Теми доповідей та рефератів

1. Основні положення законодавства України про працю та охорону праці.

2. Соціально-економічне значення охорони праці.

3. Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору.

4. Організація охорони праці на підприємстві.

5. Аналіз і профілактика виробничого травматизму та профзахворювань.

6. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

7. Трудовий договір.

8. Колективний договір.

9. Шкідливі виробничі фактори та засоби захисту від них.

10. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.

11. Державне управління охороною праці в Україні.

12. Система управління охороною праці на підприємстві.

13. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці.

14. Аналіз і профілактика виробничого травматизму.

15. Виробниче середовище і його вплив на людину.

16. Фактори виробничого середовища.

17. Умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування.

18. Вплив шуму на організм людини.

19. Вплив ультразвуку на організм працюючого.

20. Виробниче освітлення.

21. Вплив електромагнітних випромінювань на організм людини.

22. Електронебезпечність на виробництві.

23. Безпека експлуатації ЕОМ та відеодисплейних терміналів.

24. Основи пожежної безпеки.

25. Гігієнічна характеристика умов праці при роботі за комп’ютером.

6. Перелік запитань для модульного контролю студентів

1. Місце і значення системи управління охороною праці в галузі (СУОПГ).

2. СУОПГ як складова системи управління охороною праці в державі та системи управління функціонуванням галузі в цілому.

3. Особливості структури системи управління охороною праці в галузі.

4. Керівництво і служби охорони праці підприємства, центральних органів управління галузі.

5. Інженерно-технічні працівники, трудові колективи і профспілки підприємств, як основні складові СУОПГ.

6. Організація паспортизації і атестації робочих місць згідно з умовами охорони праці.

7. Нормативно-правова база щодо охорони праці в галузі.

8. Наукова база і фінансування охорони праці в галузі.

9. Функції складових СУОПГ, прямі та зворотні зв’язки, підготовка, передача, опрацювання рішень.

10. Системи управління охороною праці на підприємстві (СУОПП) як підсистема СУОПГ.

11. Складові СУОПГ та основні функції.

12. Місце, роль та функціональні обов’язки керівництва і його служб, інженерно – технічних працівників у системі управління охороною праці на підприємстві.

13. Основні показники оцінки СУОПГ і СУОПП.

14. Шляхи поліпшення функціонування СУОПГ.

15. Економічне стимулювання функціонування СУОПГ і СУОПП.

16. Вплив СУОПГ і СУОПП на економічні показники окремих підприємств і галузі в цілому.

17. Закон України „Про охорону праці”, законодавство України про охорону праці.

18. Типове положення про службу охорони праці.

19. НПАОП – типові положення про службу охорони праці, про комісію з питань охорони праці підприємства та про уповноважених трудових колективів.

20. Галузеві нормативно-правові акти з питань управління охороною праці у галузі.

21. Системний підхід до модернізації виробничої та інших видів діяльності в сучасних умовах.

22. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

23. Методичний підхід до визначення гігієнічного класу робіт за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

24. Гігієнічне нормування умов праці за показниками виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку.

25. Професійні захворювання, спричинені мікрокліматичним чинником виробничого середовища.

26. Професійні захворювання, характерна загальна захворюваність працівників галузі.

27. Статистика захворюваності та її соціально-економічні наслідки у галузі.

28. Першочергові напрями щодо поліпшення стану виробничого середовища, зменшення важкості та напруженості трудового процесу в умовах галузі.

29. Поліпшення стану виробничого середовища за мікрокліматичними показниками.

30. Шкідливі та небезпечні виробничі фактори їх вплив на організм працюючого.

31. Характерні для галузі шкідливі та небезпечні фактори виробничого середовища.

32. Сучасні заходи та засоби щодо колективного й індивідуального захисту працюючих від характерних для галузі шкідливих небезпечних факторів виробничого середовища.

33. Аналіз і обґрунтування в умовах галузі раціональних заходів і засобів щодо удосконалення трудового процесу, з метою зниження його важкості та напруженості.

34. Економічна оцінка наслідків виробничого травматизму в галузі.

35. Застосування доцільних режимів праці та відпочинку.

36. Раціональна організація трудового процесу і робочих місць, механізація та автоматизація удосконалення технологічних процесів і обладнання, як фактори зменшення важкості та напруженості виробничого процесу.

37. Аналіз умов праці в галузі за основними небезпечними факторами.

38. Виробничий травматизм у галузі.

39. Статистичні дані щодо загального та смертельного травматизму (динаміка останніх років).

40. Аналіз виробничого травматизму в галузі за окремими факторами (професіями, віком, статтю, тощо).

41. Розподіл виробничого травматизму у галузі за причинами, травмонебезпечними факторами.

42. Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму в галузі.

43. Заходи та засоби підвищення безпеки технологічних процесів і обладнання характерних для галузі виробництв.

44. Обґрунтування першочергових напрямів профілактики виробничого травматизму у галузі на базі статистичних даних щодо травматизму у галузі й аналізу характерних нещасних випадків.

45. Заходи та засоби попередження виробничого травматизму щодо окремих напрямів, причин та травмонебезпечних факторів.

46. Нагляд та контроль за виконанням вимог безпеки як заходи щодо профілактики виробничого травматизму у галузі.

47. Законодавчі та інші нормативно-правові акти України та світової спільноти щодо техногенних аварій, катастроф та стихійних лих.

48. Роль органів місцевої виконавчої влади у вирішенні питань профілактики, попередження, локалізації та ліквідації наслідків техногенних аварій і катастроф.

49. Організація контролю роботи небезпечних виробництв, заходи та засоби контролю та протиаварійного захисту.

50. Потенційно -небезпечні виробничі об’єкти.

51. Розміщення виробничих і невиробничих об’єктів з урахуванням природних джерел небезпеки.

52. Антиаварійні заходи при експлуатації підіймально-транспортного обладнання.

53. Заходи та засоби гарантування безпеки при стихійних лихах та катастрофах.

54. Обов’язки органів виконавчої влади, керівників підприємств, посадових осіб щодо гарантування безпеки при стихійних лихах та катастрофах.

55. Розслідування та облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом.

56. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

57. Актуальність питань пожежної безпеки у галузі.

58. Фактори пожежної небезпеки галузевих об’єктів, їх особливості.

59. Заходи та засоби системи попередження пожежі, обґрунтування та вибір доцільних заходів і засобів попередження пожежі на галузевих об’єктах.

60. Заходи та засоби системи пожежного захисту на галузевих об’єктах.

61. Пожежонебезпечні властивості та особливості галузевих об¢єктів.

62. Міжгалузеві та галузеві нормативи щодо заходів і засобів системи пожежного захисту на галузевих об’єктах.

63. Обґрунтування та вибір заходів і засобів системи захисту для галузевих об’єктів.

64. Система організаційно-режимних заходів з пожежної безпеки у галузі.

65. Організація служби пожежної безпеки у галузі, її функції.

66. Навчання працівників з питань пожежної безпеки.

67. Пожежно-технічні комісії та добровільні пожежні дружини на галузевих об’єктах.

68. Державний нагляд та відомчий контроль з питань пожежної безпеки на галузевих об’єктах.

69. Дії працівників галузевих об’єктів на випадок виникнення пожежі.

70. Причини пожеж на галузевих об’єктах.

71. Причини пожеж від проявів механічної та хімічної енергії.

72. Класифікація галузевих об’єктів за їх вибуховою і пожежною небезпекою.

73. Методи розрахунку категорій вибухопожежної небезпеки приміщень.

74. Класифікація пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон галузевих об’єктів.

75. Класифікація будівель за ступенем вогнестійкості.

76. Заходи та засоби систем гарантування пожежної безпеки.

77. Попередження пожеж при використанні електроструму на галузевих об’єктах.

78. Забезпечення пожежної безпеки при виконанні вогневих робіт.

79. Система організаційно-режимних заходів пожежної безпеки у галузі.

80. Організація служби пожежної безпеки у галузі.

81. Навчання з питань пожежної безпеки.

82. Пожежно-технічні комісії.

83. Дії працівників галузевих об’єктів у випадку пожежі.

7. Термінологічний словник

Атестація робочих місць за умовами праці – комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища й трудового процесу, соціально-економічних факторів, які впливають на здоров’я і працездатність робітника в процесі трудової діяльності.

Безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю ушкодження. Стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (ДСТУ 2293-99).

Безпека виробничого процесу – здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його тривання у умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування – здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій в певних умовах протягом установленого часу.

Безпека праці – стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці – стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів виключено або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує гранично допустимих рівнів.

Важкість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважно навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, пе­реміщенням у просторі.

Відділ охорони праціта техніки безпеки – функціональний підрозділ організації, який має забезпечувати безпеку та належні умови праці на кожному робочому місці. Організує й координує роботу з охорони праці в організації: контролює додержання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці робітників організації; вдосконалює профілактичну роботу із запобігання виробничому травматизму, професійних захворювань і поліпшення умов праці; консультує роботодавців і працівників з питань охорони праці; аналізує показники щодо виробничого травматизму та професійних захворювань; узгоджує проектну документацію, що розробляється в організації, у частині додержання в ній вимог з охорони праці; аналізує й узагальнює пропозиції щодо поліпшення умов праці; складає звітність про рівень охорони праці.

Виробнича санітарія – система організаційних та технічних заходів, спрямованих на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Виробнича травма – травма, отримана працівником на виробниц­тві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Виробниче середовище – середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність.

Виробничий травматизм – сукупність виробничих травм.

Витрати виробництва – сукупність витрат живої праці й праці, зречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції. Розрізняють поточні витрати, що здійснюються неперервно і в процесі виробництва постійно відновлюються, та одноразові – у формі вкла­дення коштів у виробничі фонди до початку виробництва.

Гігієна праці – галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, її вплив на здоров’я, функціональний стан людини; розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища й трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику їх шкідливої і небезпечної дії на працівників.

Гуманізація праці – профілактика перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Державні міжгалузеві й галузеві нормативні акти про охорону праці – правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.

Економічна ефективність – результативність економічної діяльності, реалізації економічних програм і заходів, що характеризується відношенням економічного ефекту до витрат ресурсів, які зумовили одержання цього результату.

Економічне стимулювання – система організаційно-економічних заходів, спрямованих на розвиток господарської діяльності й підвищення її ефективності через забезпечення матеріальної зацікавленості працюючих та колективів підприємств у результатах діяльності.

Ефект – різниця результату і витрат, приведених до спільної одиниці виміру.

Засіб захисту – засіб, застосування якого виключає або знижує дію на одного чи кількох працівників небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту – засіб, призначений для захисту одного працівника (ГОСТ 12.0.002-80).

Засіб колективного захисту – засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працівників (ГОСТ 12.0.002-80).

Здоров’я – характеристика якості робочої сили, яка відображає стан фізичного, розумового й соціального самопочуття. Розрізняють три рівні здоров’я: біологічний, соціальний та особистий.

Інтенсивність праці характеризує ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим більша її продуктивність. Максимальний рівень інтенсивності визначається фізіологічними й психічними можливостями людського організму.

Карта праці – документ, в якому вміщуються кількісні та якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації щодо їх поліпшення, запропоновані пільги та компенсації.

Колективний договір – письмова двостороння угода, сторонами якої є, з одного боку, трудовий колектив, а з іншого – адміністрація підприємства, установи, організації в особі керівника; правовий інструмент, за допомогою якого трудовий колектив забезпечує собі поліпшення умов та охорони праці; гарант дотримання норм чинного законодавства України з додержання норм умов праці.

Комплексна перевірка – всебічна і детальна ревізія стану безпеки й умов праці на підприємстві (на великих підприємствах – на окремих виробництвах, у цехах, об’єктах тощо). Головна мета – оцінювання ефективності системи управління охороною праці, технічного стану об’єктів підприємства, стану безпеки й умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також здійснення опрацьованих комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів з охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях.

Контроль за охороною праці – створення системи постійно діючих взаємозв’язаних заходів, спрямованих на перевірку відповідності процесу функціонування об'єкта прийнятим управлінським рішенням, наказам, законам, положенням, нормам, стандартам, правилам; виявлення результатів впливу суб’єкта (управлінських структур) на об’єкт управління (окремих працівників та колективи) і відхилень від управлінських рішень; виконання приписів посадових осіб і державних наглядових органів щодо усунення виявлених порушень вимог нормативних актів тощо.

Мікроклімат виробничих приміщень – метеорологічні умови внутрішнього середовища приміщень, які визначаються діючими на організм людини поєднаннями температури, вологості, швидкості руху повітря і теплового випромінювання.

Монотонність – особливий психічний стан, який виникає у людини як реакція на одноманітну і бідну на враження діяльність.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника.

Небезпечна зона – простір, у якому можлива дія на працівників небезпечного й/або шкідливого виробничого фактора.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого на працівника за певних умов призводить до травми чи раптового погіршення здоров’я.

Нещасний випадок – пригода, що спричинила травму.

Нещасний випадок на виробництві – випадок дій на працівника небезпечного або шкідливого виробничого фактора під час виконання ним трудових обов’язків чи завдання керівника робіт. Трактується як сукупність двох неодмінних складових: факту виконання працівником трудових обов’язків і наявності небезпечного виробничого фактора, від дії якого працівник власне й постраждав (ДСТУ 2293-93 п. 25).

Оперативна перевірка – перевірка стану охорони праці, додержання вимог щодо охорони відповідності споруд, устаткування й обладнання, технологій вимогам нормативу актів про охорону праці.

Організаційно-технічна перевірка – контроль за організаційно-технічним гарантуванням безпеки праці в підрозділах, який реалізується на рівні організаторів та виконавців робіт.

Охорона праці – система правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я й працездатність людини в процесі трудової діяльності.

Перевірка нормативних умов – контроль умов праці на робочих місцях і ділянках, технологічних та виробничих процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил і норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем, стан робочих місць та ділянок тощо. Здійснюється на виконавчому рівні.

Працездатність – здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи й функціональним станом організму в процесі роботи (“фізіологічною ціною” роботи).

Праця – доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних та особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежить від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивність праці – плодотворність, ефективність витрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Професійний добір – система засобів прогностичної оцінки взаємо відповідності людини і професії на основі порівняння вимог професії з психодіагностичними даними людини.

Професійний ризик – величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров’я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті не­сприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Професійні захворювання – захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речових або при певних видах робіт.

Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання і фізична особа, яка використовує най­ману працю.

Робоча зона – простір, обмежений висотою до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, на якому знаходиться місце постійного або тимчасового перебування працівника.

Робоча поза – основне положення тіла працівника в процесі праці.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності, оснащене засобами відображення інформації, органами керування і допоміжним обладнанням.

Система “людина-техніка” – система, що включає людину і сукупність технічних засобів, за допомогою яких здійснюється трудова діяльність.

Система управління охороною праці (СУОП) – механізм реалізації вимог законодавства і нормативної документації про охорону праці на підприємстві, а положення про СУОП – це документ, який узагальнює цю діяльність.

Соціальний ефект – суспільно значимі наслідки поліпшення умов праці (зменшення кількості травм і професійних захворювань; зниження чисельності працівників, зайнятих на важких, небезпечних та шкідливих роботах); збільшення працездатності, продовження періоду трудової активності, підвищення творчої активності.

Стандарти безпеки праці – загальні вимоги і норми безпеки за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки – система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів.

Травма – тілесне ушкодження, тобто порушення цілісності тканини та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Трудове каліцтво – втрата здоров’я працівника внаслідок травм чи нещасного випадку, які сталися під час виконання трудових обов’язків.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі праці.

Управління – сукупність дій, спрямованих на підтримання чи функціонування об’єкта згідно з наявною програмою, що створюється для досягнення певних цілей.

Управління охороною праці – підготовка, прийняття та реалізація рішень зі здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на гарантування безпеки й збереження здоров'я людини в процесі праці.

Управління умовами праці – безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Фази працездатності – зміни функціонального стану організму людини у процесі діяльності.

Функція управління – комплекс взаємозв’язаних видів діяльності, що здійснюються суб’єктом управління під час цілеспрямованого впливу на об’єкт управління. Об’єкт управління охороною праці – це діяльність функціональних служб та структурних підрозділів підприємства із гарантування безпечних і здорових умов на робочих місцях, у цехах, на підприємстві в цілому.

Цільова перевірка – поглиблена перевірка конкретних питань з охорони праці для їх поглибленого вивчення, що проводиться одним державним інспектором чи групою державних інспекторів протягом робочого дня (зміни) або кількох днів (не більше п’яти) за планом чи вказівкою начальника інспекції (територіального управління). Такі перевірки можуть здійснюватися державними інспекторами самостійно або під керівництвом начальника інспекції, посадової особи територіального управління чи департаменту.

Шкідлива речовина – речовина, яка при контакті з організмом людини у разі порушення вимог безпеки може спричинити виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь.

Шкідливий виробничий фактор – фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працівника за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту виникнення соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров’я нащадків.

Штраф – покарання (оплата) за порушення однією зі сторін договірних зобов’язань. Має за мету зміцнення договірної дисципліни і компенсацію шкоди потерпілій стороні.

Дата добавления: 2017-01-14