Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця – економіста

Науковий, офіційно – діловий, розмовний(кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.

Науковий стиль -це стиль наукових праць із різних галузей науки і техніки, зокрема математики, фізики, економіки, філософії і т.д. Він характеризується широким використаням термінології, іншомованої та абстрактної лексики. Слова вживаються тільки у прямому значенні, використовуються складні речення. Існують підстилі: науково-популярний (теми подано доступно для масового читача), газетно-інформаційний. У науковому стилі не використовуються образні засоби мови, діалектні й вульгарні слова.

Офіційно-діловий стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних ділових документів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він характеризується використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення, мовних кліше та сталих синтаксичних конструкцій. В офіційно-діловому стилі може використовуватися лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною.

Розмовний стиль використовується у бесідах, приватних листах, ним користуються під час обміну інформацією, думками, враженнями, проханням чи наданням допомоги. Він є засобом невимушеного спілкувіання. Застосовується у побутових стосунках, в спілкуванні з родичами, друзями. До ознак розмовного стилю можна віднести такі: усна форма спілкування, неофіційність стосунків між співрозмовниками і невимушеність спілкування, непідготовленість до спілкування, використання позамовних чинників (рухи, жести, міміка), лаконізм, емоційні реакції.

Використовуються мовні засоби: побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені та просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення, діалектизми, фольклоризми скорочені слова тощо.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка тощо. Різнобічний вплив на почуття, думки за допомогою художнії образів, формування ідейних переконань, моральних якостей та естетичних смаків. Застосовується у мистецтві слова, творчій діяльності, літературі, різних видах мистецтва, культури, освіти.

Худ. стиль виходить за межі не тільки інших стилів, а й літ мови, бо він включає в себе (з певною метою) й позалітературні мовні засоби- діалектизми, жаргонізми тощо.

Однак достоїнства художнього мовлення визначаються не тільки незвичайною широтою охоплення засобів загальнонародної мови. Художнє мовлення – це ще й зразкове мовлення.

Худ. стиль поєднує в собі окремі ознаки інших стилів. Основним завданням худ. стилю є творення за допомогою мовних засобів художніх образів.При цьому широко використовуються всі можливі експресивно-емоційні засоби мови, її лексичне, фонетичне багатство, вся різноманітність фонетичних форм і конструкцій.

Щодо форми мовлення худ. стиль є досить своєрідним. Основна його форма – писемна, однак і в усному мовленні широко використовуються його елементи. У текстах цього стилю використовуються синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, слова в переносному значенні.

20.Класична українська література як етан формування й утвердження норм літературної мови.

Норми української літературної мови

Українська літературна національна мова сформувалася на основі найбільш уніфікованого й поширеного діалекту, в основі якого лежать середньонаддніпрянські говірки, але увібрала в себе і найважливіші елементи інших діалектів України. Літературна мова - це нормована мова з погляду лексики, граматики, орфографії, орфоепії (тобто це певні критерії вживання слів та речень).

Мовна норма - це сукупність загальновизнаних, кращих, найпридатніших мовних засобів, що вважаються правильними на певному історичному етапі.

Лексична норма - це відбір словесних засобів які сприяють встановленню певного мовного стилю.

Орфографічна норма - це орієнтація в написанні на останнє видання “Українського правопису” та на нормативні словники.

Граматична норма - це вибір правильних словоформ, а також правила побудови речень та словосполучень.

Орфоепічна й акцентна - це правила вимови й наголосу.

Стилістична норма - використання мовних засобів, властивих певному стилю.

Пунктуаційна норма - вживання розділових знаків.

Літературна мова має дві форми вживання:

1) писемну, пов'язану з усіма названими нормами, крім орфоепічної та акцентної;

2) усну - розмовно-літературний стиль, що включає всі норми, крім орфографічної.

Норми літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.

Літературна мова - це вища форма вияву національної мови, відшліфована форма загальнонародної мови, якій властиві: багатофункціональність, унормованість, стандартність, уніфікованість, розвинена система стилів.

Вона обслуговує всі сфери діяльності суспільства (матеріально-виробничу, державну, культуру, радіо і телебачення, пресу, освіту, науку, художню літературу, побут людей); є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.

Найголовніша ознака літературної мови - це її унормованість, властиві їй норми.

Справжня об’єктивна історія української класичної літератури ще не написана, але вона має свої визначні віхи розвитку. Найкращі твори усіх жанрів буде представлено у виданнях серії “Українська класика”. Вперше українська література постане в системному означенні як модерне вираження національної свідомості. Репрезентуються кращі здобутки прози, поезії, драматургії. Розмаїті за жанровими особливостями, стилями, темами творів, вони мають немеркнучу естетичну наповненість та цінність. Видання розраховане на багаторічну програму випуску. Щороку планується видавати декілька назв творів класиків української літератури та сучасних письменників.

Дата добавления: 2017-01-14