Методика навчання розвідці цілей, цілевказівці, визначенню дальності, виду і швидкості руху цілі, призначенню вихідних настанов

А вправа

А вправа

ГРАНАТОМЕТА НА СТАНКУ АГС-17 ВДЕНЬ І ВНОЧІ

ПІДГОТОВЧІ ВПРАВИ ПО НАВЧАННЮ СТРІЛЬБІ З АВТОМАТИЧНОГО

Поправки напрямку у поділках кутоміра

Виправлення дальності в метрах на відхилення умов стрільби від нормальних

Поправки	ΔТ = Т - 15ºС	Повздовжний Вітер W=10м/с	Висота над рівнем моря
ΔТ ≥1 ±20ºС	ΔТ ≥1 ±30ºС	траєкторія	h >ВП 1000м	h >ВП 2000м
настильна	навісна	траєкторія
настильна	навісна	настильна	навісна
Хт	± 50	± 100	-	-	-	-	-	-
Х	-	-	± 50	± 100	-	-	-	-
Хн	-	-	-	-	- 50	- 100	- 100	- 200

Вид траєкторії	На деривацію	На бічний вітер W=10м/с
Настильна	Z = 0,01 Д - 5	Δ Zw = 0,01 Д + 6
Навісна	Ζ = ΔΖw = (20 – 0,01 Д) х 10

Установка кутоміру (прицільна марка) призначається відповідно до сумарного виправлення напрямку на деривацію і бічний вітер при стрільбі на дальностях понад 1000 м.

Приклад. Д = 1300 м. Стрільба настильна. Вітер бічний праворуч.

W=10 м/с.

1. Поправка на деривацію дорівнює числу сотень метрів без п'яти. Z= 13-5 = 8, Z = - 0-08 (виправлення на деривацію завжди вліво, з мінусом).

2. Поправка на бічний вітер дорівнює числу сотень метрів плюс шість. ΔΖw = 13 + 6= 19, ΔZw = + 0-19 (вітер праворуч — виправлення вправо, із плюсом).

Сумарна поправка напрямку буде дорівнювати

ΔΖσΖ ±ΔΖw = = (—0-08) + (+0-19)= + 0-11. ΔΖσ = +0-11.

Установка кутоміра У=30-00 ± ΔΖσ= 30-00 + 0-11=30-11.

Можливі варіанти підготовчих вправ стрільб

Стрільба гранатометом з непідготовленої вогневої позиції після пересування по одиночній цілі

Ціль: безвідкатне гармата (мішень № 11), що з'являється на 4 хв.

Дальність до цілі: 1400—800 м.

При виконанні вправи вночі цілі висвітлюються.

Кількість вибух-пакетів: 10 шт.

Необхідний результат: провести пристрілювання цілі і вирішити одну вводну по стрільбі на поразку.

Оцінка: «відмінно» — роботний час - 3 хв, помилок немає; «добре» — роботний час - 3 хв 30 с, допущена одна помилка; «задовільно» — роботний час - 4 хв, допущені дві помилки.

Особливості виконання вправи:

Розрахунок з розібраним гранатометом шикується на вихідному рубежі. Керівник уводить розрахунок у тактичну обстановку, вказує вогневу позицію на відстані 30-40 м, сектор стрільби, умови стрільби і подає команду «Напрямок стрільби - орієнтир 2, з розібраними гранатометами - уперед, до бою!».

Після доповіді про готовність керівник показує ціль, імітує розриви і веде хронометраж роботного часу розрахунку. Після доповіді розрахунком «Стрільбу закінчив» проводиться розбір стрільби і оголошується оцінка.

Стрільба відділенням гранатометів

с підготовленої вогневої позиції

по груповій цілі

Ціль: відкрита жива сила і вогневі засоби на фронті 50 м (мішені № 6, 7, 8, 9, 10, 10а — усього 5—6 мішеней), що з'являються на 5 хв.

Дальність до цілі: 1500-900 м.

Кількість вибух-пакетів: 10 шт.

Необхідний результат: провести пристрілювання цілі і вирішити дві вводні по стрільбі на поразку.

Оцінка: «відмінно» — роботний час - 3 хв 30 с, помилок немає; «добре» — роботний час - 4 хв, допущена одна помилка; «задовільно» — роботний час - 5 хв, допущені дві помилки.

Особливості виконання вправи:

Командир взводу ставить відділенню тактичне завдання. Відділення займає підготовлену вогневу позицію і маскує гранатомети. Командир взводу починає показ цілі. Виявивши ціль, командир відділення доповідає: «Ціль бачу», дає цілевказівку навідникам. Пристрілювання цілі (відшукання широкої вилки) ведуться одним гранатометом. При переході до відшукання вузької вилки і стрільбі на поразку вогонь ведуть обидва гранатомети. По закінченні стрільби проводиться розбір і оголошується оцінка.

Навчання розвідці цілей необхідно починати з вибору місця для спостереження, його обладнання, після чого вивчається порядок огляду місцевості, цілевідшукування, цілевказівка, визначення дальності, призначення вихідних настанов для поразки виявлених цілей.

При навчанні вибору місця для спостереження керівник пояснює, що воно повинно забезпечувати можливість схованого висування до нього і повинен бути гарний огляд всієї місцевості в заданому секторі спостереження, причому спостерігач повинен залишатися невидимим для супротивника.

Після спішування у наступі або при діях у обороні спостерігачі розташовуються, як правило, поруч зі своїми командирами. У ході бою крім командирів і спостерігачів розвідку цілей спостереженням веде весь особовий склад підрозділу.

Заняття по навчанню вибору місця для спостереження можуть бути організовані так. Керівник висилає убік супротивника одного, найбільш підготовленого того, хто навчається спостерігача з автоматом і холостими патронами. Йому ставиться завдання спостерігати за висуванням тих, яких навчають, на такому то рубежі і, як тільки буде виявлено їхнє пересування, робити постріл холостим патроном.

Після того як ті, яких навчають, придбають первісні навички у виборі місця для спостереження і його встаткуванні, керівник навчає їх правилам огляду місцевості в заданому секторі спостереження, вказує їм сектор спостереження, вимагає "розбити його на зони, оглянути місцевість у заданому секторі". При навчанні розвідці цілей і цілевказівці спочатку доцільно розповісти, які можуть бути демаскуючі_ознаки, і пояснити, які з них є характерними для тієї або іншої цілі. Бажано при цьому практично на дійсних дальностях показати демаскуючі ознаки деяких цілей, наприклад блиск скла оптичного прицілу снайперської гвинтівки, автоматичну стрільбу з кулемета і т.д.

На перших заняттях цілі повинні демаскувати себе звуковими ознаками в сполученні із зоровими, щоб тим, яких навчають, було простіше їх відшукувати. На наступних заняттях ступінь маскування цілей варто ускладнити, тобто демаскувати їх тільки зоровими (менш помітними) ознаками. Цілі спочатку необхідно позначати на невеликих дальностях, потім дальності варто збільшувати.

Коли ті, яких навчають, навчаться оглядати місцевість, керівник коротко пояснює, яким чином можна вказати місце розташування цілі (способи цілевказівки): від орієнтирів (місцевих предметів); від напрямку руху; стрільбою патронами з трасуючими кулями; сигнальними ракетами; наведенням зброї (приладу) у ціль.

Цілевказівка дається у певній послідовності і повинна бути короткою, чіткою, точною і зрозумілою, забезпечувати швидке відшукання зазначеної цілі.

При цілевказівці про замічену ціль спочатку вказується, у напрямку якого орієнтира (місцевого предмета) або у який бік варто спостерігати; потім, якщо необхідно, уточнюється положення цілі на місцевості; потім повідомляються назва цілі і дальність до неї.

Уточнення положення цілі на місцевості проводиться по бічному напрямку (вправо, вліво) звичайно у поділках кутоміра (тисячних), а по дальності (далі, ближче) у метрах.

Прийом цілевказівки від орієнтира: «Окреме дерево, вліво 30, далі 200 протитанкова гармата, 1200». Щоб відпрацювати питання, пов'язані із цілевказівкою відносно орієнтирів (місцевих предметів), спочатку треба навчити виміру горизонтальних кутів у тисячних за допомогою пальців руки і підручних предметів (патрона, сірникової коробки, лінійки, олівця й т.д.). При вимірі кутів необхідно звернути увагу на те, щоб ті, яких навчають, руку з підручним предметом, за допомогою якого виміряється кут, утримували приблизно в 50 см від ока, кожен міліметр товщини (ширини) підручного предмета буде закривати на місцевості кут, рівний двом тисячним (0-02), це прискорить розрахунки у польових умовах.

Необхідно кожному запам'ятати, що кутова величина предмета, вилученого від ока спостерігача на вільно витягнуту руку вперед (точніше на 50 см), буде:

- великого пальця (товщина 25 мм) 0-50;

- вказівного пальця (20 мм) 0-40;

- мізинця (15 мм) 0-30;

- олівця (круглого) 0-16;

Мал. 27. Прийоми цілевказівки:

а — від місцевого предмета; б — від орієнтира; в — г —- відносно руху машини.

- сірникової коробки:

- по довжині 1-00;

- по ширині 0-75;

- по висоті 0-30.

Переконавшись, що ті, яких навчають, правильно вимірюють кутові величини за допомогою підручних засобів, необхідно запропонувати їм вирішити кілька прикладів. Спочатку цілі вказуються у безпосередній близькості від орієнтиру (місцевого предмета); потім вказуються цілі, зміщені від орієнтиру (місцевого предмета) не тільки убік, але і по дальності; нарешті, цілі вказуються шляхом поступового наведення по місцевих предметах погляду спостерігача на ціль.

Важливо щораз крім вказівки цілі вимагати від тих, яких навчають, доповіді, на якій відстані вона перебуває.

Навчання визначенню дальності варто починати з навчання виміру дальностей безпосереднім проміром місцевості парами кроків. Для цього на рівній місцевості позначається прапорцями 200-метровий відрізок, ті, яких навчають, проходять його 2-3 рази звичайним кроком, рахуючи щораз під ліву ногу, скільки виходить пар кроків.

Припустимо, що при трьохкратному вимірі цього відрізка отримані результати: 126, 124 і 125 пара кроків.

Середнє арифметичне цих чисел буде дорівнювати (126+124+125):3 =125 кроків. Отже, довжина однієї пари кроків дорівнює 200:125 = 1,6 м. Для навчання намічається вихідний пункт, навколо якого на різній відстані розташовані місцеві предмети. Відстань до цих предметів завчасно виміряється з максимальною точністю. Ті, яких навчають, виходять на вихідний пункт, кожному вказується предмет, до якого необхідно виміряти відстань кроками, роблячи промір у кожну сторону (туди і назад).

Після повернення того, якого навчають, на вихідний пункт необхідно заслухати результати виміру, вказати новий предмет для чергового визначення дальності.

Переконавшись, що всі засвоїли техніку визначення, необхідно перейти до навчання визначенню відстаней окомірно.

При навчанні визначенню дальностей окомірно по відрізках місцевості, що запам’яталися у зоровій пам'яті, рекомендується заздалегідь на обраній ділянці місцевості за допомогою мірного шнура, рулетки і т.п. відміряти 100-метровий відрізок, наприкінці якого встановлюється вказівка розміром 20х30 см з написом 100 м. В інших напрямках виміряються відрізки різної довжини в межах 70-130м, і наприкінці кожного з них, якщо немає природного місцевого предмета, встановлюється штучний. Прийшовши з тими, яких навчають, на підготовлене місце, необхідно показати їм вказівку і повідомити, що вона перебуває на відстані 100 м. Потім керівник наказує ретельно вивчити цей 100-метровий відрізок і запам'ятати його величину. Вказавши після цього на який-небудь предмет, наприклад кущ, керівник вимагає зрівняти дальність до нього з контрольним 100-метровим відрізком і доповісти: «Скільки то метрів до куща».

Надалі керівник наказує тим, яких навчають, відкласти на око в обраному напрямку 100-метровий відрізок і помітити його за допомогою якого-небудь предмета. Потім дозволяє їм виміряти цей відрізок кроками.

Після того як керівник переконається, що всі ті, яких навчають, навчилися відкладати 100-метровий відрізок, не допускаючи помилки, що перевищує 15% даної дальності (тобто помилки, за якої виставляється оцінка «добре»), він переходить до навчання визначенню дальностей у 200, 300 м и т. д., повідомляючи після відповідей тих, яких навчають, дану дальність до цілей. При цьому треба враховувати деякі обставини, що впливають на точність окомірного виміру. Так, більші предмети або видимі різкіше і чіткіше (білий, жовтий і червоний кольори, а також яскраво освітлені) здаються ближче дрібних і темних (чорні, коричневі й сині кольори, а також слабко освітлені) предметів, що перебувають на тій же відстані. В умовах поганої видимості (туман, дощ, сутінки, похмурий день, більша запиленість повітря) предмети, які спостерігаються здаються далі, ніж у ясні сонячні дні.

Всі предмети здаються розташованими ближче, чим у дійсності, якщо між спостерігачем і предметом перебуває сніжне поле, яр, лощина або водна перешкода.

При спостереженні лежачи, а також якщо спостереження ведеться знизу нагору, предмети здаються ближче, а при погляді зверху вниз - далі.

Дальності можна визначити по чутності звуків, по середніх розмірах деяких цілей і місцевих предметів, по ступеню видимості (додаток 5).

При навчанні визначенню дальності по кутових величинах цілей (місцевих предметів) керівник пояснює, що для цього необхідно знати їхні розміри, і вимагає від тих, яких навчають, запам'ятати розміри цілей (мішеней). Після цього необхідно навчати визначенню дальностей за допомогою формули тисячної, для чого показати цілі, наприклад кулеметний розрахунок, і вимагати, щоб ті, яких навчають, виміряли кутову величину ширини цілі за допомогою підручних предметів або шкали бічних поправок оптичного прицілу і визначили по формулі тисячної дальності до цілі. Наприклад, ціль видна під кутом 5 тисячних (0-05). Дальність до цілі дорівнює 200 м

В х 1000/ У = 1 х 1000/5.

Надалі керівник навчає визначенню дальності до цілі за допомогою прицільних пристосувань зброї. Для початку він коротко пояснює, що прицільні пристосування (мушка і проріз прицілу або цілика) використаються як підручні предмети для виміру кутової величини цілі.

Визначення дальностей за допомогою прицільних пристосувань проводиться шляхом порівняння розмірів цілі по ширині (висоті) з величиною, мушки, що криє і прорізу прицілу (мал. 28).

Мал. 28. Визначення дальностей за допомогою прицільних пристосувань автомату

Для визначення величини мушки, що криє (прорізу прицілу) можна скористатися формулою.

К = Д х Р/S

де К - величина мушки, що криє (прорізу прицілу), мм;

Д - дальність до цілі, мм;

Р - розмір мушки (прицілювання);

S - відстань від ока до вершини мушки (прорізу прицілу), мм.

Величина мушки, що криє, автомата на відстані 100 м буде дорівнювати 303 мм, або 30 см

К = 100000 х 2/660.

На інші дальності величина мушки, що криє (прорізу), буде більше отриманої в стільки разів, у скільки разів дальність до цілі більше 100 м. Наприклад, на 400 м величина мушки, що криє, буде становити 1,2 м або, наприклад, 2,5 грудної фігури. Подібним чином розраховуються величини мушки, що криють і прорізу прицілу інших видів зброї.

Ті, яких навчають, що мають зброю з оптичними прицілами, на сітках яких нанесена далекомірна шкала, повинні одержати практику у визначенні дальностей за допомогою цієї шкали.

Дата добавления: 2017-01-14