І. Родовий відмінок однини

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ

1. У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -а (-я), -у (-ю). При утворенні відмінкової форми досить часто трапляються помилки. Слід враховувати, що закінчення визначається значенням іменника. Додатковими критеріями виступають наголос і морфологічна структура.

У таблиці наведено розподіл закінчень іменників за семантичними групами:

Закінчення -а (-я)	Закінчення -у (-ю)
1. Назви осіб, власні імена, прізвища, назви міфічних істот; персоніфіковані предмети та явища: бакалавра, киянина; Івана, Богачука; ангела, лісовика; Вогня, Очерета.	1. Назви установ, закладів, організацій: банку, госпіталю, гуртожитку, деканату, інституту, кемпінгу, кінотеатру, магазину, пансіонату, парламенту, факультету, цирку, тресту.
2. Назви органів, частин тіла людини і тварини: живота, зуба, ліктя, мізинця, нігтя, шлунка (але мозку).	2. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, краков'яку, танку, твісту, (але гопака, козака.
3. Назви тварин: верблюда, горобця, індика, півня.	3. Назви явищ природи: бурану, вітру, морозу, снігопаду.
4. Назви дерев і квітів: абрикоса, апельсина, банана, береста, бика, в'яза, горіха, граба, каштана, кипариса, клена, лавра, лимона, персика, фікуса, явора, ясена, гіацинта, гладіолуса, дзвіночка, едельвейса, нарциса, проліска, тюльпана.	4. Збірні поняття (назви істот, об'єктів неживої природи, назви кущових і трав'янистих рослин, сортів плодових дерев): ансамблю, взводу, екіпажу; десерту, інструментарію; аґрусу, бузку, звіробою, кропу; березняку, гаю; кальвілю (але вівса, табуна).
5. Назви конкретних предметів: барабана, друшляка, компаса, рушника. Іменник стіл має варіанти: стола і столу.	5. Назви речовин, матеріалу: анальгіну, бархату, бульйону, дерматину, жиру, кефіру, рису, трикотажу.
6. Назви мір довжини, площі, ваги, часу тощо; назви місяців і днів тижня, назви грошових одиниць, числові назви: метра, літра, сантиметра, гектара; фунта, кілограма; тижня, місяця, дня, вечора (але віку, року); січня, вівторка; динара, долара, лева, відсотка, десятка.	6. Назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу, контролю, радикуліту, сміху, ґатунку, інтелекту, маршруту, бюджету, гуманізму, кворуму, феодалізму, кубізму, референдуму, модернізму (але ривка, стрибка).
7. Назви машин і їх деталей: автобуса, бензовоза, комбайна, форда; двигуна, капота, карбюратора, кардана, мотора, поршня, привода, кузова, акумулятора, важеля, фільтра, радіатора.	7. Назви будівель і їх частин: будинку, палацу, сараю, готелю; бордюру, ґанку, даху (але: гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карниза). Із двома закінченнями вживається слово міст: моста, мосту.
8. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, українські за походженням суфіксальні слова-терміни: атома, вектора, графіка, інтеграла; відмінка, відрізка, додатка, іменника, трикутника (але: виду, роду, синтаксису, складу, способу, стану).	8. Терміни іншомовного походження, які означають фізичні або хімічні процеси, а також літературознавчі терміни: аналізу, імпульсу, каталізу, магнетизму, електролізу, синтезу; альманаху, епізоду, епосу, жанру, журналу, міфу, образу, роману, стилю, фарсу, памфлету, фейлетону, евфемізму, сюжету, сценарію.
9. Назви населених пунктів (міст, сіл тощо), а також інші географічні назви із присвійними суфіксами -ов-, -ев- (-єв), -ин- (їн-) або з наголошеним закінченням (у родовому відмінку): Загреба, Марселя, Тернополя, Харкова (міста); Дінця, Дністра, Іртиша, Псла, Тетерева, Норина (річки), Зюдєва, Колгуєва (острови), Каракота (озеро). У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Білого Колодязя, Березового Рядка, Зеленого Гаю, Золотого Потоку, Кам'яного Броду, Нового Саду, Старого Криму.	9. Географічні назви, крім назв населених пунктів і тих назв, що мають наголошене закінчення або присвійні суфікси, а також переважна більшість слів із значенням місця, простору: Алжиру, Китаю, Єгипту; Ельзасу, Криму, Сибіру; Байкалу, Мічигану, Світязю; Алтаю, Арарату, Ельбрусу; Амуру, Дунаю, Єнісею; байраку, бульвару, валу, гаю, долу, косогору, краю, лиману, лісу, майдану, мису, регіону, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, провулка, острова, пустиря, хутора, хребта.

2. У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням: Алжира (місто) — Алжиру (країна), аметиста (окремий камінець) — аметисту (мінерал), буфета (меблі) — буфету (закусочна), Кизила (місто) — кизилу (рослина), листопада (місяць) — листопаду (процес), пояса (предмет) — поясу (просторове поняття), соняшника (окрема рослина) — соняшнику (збірне), Талана (прізвище) — талану (абстрактне).