Введение. Предмет митного права – це коло однорідних суспільних відносин, пов’язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон

Предмет митного права – це коло однорідних суспільних відносин, пов’язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон, установленням митного режиму, стягненням митних платежів, митним оформленням, митним контролем і іншими заходами проведення митної політики в цілому.

Це свідчить про те, що митне право – це комплексна галузь права, що представляє собою систему правових норм різної галузевої належності, які встановлюються або санкціонуються державою й призначені для регулювання відповідних суспільних відносин.

Митне право має як свою сферу регулювання, так і своє законодавство, зокрема, основними законами є Митний кодекс України, Закон України «Про Єдиний митний тариф», «Про Митний тариф України», «Про зовнішньоекономічну діяльність» і ін.

На сьогоднішній день митне право має величезне значення для держави, бо перебуває на захисті економічних інтересів, і не тільки внутрішніх, але й зовнішніх.

Не зовсім вірно говорити про окремішність відносин митної сфери. Тому що митне право – галузь комплексна, регульовані ним суспільні відносини носять комплексний характер, хоча й відрізняються своєю специфічністю. Це означає, що коло одноманітних відносин об’єднаний загальною ознакою, всі вони зв’язані між собою однією метою – охороною й регламентацією економічних відносин, економічного суверенітету й внутрішнього ринку. Саме ці відносини й становлять предмет митного права.

З погляду права предмет – це коло відносин, урегульованих митним правом, які тісно пов’язані із зовнішньоекономічною діяльністю й спрямовані на захист вітчизняної економіки й суверенітету.

Не менш важливий критерій виокремлення права в самостійну галузь – це метод правового регулювання суспільних відносин. Багато вчених, що вважають митне право інститутом або підгалуззю адміністративного права, як доказ приводять критерій наявність у кожної галузі свого специфічного методу.

Метод правового регулювання є необхідною ознакою, що поряд із предметом правового регулювання кладе в основу поділу й групування норм по галузях. Як основний критерій розподілу норм права по галузях виступає все-таки предмет регулювання, тому що від окремі ознаки методу в деяких галузей права можуть збігатися або ряд галузей можуть мати ідентичний характер Усередині однієї й тої ж єдиної галузі права можуть застосовуватися різні прийоми регулювання суспільних відносин, залежно від конкретних історичних умов. У свою чергу, єдиний для всієї системи предмет правового регулювання виступає як система суспільних відносин, елементи якої виступають як відособлені, але разом з тим зв’язані між собою групою суспільних відносин, тобто як система нижчого порядку. Але раз є єдиний предмет правового регулювання, неминуче існування і єдиного методу.

У цей час немає єдиної думки про те, чи вважати метод основним критерієм при поділі на галузі права. Складність митного права – науки й галузі права – у його комплексності. Інтереси наукового дослідження й викладання можуть іноді зажадати спеціального вивчення того або іншого правового матеріалу, виділення його в якусь самостійну наукову й навчальну дисципліну, незалежно від існуючих галузей права дві групи або два роди відносин (міжнародно-правових і цивільноправових) можуть бути доповнені третьою групою, що має змішаний або комплексний характер – міжнародними господарськими правовідносинами.

Отже, якщо виходити з теорії, що в кожної галузі свій метод, те комплексна наука (митне право) володіє, безсумнівно, не одним, а декількома методами.

Метод правового регулювання являє собою сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини Отже, метод у митного права – адміністративний, цивільний одночасно, тобто загальноправовий. Залежно від того, про який інститут митного права йдеться, такий метод або спосіб буде регулювати дані відносини. Іншими словами, особливості предмета обумовлюють специфіку методу регулювання.

Митне право перебуває на стику не тільки юридичних галузей права, але й на стику економіки й права, тому тут переплітаються економічні й правові інститути.

На нашу думку, метод регулювання єдиний – це правовий метод, що ділиться на адміністративний і цивільний, але повністю не може й не діл дружин належати тільки одній галузі права. У різних галузях права не тільки можливе застосування декількох методів, але й необхідно для повного й всебічного регулювання, навіть у сфері однієї галузі.

Метод митного права – загальноправовий, котрий дозволяє більш повно й об’єктивно регулювати широке коло відносин. Багато з основних галузей права регулюють відносини за допомогою подібних прийомів, засобів і способів, тим самим, підкреслюючи існування єдиного правового методу.

Якщо взяти до уваги, що митне право відокремилося з іншої галузі, то воно використовує той метод, що властивий основній галузі права.

За характером владних повноважень методи можна підрозділити на імперативний і диспозитивний.

Імперативний метод – це метод владних приписів і заборон, а диспозитивний – це метод дозволу, характерний для цивільного права.

Специфіку комплексної галузі митного права наочно характеризує митно- тарифний метод. Митний тариф являє собою звід ставок мита, застосовуваних до товарів, переміщуваним через митний кордон.

З повним правом можна говорити про адміністративний характер митно- тарифних заходів, якщо виходити з вузького кола організаційно-правових проблем, пов’язаних з їхнім безпосереднім застосуванням. Економічний характер митно-тарифних заходів виникає насамперед із закладеного в основу їхнього застосування способу впливу на зовнішньоторговельний обіг через вплив на ціни товарів, що перебувають у ньому. У ході застосування митно-тарифного механізму вирішуються наступні основні завдання: регулятивна, торгово- політична, фіскальна.

Дуалізм митного законодавства проявляється в органічному переплетенні інститутів фінансового й адміністративного права, що призводить до появи утворень, що сполучають у собі адміністративно-правову й фінансово-правову природу, властиву тільки для митно-правового регулювання (митна вартість, країна походження й т.д.) Нетарифні заходи більшою мірою є правовими, – це політичні, политико- правові заходи, але їхній вплив на економіку настільки великий, що й без тарифних заходів, вони здатні підірвати економіку будь-якої країни, тобто безпосередньо впливати на економіку. Якщо економічний (тарифний) метод діє через матеріальну (грошову) сторону, то паратарифный метод діє за рахунок правових норм. Нетарифні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, будучи адміністративними у своїй основі припускають насамперед наявність оперативної й достовірної інформації, про стан зовнішньої торгівлі. Безсумнівно, що дана система заходів, способів діє виключно в поєднанні.

Таким чином, із усього перерахованого вище можна зробити висновок про те, що в митного права є свій метод регулювання. Це митно-тарифний метод – метод, у якому сполучаються правовий і економічний методи одночасно. Вплив цих двох категорій один на одного в цьому методі настільки великим, що визначити межі між ними неможливо. Саме в цій концепції можливо найбільш повне регулювання. Безсумнівно, що правова частина методу має адміністративну природу, але жоден метод не має більше в собі такого сполучення економіки, права, політики. Тому, говорячи про митно-тарифний метод ми маємо на увазі метод, тому що цього об’єктивно вимагає регульовані відносини. Економіка й право так тісно переплелися в цьому методі, що поділ їх на два окремих методи викличе потребу або в нових інститутах митного права, або в новому методі.

Імперативний метод у митному праві, будучи основним, не є єдиним. Як додатковий метод використається диспозитивний метод. Диспозитивний метод, головною основою якого є дозвіл, дозволяє митному праву здійснювати більше повне регулювання відносин. Сферою дії даного методу є відносини цивільно- правового характеру. Наявність цих двох методів у митному праві дозволяє йому перебудовуватися у відповідність із завданнями й цілями митної політики.

Література:

Сандровский КК. Таможенное право. – К., 1974. С.18-20; Козырин А.Н Таможенное право. – Часть Общая. – М., 1995. – С.8; Ноздрачев А.Ф. Таможенное право. – М., 1990. – С.44-46; Марков Л.Л. Таможенное право СССР. – Иркутск, 1973. – С.23-25; Храбсков В.Г. Таможня и закон. – М., 1979; Воробйов Ю.А. Основы таможенного дела. – М., 1995. – С.12; Бахрах Д.Н, Кивалов С.В. Таможенное право России. – Екатеринбург, 1995. – С.8.

В экономике термин «логистика» - это искусство управления материалопотоком и потоком продукции от источника до потребителя, т.е. комбинирование видов деятельности различных учреждений и служб, связанных с распределением, материальным обеспечением, планирование и производства и управлением им.

Термин «логистика», известный до недавнего времени лишь узкому кругу специалистов, получает сегодня широкое распространение. Основная причина этого явления заключается в том, что понятие начало использоваться в экономике. Определение логистики обычно дается в широком и узком смысле. В широком смысле под логистикой понимается научно-практическое планирование хозяйствования, заключающееся в эффективном управлении материальными и связанными с ними информационными, финансовыми и другими потоками в сфере производства и обращения, в определенной микро-, мезо- или макроэкономической системе для достижения поставленных целей.

В узком смысле (с позиции бизнеса) логистика - это интегральный инструмент менеджмента, способствующий достижению стратегических, тактических или оперативных целей организации бизнеса за счет эффективного (с точки зрения снижения общих затрат и удовлетворения требований конечных потребителей к качеству продуктов и услуг) управления материальными и (или) сервисными потоками, а также сопутствующими им потоками информации и финансовых средств.

В настоящее время в экономической литературе приводится большое количество определений понятий логистики. Полное понятие этого термина дано в словаре по логистике: «Логистика - наука о планировании, контроле и управлении транспортированием, складированием и другими материальными и нематериальными операциями, совершаемыми в процессе доведения сырья и материалов до производственного предприятия, внутризаводской переработки сырья, материалов и полуфабрикатов, доведения готовой продукции до потребителя в соответствии с интересами и требованиями последнего, а также передачи, хранения и обработки соответствующей информации». Родников А.Н. Логистика: Терминологический словарь. - М.: Экономика, 1995, с. 86.

В условиях рыночной экономики, перехода от рынка продавца к рынку покупателя представляется важным быстро и эффективно реагировать на постоянно меняющиеся потребности клиентов и покупателей. Управление закупками и запасами на предприятии как единой системой, которая охватывает весь путь материального потока от производителя до конечного покупателя, позволяет производственным и торговым предприятиям гибко совершенствовать свою деятельность с учетом запросов и приоритетов потребителей. Использование логистических подходов в управлении современным предприятием позволяет повысить его конкурентоспособность за счет экономии на совокупных издержках путем сквозного управления материальным потоком. В результате логистического подхода сокращается объемы омертвленного в виде запасов капитала, ускоряется его оборачиваемость, что отражается на росте прибыли предприятия.

Дата добавления: 2014-01-03