Характерні особливості різних рівнів ПГМ

Низький рівень психологічної готовності до материнства: жінки часто відзначають наявність сумнів при прийнятті рішення мати дитину, негативних переживань і відчуттів під час вагітності; скупо і формально відповідають на запитання про їх ставлення до ще ненародженої дитини, більшість не переживають почуття спільності з дитиною, не намагаються говорити з нею, не вигадували ім’я, не уявляють немовля; виявляються прибічниками “суворого” виховання, бояться розпестити дитину; більшість відзначають відсутність прихильності до матері в дитинстві і суворе ставлення батьків; рідко гралися у ляльки; більшість надають перевагу дітям, старшим 3-х років.

Середній рівень ПГМ: жінки проявляють особливості частково подібні до попереднього рівня і частково – до високого рівня ПГМ; в установках на виховання виявляють наміри не брати дитину часто на руки, соску пропонувати у крайньому випадку, але при цьому не схильні до годування дитини за чітким режимом; близько половини відзначають відсутність прихильності до мами; їх ранній досвід спілкування з батьками був неоднозначним; близько третини в дитинстві гралися ляльками; близько половини особливо люблять дітей до року, решта – старших дітей.

Високий рівень ПГМ: жінки не сумніваються при прийнятті рішення мати дитину, радіють, дізнавшись про вагітність; відзначають переживання позитивних відчуттів і переживань під час вагітності; поширено відповідають на питання, що стосуються їх ставлення до ще ненародженої дитини: задовго до народження вибирають ім’я, розмовляють з нею, розповідають казки, співають колискові, намагаються інтерпретувати рухи плода; орієнтовані на стратегію “м’якого” виховання; мають сприятливий комунікативний досвід в дитинстві, відзначають ласкаве ставлення батьків; більшість надавали перевагу грі з ляльками; всі відзначають, що більше люблять дітей віком до року.

За походженням вагітність поділяють на

- заплановану (подружжям або жінкою)

- випадкову (небажану чи неочікувану для подружжя).

Мотиви збереження вагітності:

1. Вагітність заради дитини (6%) – найбільш позитивний мотив, який відображає психологічну потребу в материнстві і готовність до нього.

2. Вагітність від коханої людини (3%) – сприяє створенню високого рівня адаптованості жінки до вагітності; майбутня дитина – "символ" коханого.

3. Вагітність як відповідність соціальним очікуванням (24%) – народження дитини для своїх батьків або для чоловіка.

4. Вагітність як протест (12%) – "на зло" значущому чоловікові чи батькам; властива молодим дівчатам; дитина як аргумент неможливості повернення до колишніх стосунків.

5. Вагітність заради збереження стосунків (16%) – з метою внести дещо нове у стосунки з партнером.

6. Вагітність як відмова від минулого (8%) – як бажання відчути себе особистістю, жінкою; нерідко символізує початок нового життя; найчастіше зустрічається у жінок з "бурхливим минулим".

7. Вагітність як відхід від теперішнього (5%) – переважає у самотніх жінок, які втратили надію на власне щастя; намагаються замінити своє життя життям дитини.

8. Заради збереження власного здоров’я (26%) – зумовлена страхом за своє здоров’я.

Останнім часом виявляється ще й мотив отримання матеріальної користі.

Описані мотиви не існують у чистому вигляді, а взаємно доповнюють один одного на тлі домінування одного з них.

Ці мотиви можуть виявлятися на особливому мотиваційному тлі:

- для молодих жінок – привабливість невідомого, прагнення до нових відчуттів;

- для жінок після 25 років – прагнення "не бути гіршою за інших";

- самоствердження через вагітність.

Вагітність (особливо перша) – кризова точка в пошукові своєї жіночої ідентичності. Вагітність доводить статеву належність жінки і наочно демонструє світові, що вона "відбулася" у сексуальних стосунках.

Психологічні змінипід час вагітності проявляються у так званому синдромі вагітності – психогенний стан, обмежений певним періодом часу, який починається при усвідомленні жінкою свого нового стану. Симптоми:

- афект усвідомлення себе вагітною – чим вищий соціальний, інтелектуальний рівень і незалежність жінки, тим важче їй прийняти рішення стати матір’ю; симптом прийняття рішення – підсвідоме відділення себе від факту власної вагітності "Я і вагітність"; в самовідчуттях акцент на собі;

- рефлексивне прийняття свого нового образу – симптом нового Я - "Я вагітна" – зміни створюють особливий тип психологічного стресу, який потребує часу для адаптації;

- симптом емоційної лабільності – властивий всьому періоду вагітності – емоційна дезадаптивність, яка проявляється у коливанні тла настрою – від відчуття нудьги, сповільненості, наростаючого незадоволення собою, до вербалізованого відчуття пригнічення;

- симптом суперечливого ставлення до вагітності – навіть сама бажана вагітність нерідко забарвлюється суперечливим афектом, зумовленим страхом перед пологами, невпевненістю у своїй здатності народити і виховати дитину, страхом за здоров’я своє і дитини, занепокоєнням зміною сімейного становища, переживанням тілесних метаморфоз тощо;

- симптом прийняття нового життя в собі – найчастіше настає з моменту відчуття рухів дитини – психічна перебудова свідомості жінки з поступовим включенням в неї образу дитини; жінка починає трактувати поведінку дитини, стає сенситивною, безпорадною, проявляє риси дитячості; це вершина синдрому вагітності;

- симптом завищених домагань стосовно інших – стосовно інших; підсвідомо вимагає особливого ставлення до себе;

- симптом відчуття депривації – жінка відчуває сенсорний голод, який викликає дратівливість, агресію стосовно оточуючих, особливо чоловіка;

- симптом сексуальної неповноцінності періоду вагітності – виникає, коли при вагітності неможливе повноцінне сексуальне життя;

- симптом страху перед пологами;

- симптом нетерпіння – один з останніх симптомів, пов’язаний з переживанням нетерпіння, збудження і нездоланного прагнення до завершення вагітності;

- пігмаліонізація дитини – завершальний симптом; перехід у сприйнятті матері від фантастичного образу дитини до реального.

Дата добавления: 2017-01-14