, ліплення, аплікація, тощо. (За “Базовим компонентов дошкільної освіти в Україні”, програмами “Малятко”, “Дитина”).

Однак було б невірним спеціальну підготовку до школи розуміти як кількісне накопичення знань. Чим більше знає (запам’ятала) дитина, тім легше буде вчитися? На жаль, все не так просто. У дитини-дошкільника хороша пам’ять. Вона швидко і багато запам’ятовує, може відтворити те, що запам’ятала (за Істоміною З.М.). Однак лише пам’яті для успішного навчання замало. Важливішим є наявність умінь порівнювати, аналізувати, узагальнювати, робити самостіні висновки, тобто – певний рівень иозвитку пізнавальних процесів. Вміння дитини рахувати до 100 ще не свідчить про майбутні успіхи у математиці. І навіть вміння читати (складати літери у слова) ще не гарантія хороших результатів у читанні і правописі.

Важливим є усвідомлення вказаних знань і вмінь, розуміння причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей, здатність виділяти і утримувати навчальну задачу. Дослідники Л.Є. Журова, Т.В. Тарунтаєва, Н.Ф. Виноградова, Г.А. Корнєєва, А.Н. Макарова та ін. Встановили, що така підготовка до навчання у школі можлива й необхідна.

Дата добавления: 2014-01-03