Служебная характеристика 1 страница

Я

Ш

Ц

Х

Ф

У

Т

С

Р

П

О

Н

М

Л

К

І

Е

Д

Г

Б

Глосарій

Т

П

О

Н

М

К

І

З

Е

Д

Г

В

Б

Буклет - ілю строване рекламне музейне видання з корот­

ким текстом. Форму буклета мають короткі путівники, рек­

ламні та інформаційні пам ’ятки, проспекти виставок, квитки-

сувеніри, програми, запрош ення.

Вивчення музейних предметів, колекцій, зібрань - процес

виявлення властивостей музейних предметів та їх сукупностей

як джерел знань і емоцій, а також культурн и х цінностей. Ви­

вчення музейних предметів, колекцій, зібрань має принципове

значення для музею, оскільки становить основу ком плекту­

вання музейних фондів, науково-дослідної діяльності музею,

фондової роботи та музейного дж ерелознавства. Результати

вивчення музейних предметів, колекцій, зібрань закладаю ть

необхідний фундамент для реалізації основних напрямів му­

зейної діяльності.

Визначники - ілю стровані музейні видання, що призначені

для полегш ення атрибуції (визначення) музейних предметів.

Визначники виділяю ть і описують ознаки, властиві тій чи ін ­

ш ій групі споріднених предм етів за їх ф у н кц іон альн и м п р и ­

значенням, матеріалом виготовлення, територіальною н алеж ­

ністю, часом появи тощо.

Виставка музейна - тимчасова музейна експозиція, що при­

свячена актуальній темі і побудована на музейних матеріалах.

Виставки - зібрання предметів, пов’язан и х єдністю змісту

та виставлених для огляду відвідувачів. Виставкова експозиція

на відміну від музейної є тимчасовою (див. виставка музейна).

Відомчі музеї - музеї, що перебувають у підпорядкуванні

різних відомств (в м еж ах наш ої держ ави поза системою М іні­

стерства культури й туризму У країни).

Відтворення музейного предмета - предмет, як и й створе­

но з метою точної передачі його зовніш нього вигляду; один із

видів е к сп о зи ц ій н и х м атеріал ів. Відтвореним м узейним

предметом вваж аю ться копії, репродукції, моделі, м уляж і,

зліпки, голограми (див. голограф ія в музеї), наукові рекон­

струкц ії, новороби.

Вітрина музейна - елемент експозиційного обладнання,

призначений для розміщ ення експозиційних м атеріалів з ме­

тою їх захисту та зручного огляду.

Галерея — (від франц. galerie, італ. galleria) - 1) традиційне

найменування деяких худож ніх музеїв; 2) частина експозицій

великих худож ніх музеїв; 3) постійна виставка-продаж пред­

метів мистецтва. В архітектурі галерея - вузьке крите при­

міщення в палацах, замках, будинках знатних осіб, прикраш е­

не картинам и, статуями та інш ими творами мистецтва.

Голографія в музеї - використання в музейній справі мето­

ду отрим ання об’ємних оптичних копій предметів (голограм),

як і зняті за допомогою лазерної техніки та відтворюють їх на­

туральний розмір під дією пучка світла.

Громадські музеї - музеї, що створені за ініціативи громад­

ськості і дію ть на громадських засадах.

Державні музеї - музеї, що є власністю держ ави та фінансу­

ються з державного бюджету. У багатьох країн ах держ авні му­

зеї перебувають під керівництвом спеціальних органів (м іні­

стерств), одне з основних завдань яки х полягає у формуванні

держ авної музейної політики.

Джерелознавство музейне - музеєзнавча дисципліна, що

займається розробленням теорії й методики виявлення, дослі­

дж ення та використання музейних предметів і колекцій. Д ж е­

релознавче дослідж ення музейного зібрання дає змогу атрибу-

тувати, кл аси ф іку вати, систем ати зувати й інтерпретувати

музейний предмет.

Документальні пам’ятки - матеріальні об’єкти з інформа­

цією, що передається людиною в просторі та часі і має значну

культурно-історичну цінність. Документальні пам’ятки різнять­

ся за матеріальним носієм інформації (папір, пергамент, фото- та

кіноплівка, магнітофонні стрічки, ком п’ютерні диски тощо),

способом її фіксації (словом, зображенням, звуком) та відповідно

поділяються на письмові, образотворчі, фонічні тощо.

Документів колекції в музеях - систематизовані зібрання

різних типів історичних дж ерел, я к і мають історичну, науко­

ву, художню та музейну цінність і об’єднуються поняттям «до­

кумент» (письмовий, графічний, маш инописний...).

Допоміжні історичні дисципліни - система наукових дис­

циплін, які вивчають різні типи (речові, образотворчі, писем­

ні, фонічні...) та види історичних п ам ’яток, окремі аспекти їх

форми та змісту; покликані виріш увати я к дж ерелознавчі, так

і конкретно-історичні завдання. Комплекс допоміжних історич­

них дисциплін становлять археографія, генеалогія, історична

географія, метрологія, нумізматика, палеографія, топоніміка,

хрон ологія, еп ігр аф іка. Д еяк і з н их, у свою чергу, диф ерен­

ціювались і поділились на кілька дисциплінарних відгалужень

(зокрема, з нум ізм атики виокремились боністика та сфрагісти­

ка) або інтегрувались (н ап р и клад, на основі геральди ки,

сфрагістики, нум ізм атики та ф алеристики сформувалась емб­

лематика).

Екомузеї - тип музею, що відрізняється від інш их високою

інтенсивністю взаємодії з соціальним середовищем, охоплюючи

процеси, що відбуваються в його культурній та економічній

сферах.

Екскурсійна справа - галузь культурно-освітньої діяльності,

основу я к о ї становить екску р сія; передбачає ознайом лення

з пам’ятками історії та культури, об’єктами природи, а також з ви­

датними місцями. Екскурсійна справа об’єднує теорію, практику,

методику, зміст, управління й організацію екскурсійної роботи.

Екскурсія м узейна - форма культурно-освітньої діяльності

музею, що основана на колективному огляді об’єктів музейно­

го показу під керівництвом ф ахівця з наперед визначеною те­

мою та спеціальним марш рутом. Е кскурсії музейні поділяю ть­

ся за профілем музею, місцем проведення, спрямованістю,

охопленням тем атики та складом екскурсантів.

Експозиційна робота - один з основних напрям ів музейної

діяльності, в центрі уваги якого перебуває експозиція. Охоплює

всі види роботи - від проектування до монтаж у експозиції та її

функціонування.

Експозиційний комплекс - структурна одиниця музейної

експозиції, що об’єднана змістом або окремими ознакам и пред­

метів, я к і складаю ть зорову та смислову єдність.

Експозиція музейна - цілеспрямований, науково обґрунто­

ваний п оказ ком п ози ц ій н о орган ізован и х, ком ентованих,

технічно й художньо оформлених музейних предметів. Експо­

зи ц ія музейна являє собою специфічний музейний образ при­

родних і суспільних яви щ, що зум овлю ю ть її соціальні

функції.

Експонат — виставлений для огляду предмет; структурний

перш оелемент експозиції.

Законодавство з музейної справи й охорони пам’яток - су­

купність держ авних актів, норм адміністративного, кри м і­

нального і цивільного права, а також службових положень та

інструкцій, я к і регулюють поводження з об’єктам и, що виз­

нані державою і суспільством культурними цінностями.

Заповідна зона - частина території, що виділяється в ме­

ж ах великих музеїв - заповідників для вивчення тих чи інш их

процесів, я к і відбуваю ться в природі чи суспільстві, зокрем а

і в процесі їх взаємодії.

Зібрання музейне - науково організована сукупність му­

зейних предметів, науково-допоміжних матеріалів і засобів на­

уково-інформаційного забезпечення, що зберігаю ться в музеї.

До складу зібрання музейного входять фонди музею (основний,

науково-допоміжний, обмінний, дублетний), бібліотека й ар­

хів музею. На практиці нерідко під словом «зібрання» розу­

міють сукупність м узейних колекцій.

Зліпок - точне відтворення творів скульптури та декора-

тивно-ужиткового мистецтва, виготовлених переважно з гіпсу,

іноді з бронзи.

Інформатика музейна - н аукова ди сципліна, що ви н и кла

в 70-х pp. XX ст.; займ ається теорією і практикою автоматизо­

ваного пош уку музейної інформації, її опрацю вання, а також

вивченням впливу інформації на користувача.

Історія музейної справи - складова частина музеєзнавства

(музеології), що вивчає історію музею я к специфічного багато­

функціонального інституту, історію музеєзнавчої думки, му­

зейну політику й організацію музейної справи за різних істо­

ричних умов.

Класифікація музеїв - групування музеїв за ознаками, що

є значущ им и для організації і розвитку мереж і та для всієї му­

зейної діяльності загалом. Основні категорії класиф ікації му­

зеїв становлять профіль і типологія музеїв. Значно рідш е музеї

групують за адміністративно-територіальною ознакою (рес­

публіканські, обласні, районні...), за належ ністю (держ авні,

відомчі, громадські, приватні) та масш табом діяльності (цент­

ральні, регіональні, місцеві музеї).

Колекціонування (від лат. collectio — збирання) - цілеспря­

моване збирання, що ґрунтується на особливій зацікавленості

предметами оточуючого світу. К олекціонування становить ос­

нову виникнення музею.

Колекція - систематизоване зібрання об’єктів, що пов’я ­

зані спільністю однієї або кількох ознак і становлять науковий,

пізнавальний та худож ній інтерес я к єдине ціле. Розрізняю ть

систематичні, тематичні, м еморіальні та персональні колекції.

Комплектування музейних фондів — один із основних н а­

прям ів музейної діяльності; ком плектування музейних фондів

являє собою цільовий і планований процес виявлення, зібран­

ня та наукової організації м узейних предметів, у результаті чо­

го створю ється необхідна д ля роботи музею дж ерелознавча

база. У комплектуванні музейних фондів виявляється одна з ос­

новних соціальних ф ункцій музею - документування процесів

та явищ, я к і відбуваються в природі та суспільстві. К ом плек­

тування м узейних фондів реалізує концепцію ком плектуван­

ня, що має місце в кож ному м узеї і становить частину їх за­

гальної концепції. Термін «ком плектування музейних фондів»

близький за смислом до поняття «колекціонування».

Комунікація музейна - різновид культурної ком унікації,

процес спілкування, передачі інформ ації, значень та смислу

того, що відбувається в музеї. Комунікація музейна є одним з фун­

даментальних понять сучасного музеєзнавства.

Консервація (від лат. conservatio — збереження) - сукуп­

ність заходів, спрямованих на стабілізацію фізичного стану

пам ’яток історії та культури; консервація передбачає їх трива­

лий захист від впливу вологи, температурних змін, світла, ме­

ханічних пош кодж ень і спрямована на забезпечення їх збере­

женості в конкретних умовах м ісцезнаходж ення.

Копія (від лат. соріа — множинний) - предмет, який ство­

рюється з метою імітації чи заміни іншого предмета. У музейній

справі розрізняють два види копій: 1) копія як відтворення

творів мистецтва, виконане через якийсь час і, як правило, не

самим автором (копія, виготовлена автором, називається ав­

торське повторення); 2) копія я к сучасне відтворення музейного

предмета, яке, по можливості, повторює риси оригіналу. Копія

зазвичай включається в науково-допоміжний фонд, хоча зі втратою

оригіналу може набути значення музейного предмета.

Краєзнавство - вивчення природи, населення, господар­

ства, історії та культури будь-якої території, «краю» (від вели­

кого регіону до окремого міста, села, підприємства, садиби, ву­

лиці, будинку) переважно зусиллям и місцевих ж ителів.

Культурна спадщ ина, культурно-історична спадщ ина, істо-

рико-культурна спадщ ина - одне з клю чових понять сучасної

культурології та пам ’яткознавства. П оняття «культурна спад­

щина» вж ивається у двох значеннях: 1) я к сукупність зв ’язків,

віднош ень і результатів діяльності минулих історичних епох;

2) я к сукупність об’єктів оточуючого людину світу, що визна­

ю ться кул ьту р н и м и ц ін н остям и. К ультурн а сп адщ и н а -

ціннісна категорія, що вклю чає все багатство накопиченого

людством культурного досвіду і перебуває в прям ій залеж ності

від досягнутого рівня розвитку культури.

Культурні цінності - предмети м атеріального та духовно­

го світу, що маю ть, згідно з уявлен н ям и суспільства, к у л ь­

турну значим ість. С укупність культурн и х цінностей того чи

інш ого народу, суспільства, держ ави становить їх культурну

спадщину.

Культурно-історичне середовище - система взаєм озв’язку

культурних цінностей у просторі, сфера ф ункціонування ку л ь­

турної спадщ ини. Розрізняю ть два види культурно-історично­

го середовищ а: 1) сформований часом і засвідчений інтересом

суспільства; 2) ш тучно сформований людиною. П оняття «куль­

турно-історичне середовище» кореспондується з семантикою

слова «оточення» і з 70-х pp. XX ст. нерідко виступає його си­

нонімом.

Культурно-освітня діяльність музеїв - один із основних

напрямів музейної діяльності, що здійсню ється під час безпо­

середнього контакту з музейною аудиторією я к у самому музеї,

так і поза його м еж ам и; складова ч асти н а м узейної к о ­

мунікації. Теоретичну основу культурно-освітньої діяльності

музеїв становить музейна педагогіка, що реалізується у про­

цесі екскурсійної, лекційної, виставкової та інш их форм масо­

вої роботи.

Меморіальні музеї - група музеїв, я к і здійснюють збиран­

ня, збереж ення, вивчення й експонування меморіальних та

інш их музейних предметів з метою увічнення п ам ’яті про ви­

датні історичні події, держ авних та громадських діячів, пра­

цівників науки, культури, мистецтва.

Методика музейної справи - складова частина музеєзнав­

ства, що являє собою сукупність методів, необхідних музейно­

му працівникові в його діяльності. М етодика музейної справи

знаходить відображення в методичних рекомендаціях, а також

в нормативних документах, що розробляються в різних країнах

відповідно до існую чих у царині музейної справи традицій.

Міжнародна рада з пам ’яток та визначних місць (ІКОМОС —

скорочено від англ. International Council of Monuments and

Sites) - між народна неурядова організація охорони пам ’ятн и ­

ків та визначних місць. Діє при ЮНЕСКО з 1965 р. Ш таб-квар­

тира розташ ована в П ариж і.

Музеєзнавство (музеологія) - молода наукова дисципліна,

що лиш е формується. М узеєзнавство вивчає специфічно му­

зейне ставлення лю дини до дійсності та породженого нею фе­

номену музею; досліджує процеси збереж ення й передавання

соціальної інформації через посередність м узейних предметів,

а тако ж висвітлю є п и тан н я розвитку м узейної справи та н а ­

прям ів м узейної діяльн ості. М узеєзнавство вклю чає в себе

теорію та історію музейної справи, музеографію, методику му­

зейної справи, музейні джерелознавство, педагогіку, інформа­

тику та соціологію.

Музеєзнавча освіта - система організації музеєзнавчої ос­

віти; сукупність отриманих у процесі навчання знань, нави­

чок, вмінь, необхідних для музейної діяльності.

Музеєфікація пам ’яток - напрям музейної діяльності та

охорони пам ’яток, сутність якого полягає в перетворенні неру­

хомих пам ’яток історії та культури чи природних об’єктів

в об’єкти м узейного п оказу з метою м аксим ального збере­

ж ен н я, виявлення їх культурно-історичної, наукової, естетич­

ної цінності та активного вклю чення в сучасну культуру.

Музеї-заповідники - група музеїв під відкритим небом, я к і

формую ться на основі нерухомих п ам ’яток, музеєф ікованих на

місці їх знаходж ення. їх мету становить збереж ення та віднов­

лення культурно-історичного та природного середовищ а, чим

і зумовлю ється їх особливий статус.

Музей - (від гр. museion — храм муз) - історично зумовле­

ний багатофункціональний інститут соціальної п ам ’яті, через

посередність якого реалізується суспільна потреба у відборі,

збереженні й репрезентації специфічної групи культурних і при­

родних об’єктів, усвідомлю ваних суспільством я к цінність, що

підлягає вилученню із середовищ а свого перебування та пере­

дачі від покоління до покоління.

Музейна мережа - історично сформована сукупність му­

зеїв, що діють на певній території. П оняття М. м. вж ивається

також для позначення конкретних груп музеїв, я к і належ ать до

одного профілю, типу, виду чи відомства (див.: профіль музею;

типологія музеїв; класи ф ікац ія музеїв).

Музейна справа - вид діяльності, що вклю чає ком плекту­

вання, облік, збереж ення, охорону, вивчення й використання

музеями культурної спадщ ини країни та рефлексію цих про­

цесів. М. с. об’єднує музейну політику (музейне законодав­

ство, музейне будівництво, організацію управління музеями),

музеєзнавство та музейну практику (науково-фондову, науко­

во-експозиційну та науково-освітню роботу).

Музейний предмет - одне з центральних понять музеєзнав­

ства, що означує предметні результати людської діяльності чи

рухомі пам ’ятки природної історії, які стали об’єктом пізнаваль­

ного та ціннісного сприйняття і включені до музейного зібрання.

Музейний фонд - сукупність рухомих пам ’ято к історії

й культури, що постійно перебувають на території тієї чи іншої

країни, мають наукову, художню, історичну та інш у культур­

ну цінність і є музейними предметами або предметами музей­

ного значення.

Музеографія - галузь музеєзнавства, що займається опи­

сом музеїв і становить одне з найваж ливіш их дж ерел музеє­

знавчих досліджень. М. переважно вклю чає опис середовища,

нерухомих п ам ’яток та музейних предметів, сукупність ви­

дань з історії музею я к установи, його експозиції та колекцій.

У зарубіж ній літературі під музеографією здебільш ого ро­

зумію ть музейну практику.

Науково-довідковий апарат музейних фондів - взаєм о­

пов’язана сукупність м атеріалів і документів, я к і накопичу­

ються в процесі обліку та збереження м узейних фондів і ф іксу­

ють стан вивчення музейних предметів, колекцій та зібрань.

Науково-допоміжні матеріали - предмети, що входять до

фондів музею, але не мають властивостей музейних предметів.

Розрізняю ть відтворення музейних предметів, я к і замінюють

оригінали в музейній експозиції через їх відсутність або спе­

цифічні умови збереження; наукові реконструкції будівель,

процесів чи явищ (макети палацу, кургану тощо); відтворення

у вигляді карт, схем, планів, граф іків, діаграм, я к і покликані

передавати додаткову інформацію про музейні предмети.

Науково-дослідна діяльність музею - один із основних нап­

рям ів м узейної діяльн ості, що вклю чає в себе накоп и чен н я

документальних свідоцтв і дж ерел знань, їх опрацю вання та

введення у науковий і загальнокультурний обіг. Зм іст науко-

во-дослідної діяльності музею визначається профілем музею та

спеціалізацією фондів музею, а її спрямованість - наявністю

чи форм улю ванням наукової кон ц еп ц ії розви тку музею,

фондів музею і музейною експозицією, а також специфікою

проф ільних дисциплін. Вирізняю ть п ’ять основних груп нау­

ково-дослідної діяльності музею: 1) вивчення м узейних пред­

метів з метою встановлення реж им у їх збереж ення, методів

консервації та реставрації; 2) вивчення атрибутивних власти­

востей предметів; 3) підготовка м узейних предметів до пуб­

лікац ії; 4) дослідж ення м ож ливих інтерпретацій музейного

предмета в процесі проектування експозиції; 5) вивчення

взаємодії різних структур музею з огляду на ефективність і до­

цільність їх діяльності та перспектив розвитку музею.

Національні музеї - музейні установи, у яки х наявні особ­

ливо цінні колекції п ам ’яток загальнонаціонального значен­

ня. В У країні статус національного мають 14 музеїв.

Національні цінності - поняття, що вж ивається для озна­

чення сукупності явищ, подій та об’єктів матеріального й не­

матеріального світу й означує цінності певної нації чи народу.

Обладнання експозиційне - ком плекселементів і присто­

сувань, за допомогою я к и х здійснюється конструктивно-

просторова орган ізац ія експозиції, а також забезпечується

збереження й фіксац ія експоната в будь-якій точці експо­

зи ц ій н ого простору та ви ко н у ється певна худож н ьо-си м ­

волічна функція.

Облік музейних фондів - напрям фондової роботи, метою

якого є юридична охорона музейних фондів та реалізація права

музею на отримання даних внаслідок вивчення музейних пред­

метів, колекцій, зібрань.

Образотворчі джерела - тип історичних дж ерел; у ш ироко­

му розумінні - всі історичні дж ерела, що кодують інформацію

через посередність зорового образу, незалеж но від характеру

зн арядь та м атеріалу, а тако ж способу створення зображ ень.

У музеєзнавстві образотворчі дж ерела вваж аю ться одним із ос­

новних типів м узейних предметів, засобом емоційного й есте­

тичного пізнання та засвоєння світу, засобом музейної ком у­

нікації.

Оригінал - справжній, істинний, первісний предмет, який не

є відтворенням або підробкою. Категорія оригінальності музейно­

го предмета не є абсолютною. Щ одо пам ’яток мистецтва оригіна­

лом вваж ається первісний твір, створений самим автором.

Охорона музейних фондів - напрям ок фондової роботи, що

здійсню ється на основі реж им у й системи охорони з метою за­

безпечення фізичного збереж ення та доступності використан­

ня наявних предметів.

Охорона пам ’яток - система заходів, спрямованих на збере­

ж ення та вклю чення в суспільне ж и ття пам ’яток культури я к

частини культурної спадщ ини. Складовими частинами охоро­

ни п ам ’яток є їх правове регулю вання, облік конкретних

пам ’яток та їх ком плексів, контроль за їх зберіганням та вико­

ристанням на благо суспільства.

Пам ’ятник (пам ’ятка) - у музеєзнавстві соціокультурне

явищ е, один із видів культурних цінностей, який виокремлюєть­

ся лю дьми з навколиш нього середовищ а і підлягає збереж ен­

ню та передачі наступним поколінням.

Панорам а (від гр. pan — все, horama - вигляд; буквально

«бачити довкола») - вид образотворчого мистецтва: великих

розмірів картина, що охоплює все коло горизонту; поєдную­

чись із переднім «предметним» планом (макет місцевості,

будівель тощо), панорама створює ілюзію реального простору.

Педагогіка музейна - наукова дисципліна на м еж і м у­

зеєзнавства, педагогіки та психології, предметом якої є педа­

гогічні аспекти музейної ком унікації. Розробляє нові методи­

ки та музейно-педагогічні програми, вивчає історію освітньої

діяльності музею, вплив м узейних форм ком унікації на м узей­

ну аудиторію.

Писемні джерела - тип історичних дж ерел, у я ки х інфор­

мація передається творцем дж ерела (суб’єктом) у словесній

формі (вербалізована) і зафіксована ним за допомогою знаків

(літер тощо); основна катего р ія дж ерел для вивчення серед­

ньовічної, нової та новітньої історії, об’єкт вивчення дж ерело­

знавства, спеціальних та допоміжних історичних дисциплін. У му­

зеєзнавстві писемні джерела розглядаються я к один із основних

типів музейних предметів.

Підробка, ф а л ь с и ф ік а ц ія - предм ет, я к и й ім ітує ви гляд

і властивості п ам ’ятк и історії та культури або твору певної епо­

хи, ш коли, автора і навмисне видається виготовлю вачем за

оригінал; також процес ф абрикування подібного предмета.

Пінакотека (гр. pinakotheke, від гр. ріпах — дош ка, картина,

theke — сховище) - сховище творів живопису; картинна галерея.

П озам узейні форми роботи - форми науково-освітньої ро­

боти, що здійсню ються поза музеєм з використанням музейних

колекцій (виїзні заходи, пересувні виставки тощо).

Предмет музейного значення - об’єкт, яки й має музейну

цінність і властивості музейного предмета, але не є частиною

музейного зібрання. Предмет музейного значення виявляється

в процесі ком плектування і вклю чається до музейного фонду

незваж аю чи на від його належ ність (приватній особі, громадсь­

кій організації чи держ авній установі).

Приватні музеї - музеї, чиї зібрання належ ать приватним

особам.

Проектування музейне - сфера музейної діяльності, що

займає проміжне становищ е м іж музеєзнавством та музейною

практикою. Сутність проектування музею полягає у виріш енні

конкретних проблем музейної практики та організації м узей­

ної справи на основі новітніх наукових досягнень.

Профіль музею - категорія класиф ікації музеїв, їх спеціа­

лізація, що визначає склад музейного зібрання, принципи ком п­

лектування музейних фондів, тем атику експозиційної та нау­

ково-освітньої роботи. У профілі музею знаходить безпосередній

прояв зв ’язок музейної діяльності з профільною дисципліною.

Р

Реконструкція (від лат. ге — преф ікс, який означає повтор­

ну дію, construction — побудова) - науково мотивоване віднов­

лення вигляду пош кодж еної чи зруйнованої п ам ’ятк и історії,

культури та природи.

Реліквія - особливо ш анований меморіальний предмет, що

має неабияку експресивність. Особлива цінність реліквії ви з­

начається зв’язком з видатною подією, знаменитою особою чи

унікальним явищ ем.

Репродукція (від лат. ге — префікс, що означає повторну

дію, production — виробляю) - відтворення твору ж ивопису чи

гр аф іки, що ви кон ан і з ви кори стан н ям розм нож увальної

техніки для отримання великої кількості повторень.

Реставраційні центри - виробничі, науково-дослідні та на­

уково-методичні організації, пов’язан і з реставрацією м узей­

них колекцій.

Реставрація (від лат. restauratio — відновлення) - комп­

лекс заходів, спрямованих на збереж ення п ам ’ятк и історії та

культури чи твору мистецтва, а також виявлення художньої

довершеності та суспільної цінності.

Речові джерела - тип історичних джерел; музейні предме­

ти та об’єкти, в яки х уречевлена («опредмечена») діяльність

людей, і я к і через це м істять інформацію про господарську

діяльність, соціальні організації, побут, естетичні, релігійні та

інш і уявлення, а також про психоемоційний стан і внутріш ній світ людини.

С

Соціальні функції музею - суспільне призначення музею;

роль, як у виконує м узей за постійно зм ін ю ван и х потреб су­

спільства та людини; залежність м іж музеєм та інш ими соціаль­

ними інститутами (наука й музей, ш кола й музей). У вітчизняній

та зарубіж ній музеєзнавчій літературі з-поміж числа інш их ви­

окремлюються ф ункції документування, освіти та виховання.

Дата добавления: 2017-01-14