Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Евригалінні і стеногалінні гідробіонти

Читайте также:
  1. Гомойоосмотичні гідробіонти
  2. Пойкілоосмотичні гідробіонти

Солоність води є визначальним чинником у приуроченні водяних організмів до умов середовища. Саме за вмістом солей у воді можна поділити гідробіонти на морських і прісноводних. При цьому у високомінералізованій океанічній воді і у прісних водах спільні види безхребетних практично відсутні. У солонуватих водах, характерних для естуарних екосистем, можна зустріти представників як прісноводної, так і морської флори і фауни.

Своєрідним сольовим бар'єром, вище якого мешкають типові морські організми, а нижче – прісноводні, є рівень солоності 5–8 ‰. Солоність води 5–8 ‰ є універсальною межею, при переході через яку змінюється ряд найбільш важливих біологічних властивостей живих систем. У цьому досить вузькому сольовому діапазоні мешкає найменша кількість безхребетних, і він отримав назву “парадокс солоних вод” (Федоров, Гільманов, 1980).

Широкий діапазон солоності води гідросфери по-різному витримують гідробіонти, що належать до окремих систематичних груп. Виходячи з адаптивних можливостей до витримування коливань солоності води, прісноводні і морські організми поділяють на евригалінні і стеногалінні.

Евригалінні – це гідробіонти, пристосовані до існування в умовах значних змін солоності води. До них належать багато мешканців естуаріїв, які опріснюються за рахунок річкового стоку та атмосферних опадів. Водяні безхребетні естуаріїв по відношенню до солоності води поділяються на чотири групи: до першої належать організми, які витримують солоність води 15‰ і вище (поліхети, нематоди, копеподи), другу представляють ті, що живуть у діапазоні коливань солоності від 15 до 8 ‰ (їстівний береговичок і морський анемон), до третьої включені деякі найпростіші, сцифомедуза ауреліа та інші, які можуть жити в морській воді і проникати на деякий час в естуарії. Діапазон витримуваної солоності у них – від 8 до 3 ‰. Четверту групу евригалінних морських організмів становлять гідробіонти, які можуть проникати у воду зі зниженою солоністю – до 1,3 ‰. До них належать, зокрема, планктонний гіллястовусий рачок евадне Нордманна Evadne nordmannі, який може зустрічатись і в нерозбав­ле­ній морській воді. Є й прісноводні види (наприклад, личинки москитів), які виявляються як у воді з солоністю 0,1 ‰, так і при підвищенні її до 5 ‰.

До евригалінних належать також риби, багато видів яких мешкають в солонуватих водах, серед них – прісноводний судак, лящ , щука, а з морських – види родини кефалевих.

Стеногалінні гідробіонти живуть в умовах дуже незначних змін солоності води. Відхилення солоності від фізіологічного оптимуму викликає у них різні порушення функціонування організму і навіть загибель. Іонна адаптація у таких організмів (наприклад, головоногих молюсків) може відбуватися лише в дуже вузькому діапазоні коливань солоності. Можливість утримання осмотичної концентрації і якісного складу іонів внутрішнього середовища у таких гідробіонтів забезпечується лише приуроченістю до постійних умов навколишнього середовища (рис. 119).



Рис. 119. Адаптивні можливості риб і безхребетних до змін солоності води (за Фарб, 1971):

1 – прісноводні риби – мешканці лише розпріснених ділянок естуарних екосистем; 2 – черепашкові прісноводні молюски переносять солоність до 5 ‰; 3 – мідії перебувають в зоні вузького інтервалу змін солоності; 4–6 – краби, устриці та креветки пристосовані до значних коливань солоності води; 7 – морські зірки – мешканці тільки морських і океанічних (15–35 ‰) вод; 8 – риби відкритих океанічних акваторій пристосовані до незначних коливань солоності

У багатьох морських організмів концентрація солей у рідинах тіла і тканинах ізотонічна по відношенню до концентрації солей, розчинених у воді. Тому осморегуляторні функції у них недосконалі. Цим пояснюється той факт, що багато видів морських рослин, і особливо тварин, не поширилися за межі Світового океану. Тому переважно морськими мешканцями залишаються такі стеногалінні організми, як кишковопорожнинні, голкошкірі, погонофори, губки та оболонники.

Серед найбільш поширених у водоймах України стеногалінних організмів слід назвати губки. Їх налічується близько 5000 видів, серед яких переважна більшість – мешканці морів, а деякі види пристосувались до прісних вод. Наприклад, у водоймах басейну Дніпра описано 5 прісноводних видів, а у Чорному морі – близько 50.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Евригалінні і стеногалінні гідробіонти

Дата добавления: 2014-01-03; Просмотров: 473; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.158.248.167
Генерация страницы за: 0.008 сек.