Курсова робота 2 страница

РОЗДІЛ 2

Заходи боротьби зі шкідливим впливом на навколишнє середовище

Проблема запобігання забрудненню навколишнього середовища продуктами згоряння органічних палив ускладнюється процесом урбанізації, який сприяє економічному розвитку. Санітарне законодавство, яке обмежує викиди шкідливих домішок у навколишнє середовище при виробництві електроенергії, у різних країнах різне. У промислово розвинутих країнах встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин, які забруднюють повітря та водойми. Теплові викиди ТЕС менш помітні для навколишнього населення, ніж викиди забруднюючих речовин. При будівництві електростанцій тепловий скид існуючими нормативами не обмежують, а лише вимагають, щоб підігрів води у водоймах не перевищував її природної температури влітку на 3°С, а взимку на 5°С. Щодо температури та кількості газових викидів в атмосферу ніяких обмежень не існує. Таким чином, задача запобігання шкідливому тепловому забрудненню водного басейну для ТЕС – це скорочення теплових скидів, які безперервно збільшуються, шляхом підвищення економічності електростанцій та раціональна організація розсіювання тепла у просторі з переводом його частини у прихований стан випаровуванням нагрітої води. Такий захід аналогічний запобіганню утворення в атмосфері недопустимих концентрацій забруднюючих речовин викидом газів крізь високі труби і перемішування їх з повітрям, перед тим як вони досягнуть земної поверхні [2].

На ефекті самоочищення атмосферного середовища ґрунтуються такі заходи, як розсіювання шкідливих домішок, які містяться у викидах ТЕС, в атмосферному повітрі за допомогою високих труб, а також розбавлення деяких відпрацьованих вод перед їх скидом у природні водойми. В міру збільшення абсолютних кількостей забруднюючих речовин, які викидаються у навколишнє середовище, можливості самоочищення, а звідси і заходів розсіювання поступово вичерпуються.

Одним з найбільш перспективних та радикальних напрямків у запобіганні викидам забруднюючих речовин в атмосферу та природні водойми є зміна технології виробництва електроенергії, котра дозволила б значно скоротити шкідливі викиди.

Цікавим є виробництво електроенергії на базі магнітно-динамічних генераторів, що дає змогу підвищити ККД енегетичної установки приблизно до 50-60% і тим самим знизити питомі витрати палива та обмін виробництва з навколишнім середовищем. Ефект та масштаби застосування цієї нової технології виробництва електроенергії у галузі захисту навколишнього середовища будуть залежати від можливості використання у цих установках твердого палива, а також запобігання викидам в атмосферу окислів азоту, які інтенсивно утворюються при високих температурах, характерних для МГД-генераторів, а також від вдосконалення очищення продуктів згоряння від твердих часток присадок (карбонат калію, ізотоп котрого є радіоактивним). Окрім радикальних змін технології виробництва електроенергії, запропоновані й інші, менш суттєві зміни. Проходить промислову перевірку спосіб газифікації сірчистого мазуту з наступним очищенням продуктів газифікації та спалюванням очищених від сірки та ванадію газів у парогенераторах або стаціонарних газових турбінах. Цей спосіб після його освоєння дозволить одночасно зменшити викиди окислів азоту, бо температура продуктів згоряння газу, отриманого при газифікації, відносно невелика.

Запропонований спосіб термічної переробки горючих сланців з одержанням рідких та газоподібних продуктів, котрі передбачається спрямовувати в топки котлоагрегатів. Це дозволить значно знизити вміст золи та двоокислу сірки у відхідних димових газах та одночасно підвищити

продуктивність генераторів пари у порівнянні з котлоагрегатами, які працюють на сирому сланці.

Проблема запобігання забрудненню водних басейнів може бути вирішена більш просто та досконало, ніж захисту атмосферного повітря, оскільки основними відходами енергетичного виробництва є газоподібні продукти, котрі викидаються в атмосферу. На шляху регенерації відпрацьованих вод електростанцій немає принципових перешкод, та здійснення замкнених технологічних схем водовикористання неможливе.

Особливо поставлено питання про запобігання забрудненню земельних угідь золовідвалами. Для зменшення забруднення місцевості ТЕС твердими відходами необхідно вживати заходів щодо поставки на електростанції палив з меншим вмістом породи, а також збільшувати масштаби використання у народному господарстві золи та шлаку. Актуальними є проблеми створення нефільтрованих золовідвалів, а також біологічні та агротехнічні питання, пов’язані зрекультивацією відпрацьованих золовідвалів [9].

2.1 Скорочення шкідливих викидів в атмосферу

1.Очищення димових газів від золи в електрофільтрах

Електрофільтри на електростанціях застосовуються для досягнення найбільш глибокого очищення димових газів в основному на великих енергоблоках потужністю 300 МВт та більше. Мокрі золоуловлювачі з трубами Вентурі, які працюють при маленьких питомих витратах води та невеликих перепадах тиску, встановлюються за котлоагрегатами середньої паропродуктивності, якщо цьому не перешкоджають процеси утворення відкладень на поверхнях апаратів, обумовлені особливим складом золи спалюваного палива. Батарейні циклони, як правило, встановлюються за

котлоагрегатами малої паропродуктивності, що спалюють переважно малозольні сорти твердого палива. У деяких випадках, наприклад, при високій зольності палива або необхідності забезпечити високу надійність золоуловлювання, установки складаються з двох або більше послідовно розташованих апаратів. При цьому як останній по ходу газів ступінь звичайно використовують електрофільтр.

Електрофільтри є універсальними уловлювачами. Ступінь очищення – до 95%. Принцип роботи: сучасні установки для електричного очищення димових газів від золи складаються з загального корпусу, в якому знаходяться осаджувальні системи, з коронуючих електродів, механізмів їх струшування, приладів для забезпечення рівномірного розподілу швидкостей рухів газів по перерізу активної зони, електрофільтра, агрегатів живлення випрямленим струмом високої напруги, автоматичних приладів для підтримки оптимальної за умовами очищення газів напруги на коронуючих електродах та приладів для видалення уловленої золи. У корпусі електрофільтра, чергуючись між собою, на суворо визначеній відстані один від одного розташовані коронуючі та осаджувальні електроди.

Перші з них підвішені на ізоляторах, і підведено до них струм високої напруги від’ємного знаку від агрегатів живлення, а другі – заземлені. У проміжках між коронуючими та осаджувальними електродами при подачі високої напруги створюється нерівномірне електричне поле, яке має найвищу напругу на ділянках найбільшої кривизни у поверхні коронуючих електродів. Поблизу цих поверхонь при достатньо високій напрузі відбувається місцевий пробій газів і виникає коронний розряд, який є джерелом інтенсивної емісії електронів. Електрони та газові іони, які утворилися внаслідок руху електронів, при своєму переміщенні в електричному полі до заземленого осаджувального електрода сорбуються частинками золи та сповіщають останнім від’ємний заряд. Заряджені частинки золи під дією електричного поля рухаються впоперек газового потоку та осаджуються на заземлених електродах, віддаючи їм свої заряди. Осіла зола періодично витрушується з електродів та потрапляє до бункера, а з нього – в систему пневмо- або гідрозоловидалення. Недоліки цього способу – споживання великої кількості електроенергії [7].

2.Очищення димових газів у батарейних циклонах

Батарейні циклони відносяться до сухихмеханічних золоуловлюючих апаратів, очищення газів у яких досягається внаслідок дії на твердічастки сил інерції, що виникають при обертанні газового потоку в циклонних елементах. Ступінь очищення газів у циклонах залежить від абсолютних розмірів цих апаратів. Однак в останніх апаратах ступінь очищення не перевищує 75%. Принцип роботи: батарейні циклони встановлюють перед димососами, коли окрім скорочення твердих шкідливих викидів забезпечується захист димососів від абразивного впливу леткої золи, або перед електрофільтрами, якщо потрібно підвищити ефективність та надійність очищення газів. З котлоагрегата димові гази потрапляють по газоходах до камери неочищеного газу і розподіляються по вхідних патрубках циклонних елементів. Вхідні патрубки виконані таким чином, що гази, проходячи крізь них, направляються у циліндричну частину елементів тангенціально, набуваючи обертального руху.

Під впливом відцентрової сили частки золи виділяються з газового потоку, наближаючись до стінок циліндричної або конічної частини елементів та разом з невеликою кількістю газів потрапляють у золовий бункер. Основний потік очищених газів, різко повертаючи в кожному елементі, входить у випускну трубу елемента і, продовжуючи в ній обертальний рух, потрапляє до камери очищеного газу, а з неї – по газоходу до димососа [9]

3.Використання золи

Використання золи визначається її складом та властивостями. Золи, які містять значну кількість окису кальцію, практично без додаткової переробки можуть бути використанні для луження кислих грунтів та в якості добрива, бо містять сполуки калію та мікроелементи. Окрім сільського господарства, сланцева зола знаходить застосування у промисловості будівельних матеріалів (керамзит, панелі, дрібні блоки, теплоізоляційні плити, фундаментні блоки та ін.). Також зола використовується при виробництві залізобетонних конструкцій тощо [7]

4.Зниження викидів в атмосферу двоокису сірки

Є багато способів очищення від окисів сірки – сухий вапняковий спосіб очищення (додання до твердого палива, яке спалюється, перед йогороздробленням вапняку або доломіту; у топці вапняк дисоціюється на вуглекислоту та окис кальцію, а останній, рухаючись разом з продуктами згоряння по газоходах котлоагрегата, взаємодіє з сірчистим та сірчаним ангідридами, утворюючи сульфат кальцію, який разом з золою та непрореагованим окисом кальцію уловлюється в звичайних золоуловлювачах, наприклад, електрофільтрах; ступінь очищення – 30% при меншому надлишку окису кальцію); застосування мокрих способів очищення димових газів від окислів сірки (ступінь очищення – 97,0%); очистка димових газів від двоокису сірки вапняком (спосіб грунтується на нейтралізації сірчаної кислоти, яку отримують внаслідок розчинення двоокису сірки, що міститься у димових газах, дешевими лужними агрегатами – гідратом окислу або карбонатом кальцію); магнезитовий спосіб очищення димових газів від двоокису сірки (грунтується на нейтралізації двоокису сірки суспензією окису магнію в скрубері; ступінь очищення від SO2 – 90-92%); аміачно-циклічний спосіб очищення димових газів (основою є зворотня реакція, яка протікає між розчиненим сульфітом та бісульфітом амонію та двоокису сірки, що поглинається з газів); спосіб очищення димових газів від двоокису сірки сульфіт-бісульфітним розчином солей натрію (аналогічний аміачно- циклічному, тільки замість солей амонію в процесі беруть участь сірчанокислі солі натрію) [10].

5.Зниження викидів окисів азоту

При спалюванні енергетичних палив на ТЕС застосовують рециркуляцію газів, двоступінчате спалювання, зменшення надлишку повітря, розосередження зони горіння в об’ємі топки та підвищення швидкості охолодження факела, зниження підігріву повітря, зменшення навантаження котлоагр егатів, вприскування води або пари та ін [11].

2.2 Скорочення забруднення водоймищ

Вода після охолодження конденсаторів турбін та повітроохолоджувачів несе теплове забруднення, оскільки її температура на 8-10°С перевищує температуру води у водоймищі. Однак охолоджувальні води можуть вносити у природні водойми багато речовин, бо до системи охолодження входять також і маслоохолоджувачі, порушення роботи котрих може призводити до проникнення нафтопродуктів (масел) до охолоджувальної води. Найбільш надійним напрямком вирішення цієї задачі є відділення охолодження таких апаратів, як маслоохолоджувачі та подібні до них, в особливу автономну систему, відокремлену від системи охолодження “чистих” апаратів.

На ТЕС, які використовують тверде паливо, видалення значної кількості золи та шлаку виконується звичайно гідравлічним способом, що потребує багато води. Тому основним напрямком в цій галузі є створення оборотної системи гідрозоловидалення.

Стоки після промивки або консервації теплосилового обладнання різноманітні за своїм складом, крім мінеральних кислот – соляної, сірчаної, плавикової, сульфамінової, застосовується багато кислот (лимонна, ортофталева, адипінова, щавелева, мурашина, оцтова та ін.), також використовують трилон та різні суміші кислот, які є відходами виробництв, а як інгібітори корозії вводиться каптакс, поверхнево-активні речовини, сульфовані нафтенові кислоти та ін.

Більшість органічних сполук, які використовують у промивальних роботах, підлягає біологічній переробці і може бути спрямована разом з господарчо-побутовими водами на відповідні прилади. Перед цим необхідно виділити з відпрацьованих промивальних та консервуючих розчинів токсичні речовини, які погано впливають на активну мікрофлору. До таких речовин відносяться іони металів – міді, цинку, нікелю, заліза, а також гідразин та каптакс. Трилон відноситься до біологічно “твердої” сполуки, до того ж він знижує активність біологічних факторів, але у формі кальцієвих комплексів припустимий у досить високих концентраціях у стоках, які спрямовують на біологічну переробку. Всі ці умови визначають відповідну технологію переробки стоків від хімічного очищення обладнання. Вони повинні бути зібрані у ємкість, в котрій здійснюється нейтралізація кислотної суміші, причому відбувається осадження гідратів окислів заліза, міді, цинку, нікелю тощо. Якщо для очищення застосовували трилон, тоді при нейтралізації може бути осаджене тільки залізо, бо комплекси міді, цинку, нікелю не руйнуються при високих значеннях РН. Тому для руйнування цих стійких комплексів застосовують осадження металів у вигляді сульфідів, вводячи у рідину сірчаний натрій. Осадження сульфідів або гідратів окислів відбувається повільно, тому після додавання реагентів витримують рідину протягом декількох діб. За цей час здійснюється повне окислення гідразину киснем повітря. Далі прозору рідину, яка містить тільки органічні речовини та надлишок реагентів-осаджувачів, поступово відкачують у магістраль господарчо-побутових стоків.

На ТЕС, на яких є гідрозоловидалення, стоки після хімічних очищень обладнання, часто без осадження металів, можуть бути скинуті у пульпопровід [1].

1.Засоби очищення нафтовмісних стічних вод

Флотаційне очищення (ефективність видалення нафтопродуктів – 30%); фільтрувальна установка (двокамерні фільтри, завантажені дрібним антрацитом, ефект очищення 40-50%); фільтри з активованим вугіллям (ефект очищення 50%) та багато інших систем. Кінцевий вміст нафтопродуктів у стічній воді знаходиться у межах 0,5-2,0 мг/л.

2.Способи очищення стічних вод

Очищення складається з трьох етапів: скиду всіх відпрацьованих розчинів та відмивних вод в усереджувач, виділення з рідини токсичних речовин другої групи з наступним збезводнюванням осаду, який утворюється, очищення від речовин третьої групи. Застосовують осадження (враховується РН) з підлуженням або без нього. Біологічне очищення; очищення аерацією; грунтовий спосіб очищення (спроможність бактерій, які знаходяться у грунті, переробляти різні домішки у нешкідливі речовини) та інші [9].

3.Заходи запобігання тепловому забрудненню

Розробка основ класифікації водних організмів у відповідності до їх відносної ролі у підтримці рівноваги кожної екологічної системи, обмеження температур змішаної води та води, яка скидається (застосування водозбірних приладів ежекторного або струменевого – дифузорного – типу для зменшення розмірів зони підвищенихтемператур, завдяки турбулентному перемішуванню), градирні (для охолодження теплої води) таінші.

При комплексному плануванні та фінансуванні всіх засобів запобігання забрудненню навколишнього середовища та розвитку науки і техніки в цій галузі є реальні можливості забезпечити необхідні етапи росту енергетичного виробництва, з дотриманням санітарних норм чистоти атмосферного повітря та вод природних водойм [11].

РОЗДІЛ 3

ТЕС УКРАЇНИ

Електроенергетика впливає не тільки на розвиток господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потуж­них ліній електропередач дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання Розвиток електронного транспорту розширює територіальні межі цієї галузі промисловості. Достатня кіль­кість електроенергії притягує до себе виробництво електросталі. алюмінію та інших кольорових металів, в яких частка паливно-енергетичних ви­трат у собівартості готової продукції значно більша порівняно з традиційними галузями промисловості. У ряді районів України (Донбас, Придніпров'я) електроенергетика визначає виробничу спеціалізацію їх, є основою формування територіально-виробничих комплексів.

Розміщення теплових електростанцій залежить переважно від наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється у районах споживання і понад 2/3 -у районах її виробництва. Поки що місце для будівництва ДРЕС вибира­ють, враховуючи зручність транспортування палива й електроенергії та екологічну обстановку. Якщо вчені розробляють високоефективні методи транспортування електроенергії на великі відстані, то ДРЕС будува­тимуться переважно в східних районах України.

В Україні є чотири види електростанцій, які розрізняють за вико­ристовуваним ресурсом:

теплові - працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі; серед них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі;

атомні - в якості палива використовують збагачений уран або інші, радіоактивні елементи;

гідравлічні - використовують відповідні гідроресурси й поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні й припливні;

електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні та ін.

Найпоширеніші в Україні теплові електростанції, які за характером обслуговування споживачів є районними (ДРЕС). Вони виробляють майже 2/3 усієї електричної енергії в державі. За останні ЗО років потуж­ність цих станцій зросла у 5 разів. Частка вугілля в структурі палива, яке використовують ТЕС, велика. Перевагою ТЕС є відносно вільне розмі­щення, вдвоє менший обсяг капіталовкладень у них порівняно з ГЕС. Найбільшими ДРЕС в Україні є Вуглегірська, Старобешівська, Курахів-ська, Слов'янська (Донецька область), Криворізька-!, Придніпровська (Дніпропетровська область), Бурштннська (Івано-Франківська область), Запорізька, Ладижинська (Вінницька область), Трипільська (Київська-область) та ін [12].

Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі, спо-! руджені поблизу споживача, оскільки радіус транспортування від них тепла невеликий (10-12 км), а коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС - тільки 30-35%. Теплоелектроцентралі обігрівають понад 25 міст України. Найбільші з них - Київська ТЕЦ-5, Дарницька (Київ), Київська ТЕЦ-6, Харківська ТЕЦ-5, Одеська, Калуська, Краматорська та ін.

Головна тенденція розвитку електроенергетики України - об'єднан­ня електростанцій в енергосистеми, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами. Це зумов­лено потребою ритмічного забезпечення споживачів електроенергією, для виробництва і споживання якої характерні не тільки сезонні, а й добові коливання. Енергосистеми дають змогу маневрувати у виробництві елек­троенергії як у часі, так і в просторі. Незбіг пікових навантажень в окремих ланках енергосистем уможливлює в разі потреби перекидання електро­енергії в зустрічних напрямах із заходу на схід і з півночі на південь. У процесі транспортування електроенергії на значну відстань її втрати не­минучі, вони збільшуються із зростанням відстаней, проте можуть зменшуватися при підвищенні напруги передачі. Тому будівництво висо­ковольтних ліній є досить актуальним.

Останнім часом в енергосистемі України сталися значні зміни. Ство­рено Об'єднану енергетичну систему України (ОЕС). 4 державні акціонерні енергогенеруючі компанії' (ДАЕК), до яких увійшли всі ТЕС потужністю, понад 500 МВт кожна («Донбасенерго», «Дніпроенерго», «Центроенер-го», «Західенерго») і дві Іідрогенеруючі компанії («Дніпрогідроенерго» і «Дністрогідроенерго»). Діють 24 обласні енергопостачальні компанії тар дві міські (Київська, Севастопольська), а також «Крименерго». Всі 5 АЕС входять в об'єднання «Енергоатом». Об'єднана енергосистема України пов'язана з енергосистемами сусідніх з нею держав.

Підтриманню належної частоти струму в ОЕС сприятиме добудо­ва Дністровської і Ташлицької ГАЕС.

Енергетичний потенціал України в даний час є чималим. В електроенергетиці він представлений 44 тепловими електростанціями (ТЕС)

Частка електроенергії виробленої на різних типах електростанцій становить: [13]

· ТЕС – 36,4 млн. кВт

· АЕС – 12,8 млн. кВт

· ГЕС – 4,7 млн. кВт

Аналізуючи нинішню структуру енергетики, отримаємо як незаперечний факт, що вона не оптимальна. Як відомо, середній брутто ККД конденсаційних теплових електростанцій становить 34-38%. Якщо врахувати витрати електроенергії на власні потреби ТЕС (робота насосів, подріблення вугілля та інші), то нетто-ККД можна оцінити на рівні 30-34 %. Якщо ж врахувати ще й витрати на трансформацію і передачу електроенергії, які подекуди сягають 16 % і більше (а за нормативами мають бути в межах 6-8 %), то для окремих віддалених споживачів ТЕС працюють з ККД 22-26 %. Решта енергії первинного носія розсіюється в наколишнє середовище. Зовсім інша ситуація з використанням енергоносіїв спостерігається при когенерації - комбінованому виробництві електричної і теплової енергії. У цьому випадку брутто - ККД становить 75 -85 %. Якщо врахувати, що такі енергооб`єкти, у тому числі й ТЕЦ, як правило, не передають виробленої ними електричної енергії на далекі відстані, то їх нетто-ККД можна оцінювати на рівні 74-84 %, тобто у 3-3,5 рази вищий, ніж для великих конденсаційних ТЕС і ДРЕС. Перевага ДРЕС перед ТЕЦ у тому, що це електростанції надзвичайно великої потужності, де завдяки концентрації виробництва досягаються низькі експлуатаційні витрати, а в кінцевому результаті і нижчі тарифи не електроенергію. В більшості випадків тарифи на електроенергію, вироблену ТЕЦ, не можуть конкурувати з тарифами на електроенергію від ДРЕС. Однак зі зростанням цін на паливо, ця ситуація буде змінюватись на користь ТЕЦ. Енергетики в Західній Європі дотримуються думки, що частка електроенергії, виробленої ТЕЦ, повинна в загальному балансі становити близько 50 %. В Україні ж ця частка не перевищує 7 % [14].

Наведене свідчить, що структуру енергокомплексу України необхідно змінювати, збільшуючи частку ТЕЦ, а також інших заходів децентралізації електроенергетики, а тому будівництво електростанцій великої потужності має бути припиненим. Це стосується і АЕС, де ККД використання вилученої в реакторах енергії нижчий, ніж на конденсаційних ТЕС. Для реалізації цього напряму структурної перебудови енергокомплексу можна передбачати модернізацію (реконструкцію) відносно невеликих ТЕС на ТЕЦ там, де це можливо, а також застосування когенераційних надбудов на котельних, а також в енергомістких технологічних процесах різних виробництв, зокрема металургійних, хімічних, виробництва будівельних матеріалів і конструкцій. Переваги комунальної і децентралізованої енергетики окрім наведених вище полягають ще й у тому, що на спорудження енергооб`єктів потрібні менші капітальні вкладення [12].

.

Нерентабельність виробництва електроенергії в Україні (відношен­ня собівартості електроенергії, виробленої з даного енергоджерела в Україні, до її світової собівартості) становить, %: вугілля - 58, газу - 155, мазуту - 95-125, урану - 89, води - 24.

Незадовільний фінансовий стан підприємств є сьогодні основним фактором, що заважає стабілізації роботи галузі. Галузь на сьогоднішній день неспроможна самостійно вийти з кризового стану. З цією метою слід ініціювати заходи по формуванню такої політики в податковій, бюджетній, фінансово-кредитній, антимонопольній, амортизаційній сферах, яка б забезпечила прискорений розвитокелектроенергетичної галузі.

Здійснення реформ в електроенергетиці слід розпочинати лише тоді, коли є впевненість у тому, що нова система взаємин дозволить досягти значних переваг, порівняно з наявною.

Реформи в електроенергетиці — складний і надзвичайно делікатний процес, який потребує уважного, кваліфікованого підходу, великих фінансових та інтелектуальних вкладень протягом усього періоду реформування.

Електроенергетика — інфраструктурна галузь, і від того, як вона функціонуватиме, залежать не лише економічні показники, від цього залежить життя і здоров’я населення країним, можливості суспільства нормально жити та працювати.

Останнім часом зроблено досить багато для реформування галузі електроенергетики. Деякі заходи вже дали свої результати, а деякі – ще ні. Тому перед державою стоїть ще ціла низка проблем, які вона має вирішувати як самостійно, так і з залученням неурядових організацій [15].

ВИСНОВОКИ

У даній роботі розглянуті види теплових електричних станцій. Відмічені особливості, принципи роботи ТЕС, а також основні параметри які їх характеризують. Представлені їх принципові схеми і малюнки.

Електроенергетика має ряд особливостей, що обумовлюють необхідність збереження в найближчій перспективі необхідність збереження переважно державного управління його функціонуванням і розвитком. До них відносяться:

- Особлива важливість для населення і всієї економіки забезпечення надійного енергопостачання;

- Висока капіталомісткість і сильна інерційність розвитку електроенергетики;

- Монопольне становище окремих підприємств і систем за технологічними умовами, а також внаслідок що склалася в нашій країні високої концентрації потужностей електроенергетики;

- Відсутність потрібних для ринкової економіки резервів у виробництві та транспорті енергоресурсів:

- Високий рівень небезпеки об'єктів електроенергетики для населення і природи.

Тільки врахувавши вищеперелічені особливості електроенергетики можна підходити до вирішення політичних, економічних і соціальних проблем і постановці цілей у майбутньому плануванні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами). ДСП-201-97, МОЗ, Київ, 1997. Дійсні з 12.05.1998р.-248 с.

2. Збірник "Гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовні безпечні рівні діяння (ОБРД_ забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць", Широков С.В, Донецьк, 2006.-523 с.

3. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 №2707-XII.-25 с. м. Київ 1992

4. Установки спалювання на теплових електростанціях та в котельнях. Організація контролю за викидами в атмосферу. СОУ-Н МПЕ 40.1.02.307: 2005. НД Київ, 2005. -123 с.

5. Основы энерго­технологии промышленности: Учебник. – Харьков: НТУ «ХПИ»,2002 Маляренко В.А., Товажнянський Н.Л., Анипко О.Б..- 436 с.

6. Энергетические установки и окружающая среда: (Под ред. проф. Маляренко В.А.) – Харьков: ХГАГХ,– 398 с.

7. Теплоенергетичні уста­новки та екологічні аспекти виробництва енергії. Підручник. 2003Варламов Г.Б., Любчик Г.М., Маляренко В.А. – К.: «Політехніка»,. – 232 с.

8.. Енергетика, довкілля, енергозбережен­ня: Монографія (Під ред. проф. В.А. Маляренка.) – Харків: «Рубікон», 2004. – 368 с.

9. Аметистов Е.В. «Основы современной энергетики» 2004 г.-247 с.

10. Стерман Л.С. Тепловые и атомные электрические станции: Учебник для вузов / Л.С. Стерман, В.М. Лавыгин, С.Г. Тишин. – М.: Энергоатомиздат, 1995. – 416 с.

11. Елизаров Д.П. Теплоэнергетические установки электростанций: Учебник для вузов, 1982. – 264 с.

12. С.Мурга. Еволюція розрахунків в електроенергетиці України. // Економіст, 2000, №10.-478 с.

13. Д.Толмачов. Роль і перспектива окремих енергоносіїв в Україні. // Економіст, 2000, №7-8.-295 с.

14. Б.Коробко. Концепція стратегії довгострокового розвитку паливно-енергетичного комплексу України-352 с.

15. В.Лір. Енергетична ефективність економіки України. // Економіст, 2000, №9.-153 с.

Дата добавления: 2017-01-14