Статистический учет

Содержанием этого вида учета является фиксация массовых, повторяющихся явлений, характеризующих работу предприятия и его звеньев на протяжении определенного промежутка времени. Характер ведения этого учета - накопительный.

Целью статистического учета является регистрация величин, количественно оценивающих условия деятельности предприятия, на­личные средства производства, выпуск продукции, объемы ее реализации, величины затрат на выпуск продукции, наличие и движение денежных средств и величины прочих показателей за отдельные ка­лендарные периоды времени (в смену, сутки, за месяц, квартал, год) в течение каждого текущего отчетного календарного периода.

При оценке условий производства статистический учет фиксирует среднюю мощность разрабатываемых пластов полезного ископаемого, мощность рудных залежей, глубину разработки, газо- и водообильность, объемы выдаваемой породы для шахт и величину коэффициента вскрыши для карьеров (разрезов) и прочие.

При оценке объемов добычи статистический учет фиксирует ежесменную величину добычи полезного ископаемого по предприятию и по каждому его участку.

При оценке издержек производства учитываются затраты, производимые предприятием на выпуск и реализацию продукции. Эти показатели, как правило, учитываются помесячно.

Статистический учет фиксирует численность персонала, уровень производительности труда, затраты па заработную плату, ве­личину среднемесячного заработка работников предприятия. В числе оценочных показателей статистический учет фиксирует объ­ем и доходы предприятия от реализации продукции, величины де­биторской и кредиторской задолженности и другие показатели.

Статистический учет ведется в натуральных и денежных единицах измерения с использованием результатов оперативного и бух­галтерского учета.

Непосредственными организаторами и исполнителями этого вида учета являются плановый отдел предприятия, отдел труда и за­работной платы и другие функциональные службы. Данные статистического учета за определенный календарный период времени фиксируются в соответствующих отчетных формах ежемесячно (ежеквартально, ежегодно). Они накапливаются у предприятия и представляются вышестоящим организациям, госу­дарственным органам статистического учета и финансовым органам.

В отличие от оперативного учета статистический учет охватывает меньший объем информации и в меньшей степени используется для ежедневного оперативного руководства работой предприятия.

Данные статистического учета за ряд календарных периодов являются основой для выявления и изучения закономерностей и тен­денций в развитии производства, выявления количественных взаимосвязей между величинами производственно-технических показа­телей и оценочными, экономическими показателями.

В отличие от оперативного и бухгалтерского учета данные статистического учета используются не только предприятием, но и внешними органами управления отраслью и народным хозяйством. По этой причине статистический учет организуется по единой ме­тодологии, устанавливаемой государственной статистической службой.

Лекція № 18. Тема: «Матеріально-технічне забезпечення гірничого виробництва».

Матеріально-технічне забезпечення здійснює комерційна служба підприємства, яку очолює заступник директора по комерційним питанням. Йому підпорядковані, в свою чергу, начальник відділу МТЗ.

Функції відділу МТЗ:

1. Визначення потреб підприємства в матеріально-технічних ресурсах.

2. Знаходження джерел покриття цих потреб.

3. Організація отримання матеріальних ресурсів.

4. Організація зберігання і видачі на виробництво матеріальних ресурсів.

5. Контроль за правильним використанням матеріальних ресурсів.

1-ша функція. Потреба у матеріально-технічних ресурсах визначається по-різному залежно від їх призначення.

1) Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюється при проектуванні виробничих систем.

2) Розрахунки потреби у матеріалах є регулярними і здійснюються по єдиній методичній основі.

Кількість матеріалів, яку слід закупити, обчислюється за формулою:

Мп = Мв + Мз.к. + Мз.п.

де Мв – витрати матеріалів за розрахунковий період,

Мз.к., Мз.п. – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Витрати матеріалів обчислюються помноженням обсягу продукції (робіт) на норму витрати матеріалів. Так, витрати матеріалів на виробництво продукції підраховуються за формулою:

де n – кількість найменувань виготовлюваної продукції

Q – обсяг випуску продукції і-го найменування у натуральному вимірі;

МНі – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу.

Мн.в. – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва.

Величина Мн.в. обчислюється тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. Обчислення її проводять по-різному, залежно від широти номенклатури продукції і величини норми. При обмеженій номенклатурі продукції й великих нормах витрат визначається зміна кількості виробів у незавершеному виробництві і її помножують на норму витрат на один виріб. В інших випадках величина Мн.в. обчислюється приблизно, виходячи із зміни незавершеного виробництва у вартісному вимірі й витрат матеріалів на грошову одиницю за минулий рік.

Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектувальних виробів і тих допоміжних матеріалів, які нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні і обслуговуючі процеси обчислюються як добуток обсягу робіт або кількості об’єктів обслуговування на норму витрат.

Об’єктами нормування витрат матеріалів у цих випадках можуть бути:

1) час роботи устаткування (мастильні, охолоджуючі матеріали, енергія),

2) тонно-кілометри перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів),

3) одиниця ремонтоскладності устаткування (матеріали для ремонту, запасні частини),

4) кількість працюючих (спецодяг, спецхарчування тощо).

2-га функція. Існують дві класичні форми МТЗ:

1) децентралізоване постачання,

2) централізоване постачання.

Децентралізованим називається забезпечення виробництва матеріальними ресурсами через товарну біржу, або по бартерним угодам, а також за рахунок місцевих і внутрішніх джерел.

Централізованим – забезпечення виробництва матеріальними ресурсами згідно плану по нарядам вищестоячих організацій.

3-тя функція. Отримання матеріальних ресурсів здійснюється по 2-м видам:

1) транзитне забезпечення,

2) складське.

Транзитним називається забезпечення, при якому матеріали поступають від постачальника до споживача безпосередньо, обходячи постачальні бази.

Складським називається постачання, при якому матеріали передаються від постачальників на бази, а потім вже до споживачів, тобто має місце перевантаження МТЗ.

4-та функція. Організація зберігання і контроль за використанням.

Інтервали поставок матеріалів на підприємств та інтервали їх використання часто не співпадають, багато з них надходять у виробництво безперервно, тобто щоденно. Тому виникає потреба у запасах матеріалів.

За призначенням запаси поділяються:

1) поточні,

2) підготовчі,

3) страхові.

Поточний запас забезпечує роботу підприємства у період між двома черговими надходженнями партій матеріалів. Він є величиною змінною: досягає максимуму в момент надходження партії матеріалів, поступово зменшується внаслідок їх використання і стає мінімальним безпосередньо перед черговою поставкою.

Максимальний поточний запас (Мз. пт. max) дорівнює партії поставки матеріалів, яка залежить від інтервалу між двома поставками та середньодобових витрат матеріалів, тобто

Мз. пт max = Mд ∙ tн

де Мд – середньодобові витрати матеріалу в натуральному вимірі;

tн - інтервал між надходженням чергових партій матеріалів у днях.

Різновидом поточного є сезонний запас, який утворюється за умов сезонного використання матеріалів, їх сезонної заготівлі або сезонного транспортування.

Підготовчий запас створюється у тих випадках, коли перед використанням матеріали потребують спеціальної підготовки (сушіння, розкрою, правки тощо).

Мз. пд. = Mд ∙ tn

де tn - час на підготовку матеріалів у днях.

Строковий запас потрібний на випадок ймовірної затримки надходження чергової партії матеріалів.

Мз. стр. = Mд ∙ tm

де tm – час термінового поповнення запасу в днях або при стандартних інтервалах постачання – середнє відхилення від нього.

Таким чином, загальний запас матеріалів становить:

максимальний

Мз мах = Мд ∙ (tн + tn + tm)

мінімальний

Мз міn = Мд ∙ (tn + tm)

середній

Мз мах = Мд ∙ (tн/2 + tn + tm)

Важливе значення для підтримки поточних запасів на належному рівні має система їх регулювання. На вибір системи регулювання запасів впливає ряд факторів і в першу чергу величина

1) потреби в матеріалах,

2) регулярність запуску у виробництво,

3) форма постачання тощо.

Регулювання запасів може здійснюватись за системами:

1) „максимум-мінімум”,

2) „стандартних партій”,

3) „стандартних інтервалів” та ін.

У нас найбільш відома система „максимум-мінімум”, згідно з якою запаси поповнюються до рівня не нижче їх мінімальної величини, а після надходження чергової партії не були більші за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається при такій величині поточеного запасу, за час витрат якої замовлений матеріал надійде.

Ця величина запасу називається „точкою замовлення” (Мз.з.) і обчислюється за формулою

Мз.з. = Мз.пд. + Мз.стр. + Мд. + Мд.∙tз,

де tз – час в днях від моменту оформлення замовлення до надходження чергової партії матеріалів.

Інші системи регулювання запасів, як це видно з їх назв, жорстко регламентують величини партій поставок або їх інтервал.

Величина запасів матеріалів істотно впливає на ефективність роботи підприємства і вплив цей неоднозначний. З одного боку збільшення запасів внаслідок постачання великими партіями потребує більших оборотних коштів, додаткових витрат на зберігання матеріалів, компенсацію ймовірного псування і втрат. Ці витрати і втрати можна вважати пропорційними величині запасу, тобто партії поставки. З іншого боку, постачання великими партіями зменшує кількість поставок і, відповідно транспортно-заготівельні витрати, бо останні переважно мало залежать від величини поставки, а в більшій мірі обумовлені їх кількістю (витрати на оформлення, пересилку документів, роз’їзди агентів, транспортування тощо).

Зменшення величини партії поставок викликає зворотній ефект: витрати і втрати, пов’язані із зберіганням запасів зменшуються, а транспортно-заготівельні витрати зростають.

Оптимальною є така партія поставки, яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (См.с) на придбання (См.п) і зберігання (См.з) матеріалів, тобто коли

См.с = См.п + См.з ∙∆min

Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержимо:

де Мр – річна потреба у матеріалах,

Сн – транспортно-заготівельні витрати на одну партію поставки,

Цм – ціна одиниці матеріалу без врахування транспортно-заготівельних витрат,

Рн – коефіцієнт, що враховує втрати від відволікання коштів у запаси і витрати на зберігання матеріалів.

Звідси оптимальна партія поставки обчислюється за формулою:

Оптимальна партія поставки матеріалів може коригуватися з урахуванням певних умов чи обмежень (відповідність транзитній нормі, вантажопідйомності транспортних засобів, кратності партій запуску у виробництво тощо).

У складі відділу МТЗ великого підприємства діють слідуючи структурні підрозділи (бюро або групи):

1) планова група (бюро),

2) товарна група по видам МТР

3) диспетчерська група

4) група складів

Показники організації МТЗ:

1) Кількісні і якісні показники придбання і розвантаження.

2) Ступінь рівномірності і відсутності перебоїв у постачанні.

3) Рівень обороту складських запасів.

4) Відсутність поверхнормативних запасів і неліквідів.

5) Розмір економічних санкцій.

Планирование материально-технического обеспечения. Цель, задачи, содержание плана материально–технического обеспечения (МТО) и порядок его разработки

В условиях функционирования рыночных отношений предприятия изучают конъюнктуру рынка, возможности потенциальных партнеров, движение цен и на их основе организуют материально–техническое обеспечение собственного производства, приобретая ресурсы на рынке товаров и услуг. Приобретение ресурсов осуществляется на основе договоров либо непосредственно у производителей, либо во взаимодействии с посредническими организациями, на товарных биржах, ярмарках и аукционах по свободным ценам.

В организации обеспечения предприятия материальными ресурсами ведущая роль принадлежит плану материально–технического снабжения, определяющему потребность в ресурсах на плановый период и источники ее покрытия.

Целью разработки плана МТО является оптимизация потребности предприятия в материально-технических ресурсах и ее удовлетворения.

Задачами плана МТО являются:

· своевременное и полное удовлетворение потребности предприятия в материально-технических ресурсах;

· обеспечение высокого качества поставляемых ресурсов;

· минимизация затрат на приобретение, доставку и хранение товароматериальных ценностей;

· определение оптимальных сроков поставки и размеров партий приобретаемых материальных ресурсов;

· определение оптимального уровня запасов материально-технических ресурсов;

· разработка политики экономии материальных ресурсов, максимального вовлечения в хозяйственный оборот вторичного сырья, опережающего развития производства экономичных и ресурсосберегающих видов продукции и технологий.

Планирование материально–технического снабжения включает анализ снабжения в предплановом году, выявление недостатков и путей их устранения, формирование плана снабжения на предстоящий год, организацию и контроль за его выполнением, анализ выполнения плана. Годовой план состоит из двух взаимосвязанных, сбалансированных частей: потребности во всех видах материальных ресурсов и источники покрытия потребности.

Работа по обеспечению производства материальными ресурсами не завершается разработкой годового плана. Необходимо обеспечить выполнение плана и, кроме того, обеспечивать потребности предприятия в условиях отклонений от плана производства и реализации продукции из–за нарушений поставщиками сроков поставки материалов и т.д.

Поэтому на предприятиях, кроме годовых планов материально–технического снабжения, разрабатываются квартальные планы, в которых детализируются показатели годового плана и учитываются изменения, происшедшие в течение года.

Каждое предприятие является одновременно и потребителем, и поставщиком. На основе договоров с поставщиками предприятие составляет план материально–технического обеспечения своего производства, а на основе договоров с заказчиками — план сбыта продукции, поставки ее потребителям (заказчикам) – другим предприятиям, организациям материально–технического снабжения или оптовой торговли.

Исходной информацией для разработки плана МТО являются данные плана производства и сбыта продукции, объемы на ремонтно–эксплуатационные нужды, объемы по изготовлению технологической оснастки и инструмента, объемы работ по плану развития науки и техники, нормативы расхода материальных ресурсов.

Разработка плана МТО предприятия осуществляется в два этапа. На первом из них составляется проект плана в форме заявок, содержащих расчеты потребности в отдельных видах материальных ресурсов. На втором этапе проект плана МТО корректируется на основе уточненной производственной программы, уточненных заданий по внедрению новой техники и проведению экспериментальных работ, скорректированных норм расхода материалов и производственных запасов, фактических остатков материалов на складе.

Разрабатываются планы МТО отделами снабжения предприятий. В этой работе также участвуют плановый, производственный отделы, отделы главного механика и главного энергетика и др.

Лекція № 19. Тема: «Економічні питання охорони праці».

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо. Збільшення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягається шляхом зниження простоїв протягом зміни внаслідок погіршення самопочуття через умови праці та мікротравми. При комплексній дії на людину декількох шкідливих виробничих чинників простої на робочому місці можуть досягати 20...40% за зміну через виробничий травматизм та погане самопочуття. Зростання непродуктивних витрат часу, а значить, і праці, обумовлюється також поганою організацією робочих місць: без урахування органометричних вимог виникає необхідність виконання зайвих рухів та докладання додаткових фізичних зусиль через незручне положення, невдале розташування органів управління обладнанням і невдале конструктивне оформлення робочих місць. В результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат в трудовому колективі, підвищується налагодженість в роботі, зростає продуктивність праці. Збільшення фонду робочого часу досягається скороченням цілодобових втрат на виробничий травматизм та неявки на роботу. Шкідливі умови праці суттєво впливають не тільки на виникнення професійних захворювань, а й на виникнення і тривалість загальних захворювань. Економії матеріальних втрат можна досягти шляхом відміни пільг та компенсацій за несприятливі умови праці через недотримання відповідних санітарно-гігієнічних вимог і правил безпеки до робочих місць. Дотримання таких вимог дає можливість повністю або частково відмінити такі пільги, як: скорочений робочий час і додаткова відпустка; підвищення тарифної ставки та пільгової пенсії; лікувально-профілактичне харчування і безкоштовна видача молока. Всі ці пільги пов'язані зі значними трудовими втратами і супроводжуються виплатами додаткових коштів за фактично не відпрацьований час. На підприємствах спостерігається висока плинність кадрів серед працівників, робота яких пов'язана з важкою фізичною працею, несприятливими санітарно-гігієнічними умовами, монотонністю виробничого процесу. Із загальної кількості працівників, які звільняються за власним бажанням, від 10 до 25% складають особи, яких не влаштовують несприятливі умови праці.

Дата добавления: 2014-01-03