Принципи і функції екологічного менеджменту

Розвиток і становлення екологічного менеджменту відбуваються на основі дотримання певних принципів. За їх допомогою встановлюють правила і норми, обов'язкові для всіх суб'єктів і об'єктів екологічного менеджменту, координують, регулюють всі аспекти природоохоронної діяльності, обирають оптимальні методи реалізації управління. На формування основних принципів впливає система загальнолюдських пріоритетів та цінностей.

Принципи екологічного менеджменту — принципи, відповідно до яких формується, функціонує і розвивається система екологічного менеджменту у цілому.

Основними принципами екологічного менеджменту є:

—право на здорове і продуктивне життя кожної людини в гармонії з природою;

—відповідальність за екологічні наслідки управлінських рішень;

—інтеграція екологічних закономірностей в теорію і практику життєдіяльності суспільства за теорією сталого(збалансованого) розвитку;

—суверенне право кожної держави, відповідно до Статуту ООН, на експлуатацію власних ресурсів навколишнього середовища;

—співпраця в дусі глобального партнерства усіх країн для збереження, охорони та відновлення здорового й цілісного стану екосистеми Землі;

—розвиток науки шляхом обміну науково-технічними знаннями;

—попередження екологічних ризиків, негативних ситуацій;

—впровадження екологічних інновацій та економічних інструментів екологічного менеджменту тощо.

Функція екологічного менеджменту – вид діяльності, зумовлений необхідністю розподілу праці та спеціалізацією у сфері управління з метою ефективного розв'язання комплексу екологічних проблем.

Як і в теорії класичного менеджменту, в екологічному управлінні виокремлюють попереднє, оперативне і завершальнеуправління.

До функцій попереднього управління включають: визначення мети, прогнозування, планування (наприклад, мета екологічного менеджменту організації — випуск конкурентоздатної екологічно безпечної продукції).

До функцій оперативного управління належать: організування (наприклад, виконання робіт, взаємодія, передача розпоряджень), мотивування (стимулювання), координування дій.

Функціями завершального управління є: контроль, облік та аналіз. Системний аналіз в екологічному менеджменті може передбачати повторне встановлення мети, але значно вищого рівня, після аналізу екологічної ситуації, наприклад досягнення конкурентоздатності фірми на міжнародних ринках тощо.

Отже, функції екологічного менеджменту охоплюють сукупність видів діяльності, необхідних для управління екологічними процесами довкілля.

Функції екологічного менеджменту поділяють на загальні, які здійснюють законодавчі, виконавчі і правові органи, та спеціальні, котрі здійснюються суб'єктами, що мають спеціальні повноваження відповідно до чинного законодавства.

До загальних належать такі функції:

—законодавчого нормативного регулювання (формування й розвиток законодавчо-правової, нормативної сферу галузі охорони довкілля; використання ресурсів навколишнього природного середовища; регулювання антропогенної діяльності тощо);

—планування і прогнозування (розроблення, затвердження, впровадження на практиці природоохоронних програм і проектів на основі системно-екологічного підходу;передбачення негативних та кризових ситуацій, планування природоохоронних заходів у всіх галузях економіки);

—організація і координування (організація всіх видів робіт з екологічного менеджменту на різних рівнях та в організаціях; організація виконання запланованих природоохоронних рішень та дотримання екологічних нормативів;погодження інтересів держави і бізнесу в галузі);

—контролювання (проведення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства організаціями незалежно від форми власності та на всіх рівнях).

Спеціальні функції поділяють на такі:

— розподіл і впорядкування навколишнього природного середовища та його ресурсів (планування, організація та контроль просторово-територіального устрою довкілля; виокремлення територій з особливим статусом охорони; надання об'єктів довкілля в оренду; лісовідновлення);

—облік та статична звітність (планування, ведення, оновлення, використання кадастрів природних ресурсів (сукупності кількісних, якісних та інших характеристик господарського, екологічного, правового стану природних ресурсів), наприклад водного, земельного, лісового фондів; формування і аналіз екологічної статистичної звітності);

—нормування (розроблення нормативів гранично допустимих викидів і скидів та інших видів шкідливого впливу, у т. ч. забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; обґрунтування значень гранично допустимої концентрації (ГДК) для об'єктів довкілля);

—моніторинг (проведення спостережень, збирання та оброблення інформації про стан довкілля такими організаціями, як Міністерство охорони природи, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет водного господарства та ін.);

—інформування (інформування громадськості, органів влади, суб'єктів бізнесу про стан навколишнього природного середовища, можливі ризики і загрози);

—ліцензування (видання дозволів на здійснення певної діяльності: розвідка та експлуатація корисних копалин, економічно небезпечні види діяльності тощо);

—стандартизація (розроблення, затвердження, гармонізація всіх видів нормативних документів, методик, термінології, значень ГДК тощо);

—аудит (незалежна оцінка аудиторськими фірмами(аудиторами) відповідності екологічного стану, діяльності, систем менеджменту якості, систем екологічного менеджменту екологічним вимогам та розроблення рекомендацій щодо поліпшення всіх видів діяльності організації);

—маркетинг (організування і спрямування діяльності організацій, пов'язаної з екологічно орієнтованим попитом на товари і послуги, що сприяють збереженню якісного та кількісного рівня довкілля протягом усього життєвого циклу; зниження навантаження на навколишнє природне середовище; діяльність зі збереження середовища існування людини, генофонду біосфери; екологічне маркування товарів, які відповідають вимогам стандартів в ДСТУ ISO,тощо).

Загалом усі функції екологічного менеджменту можна поділити на групи:

1) розроблення, затвердження, реалізація та контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;

2)контроль за екологічною безпекою;

3)організація та проведення природоохоронних заходів;

4) узгодження інтересів держави, регіонів, бізнесу, громадськості щодо охорони і раціонального використання навколишнього природного середовища.

Перші дві функції реалізуються в структурі Мінприроди України та його структурних підрозділах, Державних управліннях екологічної безпеки (відділи екологічних: експертизи, моніторингу, охорони водних ресурсів тощо). Проведення природоохоронних заходів здійснюється в масштабах країни, регіонів (загальнодержавні екологічні програми) і окремих підприємств чи екосистем (наприклад, встановлення газоочисного устаткування, залуження, заліснення схилів).

Із урахуванням теорії системно-екологічного управління та з огляду на функціональність екологічний менеджмент поділяють на: глобальний (вся планета Земля); регіональний (територія адміністративних областей, АР Крим); місцевий (території адміністративних районів); об'єктний (підприємство, ландшафт, сільськогосподарська організація).

Рівні екоменеджменту постійно взаємодіють, обмінюються інформацією, розвиваються. Наприклад, підприємство взаємодіє з довкіллям (забирає воду, утворює відходи, викидає в атмосферу забруднюючі речовини), а на нього впливає географічне розташування (прив'язане до корисних копалин, трудових ресурсів, інфраструктури), що є одним із елементів соціально-економічного розвитку адміністративних району чи області.

Дата добавления: 2014-01-03