Основні положення концепції А. Адлера

Вступ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦЇ

Ми вже частково пригадали, частково засвоїли основні теоретичні постулати З. Фройда, на котрих ґрунтується психоаналітична техніка, прослідкували процес становлення технічної процедури психоаналізу, засвоїли в якій послідовності та за допомогою яких компонентів відбувається психоаналітичний сеанс, в класичному психоаналізі. Проте, класична психоаналітична процедура, як ми уже зазначали рідко використовується в психокорекції. Сьогодні ми починаємо нову тему: «Постфрейдиські методи психокорекції», і першим із цих методів можна вважати індивідуальну аналітичну психокорекцію А.Адлера.

І питання: Основні засади концепції А.Адлера.

А. Адлер у багатьох відношеннях займав позиції, що не співпадали, а іноді були протилежними поглядам 3. Фройда. Він ввів багато новинок в теорію і практику психокорекційної роботи. Людина, за А. Адлером, перш за все свідома істота, яка сама визначає своє життя за допомогою свободи вибору, значення змісту життя і прагнення до самореалізації. Головна перешкода на шляху самореалізації людини — базове відчуття меншовартості, в подоланні якого полягає особистий розвиток. Концепція Адлера побудована на принципах цілісності, соціальності, цільової орієнтованості і гуманізму і багато в чому стала предтечею гуманістичного напряму в коректувальній практиці.

Суб'єктивне сприйняття дійсності. Згідно концепції А. Адлера, світ сприймається з позицій «системи відліку», тобто, по суті, виявляється феноменологічна орієнтація. Адлер не заперечував зовнішньооб'єктивну обумовленість поведінки людини, але вважав її менш значущою, ніж вплив на свідомість і підсвідомість цінностей, цілей, уявлень, системи самооцінок і висновків, якими керується людина в своїй реальній поведінці. А звідси її центральне для психокорекції Адлера поняття «приватна логіка», тобто система уявлень і способів міркувань, властивих даному клієнту. Улюблений афоризм Адлера: «Треба дивитися не в рот людині, а на його кулаки» (Мартін Лютер).

Цілісність і доцільність. Основною передумовою концепції Адлера виступає розгляд особистості як неподільної цілісності, що є інтегральною частиною соціуму. Тому основний наголос в корекційній роботі робиться на внутрішньоособисті проблеми клієнта, а не на міжособові. Звідси випливає положення про те, що вся людська поведінка носить цілеспрямований характер. У корекційній роботі важливе врахування відразу трьох моментів: 1) минулого досвіду клієнта; 2) справжньої ситуації і 3) напрямку руху чи інакше «індивідуального стилю».

Комплекс меншовартості і компенсація. Ідея, що з'явилася в 1907р., про неповносправність того або іншого органу людини як істотної обставини, що робить вплив на поведінку, в сукупності з поняттям компенсації стали фундаментальними положеннями в концепції Адлера. Неповноцінність (меншовартість), її компенсація і соціальне оточення – це три змінні, результуюча сила дії яких призводить до формування прагнення до значущості і переваги.

За А. Адлером давати собі раду з відчуттям меншовартості можна наступним чином:

o шляхом свідомого напрацювання слабкої якості чи функції до рівня, який перевершує ці характеристтики у інших;

o шляхом демостративного підкреслення наявності у людини якості протилежної до тієї, яка викликає почуття меншовартості (гіперкомпенсація);

o шляхом уникання ситуацій, які вимагають застосування недорозвинених якостей та навичок (часто це «втеча» в хворобу; мотив «уникання невдач» замість мотиву «досягнення успіху» при здоровому подоланні комплексу меншовартості).

Тільки перший шлях є здоровим та не призводить до невротичних проявів.

За Адлером індивідуальність — це неповторний шлях вироблення способу самоствердження, індивідуального стилю життя. Стверджуючи, що поведінка особи цілеспрямована, Адлер в своїх ранніх роботах говорив про індивідуальний стиль як про первинну форму адаптації індивіда до життя. Цей індивідуальний стиль, чи насправді план адаптації до комплексу меншовартості, формується в період від 3-го до 5-го років життя. Більшість індивідуальних стилів неусвідомлювані. Важливе інше — як тільки індивідуальний план адаптації виник, він стає кістяком, який обростає значеннями, що черпаються з життєвого досвіду, і мають спрямовуючу силу у житті людини.

Адлер вважав, що мета поведінки людини не змінюється протягом життя, змінюється тільки система стосунків, а звідси одна з основних задач — корекція цих стосунків. Ідея Адлера лежить в основі подальшої теорії когнітивного дисонансу Фестінгера.

Телеологія вигадки — ще один базисний термін. Адлер припускав, що люди живуть вигадкою і уявленнями про належне, і на поведінку людини набагато більше впливають очікування, пов'язані з майбутнім, ніж події минулого. Адлер виходив з того, що люди, визначаючи за допомогою вигадки свої особисті цілі, тим самим (за допомогою цих цілей) визначають свою поведінку і стиль життя.

Задоволення життям виходить від соціального інтересу як основи людського існування. За Адлером, здорова особа — це особа, здатна до продуктивної соціальної активності. Соціальна ж активність, у свою чергу, передбачає наявність соціального особистісного відчуття, соціально-орієнтованих поведінки і соціально-орієнтованих когнітивних припущень.

Соціальне особистісне відчуття — це відчуття приналежності до свого дому, спільності, віра в інших, мужність бути недосконалим, людяність, оптимізм.

Соціально-орієнтована поведінка — це допомога, співчуття, кооперація, емпатія, підбадьорення, покращення, реформація, шанобливість.

Когнітивні соціально-орієнтовані припущення: «Мої права і обов'язки рівні правам і обов'язкам інших»; «Мої особисті цілі можуть бути досягнуті без шкоди спільноті»; «Виживання суспільства залежить від бажання і здатності громадян вчитися жити разом в гармонії»; «Я вважаю, що до інших варто відноситися так само, як я б хотів, щоб інші відносилися до мене»; «Вирішальною мірою мого характеру те, якою мірою, я почуваюся щасливим завдяки благополуччя мого співтовариства».

Ідея соціального інтересу Адлера заснована на припущенні, що людина не самодостатня істота, і тому вона повинна вчитися жити у взаємозалежності.

Мета і задачі корекції витікають з основних положень концепції. Їх можна подати таким чином:

> зниження відчуття меншовартості;

> розвиток соціального інтересу (просоціальної спрямованості);

> корекція цілей і мотивів з перспективою зміни стилю життя.

Дата добавления: 2017-01-14