Робота 8.4. Визначення кислотності меду

Робота 8.3. Визначення діастазного числа меду

Форма запису результатів досліджень

Форма запису результатів досліджень

Назва показника	Характеристика досліджуваного показника	Висновок про відповідність нормативному документу
Колір, кристалізація та наявність бродіння
Смак
Аромат
Консистенція

Робота 8.2. Визначення масової частки вологи меду (ДСТУ 4497:2005)

Для проведення випробування використовують рідкий мед.

Закристалізований мед вносять у пробірку, щільно закривають гумовою пробкою і нагрівають на водяній бані за температури 60 °С до повного розчинення. Потім пробірку охолоджують до кімнатної температури. Воду, зконденсовану на внутрішній поверхні стінок пробірки і масу меду старанно змішують скляною паличкою.

Одну краплю рідкого меду наносять на призму рефрактометра і вимірюють коефіцієнт заломлення.

Отриманий коефіцієнт заломлення перераховують на масову частку води в меді відповідно до таблиці 6 ДСТУ 4497:2005.

Якщо визначення проводять за температури нижче або вище 20 ^оС запроваджують поправку: для температури вище 20 ^оС додають до показів заломлення 0,00023 на 1 ^оС; для температури нижче 20 ^оС відраховують від показника заломлення 0,00023 на 1 ^оС.

Допустима розбіжність між двома випробуваннями не повинна перевищувати 0,1%.

Таблиця 8.2

Назва показника	Умовне позначення показника	Числове значення
Покази рефрактометра	у1
у2
Значення масової частки вологи після перерахунку по таблиці, %	W1
W2
Середнє значення масової частки вологи меду, %	Wcер

Діастазне число – показник, який характеризує активність ферменту діастази (альфа-амілази), вимірюють в одиницях Готе. Одна одиниця Готе відповідає 1 см³ 1%-го розчину крохмалю, який розщеплюється протягом 1 год за умов ферментативної реакції.

Для визначення діастазного числа 10 г меду розчиняють у невеликій кількості води, а потім доводять об'єм розчину до 100 мл, розливають у 10 пробірок по 10 мл і в кожну з них вливають розчин крохмалю в таких кількостях: у першу пробірку - 1 мл; у кожну наступну на 1 мл більше ніж у попередню (2, 3, 4, 5 і т.д.) Після цього пробірки ретельно збовтують, витримують 1 год на водяній бані (40...45°С), охолоджують і в кожну пробірку додають 3-4 краплі Люголя.

За наявності у медові діастази відбудеться розкладання крохмалю. Рідина після потрапляння до неї розчину Люголя забарвиться в червоно-бурий колір. Якщо діастаза у медові відсутня, то крохмаль залишається незмінним і рідина набуває синього кольору.

10 г меду, зваженого із похибкою не більше ніж 0,01 г, розчиняють у 75 см³свіжокип’яченої дистильованої води.

Хімічний стакан із розчином меду ставлять на магнітну мішалку, занурюють рН-електроди та проводять вимірювання рН за постійного перемішування розчину. Після реєстрації величини рНрозчин меду титрують за постійного перемішування розчином гідроокису натрію до рН 8,3. Показник повинен залишатися постійним протягом 2 хв.

Титрування повторюють двічі, готуючи новий розчин меду. Допустима розбіжність між титруваннями не повинна перевищувати 0,1 см³ розчину гідроокису натрію.

Кислотність (К), міліеквівалентів розчину гідроокису натрію концентрації 0,1 моль/дм³ на 1 кг меду вираховують за формулою:

К=10∙V

де 10 — коефіцієнт перерахунку;

V — об'єм розчину гідроокису натрію концентрації 0,1 моль/дм³, витраченого на титрування, см³.

Допустима розбіжність між двома паралельними визначаннями не повинна перевищувати 2,0 міліеквівалентарозчину гідроокису натрію на 1 кг меду.

Таблиця 8.3

Дата добавления: 2017-01-14