Удосконалення управління, організації виробництва і праці

Використання нових видів сировини і матеріалів.

Підвищення технічного рівня виробництва.

1.1. Удосконалення засобів праці:

─ упровадження високопродуктивних машин, агрегатів, транспортних засобів;

─ комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів;

─ удосконалення діючих агрегатів, машин і вузлів, модернізація устаткування.

1.2. Удосконалення технологічних процесів:

─ удосконалення технології робіт;

─ інтенсифікація технологічних процесів.

1.4. Комплексне використання сировини і відходів:

використання відходів виробництва (щебеню із скельних розкривних порід, будівельного піску із шламових відходів збагачувальних фабрик та доменного шлаку).

2.1. Удосконалення управління виробництвом:

─ удосконалення організаційної і виробничої структури підприємства;

─ спрощення схем і вдосконалення методів управління;

─ раціональний розподіл функцій управління;

─ розвиток і вдосконалення форм суспільної організації виробництва.

2.2. Удосконалення організації виробничих процесів:

─ жорстке дотримання режимів роботи структурних підрозділів;

─ забезпечення ритмічної та неперервної роботи;

─ удосконалення організації технічного контролю за виробництвом;

─ покращення організації забезпечення сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами, заготівками, технологічними пристосуваннями та інструментом;

─ забезпечення дотримання технічних умов і вимог експлуатації агрегатів, машин і механізмів;

─ забезпечення проведення своєчасних і якісних технічних оглядів і ремонтів устаткування;

─ забезпечення безперебійної роботи транспорту і якісного транспортного обслуговування виробництва;

─ покращення збуту продукції.

2.3. Удосконалення організації праці:

─ забезпечення більш раціонального поділу і кооперування праці;

─ удосконалення організації й обслуговування робочих місць;

─ більш повне використання робочого часу;

─ удосконалення прийомів і методів праці;

─ забезпечення нормальних умов праці і безпеки праці.

3. Збільшення обсягів виробництва продукції і структурні зрушення у виробництві:

─ зростання масштабів виробництва;

─ зміна асортименту продукції;

─ зміна структури продукції;

─ зміна частки кооперованих поставок;

─ диверсифікація виробництва.

4. Економічні:

─ удосконалення системи показників і методів планування виробничої діяльності;

─ удосконалення взаєморозрахунків між структурними підрозділами підприємства;

─ удосконалення системи оплати праці;

─ розробка положень для надання заохочувальних доплат і надбавок із прибутку.

5. Соціальні:

─ створення сприятливого психологічного клімату в колективі;

─ поліпшення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу;

─ підвищення загальноосвітнього рівня працівників;

─ удосконалення системи морального заохочення працівників.

6. Природні умови та розміщення підприємства:

─ зміна гірничо-геологічних умов видобутку руди, вмісту корисного компонента в руді;

─ поліпшення розміщення підприємства;

─ прискорення освоєння нових виробничих потужностей.

Як бачимо із наведеної класифікації, перелічені фактори можуть різноспрямовано впливати на продуктивність праці, тобто збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва та витрати праці на виробництво продукції.

Кількісна оцінка факторів зміни і резервів підвищення продуктивності праці забезпечує можливість визначення розмірів резервів для окремих виробничих підрозділів підприємства в цілому, для кожного виду резервів та всієї їх сукупності, а також дозволяє врахувати вплив визначальних факторів і більш повне використання резервів при обґрунтуванні зростання продуктивності праці на плановий період.

Соціально-економічні фактори і резерви поки ще не мають статистичних методів індивідуального кількісного обліку, але їх вплив на рівень продуктивності праці є вагомим і може бути визначеним на підставі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, зіставлення з аналогами тощо. Вплив матеріально-технічних, організаційно-економічних факторів і природних умов, а також резерви зростання продуктивності праці зазначених груп піддаються вимірюванню.

Вплив факторів і резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. Величину впливу фактора і резерву зростання продуктивності праці визначають співставленням витрат праці (рівня продуктивності праці) при плановому (нормативному) значенні фактора та фактично досягнутому в базовому періоді.

Способи розрахунку можливих змін чисельності працівників за окремими факторами можуть бути різними і визначатися специфічними особливостями впливу окремих факторів на зміни витрат праці.

Наведені вище типові групи факторів можуть бути деталізовані для використання в окремих галузях гірничої та металургійної галузі промисловості.

На гірничо-збагачувальних підприємствах з відкритим способом видобутку руди вдосконалення технологічних процесів здійснюється за такими напрямами:

─ використання високопотужних навантажувальних, транспортних і бурових агрегатів та машин;

─ удосконалення технології бурових і підривних робіт;

─ інтенсифікація гірничих робіт, упровадження циклічно-поточної технології видобутку руди в кар’єрах;

─ удосконалення транспортних схем вивезення руди з кар’єрів:

─ упровадження оптимальних схем подрібнення і збагачення руди;

─ удосконалення підготовки сировини і палива до збагачення та грудкування;

─ інтенсифікація процесів випалення і грудкування залізорудної продукції;

─ зниження технологічних втрат металу і механічних втрат сировини.

На підприємствах з підземним способом видобутку руди підвищення технічного рівня виробництва здійснюється передусім у результаті механізації окремих виробничих процесів та їх комплексів: механізації навантаження корисних копалин і породи в очисних вибоях, при проведенні підготовчих виробок. У гірничій промисловості нові види механізмів і машин пов'язані з використанням нової технології розробки родовищ корисних копалин.

На металургійних підприємствах рівень продуктивності праці в основних цехах визначається наступними факторами:

─ розміром і досконалістю конструкції металургійних агрегатів;

─ рівнем механізації й автоматизації процесів;

─ кількістю встановлених агрегатів;

─ обсягом вихідної сировини і палива та обсягом виробництва продукції.

За певного технічного рівня й обсягу виробництва, якості вихідної сировини і палива продуктивність робітників залежить від ступеня використання виробничої потужності металургійного агрегату і ступеня раціональності організації праці робітників.

Поліпшення використання металургійних агрегатів досягається шляхом інтенсифікації і прискорення металургійних процесів, одночасного збільшення маси перероблюваної сировини, зменшення втрат сировини і продуктів у процесі виробництва, скорочення простоїв устаткування на ремонтах і на переналагодженні та ліквідації простоїв унаслідок організаційно-технічних неполадок.

Зменшення чисельності робітників досягається шляхом: механізації робіт, автоматизації управління технологічними процесами і контролю за ними; використання більш удосконалених знарядь праці; ущільнення робочого дня (сумісництво професій і розширення зон обслуговування); раціонального поділу і кооперування праці; централізації ремонтної служби в спеціалізованих ремонтних цехах; скорочення невиходів на роботу.

У практиці реального управління продуктивністю праці можливий кількісний вплив окремих факторів на рівень продуктивності праці, а оцінка резервів її підвищення здійснюється в такій послідовності.

1. Розраховується вихідна (умовно-розрахункова) чисельність промислово виробничого персоналу (ПВП) у плановому періоді (Чвих):

або (2.113)

де Опл ─ плановий обсяг робіт;

Об – обсяг робіт у базовому періоді;

Вб ─ виробіток одного працівника ПВП у базовому періоді;

Чб ─ чисельність працівників ПВП у базовому періоді;

Іq і Тq – відповідно індекс (коефіцієнт зростання) і темп зростання обсягів виробництва (%).

Дата добавления: 2014-01-03