Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Лекція 1. Робочий час та методи його регулювання




Тема 9. Планування праці

Питання 1. Поняття та економічний зміст робочого часу

 

Час як об’єктивна форма існування матерії являє собою найбільш поширену міру діяльності людини. Економічна наука розглядає час з точки зору його використання суспільством та індивідуумом з метою реалізації своїх соціально-економічних цілей та інтересів, а також для оцінки досягнутих результатів.

Робочий час – це час, на протязі якого працівник витрачає фізичні та інтелектуальні здібності з метою створення споживчих вартостей. Робочий час виконує функції міри праці, міри вартості, норми тривалості праці.

 

Важливими характеристиками робочого часу є його тривалість та інтенсивність.

 

Тривалість - це властивість робочого часу займати певну частину простору часу.

 

Інтенсивність – це ступінь його щільності, яка характеризує наявність згаяного часу в процесі праці.

 

Економічний зміст робочого часу виявляється сукупністю необхідного та додаткового робочого часу.

 

Робочий час є елементом структури добового фонду часу, який включає в себе ще й позаробочий час (час пов’язаний з роботою; час задоволення життєвих потреб; вільний час). Співвідношення цих частин добового фонду часу впливає на ефективність виробництва, рівень розвитку економіки України, створення умов відтворення робочої сили, інше.

 

Робочий час слід розглядати на макрорівні та мікрорівні.

 

На макрорівні досліджуються таки аспекти часу праці:

ü зайнятість населення,

ü ресурси праці суспільства,

ü розподіл праці за секторами економіки, галузями, регіонами інше.

 

На мікрорівні робочий час використовують з метою визначення:

ü трудового потенціалу підприємства,

ü чисельності працівників за професіями, посадами,

ü залучення працівників фірми до наднормової праці,

ü надання основних та додаткових відпусток,

ü інше.

 

Задачей в улучшении организации труда является уста­новление наиболее целесообразных режимов труда и отдыха. Различают сменный, суточный, недельный и месячный режимы труда и отдыха. Режим труда и отдыха формируют с учетом работоспособности человека, кото­рая изменяется в течение суток (см. рис. 10.2), что находит отражение, прежде всего, в сменном и суточном режимах.

Сменный режим труда и отдыха определяет продолжительность смены, время ее начала и окончания, продолжительность обеденного перерыва, время его начала и окончания.

Суточныйрежим труда и отдыха включает число смен (циклов) в сут­ки. Число смен должно быть кратным 24. Следовательно, можно работать в одну, две, три, четыре и шесть смен.

Недельныйрежим труда и отдыха предусматривает различные графики работы, число выходных дней в неделю, работу в выходные и празднич­ные дни. Графики работы предусматривают порядок чередования смен.

Месячныйрежим труда и отдыха определяет число ра­бочих и нерабочих дней в данном месяце, число работ­ников, уходящих в отпуск, и продолжительность основного и дополни­тельного отпусков.

 
 


Працездатність

в в

с а

а с

 

0 1 3 5 6 7 8 9 Години роботи

 

а — час входження в роботу; в — період найбільш сталої працездатності; с — період втоми.

 

Рис. 10. Зміна працездатності протягом робочої зміни

 

Питання 2. Значення покращення використання робочого часу.

 

Значення цього процесу полягає у наступному:

1. Зростанні обсягу НД, рівня життя населення як за рахунок скорочення загального робочого часу, так і за рахунок зростання “вартості” одиниці робочого часу.

2. Підвищення суспільної продуктивності праці як за рахунок економії витрат живої праці (витрати робочого часу) так і уречевленої (яку втілено в засобах виробництва). В результаті зменшується абсолютна величина собівартості продукції, зростає прибуток, підвищується конкурентноздатність виробництва.

3. Зростання продуктивності праці у випадках кращого використання робочого часу може відбуватися без додаткових інвестицій та в стислий термін часу.

4. Економія робочого часу є підґрунтям зростання вільного часу, створення умов розширеного відтворення робочої сили, гармонійного розвитку людини.

Питання 3. Робочий час та робочий день

Робочий день – це законодавчо регулюєма та встановлена на основі колективних угод величина робочого часу, яка підлягає відпрацюванню працівником на протязі доби, та яка забезпечує виробництво необхідного та додаткового продукту за умови збереження здоров’я працівника.

 

В Україні тривалість робочого дня встановлено законом в розмірі 40 – годин на тиждень (ст. 50 та 51 КЗОТ) з диференціацією цієї величини за критеріями: важкості умов праці, скороченого робочого дня підліткам, жінкам із малолітніми дітьми, за деякими професіями тощо. На підприємствах з особливим характером виробництва та умовами праці (хімічна галузь, вугільна ін.) встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. В таких режимах праці тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 год., за тижневої норми 40 годин, 6 год. – за тижневої норми 36 год., та 4 год. – за тижневої норми 24 год.

Питання 4. Структура робочого часу

 

Фонд робочого часу підприємства може бути розглянутим по відношенню до предмету праці, продукту праці, працівнику, виробництву.

Відносно до продукту праці розглядають:

ü трудомісткість виробу,

ü норми часу на трудові операції,

ü норми часу на окремі елементи операції.

Відносно до працівника виділяють:

ü робочий день

ü місячний фонд робочого часу, квартальний, річний.

Відносно до предмету праці виділяють: час здійснення технологічного процесу.

В процесі виробництва відокремлюють:

ü час перебування предметів праці у виробничому запасі;

ü робочий період;

ü час перерви.

 

Питання 5. Аналіз використання робочого часу.

 

Аналіз цих структурних елементів потребує визначення часу нероботи, та розробки заходів щодо попередження втрат та нераціонального використання робочого часу. Аналіз ведеться окремо на основі балансів цілоденного та внутрішньозмінного робочого часу.

 

Плановий баланс цілоденного робочого часу одного працівника включає:

ü календарний фонд;

ü вихідні та святкові дні;

ü номінальний фонд робочого часу;

ü неявки за поважними причинами;

ü ефективний фонд робочого часу.

 

У фактичному балансі цілоденного фонду робочого часу є дані про неявки з неповажних причин, та частково через тимчасову непрацездатність, відпусток з дозволу адміністрації ін.

 

Внутришньозмінний фонд робочого часу має таки нормативи:

ü час оперативної роботи;

ü час обслуговування робочого місця;

ü час відпочину та задоволення особистих потреб;

ü підготовчо-заключний час.

 

Крім того, фактичний внутришньозмінний фонд робочого часу може мати простої та втрати робочого часу.

 

Виділяють три види внутришньозмінних втрат робочого часу:

ü непродуктивні витрати (виправлення браку, відхилення від запланованої технології, виконання робітником невластивих йому функцій);

ü простої через технічні, організаційні причини та з вини працівника;

ü приховані витрати (заповільнення темпу роботи, використання висококваліфікованих робітників на роботах низької кваліфікації).

 

Аналіз використання робочого часу працівниками проводять з метою:

1. обґрунтування шляхів покращення використання виробничого та трудового потенціалу підприємства;

2. розробки комплексу заходів усунення причини нераціонального використання робочого часу; визначення витрат на проведення цих заходів;

3. опрацювання підходів до управління процесом ефективного використання ресурсів праці.

Питання 7. Оцінка рівня та визначення економічної ефективності використання робочого часу.

 

Оцінку використання робочого часу проводять окремо за цілоденним та внутришньозмінним фондами. Визначають приріст продуктивності праці за рахунок ліквідації втрат робочого часу, економію чисельності (Еч) та приріст обсягу виробництва (ΔV)

 

За рахунок зменшення (ліквідації) внутришньозмінних втрат робочого часу визначають:

 

а) приріст ПП (Δ ПП) за формулою:

 

б) або ;

 

За рахунок покращення використання цілоденного фонду робочого часу:

 

а) приріст ПП за рахунок збільшення явочного фонду:

Вплив використання робочого часу на динаміку продуктивності праці визначають за формулою: , ,

де tВОП — час на відпочинок та особисті потреби; Впд, Внт – втрати робочого часу відповідно з вини працівника та з організаційно-технічних причин (хвилин); Врчз та Врчб – втрати робочого часу відповідно у звітному (плануємому) та у базовому періоді, %; Вдб та Вдз – витрати робочого часу у днях відповідно в базовому та звітному періодах в середньому на одного працівника(днів); Дн, Дф - кількість днів явок на роботу в середньому на одного працівника за планом та фактично.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 495; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.035 сек.